Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Мистецтво   Заливаха   Соловій

Найкращий художник – мертвий художник?


1
Рейтинг
1


Голосов "за"
2

Голосов "против"
1

Повідомляю, що майже одночасно (в один день) померли два знані (перший – більше відомий в Україні, другий – за кордоном) українські художники Опанас Заливаха та Юрій Соловій.

Повідомляю, що майже одночасно (в один день) померли два знані (перший – більше відомий в Україні, другий – за кордоном) українські художники Опанас Заливаха та Юрій Соловій.

Ось що пише Олександра Лісконог у "Газеті по-українськи":

"У Івано-Франківську на 82-му році життя помер художник Опанас Заливаха. Він жив у невеличкій кам'яниці поблизу центру міста. У будинку облаштував майстерню.

-Опанас переїхав до Франківська 45 років тому, вивчив українську і завжди сварив за суржик, – розповідає художник Богдан Губаль, 55 років.

Народився Заливаха у селi Гусинцi на Харкiвщинi. Коли був дитиною, сім'я перебралася на Далекий Схiд. Там Опанас закінчив школу. Згодом був Ленінградський державний інститут живопису ім. Рєпіна.

У 1957 році Заливаха приїхав на практику в райцентр Косiв на Івано-Франківщині. Через чотири роки поселився на Україні назавжди.

Його першу персональну виставку у 1961-му закрили через кілька днів за вказівкою секретаря обласного комітету Компартії. Причиною назвали "занепадницькi настрої".

В середині 70-х Заливаху звинуватили в антирадянськiй пропагандi та агiтацiї та засудили на 5 рокiв таборiв суворого режиму. У Мордовiї художник працював вантажником, потiм кочегаром. Там у нього конфiскували фарби i заборонили у вiльний час малювати.

В останні роки Опанас Іванович не продавав своїх картин, сподівався, що відкриє музей. Жив художник з дружиною Дарією, племінницею Степана Бандери. На похорон влада виділила 2 тисячі гривень".

Ось що пише Богдан Бойчук у газеті "День":

"Нині ім'я Юрія Соловія залишається маловідомим у нашій країні, проте його постать є однією із чільних для модерної української культури, яка в силу доволі трагічних обставин розвивалася переважно поза Україною. Доля Юрія Соловія багато в чому є типовою: він народився 1921 року в Старому Самборі, навчався у Львівській художньо-промисловій школі, після закінчення Другої світової війни емігрував до Німеччини, а згодом перебрався до США. Однак серед багатьох талановитих українців, розкиданих по світах, його вирізняє особлива інтелектуальна і духовна самодостатність. Тому його творчість не позначена ностальгією, він живе не минулим і безповоротно втраченим, а прагне до "речей, вищих, ніж зорі". Тож певне не випадково, що саме з вернісажу цього митця розпочинається публічна діяльність Культурного і музейного комплексу "Мистецький арсенал", зокрема такого підрозділу, як художня галерея і саме його спадщина лягає в основу збірки майбутнього комплексу.

Усередині 50-х років минулого століття в Нью-Йорку постала нью-йоркська група поетів. До нас долучилися й художники Любослав Гуцалюк, Аркадія Оленська-Петришин, Яків Гніздовський, Ярослава Геруляк, Михайло Уран та Юрій Соловій.

Юрій Соловій часто організував мистецькі виставки, круглі столи... Коли намалював монументальну картину "Розп'яття", то повісив її над вівтарем у протестантській церкві в Рутерфорді, поставив музику, Баха, здається, а поети нью-йоркської групи читали свої поезії. Церква була набита людьми, американцями й українцями. Такі події залишали знак у душі учасників на все життя. Соловій також писав есе, рецензії... Як результат, вийшла книжка "Про речі вищі, ніж зорі".

Та все це раптом увірвалося на переломі 80-90-х. Соловій переніс легкий інсульт, упав на камінні сходи і розбив голову. В лікарні йому видалили третину мозку, і він два роки пролежав у комі. Всі лікарі твердили, що він ніколи з коми не вийде. Та, наперекір усьому, Соловій з коми вийшов. Пригадав усі мови, які знав, пригадав усіх друзів, але втратив динамічність, допитливість і потребу боротися з життям. Не повернувся він і до творчості. Тільки любив сидіти перед вікном і спостерігати, як міняються пори року. Якось сказав мені: "Життя таке чудове! Я дуже радий, що живу".

У спектрі українського модернізму Соловій посідає унікальне місце: він являється чи не єдиним послідовним представником неоекспресіонізму.

З одного боку, в творчості Соловія завжди різко присутня думка, тобто його світобачення і його світорозуміння. Його уяву найбільше тривожать дві крайності буття людини: народження і смерть. А між тими полюсами Соловій бачить переважно страждання. Ці мотиви художник висловлює релігійними символами. Але цими символами він не возвеличує Творця, а, радше, дорікає Йому за стан, у якому опинилася людина. Паралельно з цим творчості Соловія характерна глибока емоційність і розмах.

Ранні твори Соловія дуже експресіоністичні, драматичні, висловлені приглушеною кольористикою і до жорстокості експресивні. Характерним прикладом із цього періоду може бути картина "Родження" (в Соловія декілька картин з мотивом народження) чи дуже рання картина "Розп'яття", у якій на одній руці Христа є чотири пальці, а на другій шість. Це раннє розп'яття викликало в 60-х бурю дискусій і протестів. Та все це логічно, бо розп'яття – це терпіння, а терпіння – це деформація: фізична й духовна.

У пізніших роботах прикладом може послужити монументальне розп'яття, яке складається з чотирьох картин, – помітне збагачення палітри в Соловія. Колористика стає не лише багатшою і вибагливішою, але й віртуознішою. При цьому, сила експресивності картин ні в якому разі не послаблюється. Роботи Соловія цього періоду помітно перегукуються з працями пізнішої кельнської групи в Німеччині.

У найпізніших творах Юрій Соловій д оходить по суті до постмодернізму. Окр еме місце займає у його творчості серія "Тисяча голів". Десь 1970-го Соловій захопився неймовірним і нездійсненним для нормальної людини проектом – намалювати тисячу голів. Він вживав найрізноманiтніші засоби й матеріали: олію, акварель, олівець, туш, пластику, волосся, папір... Найдивнішим є те, що кожна голова має іншу форму та інший характер (незважаючи на те, що голови ці абстрактні).

Ця неймовірна серія свідчить не тільки про безмежну творчу уяву Соловія і велику відвагу (а без відваги нема прогресу в мистецтві), але й про духовну могутність людини в загальному, про перемогу Духа над остаточною слабкістю тіла і над смертю. Я щоразу все більше переконуюся, що Юрій Соловій був одним із визначних художників другої половини ХХ століття".

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua