Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Матвій Ганапольський проти Івана Дем'янюка

Ігор Бурдяк | 29.05.2011 16:02

4
Рейтинг
4


Голосов "за"
6

Голосов "против"
2

Чи має право українець Іван Дем'янюк на справедливий суд?

Матвій Ганапольський проти Івана Дем'янюка
В п'ятничній програмі "Велика політика" Є. Кисельова обговорювали серед іншого Звернення Львівської обласної ради до керівництва держави і до Голови Світового конгресу українців з проханням вжити невідкладних заходів правового захисту Івана Дем'янюка.

Московський гість Матвій Ганапольський виступав останнім:

"Послушайте меня. Это ведь история совсем не про то, совершил преступления Иван Демьянюк или не совершил и какие он совершил. Эта история называется так: есть ли у Львовского совета честь, совесть и стыд? Есть ли у них понимание, что такое прилично и что неприлично. Это такая тонкая история. Поясню, что я имею ввиду. Вы знаете, что когда американцы грохнули Бэн Ладена, то появилась такая история, которая называлась: а где суд над Бэн Ладеном? Ведь надо доказать, некоторые говорят, что он вообще был непричастный. Казалось, как такое может быть? Тем не менее некоторые правозащитники сказали: нет, это неправильно. Вот надо, так сказать, чтобы был суд. Идем дальше. Вот Радко Младич. Сейчас поймали Радко Младича. Вы видите, как люди целуют его портреты. Им говорят: почти 8 тысяч он вместе с Караджичем утопил в крови. Вот так детей клали сверху и ножом пикой протыкали. И вот тут есть такое выражение: либеральный экстремизм. Это когда теряеш стыд и готов защитить все, что угодно ради буквы закона. И вот я задаю вопрос Львовскому совету: вот есть голодомор, есть сталинизм. Я говорю: так есть. Мне говорят: нет подожди. Вот голодомор, кто его организовал, покажи конкретно фамилии людей. Я говорю, так ведь сталинизм. Мне говорят: нет, сталинизм это вообще. Ты покажи конкретно фамилии, потому что это получается безобразие. Получается, что Россию осуждают. Я говорю: да не Россию. Это сталинизм осуждают. Нет, погоди. Ведь Сталин, он же много чего хорошего сделал, понимаете? И я это все защищаю, я говорю: ребята, вы должны понять, что это все сталинизм. Что это голодомор.

Берем Василия Кононова, вы знаете. Этот русский партизан, советский партизан в Латвии воевал против фашистов. Они вошли в деревню латышскую. Выбили оттуда фашистов. И так получилось, что те люди, которые жили в этой деревне, они сотрудничали с немцами. И тогда Василий Кононов, замечательный партизан, герой войны... согнали женщин и детей в сарай и сожгли. И Латвия его осудила. И международный суд к этому присоединился. А Россия сказала: Ви что, борца с фашизмом будете осуждать.? Путин его наградил. Так вот, я обращаюсь к Львовскому областному совету: ведь когда Россия говорит, что сталинизм не виноват в ваших бедах то докажите, покажите фамилии, явки, адреса. Россия поступает точно, как Львовский совет...
.

http://politika.inter.ua/ru/episode/111

Я звернув увагу на виступ Ганапольського, бо він користується авторитетом в Україні, його знають і поважають. Але в даному випадку не можу з ним погодитися. Некоректним виглядає порівняння Дем'янюка з Бен Ладеном і Радко Младичом. Та й з Василем Кононовим. Адже це були люди, які управляли ситуацією. Так, без виконавців вони не змогли б їх чинити так масштабно. Але ж і виконавці були різні. Шахиди Бен Ладена – добровольці. Що стосується Івана Дем'янюка, то він був військовополоненим. За версією суду, рішення якого ще не вступило в законну силу потрапив до табору, розташованого в польському селі Травник. В військовополонених був один вибір: або піти в школу, де готували охоронців для охорони електростанцій і складів (пізніше їх почали залучати почали залучати до зачисток гетто та охорони таборів смерті), або вмерти. Як твердить звинувачення, після Травників Дем'янюка доправили в Собібор. Центральний доказ прокуратури – посвідчення, яке надіслали з Москви з архівів КДБ. Утім, кілька криміналістів заявили, що посвідчення має ознаки фальшування: суд запрошував тих експертів, які вважають документ автентичним. Інші, які вважають це підробкою, суд проігнорував. На відповідні запити захисту відмовили.

Побачив дуже незвичну річ у справі Дем'янюка і Кристіан Рютер – експерт номер один у світі, коли йдеться про нацистських злочинців – різке відхилення од звичної практики юриспруденції ФРН.

"Дрібних виконавців чужих наказів у західній Німеччині не судили Інакше в НДР. Там усім охоронцям концтаборів висунули типове обвинувачення – пособництво. Дали по 4 або 6 років. Але після об'єднання Німеччини усіх реабілітували як жертв сталінізму і ще й виплатити компенсації", – зазначив він.

Разюча обставина справи Дем'янюка – свідок Самюель Кунц. Останній був не просто вартовим, а з рангом цуґвахман. Упродовж його служби в концтаборі Бєлжец замордували 434 тисячі людей. Після війни Кунц спокійно жив у Німеччині, працював у міністерстві, ходив на процеси як свідок. І ніколи не був звинувачений.

"Багато людей які були серед нацистів працювали після війни в уряді були на військовий посадах були заступниками міністрів, державними секретарями, їх повно було в поліції", – зазначив журналіст Віктор Тимченко.

Він додає, що зараз у Німеччині з'явився політично-культурологічний тренд – зняти з себе вину і перекласти її на плечі інших людей.

Адвокат подав апеляцію на рішення суду. Кажуть, що швидше всього апеляційна інстанція уважніше поставиться до доказів захисту і Дем'янюк буде виправданий, так як він в свій час був виправданий в Ізраїлі.

Але якщо навіть це буде не так і Іван Дем'янюк буде визнаний винним і рішення набуде законної сили, то чи менш винні є ті, які здійснювали голодоморні, депортаційні і розстрільні геноциди під червоним прапором.? Чи ті міліціонери, які сьогодні вбивають підозрюваних в злочинах в слідчих ізоляторах.? І ми знаємо, що суд взяв до уваги свідчення міліціонера, що ніби-то Ігор Індило "впав з висоти свого зросту і проломив собі череп". Але ж перед міліціонерами не стояла дилема: йти служити в міліцію або бути вбитим. І далі: будучи уже на службі в міліції, не обов'язково бути катом.

То чому наші міліціонери, народні депутати, голови адміністрацій, президенти, які підозрюються в тому, що вони полюють на людей, калічать і вбивають чи дають накази вбивати людей дають малоймовірні покази, і їх відповідні інстанції беруть до уваги, користуються супердорогими адвокатськими послугами, а сказати слово на захист нашого співвітчизника, який поза своєю волею потрапив в круговерть другої світової, був несправедливо звинувачений, із-за чого став людиною без громадянства, ізгоєм "есть делом постыдным, бесчестным и безсовестным"?

Чи є високоморальною позиція тих, хто заради високої цілі засудження злочинів, масштаби яких потрясли світ, готовий принести в жертву звичайну маленьку беззахисну людину?

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua