Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

А хто з нас не шкодує?

Олег Гриць | 14.08.2008 07:45

0
Рейтинг
0


Голосов "за"
6

Голосов "против"
6

Здається цими днями світ змінився, СРСР вмер остаточно і назавжди. Вмерло те добре, що поєднувало мільйони людей на 1/6 суходолу планети. Замість того, на території від Тихого океану до Балтики остаточно укріпився націоналізм, жорстокий, примітивний і тупий.

А хто з нас не шкодує?
Зараз вже тяжко розібратися, хто винний у початку війни у Грузії – усе так заплутано, що навіть самі учасники конфлікту напевно самі не знають. Одначе, можна спробувати хоча б подивитися на стрічку новин з початку цього трагічного місяця. Щоб хоч якось перевірити, самого себе я подивився на сайт Кореспонденту, газети та сайту новин, який тяжко запідозрити у об'єктивності, бо більшість джерел безумовно з Росії – і навіть він вказує, що винні в початку війни всі сторони конфлікту у однаковій мірі.

Якщо набрати у вікні пошуку слово Осетія, то на сторінці 20-ій з більш як шістдесяти в очі впадають заголовки про терористичні акти проти грузинських поліцейських у регіоні, про обстріли сіл, про погрози з одного та іншого боку, про попередження Росії, що вона втрутиться, про намір "відновити конституційний лад" Грузією, тощо. Незважаючи на це все, у російській пресі почалася справжня істерія про те, що у всьому винувата Грузія і особисто Саакашвілі. Безумовно, провина Саакашвілі є, але тільки у тому, що піддався на провокацію з боку осетинських сепаратистів. Якщо уважно подивитися, то у своїх наказах він використовував навіть ті самі слова про "відновлення конституційного ладу", що і Путін під час облоги та бомбардування Грозного. Що Саакашвілі давав наказ обстрілювати Цхінвалі чи "мочити когось у мортирах"? Я наприклад такого не пам'ятаю. Так, він зробив тактичну помилку, що дозволив себе втягнути у заздалегідь програшну війну. Але хто зробив помилку стратегічну, використавши народи у своїх брудних намірах?

Але чи такі безвинні інші учасники цього кривавого місива? Колишній вишибала в московському казино, лідер сепаратистів Кокойти провокував Грузію роками. З приходом до влади Саакашвілі, були зроблені неймовірні зусилля повернути Південну Осетію в склад Грузії – їм пропонувалося все від необмеженої автономії до права вето щодо указів центрального уряду та широкого самоврядування. Все це було відкинуте навідріз, бо ті хто тримав Цхінвалі у своїх руках не були зацікавлені у збереженні миру і ще тому, що дозвіл на це дала Москва. Теперішні запевнення російського уряду у своєму "миротворстві" викликають посмішку з болем в серці. Заради своїх геополітичних свар із США і намаганню зашкодити входженню Грузії у НАТО московські кадебісти вирішили розіграти криваву авантюру тисячами людських життів. Сепаратистські анклави Абхазії і Південної Осетії не тільки отримували сучасну зброю і обладнання, але й відверто заохочувалися противитися будь-яким спробам Грузії повернути ці території. В анналах міжнародного права була вписана нова сторінка, як громадянам іншої держави Росія вільно роздавала паспорти і при цьому цинічно продовжувала називати себе посередником, а свої військові з'єднання миротворцями. Якщо вони справді були миротворцями, коли на протязі усіх цих років там був мир? Невже хтось дійсно вважав коротенькі перерви між обстрілами та терактами миром?

Отже що сталося, то сталося – пролилася людська кров з обох сторін, невинна кров осетин і грузинів. Мир здригнувся, коли узнав про знищене Цхінвалі та Горі, про біженців з цих двох міст. Як в кожній війні з обох боків почалася неспинна і шалена пропаганда про злочини один одного, лунати звинувачення в геноциді та етнічних чистках. Для того, щоб дивитися російське телебачення цими днями потрібна була неабияка витримка і залізні нерви – фото заляканого осетинського хлопчика прикрашало найбруднішу пропаганду часів сталінських агітпропів. Поміж багаточасовими репортажами про страждання осетин, майже нічого про страждання грузинів, про спустошення Горі, про бомбардування Поті та захоплення анклаву та грузинських поселень у Кодорській ущелині за сотні кілометрів від Цхінвалі. При тому, російське телебачення пропустило, чи мабуть вирішило не помічати здивування правозахисної організації Human Rights Watch цифрами вбитих і поранених, підтвердження котрих вони не знайшли у Цхінвалі.

Все це відбувалося на фоні звірячої антигрузинської істерії – інтернет та газети зарясніли звинуваченнями у геноциді та етнічних чистках. Мужній громадянський вчинок Вахтанга Кікабідзе, який відмовився від російського Ордену дружби викликав шквал звинувачень у шкурництві та зраді з усіх боків. Мабуть росіяни очікували від цього громадянина Грузії, що він буде зустрічати з квітами російські танки у Зугдіді та Сенакі. Нажаль ці сподівання агресора не здійснилися – відомий актор, співак і просто порядна, мужня людина відмовився від ордену, яким його нагородив Медвєдєв і скасував свої концерти у Москві. Про яку дружбу могла йти мова, коли його країну бомбила Росія? Його вчинок підтримали й інші – найбільш трагічними і витверезними були слова відомого режисера Георгія Данелія: "я шкодую, що дожив до цих днів". А хто з нас не шкодує? Хто міг уявити, в якому кошмарному сні, що замість кумедного цивільного гелікоптера Міміно з підвішеною коровою над грузинським селам будуть літати російські штурмовики з вантажем смерті?

Здається цими днями світ змінився, СРСР вмер остаточно і назавжди. Вмерло те добре, що поєднувало мільйони людей на 1/6 суходолу планети. Замість того, на території від Тихого океану до Балтики остаточно укріпився націоналізм, жорстокий, примітивний і тупий. На фоні руйнувань Цхінвалі і Горі слова про дружбу російського і грузинського народів з вуст Лаврова звучали не тільки пустими, але й цинічними. Як сказав Вахтанг Кікабідзе, "дружби нема, а є бомби". У всьому цьому є урок і для України, ми повинні зробити все, щоб у нас була дружба, а не було бомб. Але дружба мусить бути справжня, із справжньою повагою один до одного, а не з брехливими лозунгами про дружбу і викручуванням рук. Російсько-українська дружба не аксіома і не автоматичний стан речей, а лише напрямок зусиль наших народів. З усього видно, що наступна на черзі у кремлівських мочилових Україна і тому треба будувати та зміцнювати порозуміння між різними національностями країни, щоб чужинцям не було так легко вбити кіл між нами. Незважаючи на ненависть і емоції з усіх боків, зараз час дивитися у майбутнє і тверезо усвідомлювати, хто нам друг, а хто нам ворог.

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua