Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
сатира агресія

Без назви

Правнук | 27.02.2009 12:09

15
Рейтинг
15


Голосов "за"
16

Голосов "против"
1

Необережно зазирнувши на ХайВей...

Cарказм, маразм, оргазм...

Павло Загребельний. Гола душа.

Умелый раздражитель "патриотов". Так держать! Может, благодаря Вам они и вымрут...

З рекомендації одного з авторів ХВ...

Прошу вибачення у справді Великого Українця за те, що використав його цитату, наштовхнувшись на цей опус: http://h.ua/story/175613/.... Та й не тільки цей...

По формі – написано стильно...

По суті – ще один прояв агресії...

Що ж, вороги теж бувають розумні...

Не можуть, або не мають змоги воювати зі зброєю в руках, чи не можуть когось іншого послати на справжій фронт – воюють словесно... Воюючи, стають майстрами війни...

Майстри цілеспрямованого словоблуддя... Втілення концепції: "ради красного словца не жалеем и отца"... Справжні художники безкомпромісної сатири... Від слова "худо"...

Вони, як ніхто інший в цій країні, найбільш активно і вміло скористались наданою свободою слова... Це вже можна, це вже безкарно – то заллємо це поле по вінця своїм отруйним гноєм...

Багато з них приїхало в цю країну доживати свого віку... На пенсію... І їх, в принципі, влаштовує все: клімат, менталітет, народ... Не влаштовує тільки те, що тут в містах ще зрідка чуєш цей "южнорусский говор"... Ну й те не влаштовує, що деякі папірці їх змушують писати "бандеровской мовой"...

Якось вони не думають, що є громадянами вже незалежної держави, а оскільки Бандера воював саме за незалежність, то й самі вони вже стали бандерівцями...

А оскільки фактично вони вже стали бандерівцями – то до інших папірців, де все написано тією ж мовою і де немає портретів Мініна чи Пожарського, але є портрети Шевченка чи Лесі, вони так зневажливо вже не ставляться... Хочуть їх мати якомога більше... Тут вони поступливіші...

Вважають своєю рідною цю країну, але не вважають рідною, чи бодай рівною, мову цієї країни... А якщо і вважають, то чомусь (чи в угоду комусь) соромляться нею розмовляти...

Творці коментарів, які щоранку прокидаються з надією, що ця, ненависна їм держава нарешті розпалась і країна вернулась під владу Кремля...

Справжні патріоти іншої, але одномовної з ними держави... Та й не вважають вони її іншою...

Вважають нацистами всіх, хто в спілкуванні з ними не хоче переходити на їхню великодержавну мову і не підтримує політики тієї, одномовної з ними, держави, чиїми справжніми патріотами вони є...

Вона їхня, до болю рідна... Там світло істини і обітована земля... Жити там вони, правда, не хочуть... Як не хоче більшість євреїв жити в своїй обітованій землі...

Це їхній свідомий (хай вибачать за це ненависне їм слово) вибір: хорошее видится на расстоянии...

Це їхня мораль: відстоювати свої права, втоптуючи в грязюку обов'язки...

Це їхня релігія: ПОЧЕМУ Я ДОЛЖЕН?... Я ХОЧУ...

А коли якийсь чиновник так не каже, але так робить – не впізнають в ньому спорідненої душі...

Вони проштовхують в своє інет-форумне номенклатурне коло однодумців зі словами надії на чиюсь кончину...

Гуманісти, які публічно бажають смерті громадянам країни, в якій вони, гуманісти, не бояться і продовжують жити... Зневажають цю країну, але не шукають собі кращої...

Журналісти (журналісти?), які не розрізняють понять "країна" і "держава"...

Тому вони будуть виливати свою жовч, плекатимуть ностальгію і житимуть тут, а агітуватимуть оточуючих і себе ж за "там"...

Апологети Пушкіна, Булгакова і Сталіна...

Їм начхати, що Гітлер був їхнім другом, з яким за честь вважалось провести спільний парад... Але не начхати, що Шухевичі воювали за незалежність від них...

Заробітчанин з України Гоголь і колишній кріпак Шевченко писав у них російською – і тому вони вважають, що отримали пожиттєву моральну індульгенцію на інформаційну окупацію цих письменників батьківщину...

А Коновалець, Бандера чи Стус розмовляли українською – і тому вони назавжди залишаться в їхній свідомості ворогами...

Німецька Кет нищила українське козацтво – і тому про неї вони не скажуть ніколи лихого слова... А Мазепа прагнув самостійності – і тому завжди буде для них зрадником...

І тому вони простять Німеччині все – і будуть з нею дружити різними мовами...

А Україні не простять нічого... Бо агресори ніколи і нічого не пробачають своїм жертвам, які погоджуються бути жертвами... І їхні нащадки теж не пробачають...

Для них українська мова і (вже ясно, що свідома, вже ясно, що запланована) нездатність антиукраїнської (по-суті) влади до ефективного менеджменту суспільного виробництва злились воєдино... Точніше, їх дуже тонко злили...

Вони радіють, що в тому парламенті критично мало справжніх націоналістів, не усвідомлюючи, що там практично немає справжніх українців... Бо справжніх, здатних до опору, свого часу або вибили, або вислали... Залишились гірші... Ті, хто впав в ноги загарбнику, облизуючи пилюку з його чобіт... Залишились – і дали потомство...

Відпущені на свободу раби... Найбільшою проблемою яких став пошук нового господаря... А найбільшою втіхою – спогади про старого...

Коли щось скажеш їм про колишню тотальну русифікацію цієї країни, тут же, як собака з цепу, зриваються в кавалерійську атаку... Бо ж вони читали підручники добре проплачених авторів і нічого такого там не зустрічали... Мабуть, дуже уважно читали... Не пропускаючи ком... Та й логічно, якщо подумати: яка така може бути русифікація в уже всуціль русифікованій країні?...

Не усвідомлюють, що обіднюють в першу чергу себе, гонорово, в пику цим "носителям фольклора", спілкуючись тією, якою все життя користувалась ще царська номенклатура і еліта... І яку вони вивчили, звичайно ж, без всякого примусу – не було ні при цараті, ні при Совітах обов'язковості середньої освіти і російська була винятково факультативною...

Що тут ще скажеш?...

Прикро, що так помилявся і продовжую помилятись в людях...

Варто було песимістичніше дивитись на життя – тоді б кожне невиправдане сподівання ставало приємним сюрпризом...

Тож змирися і визнай цей факт... Простий і банальний...

Дійсно "п'ята колона"...

Дійсно нащадки агресорів і окупантів...

Дійсно нащадки орди... Якщо не генетично, то духовно...

Найревнивніші, найзатятіші і найвідданіші слуги ярма...

Нащадки тих, хто мордував українське село за высочайшим або просто партийным повелением просто не можуть поводитись інакше... Це ж скільки її, схованої в нутрощах їхнього блудливого розуму, ненависті до цієї країни є, якщо ця ненависть не вміщується всередині, а час від часу відрами вихлюпує назовні?... Тішачи однодумців знайомим смородом...

Вимагають від влади не рівності всіх перед одним, однозначно трактованим законом, а пільги для себе...

Вимагають поваги до себе, але без жодної поваги ставляться до тих, від кого вимагають...

Вымогатели...

За великим рахунком – просто здирники... Рекет...

Чужі...

І найбільш зле, що вони роблять чужими цій країні своїх дітей...

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua