Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Talvisota   зимова війна 1939-1940   радянсько-фінська війна   українці   Маннергейм   СПІЛЬНОТА УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ

Talvisota

Leon | 2.12.2009 01:54

4
Рейтинг
4


Голосов "за"
7

Голосов "против"
3

"Зимова війна" (фінською)

Talvisota
Радянсько-фінська війна 1939-1940 років, що названа "зимовою" відома одныэю із найганебніших сторінок радянської воєнної історії. Величезна кадрова Червона Армія на протязі трьох з половиною місяців так і не змогла зламати опір фінських ополченців, більшість яких вперше тримали зброю в руках...

Газета "Правда" за листопад 1939 року:"....обуздать ничтожную блоху, которая прыгает и кривляется у наших границ".

Саме так – "ничтожную блоху". Знайома риторика? Тобто Фінляндію, з погляду "велікого, могучєго Совєтского Союза", який пару місяців до того здійснив "освободітєльний поход" на "панскую Польшу" (яка нібито виношувала злодєйскиє плани щодо Європи), підтримавши "благіє целі" своїх на той час німецьких братів по зброї. Як ледь не захлинався перед тією війною Молотов, поливаючи брудом і звинувачуючи фінську владу у всьому, чому тільки дозволяла його скотська натура...

Риторика риторикою, але комусь явно було потрібно знайти привід, за допомогою якого зробити легітимними не надто "благі" наміри і наступні дії керівництва тієї велетенської країни.

Привід знайшовся – точніше його "знайшли".

"Наша страна должна иметь более мощную Красную Армию и Флот, чтобы охладить пыл поджигателей войны".

Газета "Правда", 1940 рік.

Це вже після "великої ганьби з нібито "поджигатєлямі", за яку СРСР був виключений із Ліги Націй.

А 30 листопада 1939 року розпочалась "Зимова війна", про яку у СРСР чомусь не надто бажали розповсюджуватись, і рахували інформацію щодо неї "врєдітєльской".

Так що ж послужило приводом для початку тієї (ганебної у всіх відношеннях) війни?

Ось що пише дослідник Станіслав Грачев:

26 ноября 1939 года, в воскресенье, в 3 часа 45 минут пополудни, на территории советской приграничной воинской части, расположенной у деревни Майнила, что на Выборгском шоссе, внезапно разрывается снаряд. Первый. Через 3 минуты – второй, затем еще один, и еще, и еще... Снаряды летят с интервалом в 3 минуты, это значит – обстрел ведется из одного орудия. Через 20 минут, в 6.05, обстрел прекращается. Семь снарядов, семь разрывов – 4 солдата убиты, 8 ранены.

Командир части по телефону сообщает об обстреле начальству. С завидной оперативностью, всего через час, а именно в 17.10, в часть прибывает военная комиссия. Не просто вышестоящие офицеры, но комиссия. А день, напомним, воскресный, день выходной, когда многие офицеры на отдыхе. Это потом, в июне 1940-го, будет издан Указ о работе без выходных, о 7-дневной рабочей неделе, это потом отберут у народа воскресенье; а в 39-ом воскресенье еще было днем отдыха. Но, видно, не для тех офицеров, что наготове ожидали сообщения из обстрелянной части. В 5 часов вечера в конце ноября на севере уже совсем темно. Однако комиссия успела сформироваться, среагировать и прибыть в полной темноте на место – и все это за один час!

Оперативно прибывшие начинают опрашивать солдат об обстреле. Те спроста, как на духу, говорят, что снаряды летели с юга, то есть со своей территории, из тыла. Для непосвященных поясним, что направление, откуда ведется обстрел, трудно определить, если стреляют из мортиры, гаубицы, миномета, потому что эти орудия предназначены для навесного огня, и их снаряды (мины) падают почти отвесно, из зенита. Но снаряды, выпущенные из пушки, летят не сверху, а с той стороны, где эта пушка и стоит. По вою снаряда, за секунду-две до взрыва, определить направление, откуда он летит, несложно.

Итак, первые ответы солдат – снаряды летели с юга, из тыла. Но по поводу таких ответов комиссия недоумевает, переспрашивает солдат, и наводяще-подсказывающими вопросами уточняет и даже поясняет, и охотно вслушивается в ответы, что обстрел велся с финской территории. Командный состав части быстренько соображает, чего добивается комиссия, и потому показывает и настаивает на том, что стреляли из-за границы. Комиссия очень довольна, комиссия с этим всецело согласна, а солдаты, говорившие о юге, примолкают: в самом деле, очень странно – кто ж это со своей территории будет лупить из пушки по своей же части? Помстилось, видно, со страху – и на выстрелах с юга никто уже не настаивает.


Знайомий почерк, чи не так?Звідки снаряди летіли?

Що ж сталось далі:

Комиссия докладывает по инстанции, что Финляндия обстреляла советскую воинскую часть, есть жертвы. Весть в считанные минуты достигает Москвы. И хотя уже вечер, и воскресенье, но в Москве, оказывается, уже готова нота правительству Финляндии. (Загодя предвидели, что именно в этот день случится обстрел?) Председатель Совета Народных Комиссаров (по современной терминологии – премьер-министр) и он же министр иностранных дел В.Молотов немедленно вызывает посланника Финляндии в СССР и вручает ему ноту Советского правительства.

Нота ультимативна. В ней говорится о провокационном обстреле подразделения Красной Армии с финской территории, в чем, по мнению Молотова, всецело виновно Финское правительство. А посему, во избежание повторных провокационных обстрелов, СССР требует отодвинуть финские войска от советской границы. То есть оставить самый укрепленный район, самые прочные и надежные оборонительные линии. Их-то Молотов и предлагает освободить просто так. Во избежание очередных недоразумений.


Нормальна тема: звільнити укріпрайон, розташований на території іншої держави. Тобто залишити оголеним державний кордон перед скупченням майже півмільйонного військового угруповання по ту сторону. І це все – в моменті!

Загинуло чотири солдати – пішло чотири похоронки. Скільки їх стане пізніше...

Так хто ж стріляв? Тут (http://www.vestnik.com/issues/1999/0302/win/grachev.htm) - є доволі цікава версія.

26.11.1939 г. финский дипломат передает ноту в Хельсинки

27 ноября, в понедельник, правительство Финляндии отвечает на ноту Советского правительства. Да, подтверждают в Хельсинки, артиллерийский обстрел советской воинской части был, финские пограничники видели разрывы снарядов и в тот же момент сообщили об этом своему командованию.

Но вот что существенно, вот на что обращают особое внимание в ответе Финляндии:

"На основании расчета скорости распространения звука от семи выстрелов можно было заключить, что орудия, из которых произведены были эти выстрелы, находились на расстоянии полутора-двух километров на юго-восток от места разрыва снарядов".

На юго-восток! То есть стреляли с советской территории! А претензии – к северному соседу?

Так прямо финны, конечно, не писали, хотя для такого вывода текст вполне прозрачен. Из текста также следует, что финские пограничники наблюдали не только разрывы снарядов, но и слышали звук пушечных выстрелов.

А далее Финское правительство предлагает немедленно создать совместную советско-финскую комиссию, чтобы "пограничным комиссарам обеих сторон на Карельском перешейке было поручено провести расследование по поводу данного инцидента".

Тут опять же для несведущих стоит пояснить, что осколки от прилетевшего взорвавшегося снаряда в плане – не круг, а вытянутый эллипс, причем вытянут он в направлении полета снаряда. Установить на местности, в каком направлении вытянут осколочный эллипс, а тем самым достоверно узнать, откуда прилетел снаряд, для специалистов не составляет труда.

Но какое там к черту расследование! Какая еще совместная комиссия? Кому это надо! Во всяком случае – не Москве. Для того ли трудились в выходной день энкавэдешники из Ленинграда и особенно два столичных "специалиста по баллистике", чтобы создавать какую-то совместную комиссию? Смешные эти финны, право слово, наивные, как дети.

На следующий день, 28 ноября, во вторник, Молотов вручает финскому посланнику второе, и последнее, советское заявление – мол, отвергая свою вину, не признаваясь в обстреле и не отводя свои войска от границы, Финское правительство тем самым стремится "ввести в заблуждение общественное мнение и поиздеваться над жертвами обстрела".


Те, що сталося потім – відомо. Сотні тисяч "похоронок" полетіли туди, де загиблі вояки мали своїх рідних, близьких. Серед них були і українці, в тому числі й із щойно "приєднаної" Західної України. А ті яким чином там з"явились? Адже щойно призвані юнаки мають пройти підготовку: щонайменше навчитися стріляти, кидати гранату, вивчити військову справу, статути, пристосуватись до військового життя. У німців така підготовка тривала ОДИН РІК. (!), навіть в умовах воєнного часу, далеко від лінії фронту. А тут... Тому й йшли додому замість хлопців "похоронки".

Про вояків із Тернопілля пише російський історик Марк Солонін:

"На помощь 163-й дивизии советское командование выдвинуло 44-ю стрелковую дивизию. Эта дивизия, входившая в состав войск Киевского военного округа, прибывала из недавно "освобожденного" польского Тарнополя в обычном осеннем обмундировании: шинелях и кирзовых сапогах. Тем временем необычайный мороз в районе боев опустился до 40 градусов. "

Зрозуміло – "гарматне м"ясо".

А ось шановний користувач ЛЖ dzhmil (http://dzhmil.livejournal.com/51717.html) надав ще одну, доволі цікаву інформацію:

Українські підрозділи, що воювали на фінському боці, були сформовані 1940 року в Фінляндії. Добровольці здебільшого набиралися з полонених совєтських військовослужбовців і озброювалися фінською та совєтською зброєю. Однострої були фінськими з чорними кашкетами, хоча в багатьох випадках українці продовжували носити совєтську уніформу, доповнюючи її мазепинками (Ukrainian Bergmutze). На мазепинці кріпився знак Тризуба; деякі вояки мали значки, діагонально розділені на синю та жовту смужки. Синьо-жовті армійські відзнаки не вживалися, оскільки такі мали добровольці зі Швеції.

Хоча нам дуже небагато відомо про кількість і розташування українських добровольців у Фінляндії, більше відомо про командира одного з підрозділів – Юрія Горліс-Горського (відомого автора роману про повстанську антибільшовицьку боротьбу в Україні "Холодний яр"; його справжнє прізвище – Городянин-Лісовський). Він народився 14 січня 1898 року неподалік Полтави у Східній Україні. Воював у Першій світовій війні, будучи старшиною Армії УНР, брав участь у славетному Зимовому поході 1919-20 року.

Коли Україна була окупована більшовиками, Юрій продовжував боротьбу в підпіллі. Був захоплений, знаходився під розстрілом, але зміг урятуватися і продовжити війну. Знову був захоплений 1922 року, але цього разу не знайшлося доказів його вини і його було звільнено. За наказом українського підпілля вступив до ЧК і став подвійним агентом. Був розкритий 1924 року, але зумів удати божевільного. 1932 року втік з Херсонської психіатричної лікарні і через Москву та Білорусь дістався Західної України (тоді під польською окупацією) й оселився у Львові. У 1930-і роки здобув славу успішного письменника. 1938-39 року Юрій брав участь у збройній боротьбі Карпатської України проти угорських загарбників, після чого через Малу Азію й Північну Африку дістався Франції. Маючи можливість емігрувати до Канади, він волів залишитися у Європі, міцно вірячи у справу визволення України. Коли розпочалася совєтсько-фінська війна, він взяв участь і в ній; після війни очолив Український радіоцентр у Берліні. 1942 року Юрій повернувся до України і оселився в Рівному, працюючи в якості журналіста. З наступом совєтів він повернувся до Львова; кінець війни зустрів у Західній Німеччині. Був убитий совєтськими агентами 27 вересня 1946 р. в місті Новий Ульм.


http://axis.ssgalicia.info/finland.html

У складі фінської армії бились також добровольці зі Швеції, тут – стаття про деяких з них

http://www.airwar.ru/history/locwar/europe/sweden/sweden.html

Війна закінчилася територіальними поступками Фінляндії, але найголовніше – вона не позбулася незалежності, завдавши першої в історії відчутно болісної поразки Сталіну. Безсумнівно, величезна заслуга в тому – завдяки знанням, вмінням і патріотизму Густава-Емиля фон Маннергейма, колишнього генерала російської царської армії, який залишив службу у 1917 р., повернувся на Батьківщину., і став Героєм фінського народу, вберігши незалежність своєї країну від неминучої загибелі.

**************************************************************************************************************************

З детальним дослідженням "Зимової війни" можна ознайомитись на сайті Марка Солоніна, у статті

"Многогранное чудо "зимней войны"

http://www.solonin.org/article_mnogogrannoe-chudo-zimney

Сайт рекомендую до читання тим, хто цікавиться історією і хоче знати більше.



Навіть плакат здатен заговорити

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua