Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

СК*: націоналізм – це коли багато говорять українською і Шевченка надмірно шанують!

Leon | 7.03.2010 18:29

14
Рейтинг
14


Голосов "за"
16

Голосов "против"
2

"Та й взагалі українська мова – це ж... суржик російської мови..."

СК*: націоналізм – це коли багато говорять українською і Шевченка надмірно шанують!
Хто ж це сказав? Може хтось вважає, що то якісь "пролєтарії" із пивної кнайпи, у яких на першому місці стоїть питання повноти налитого бокала, а на другому-"ущємлєнія прав", бо хтось комусь "не доливає"? Чи то пацієнти психіатричного лікувального закладу висловились? Е ні, автори цих "перлів" сиділи у Кремлі й керували долями мільйонів людей державного (нібито) утворення, що займало 1/6 суходолу. Демічєв, Суслов, Брєжнєв – знайомі прізвища?

Ось, спогади П.Шелеста відносно одного засідання:

----------------------------------------------------------------------------------------------

Секретар ЦК КПРС Суслов: "А взагалі, я повинен сказати вам, що на Україні далеко не все гаразд – уся Україна говорить українською мовою!"

Я аж оторопів: "А що, вона має турецькою розмовляти, чи як?"

Тут підключився Демічев, секретар ЦК КПРС: "А взагалі, там у Шелеста українською займаються!"

Знову не витримаю: "Де в Шелеста? Як українською? Ніякою українською не займаються. Є і російські школи, є і українські школи на великий жаль українських шкіл менше".

Демічев: "А Шевченко в них – кумир". І на Суслова дивиться.

Тут мене прорвало: "Так, Шевченко у нас кумир. Його і в нашій країні, і за кордоном вважають великим демократом, геніальним поетом."

Демічев почав заперечувати: "Так, але ж він у нас кумир молоді. У Шевченка там квіти завжди, щорічно вінки приносить".

Я, відчуваючи, що остаточно страчено самоконтроль: "Ну так це добре. А як ти помреш, хто тебе згадає, квіти віднесе?"

Суслов втручається: "І потім у вас всі вивіски українською мовою. Що таке?"

"Ну, а якою мовою вони мають бути? Якою? Є українською, є і російською".

Суслов тоді використав свій найголовніший козир: "Узагалі у вас в Україні багато проявів націоналізму".

Я оторопів, тримався, але голос підвищив мабуть гаряче: "У чому, Михайле Андрійович, проявив націоналізм? Це ж звичайні сталінські ярлики".

А Демічев так незворушно: "А в тому, що багато говорять українською мовою, і тому, що Шевченка надмірно шанують". І Суслов його підтримав... А тут ще підключився Рашидов: "У нас руський язик в бальшом почьоте, мі руський язик уважаєм, любім, ізучаєм. Мі его на первій место ставім, мі знаєм, не так, как на Україны..."

Я не витримав: "Та хоча ти замовкни, ти його не знаєш: коли виступаєш, нічого зрозуміти не можна..."

Леонід Ілліч вирішив змінити трохи тему, пожартувати: "Ось у нас при Скрипникові українізацію проводили. Так це скрипниківщина. При Скрипнику, ви знаєте, я працював на заводі, коли українізацію проводили – що це було, це був абсурд, сміх. Та й взагалі українська мова – це ж... суржик російської мови..."

Я аж зуби зціпив, та мовчу, лише думаю: "І це керівник держави! Це людина, яка народилася, виросла і більше половини життя прожила на Україні..."

Київ. – 1989. N10. – С. 96-97.

----------------------------------------------------------------------------------------------

От же ж – "знавець" суржиків російської... Цікаво, а на якій модифікації суржику розмовляв Рашидов?

А ще нібито була така держава як УРСР, причому як співзасновниця ООН. Здавалося б – українці вже мають свою державу, де мають всі права, визначені Законами й Конституцією республіки та Союзу, навіть представництво в ООН є, але із однією поправкою – вона, та держава входила "до складу". Або іншими словами – до такої "гуртовні", що в ті часи називалась "закрома Родіни". В які все щось забиралось, а куди дівалось – слідів не знайдеш, хто ними "керував" – невідомо, та й що таке "Родіна" – не зовсім зрозуміло, чи то Україна,чи то Росія чи то Союз...

І тут така ось "стурбованість" поширенням Україною "націоналізму". Тобто, української – забагато й Шевченка надмірно! А чого ж "бракувало", як на думку кремлівських держиморд? Як і "сьогодні", не білоруської, чи якоїсь-там іншої, молдавської чи турецької – РОСІЙСЬКОЇ.

П.Шелест не спитав – як "дбали й дбають" про забезпечення потреб українців, які поїхали за рознарядкою "підіймати" Тюмень, Далекий Схід, цілини Казахстану. Як себе почувають сім"ї, вивезені із Західної України до Сибіру? Якої там мови надмірно, і кого цінують там?

----------------------------------------------------------------------------------------------

ДОПОВІДНА МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ С. КРУГЛОВА ЗАМ.ГОЛОВИ РМ СРСР Л.П.БЕРІЇ 17 марта 1950 года N1174 сс/н ЗАМЕСТИТЕЛЮ ПРЕДСЕДАТЕЛЯ СМ СССР т. БЕРИЯ Л.П.

После освобождения территории Украинской ССР от немецких захватчиков, по решениям правительства СССР с 1944 года органами МВД и МГБ проводится выселение из Западных областей Украины в отдаленные районы страны членов семей "оуновцев" – украинских националистов, бандитов, а также бандпособников. Направление на спецпереселение "оуновцев" производилось в 1944-1946 годах по решению Особого Совещания при НКВД СССР сроком на 5 лет, а в 1947-1949 годах – по решению Особого Совещания при МГБ СССР сроком на 8-10 лет и на бессрочное поселение.

По состоянию на 1.01.1949 г. всего на спецпереселении находится 112633 чел. Членов семей активных "оуновцев", из них выселенных в 1944-1946 гг. Сроком на 5 лет 24730 чел., выселенных в 1947-1949 гг. Сроком на 8-10 лет и на бессрочное поселение 87903 чел. Некоторым из указанных лиц, выселенным в 1944-1945 гг., срок поселения окончится в конце 1949 года или истекает в 1950 г.

Министерство внутренних дел СССР, исходя из нецелесообразности возвращения из к месту прежнего жительства и в целях укрепления режима в местах поселения членов семей "оуновцев", считает необходимым: отменить сроки выселения членов украинских националистов, бандитов и бандпособников и установить, что они переселены в отдаленные районы СССР навечно и возвращению в места прежнего жительства не подлежат; распространить на этих лиц действие Указа Президиума Верховного Совета СССР от 28 ноября 1948 г. "Об уголовной ответственности за побег из мест обязательного и постоянного поселения лиц, выселенных в отдаленные районы Советского Союза в период Отечественной войны".

За самовольный выезд (побег) из мест обязательного поселения виновных привлекать к уголовной ответственности и определить меру наказания за это преступление 20 лет каторжных работ.


Проект постановления СМ прилагаю. Министр внутренних дел СССР С. Круглов

----------------------------------------------------------------------------------------------

Нєхіло націоналізм розвівся – це ж треба так совєтам "напрацювати", щоб настільки "сподобатись", аж поза сотню тисяч "врагов" цілими сім"ями, лише з невеличкого, нещодавно приєднаного "до складу" регіону...

Покарання за "нєлюбовь" – виселення у віддалені райони РСФСР ДОВІЧНО!!!

А могли й прогнутись, як Рашидов – вивчити російську, піти в колгоспи,комусь – в армію (радянську, звісно), віддати все напрацьоване державі й тихо померти з голодухи на рідній землі в підвалах НКВС, щоб нарешті "освободіть" Західну Україну від своєї присутності, як цього дууууже хотіли б деякі сталінсько-совкові славоспівачі. Так ні,як не повстали самі, так допомагали "націоналістічєскім бандам"... Нехилі "банди", яких підтримувало сотні тисяч населення. Прям ціла народна армія...

Нескладно здогадатись, економіку якої республіки "підіймали" вислані з УРСР українці, і чий генофонд і приріст населення вони мали покращити. Явно не України, але за її рахунок.

А ось до чого, до яких наслідків призвела така "борьба с национализмом" і хто чого добивався:

----------------------------------------------------------------------------------------------

З ДОПОВІДІ ЗАСТУПНИКА ГОЛОВИ РАДИ МІНІСТРІВ УРСР П. РОЗЕНКА "ПРО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ В РАЙОНИ ДАЛЕКОГО СХОДУ ТА ЧИТИНСЬКУ ОБЛАСТЬ З УКРАЇНСЬКОЇ РСР НА 1971-1975 РОКИ".

14 серпня 1970 рік "Рада Міністрів Української РСР, розглянувши пропозицію Ради Міністрів РФСР про переселення в колгоспи та радгоспи Далекосхідного економічного району та Читинську область у 1971-1975 роках з Української РСР 12,5 тис. родин, не може погодитись з нею.

За низького природного приросту населення в республіці, який в повоєнний період з року в рік знижується, в майбутньому п'ятиріччі можливості по направленню робочої сили за межі Української РСР різко скоротились. Уже зараз приріст трудових ресурсів не забезпечує додаткову потребу в них народного господарства республіки. В поточному п'ятилітті середньорічний приріст потреби суспільного виробництва Українській РСР в робочій силі становив 470 тис. чол., тоді як приріст трудових ресурсів досягає лише 260 тис. чол. <...>

Вичерпано мобільні резерви трудових ресурсів і в західних областях Української РСР <...> В цих умовах виконання завдання по переселенню на Далекий Схід і в Читинську область, встановленого постановою ЦК КПРС та РМ СРСР від 8.07.1967 р. N638, більше ніж на половину здійснювались за рахунок високоіндустріальних областей, в т.ч. Донецької, Дніпропетровської, Харківської та Ворошиловоградської <...>

Враховуючи викладене, РМ УРСР вважає за можливе направити з республіки у 1971-1975 рр. 2500 родин, по 500 родин щорічно".

----------------------------------------------------------------------------------------------

Неслабо так – "пропозиція" Ради Міністрів – навіть не СРСР, РСФСР!!! Підіймати економіку цієї "братньої" республіки за рахунок населення іншої??? Це часом не ознака феодальних відносин, де феодал "пропонує" вассалові надати кільканадцять тисяч холопів для обробки своїх полів? Зрештою, "подарували" 2500 родин. І хто саме вважає себе феодалом, а хто виявився вассалом? "Рівність", аж гуде й парує...

А хтось соловейком виспівує, що в Україні був приріст населення і всі жили "як бомки" (рос. аналог "как у Бога за пазухой"), і всі були рівні, ніхто нікого не "ущемлял". Майже тридцять років (1970рр), як війна скінчилась, а населення – зменшується й трудових резервів – обмаль? То може якась інша війна продовжується, як окремий випадок – проти України і українців? Чи проти їх "націоналізму", що на думку різних кремлядей проявляється у надмірному бажанні спілкуватись українською і шанувати Т.Г.Шевченка??? Тобто бути самим собою – нєльзя?

Схоже, що ту війну проти українців не оголошували, вона як розпочалась дуууже давно, так не припинялась, і йде досі. Змінювались лише маски, декорації її зачинщиків, суть – все та ж. Комусь кісткою в горлі стали українці- все їх "забагато"...

--

* – Совкокремлядь (СК)

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua