Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Ідолопоклонництво: своє – бридке, чуже – святе...

Онук Дажбожий | 2.11.2007 14:59

7
Рейтинг
7


Голосов "за"
15

Голосов "против"
8

Перші християни уявляли Христа у вигляді вівці (рідше – риби). І вони малювали на дошці вівцю, ставали перед таким ідолом на коліна й били поклони. Лише Шостий Вселенський Собор у 692 році у 82 законі наказав, щоб християни малювали "Господа Бога Христа за людською природою, замість давнього образу у вигляді вівці".

Ідолопоклонництво: своє – бридке, чуже – святе...
Два парафіяни, яких Тарас Шевченко назвав "німими рабами", почувши "рідна українська національна віра", сказали: "Щось не все гаразд було з нашими предками, бо мали вони багато богів. Ось євреї завжди вірили в одного Бога. І тому з єврейського роду Ісус Христос вийшов". Чи справді у євреїв ніколи не було богів?

Біблія пише, що Іаков (Ізраель) та Рахіль – родоначальники народу єврейського, поклонялися багатьом богам-ідолам. Євреї, будучи кочівниками, возили з собою на верблюдах богів своїх. І всі єврейські боги пошановані у Біблії. Ніде не написано, що вони потворні, бісівські, нечестиві, бридкі.

Тому євреї мудрі, що люблять своїх богів (ідолів) і "не хочуть служити іншим богам" (5 кн. Мойсея, гл. 13;6). Всі "інші боги", тобто боги чужих народів, є для них неправдивими, у них виявлена чужа культура, чужі закони. І їх треба нищити – щоб чуже не панувало над рідним.

Чому Рахіль, тікаючи, покрала у свого батька богів? Боги ознаменовували право на продовження роду. Діти й онуки Авраамові мали багатобожну ідолопоклонницьку віру. У євреїв навіть закон був – смертю карати того, хто краде ідолів.

І не треба Ізраеля, Рахіль та їхніх земляків осуджувати, що вони були ідолопоклонниками. І не треба предків наших, добродушних і мудрих русичів, обливати брудом, звучи ї х ідолопоклонниками. Бо боги ознаменовували право на продовження роду, як святість заповітна передавалися на Русі з роду в рід. Вони уособлювали незалежність, таїну родової слави й мудрості. Так було і в старому Ізраїлі.

Від грецького слова "еідос", що означає "вигляд", "форма", "картина", "статуя", виникло слово "ідол". У англійській мові слово "ідолізує" часто вживається у значенні "обожнює".

Архієреї грецької ортодоксії, вторгнувшись в Русь, кожну статую того чи іншого володаря русичів звали "кумиром". (Дехто вважає, що слово "кумир" походить від фінського "кумартаа", що значить "кланятися". У осетинській мові "кумир" значить "титан", "велетень". У деяких єврейських діалектах "кумир" – "священник").

У священних гаях стояли кумири (постаті визначних українців – онуків Дажбожих). "Поваляйте кумири на Русі!", – рекли грецькі попи. Чому пам'ятники великим синам Русі треба поваляти, спопелити, болотом обкидати? Бо вони – ідольські, бісівські, біля них весною молодь збирається, квіти приносить, писанки кладе, веснянки біля них співає. Тобто "нечестиве ідолопоклонництво практикує".

Грецьке слово "ікона" фактично означає "ідол". Греки брали дошку і фарбу, та робили ідола (образ святого Миколая, святої Варвари...). Такі ідоли потім вони експортували туди, де утверджувалась (огнем і мечем) грецька ортодоксія. Іконостас – "група портретів ідолів". Перед іконостасом, на якому зображені стародавні євреї, стоять українці у церквах та б'ють поклони їм. Українці обожнюють (ідолізують) євреїв.

Перші християни уявляли Христа у вигляді вівці (рідше – риби). І вони малювали на дошці вівцю, ставали перед таким ідолом на коліна й били поклони. Лише Шостий Вселенський Собор у 692 році у 82 законі наказав, щоб християни малювали "Господа Бога Христа за людською природою, замість давнього образу у вигляді вівці".

"Кожний православний повинен прикрашати свій дім іконами, а без цього він не є православний" – категорично заявляє митрополит Іларіон (Огієнко) ("Іконоборство", Вінніпег, 1954 р.). Патріарх Константинопольський Тарасій суворо наказує: "Той, хто не цілує ікон, як зроблених в ім'я Господа Бога і святих його, тому анафема" (діяння 610-614).

"Святі стають богами" – знову пише митрополит Іларіон ("Обожнення людини", Вінніпег, 1954 р.). Значить, євреї, греки, латиняни в Україні "стають богами"? І в українських хатах на іконах зображені боги – греки, Миколай, Юрій, грекиня Варвара, євреї Ілля, Йосип, Михаїл, Ісус, єврейка Марія... Українці малюють на іконах євреїв, греків, латинян, оздоблюють їх коштовностями, квітами. І перед ними зі страхом ставлять свічки, цілують їх, бють поклони. Греки, євреї, латиняни – це українські "святі – боги"? Яке приголомшливе приниження!Ісус щиро любив свій єврейський народ і пишався своїм походженням. І всі грецькі святі пишалися тим, що вони греки. І я гордий тим, що я є українець!

Але тут є щось більше, ніж приголомшливе приниження. Є обман і є самообман.

Чимало дослідників говорять, що в світі ніколи не було ні святого Юрія, ні святого Миколая, ні сотень інших їм подібних християнських "чудотворців". Ба навіть деякі провідники церкви щиро зізнаються, що вони були просто вигадані грецькими попами. А митрополит Огієнко намовляє православних українців, щоб вони до ікон ставилися з "почитательним поклонінням, падінням, ставленням свічок перед ними" (с. 161), "іконам треба вклонятися, а не тільки побожно їх цілувати" (с. 154). Фальшивим святим?

Митрополит Огієнко пише, що поганини-греки мали ікони, ну грецька православна церква їх і запозичила. Але "для поганина ікона була правдивим богом і він вклонявся їй, як своєму богові, а тому їх поклоніння образові було ідолопоклонництвом. І зовсім інше для християнина: ікона – це йому тільки символ первообразу, намальованому на ній, і християнин вклоняється не дереву, не малюнкові, а тільки тому, хто на іконі намальований" (с. 23, "Іконоборство").

Прочитавши це, хочеться сказати: митрополите, архієрею чужовір'я, не ображайте розум людський! Кожна мати (індуська, буддистська, єврейська, мусульманська, християнська), яка цілує фотографію свого сина, вбитого на війні, не цілує папір фотографічний, а цілує того, хто на ньому зображений. Цілуючи, вона ніби чує трепет його душі у своїй. Фотографія – святий образ її сина.

Святослав Хоробрий вклонявся не дереву, не малюнкові, не статуї. А Тому, Хто на тій статуї був зображений. Людині хочеться обожнювати рідну землю, рідну матір, Вітчизну. І в цьому краса людяності!

Коли ж християни самі є ідолопоклонниками, чому, прийшовши на Русь, оголосили брутальну війну нашій вірі? Справа не в ідолопоклонництві, а в його ідеології. Християнське ідолопоклонництво репрезентує грецьку релігійну ідеологію. Рідна віра Руси (України) репрезентує багатотисячолітню українську культуру й релігійну ідеологію, віру батьків, історію пращурів.

Грецькі попи знали, що вони зможуть своїх християнських ідолів поставити на непокірній землі Руси тільки тоді, коли повалять гордих і свободолюбивих українських богів.

Не можуть над берегом Дніпра у священному гаї стояти одночасно і Христос, і Дажбог. Бо українці, знаючи, що Дажбог – Бог батьків рідних, будуть весною класти біля нього квіти, а статуя Христа-чужинця заросте бур'яном. Щоб цього не сталося, статуя Дажбога в Києві була повалена, осміяна, обпльована попами-чужовірцями, а на її місці була встановлена ікона Христа, яку греки звеличили молитвами й кадилом прославили...

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua