Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
історія   Габсбург   Вишиваний

Некоронований "український імператор"


1
Рейтинг
1


Голосов "за"
3

Голосов "против"
2

В 1945 – 1947 роках Габсбург жив в англійському секторі Відня, у 1946-му на прохання французького уряду він влаштував зустріч капітана Пеліс'є з оунівцем Романом Новосадом. Пеліс'є від імені свого уряду обіцяв ОУН допомогу літаками. У вересні 1947 гебісти захопили Габсбурга у Бадені, заарештували, переправили до Львова, а звідти – до Києва

Некоронований ''український імператор''
Всім, хто читав романи Олександра Дюма-старшого, відомо, що одна людина може кардинально змінити хід історичних подій, врятувати не тільки французьку королеву (як це зробив д'Артаньян), а й допомогти нації. Природно, що хтось читав у школі також і "Війну і мир" Льва Толстого, котрий зовсім по-іншому тлумачив роль особи в історії. Той, про кого ми сьогодні з належним пієтетом згадуватимемо, міг би бути достойним прототипом якогось історичного роману. Інша річ, що під різними кутами зору він виглядав би або як рятівник нації, або як заручник власних монархічних амбіцій, жертва історичних обставин...

Про українське "коріння" Габсбургів

Рід Габсбургів бере початок від Гунтрама Багатого, що він уперше згадується 938-го року. Після 1237 року, коли Рудольф Габсбург був обраний королем Німеччини династія стала королівською. Першим коронованим імператором Священної Римської імперії з цієї династії став Фрідріх ІІІ, з тих пір цей титул Габсбурги не випускали зі своїх рук майже чотири століття. Вміння Габсбургів укладати вигідні шлюби дозволило їм у різні часи бути володарями в Нідерландах, Бургундії, Іспанії, Угорщині, Чехії... Дві гілки Габсбургів – іспанська та австрійська – мали тісні політичні й династичні зв'язки, вони певний час претендували в якості захисників католицизму на політичну гегемонію в Європі.

1700 року іспанська лінія Габсбургів, унаслідок війни за т. зв. "іспанську спадщину", була перервана, тому до володінь австрійських Габсбургів відійшли Південні Нідерланди (Бельгія) та італійські володіння. А вже за якихось сорок років після смерті імператора Карла VI припинилась австрійська лінія. Шлюб його доньки Марії Терезії з герцогом Францом Стефаном Лотарінзьким поклав початок габсгурзько-лотарінзькій лінії династії.

Після першого поділу Речі Посполитої 1772 року Габсбурги поширили свою владу на Галичину, а 1774-го одержали також Буковину. Після поразок від Наполеона імператору Францу ІІ (1792-1835) довелося відмовитись од титулу імператора Священної Римської імперії (1806 рік), але він зберіг за собою титул імператора Австрії. Вже Марія Терезія, а за нею всі наступні монархи Австрійської (з 1867 року – Австро-Угорської) імперії носили титул королів Галичини та Володимирії. Франц Йосиф I (правив з 1848 до 1916) та Карл I (1916-1918) мали також титул князів Буковини.

По-їхньому – Вільгельм Габсбург, а по-нашому – Василь Вишиваний

Вільгельм фон Габсбург-Льотрінген – третій син ерцгерцога Карла Стефана, австрійського адмірала та рідного брата імператора, та Марії Терезії. Народився 12 лютого 1896 року (деякі дослідники називають іншу дату – 10 лютого 1895 року) в італійському містечку Пула (Поло). Певна річ, третій син брата Франца Йосифа І, що останній, до речі, встановив європейський рекорд по тривалості перебування на троні (68 років!), не міг претендувати на щось більше, як на військову кар'єру. Водночас серед великої родини Габсбургів було заведено опікуватись численними народами імперії. Мати Вільгельма подбала про те, аби її син виріс добрим опікуном для русинів-українців, що вони користувалися в імперії чудовою репутацією через свою лояльність до Відня, несхильність до революційних заворушень і нерозвиненою (порівняно з іншими народами цієї країни) національною свідомістю. Мати оточила сина українськими слугами, з 12 років він часто бував у маєткові в містечкові Живець на Західній Галичині. У 17 років син ерцгерцога деякий час жив на Гуцульщині, а у військовій академії у Вінер-Нойштадті він навіть вивчав українську мову (після навчання направлений у 13-й полк уланів, де служили українці із Золочівщини). Сучасники стверджують, що Вільгельм настільки добре опанував українську, слухаючи народні пісні, читаючи книжки з історії України і твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Юрія Федьковича, Василя Стефаника, Михайла Грушевського, Гната Хоткевича, що навіть міг розмовляти цілковито без акценту.

Коли ж в українців з початком першої світової війни з'явився шанс на національне звільнення, Вільгельм Габсбург пішов значно далі, ніж від нього очікували батьки, він став активним лобістом (як би тепер сказали) інтересів легіону українських січових стрільців. 27 лютого 1918 року легіон УСС під командуванням Василя Вишиваного (таке ім'я прибрав собі молодий Габсбург) вирушив, згідно з Берестейською угодою, в похід на більшовиків.

До речі, Австрія окремим таємним договором з УНР зобов'язалась за півроку провести поділ Галичини, а з української її частини створити коронний край, забезпечивши повні права українців. Таким робом у Василя Вишиваного з'являлися тепер уже яскраво означені українські перспективи. Природно, що коли після зради польського легіону генерала Галлєра, який перейшов на бік Антанти, нависла небезпека ліквідації легіону УСС, на захист січовиків виступив особисто Вільгельм фон Габсбург.

В Україні тріумфували соціалістичні ідеї, а молодий Габсбург мріяв створити монархію для народу, що отримував глибоке задоволення від казки про соціальну справедливість у виконанні більшовиків. Легіон УСС, ступивши в Україну, побував в Одесі, на Херсонщині, стояв декілька місяців в Олександрівську. Свідки відзначають надзвичайно толерантне ставлення коменданта УСС до місцевих українців, чого він вимагав і від своїх підлеглих, які шанобливо називали свого начальника архікнязем. Габсбург, як свідчать ветерани УСС, скасував чимало наказів про розстріли місцевих українців, вмів мирно домовлятися з повстанцями, уникаючи конфронтацій.

Чому Василь Вишиваний не став гетьманом

Чи існував якийсь чіткий план у Габсбурга щодо створення монархії чи захоплення влади? Навряд чи. Про це свідчить характер його вчинків 1918 року. Відомо, що через полковника австрійської армії Казимира Гужковського Вільгельм за два роки до походу в Україну познайомився з українськими послами до австрійської державної ради Костем Левицьким, Євгеном Олесницьким та Миколою Васильком. На їхніх плечах лежали і представницькі функції, і контакти з урядовими сферами Австро-Угорщини та Німеччини. Щодо політичної орієнтації, то ці люди були типовими "шварцгельбами", вірними і лояльними династії і державі. Їхні політичні концепції щодо майбутнього українців не виходили за межі австрофільства. Політичним ідеалом для них була ідея поділу Галичини та Буковини за етнічним принципом і утворення окремого українського коронного краю в межах монархії. Одначе, значно сміливішими були їхні плани відносно майбутнього відвойованих від Російської імперії українських територій... Відомо також, що через Олесницького в архікнязя сформувався ліберальний підхід до українського питання.

Ще 1914 року митрополит Андрей Шептицький висловив ідею про можливу персональну унію держав у рамцях династії Габсбургів. У такому випадкові главою майбутньої української автономії у складі федерації повинен був би стати член династії Габсбургів. Цю ідею підхоплює і починає розвивати Вільгельм Габсбург. Такі думки панують в його голові, коли полковник Петро Болбочан, а також інші військові звертаються до нього з пропозиціями скинути уряд Павла Скоропадського й самому стати гетьманом. Отож, Вільгельм відмовляється від таких пропозицій, бо не може виступати проти Габсбургів. Краще синиця в руці, аніж журавель у небі. Україну він бачить частиною Австро-Угорської федерації, правлячим імператором повинен стати австрійський цісар, який би здійснював керівництво кожної автономії за допомогою ерцгерцогів-регентів.

Втім, перемовини з Болбочаном і відверті критичні зауваження на адресу Скоропадського з боку Габсбурга не минули безслідно. Довідавшись про критичну думку Вільгельма Габсбурга, гетьман Скоропадський всіма силами спробував спровадити можливого конкурента поза межі України. На австрійського архікнязя посипалася маса донесень у Берлін про те, що ніби Австро-Угорщина домагається посилення впливу в Україні, використовуючи молодого претендента на український престол. Незабаром легіон УСС переводять на Буковину.

У своїх спогадах Вільгельм Габсбург відзначає, що про утворення української незалежної держави на землях австрійської монархії він довідався від двох українських офіцерів 15 жовтня 1918 р. А в споминах іншого українського галицького політика Лонгина Цегельського йдеться про те, що Українські січові стрільці мали "свій плян" державного замаху, а саме – проголосити архікнязя Вільгельма диктатором-королем. Але УСС повернулись до Галичини з Буковини лише через три дні після перевороту.

Василеві Вишиваному не залишалось нічого, як вітати утворення Західноукраїнської Народної Республіки. Під час відступу Української галицької армії він потрапив у полон до румунів. На початку вересня 1919 року був звільнений і прибув до Кам'янця-Подільського, де тоді перебували керівні установи Директорії. Тут йому було присвоєно звання полковника армії УНР і призначено начальником відділу закордонних зв'язків головного управління Генерального Штабу. На той час імператор Карл I вже відрікся від престолу, а Установчі збори Австрійської республіки ухвалили закон про позбавлення Габсбургів усіх прав, вигнання їх за межі Австрії та конфіскацію всього майна.

Коли ж Петлюра уклав спілку з Пілсудським, архікнязь, як і більшість галичан, не сприйняв цього і пішов у відставку. Хворого на тиф, його перевезли українські старшини через румунський кордон до Відня.

Єдиний з Габсбургів, що помер у Києві

У Відні Василь Вишиваний видає поетичну збірку "Минають дні", присвячену "борцям, що впали за волю України". Всього 23 сторінки і 23 вірші. У Відні ж Габсбург видає українську газету "Соборна Україна". З 1925 по 1935 роки живе в Парижі. З паризьким періодом пов'язана заплутана історія, що до неї був причетний якимось чином колишній діяч Директорії Василь Панейко. Річ у тім, що саме Панейко налагоджував зв'язок з УСС в Буковині від імені військового комітету, що готував захоплення влади в Львові й проголошення Західноукраїнської народної республіки. І саме він наполіг на тому, щоб керівником перевороту було призначено Дмитра Вітовського, а не Габсбурга.

Можливо, саме Панейко, відчуваючи давню неприязнь, намагався втягнути Габсбурга в скандал. Ішлося про те, що начебто в Парижі Вільгельм познайомився з Павлою Куйбою, яку навіть рекомендував усім як свою наречену. Спочатку вона працювала поштаркою, потім стала особистою секретаркою колишнього французького міністра (!). Була вона нібито й секретаркою в мільйонера барона Ротшильда, за допомогою котрого зібрала велику суму грошей. Але гроші швидко розтринькала на політичні авантюри свого нареченого. Відтак Павла запропонувала одному банкірові розписку на цінні папери на 400 тисяч франків і її заарештували. На суді вона зізналась, що буцімто передавала гроші Вільгельму на пропаганду відновлення Габсбургів. Панейко виступав на суді свідком. І хоч серйозних доказів проти нього не було Вільгельмові довелося виїхати з Парижа до Відня. Ветерани української армії на чолі з генералом Удовиченком виступили на захист колишнього коменданта легіону УСС, звинувачуючи Панейка в москвофільських інтригах.

Не можна сказати, щоб Вишиваний був аж надто заангажований після війни політикою. Але на прохання Скоропадського влаштував зустріч посвареної між собою української еміграції, зустрічався з В'ячеславом Липинським, Євгеном Коновальцем, Євгеном Петрушевичем. Є інформація, що нібито він вів перемовини з американськими промисловцями Морганом у Лондоні і Фордом на французькій Рів'єрі. Був членом австрійської Народної партії. Мав у Відні лакофарбний завод і з прибутків од нього жив і допомагав українським емігрантам. Торгував земельними маєтками в Іспанії. Після вбивства чекістом засновника ОУН Євгена Коновальця надрукував про нього некролог у газеті "Канадський фермер". Уряд Карпатської України у вигнанні Августина Волошина всерйоз розглядав кандидатуру Габсбурга як українського монарха. Втім, в плани нацистської Німеччини не входило створення української держави. Тим паче, що сам Вишиваний категорично відмовився від співпраці з фашистами (під час другої світової війни він перебував під наглядом гестапо).

В 1945 – 1947 роках Вільгельм фон Габсбург жив в англійському секторі Відня, у 1946-му на прохання французького уряду він влаштував зустріч капітана Пеліс'є з оунівцем Романом Новосадом, а той звів француза з членом Головного проводу ОУН Мирославом Прокопом. Пеліс'є від імені свого уряду обіцяв ОУН допомогу літаками, які перекидали б людей на територію України до загонів УПА. У вересні ж 1947 гебісти таки захопили Вишиваного у місті Бадені під Віднем, заарештували, переправили до Львова, а потім відвезли до Києва.

Радянські спецслужби ставили в провину Габсбургові знання української мови (націоналізм), особисті контакти з автомобільним магнатом Морганом й отримання від нього "брудних грошей". У київській в'язниці N1 МГБ Василю Вишиваному інкримінували те, що "походячи з правлячої австрійської династій Габсбургів, 1918 року він очолював одну з груп австрійської окупаційної армії в Україні, готувався стати її президентом. Після розвалу Австро-Угорщини і вигнання окупантів з території України, до 1920 року служив в уряді Петлюри. В 1944 – 1945 роках був агентом англійської і французької розвідок, мав контакти з членами ОУН".

У Лук'янівській в'язниці Вільгельма тримали в 17-й камері. Поводився на допитах він мужньо. Звинувачення в шпигунстві відкидав рішуче, адже й насправді шпигунством ніколи не займався. 25 травня 1948 року Габсбурга засудили на 25 років таборів особливого режиму. В Москві присуд здався надто м'яким і там замінили табори стовідсотковим камерним режимом. 18 серпня 1848 року, 54 роки тому, він помер у лікарні тюрми N1 в Києві. Місце його поховання не відоме. Помер Габсбург у столиці свого омріяного королівства, монархом у якому, здається, був би цілком гідним...

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua