Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Катастрофи   оптимізм   песимізм   віра   знання

Підстава для оптимізму

Правнук | 15.01.2008 14:05

7
Рейтинг
7


Голосов "за"
10

Голосов "против"
3

Де кінчається оптимізм і починається песимізм...
Чи навпаки...


Наша сонячна система через 6-7 років буде поглинута "чорною дірою"... З прогнозу вчених

Людство семимильними кроками наближається до світової катастрофи і оптимізм в таких умовах є не те, що недоречним, – є злочинним... Суть коментаря песиміста до однієї зі статей тижневої давності

Настали важкі часи, люди не дотримуються законів і звичаїв, діти не слухаються своїх батьків і кожен прагне написати книгу... З шумерського літопису

Песиміст – це добре поінформований оптиміст...

Цей афоризм, мабуть, знають вже всі... Він передбачає визначення оптимізму, як безглуздої віри... В противагу песимізму, який руйнує цю віру знанням... Тобто, привчає до землі... Приземляє...

Вслухайтесь: руйнує знанням... Тобто, майже розумом... Розум – як руйнівник віри... Як вбивця оптимізму...

Це абстрактно... А якщо перенести на носії?... Ну, так, як прийнято в часи модерних понять... Хто завжди був носієм цих абстрактних світоглядів?... Карбуючи їх на інші носії?... Правильно, люди...

Розумна людина знає, що помре... А дурна у це просто не вірить... Хоч теж знає...

Помруть-то обоє, але ж хто з них, цікаво, правий?...

В історії, правда, траплялись часи, коли знання не суперечили вірі...

Середньовіччя... Чума... Підстав для оптимізму – катма...

Добре поінформований оптиміст вже твердо знає, що гроші до банку під високий відсоток нести не треба... Ні, можна й занести, але краще не треба... Краще гульнути на славу з сусідом, якого завтра, можливо, загорнуть в саван...

Ні, сказати, що це трапиться неодмінно, песиміст не може... Тобто, цього він сусідові не гарантує... І собі, до речі, теж...

Він просто спирається на те, що бачить, знає чи чув... Ну, й на своє сприйняття того, що бачив і чув...

Чого ж йому бракує для впевненої відповіді?... Віри?... Чи знань?...

Віра, з його точки зору, абсурдна... Просто розкрий очі – і зрозумієш, що абсурдна... І тому він на останні купляє спиртне, наркоту чи впадає в розпусту... Чи поєднує це в олів'є...

Бо він вірить в завершеність своїх знань... Свою поінформованість...

А якщо йому підкинути ще одну крихту інформації?... Про яку він ні духом, ні сном...

Що чума косить, начебто, і всіх, але чомусь оминає конкретних людей... Чомусь залишає без уваги тих, хто закопує мертвих і, контактуючи з заразою повсякчас, не захворює сам...

Людей, назвемо це так, з певною групою крові...

Тобто, таких самих людей, що мікроелементно і амінокислотно не відрізняються від інших... Відрізняються вони лише комбінацією згаданих і аналогічних складових... Нічим більше...

Просте поєднання слів про групу і кров було, мабуть, диким для того середньовіччя... І такого поєднання слів в ті часи було б краще не вимовляти вголос... За таку їх комбінацію могли спалити раніше, як ти підхопиш ту чуму... Бо занадто розумних не любили завжди...

Гроші, правда, можна було б викинути не на останню розвагу, а на підземний бункер, щоб сховатись від пошесті. Але ж жоден бункер, з будь-якою системою життєзабезпечення, не міг змінити суті того кривавого явища і зламати на користь власника бункера ту примхливу комбінацію білкових сполук...

Яка без жодної логіки, здавалось би, незаслужено, дарувала комусь іще довгі роки життя... А бункер... Ну, що той бункер?... Він, щонайбільше, як не дивно, здатен лише пригасити песимізм...

А якби він, той середньовічний песиміст, нічого не знав про відмінності, що ділять людей на групи поза соціальною ознакою, але знав, наприклад, про антибіотики і технологію їх конвейєрного виробництва? Тобто, про принципову можливість усім, хто захворів, вижити. Навіть, незалежно від тих таємничих груп крові...

Став би він тоді оптимістом?... Тобто, людиною, що вірить... Поєднав би в своїй особі знання і віру?...

А що таке людина, як не сховище поглядів, думок, рішень і породжених ними дій?... Чи відсутності дій... Записаних в звивинах мозку, як послідовність нуклеотидів, пептидів чи іонів калію-стронцію...

І яка саме комбінація тих, однакових для всіх амінокислот, врятує від майбутньої пандемії чи чуми?... Чи майбутнього катаклізму?...

Та, що викликає на гарному обличчі посмішку, коли ти топиш кота?... Чи та, що змушує людину вивихнути собі ногу, але не роздавити колорадського жука?...

Кого саме природа (чи Творець) залишить завтра плодитись до наступного катарсису?... Яку саме варіацію?...

Хай ця комбінація органіки й піску буде не групою крові... Хай буде інший термін і для зовсім іншого поняття чи явища... Потрібне слово для того явища підбере той, хто знатиме завтра... Чи здогадується сьогодні... Той, хто виживе і докопається...

Бо оптиміст – це не та людина, що залишає включеним авто, коли дружина всього на хвильку заскочила в універмаг...

Оптиміст – це просто краще поінформований і обізнаний песиміст...

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua