Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Історія однієї фотографії

Олег Гриць | 20.10.2007 21:11

12
Рейтинг
12


Голосов "за"
18

Голосов "против"
6

На перший погляд нічого нового і надзвичайного в цій відомій фотографії Другої Світової Війни нема – історія співпраці Радянського Союзу з нацистською Німеччиною відома багатьом. Цікаве інше- що трапилося перед тим як нацист Хайнц Вільгельм Гудеріан і комуніст Семен Моісейович Кривошеїн вилізли разом на трибуну 23 вересня 1939 року у Бресті.



На перший погляд нічого нового і надзвичайного в цій відомій фотографії Другої Світової Війни нема – історія співпраці Радянського Союзу з нацистською Німеччиною відома багатьом. Цікаве інше- що трапилося перед тим як нацист Хайнц Вільгельм Гудеріан і комуніст Семен Моісейович Кривошеїн вилізли разом на трибуну 23 вересня 1939 року у Бресті щоб приймати той ганебний парад загарбників Польщі.

Радянські історики не люблять згадувати ті часи, активну співпрацю з нацистами та хижу загарбницьку політику Радянського Союзу тяжко пояснити вже звичними виправдовуваннями на кшталт "піклування" про народи Балтики, Західної України і Західної Білорусі. Ці самі народи, майже через рік після сталінського "піклування", терору НКВС і репресій так само з квітами зустрічали вже колишніх союзників СРСР – німців, які змінили одну окупацію на іншу.

У переліку всих цих подій мало хто згадує тих, хто опинився між двома загарбниками брестського ганебного параду – захисників міста і фортеці. Чомусь ніхто не згадує поляків, які героїчно боронили Брестську фортецю протягом декількох днів від нацистів, а потім ще й від радянських військ. Героїв радянської оборони Брестської фортеці у 1941 р. зараз багато знає по іменам, але мало хто згадає поляка капітана Вацлава Радзишевського, який героїчно боронив фортецю від німців і радянських військ і життя своє закінчив не на полі брані, а в радянському полоні в Катинському лісі.

Менш ніж через два тижні після початку Другої Світової Війни і вторгнення Німеччини у Польщу 19-ий моторизований корпус генерала Хайнца Гудеріана опинився під Брестом. З самого початку війни було ясно, що Польща не мала шансів виграти цю війну, але поляки боронилися як могли не тільки під Варшавою, але й на лінії оборони Брест – Пінськ. Оборона цієї частини фронту була підпорядкована відставному генералу Костянтину Плісовському. В сумарній кільності сили поляків на цьому відрізку фронту нараховували близько 4000 солдат і офіцерів, було також 18 гармат та 36 танків. З огляду на те, що сили були очевидно нерівні було вирішено оборону перенести до Брестської фортеці, де розташувався командний пункт і зайняли оборону польські загони.

Перші бойові дії відбулися вже 13 вересня 1939 р. на подступах до Бресту, де поляки хоча і втратили декілька танків але зупинили німців та відступили до Брестської фортеці. Наступного дня, коли німці зробили спробу захопити фортецю, їх зустріли вогнем спочатку танків, а потім коли й вони були втрачені – вогнем зенітних гармат. Підбиті польські танки були залишені таким чином, що боронили підхід німецької тяжкої техніки до фортеці. Тим часом мінні поля навколо цитаделі зупинили просування піхоти і також знешкодили декілька танків. Після перегрупіровки Гудеріан власноруч очолив наступ – 154 німецьким танкам, 260 гарматам та підтримці з повітря поляки могли протиставити тільки 18 гармат і півдесятка протитанкових рушниць.

15 вересня почася новий штурм. Незважаючи на значну перевагу у вогневій силі і авіації німцям не вдалося далеко просунутися всередині фортеці – там де тяжка техніка не змогла пройти поляки героїчно відбивали кожний наступ німців. Під час бомбардування та артилерійських обстрілів поляки спускалися до катакомб, а потім знову відбивали кожну атаку німців. Під вечір ситуація дещо ускладнилася – на деяких участках німцям вдалося вдертися до фортеці і втрати поляків сягнули більш як 40%. Вночі польське командування прийняло рішення відступити. Всередині фортеці капітан Радзишевський дозволив підлеглим залишити фортецю, але заявив, що сам залишається її захищати. У відповідь на це, майже всі солдати його підрозділу залишилися з командиром.

17 вересня німці нарешті вдерлися до Брестської фортеці, але на свій подив побачили, що найскладніший і наукріпленіший форт Сікорського ще утримував загін Радзишевського. Обстріл форту гарматами середнього калібру не дав ніякого результату і Гудеріан вирішив віддати цей форт на розправу радянським військам. Вже 22 вересня 1939 р. після артобстрілу радянські війська почали наступ на форт, але втративши два бронеавтомобілі і значну кількість піхоти були вимушені відступити. Ще три рази того дня радянська піхота підіймалася на штурм форту, але кожного разу була відкинута. Наступного дня якраз і була зроблена ця відома фотографія. 23 вересня 1939 р. загін Радзишевського в форті Сікорського отримав одноденний передих коли Кривошеїн і Гудеріан приймали парад військ і веселилися на вулицях Бресту.

24 і 25 вересня наступи були такими ж невдалими що і раніше – усі атаки були відбиті зі значними втратами радянських військ. Тільки 26 вересня Кривошеїн вирішив серйозно віднестися до зохоплення форту – спочатку тяжка артилерія обстріляла форт, потім почався масований штурм. Незважаючи на це і значні втрати захисникам форту вдалося відбити і цей наступ. Ввечері до форту були відправлені парламентарі, які висловили обурення і подив з того факту що поляки ще досі боронилися і вимагали негайної здачі форту. Радзишевський у відповідь вимагав від радянських військ залишити польський форт у спокої. Вночі, однак, було прийнято рішення залишити форт і більшості захисників вдалося вийти з форту і розійтися по домівкам. Сам Радзишевський подався в село під Брестом, де була його родина, але скоро був заарештований по доносу. Як і багато інших польських офіцерів життя своє він закінчив в Катинському лісу.

На відміну від Радзишевського інші "герої' цієї історії пройшли всю війну і померли власною смертю та на пенсії – Хайнц Гудеріан 14 березня 1954 р. та Семен Кривошеїн 16 вересня 1978 року. Іронія полягає в тому, що в той час коли польські захисники фортеці готувалися до чергового наступу радянських військ єврей Кривошеїн посміхався і вітав з перемогою представника держави, яка вже майже повністю винищила євреїв у Німеччині і збиралася продовжити Голокост у щойно завойованій Польщі. Чи знав Гудеріан, що він потискає руку "унтерменшові" не відомо, але спогади про Кривошеїна він залишив дуже схвальні, як про освідченого молодого командира, що привітав його з перемогою французькою мовою і запросив до Москви після перемоги над капіталістичною Англією. Хто ж міг знати, що через півроку вони вже будуть ворогами – принаймні по цій фотографії цього не скажеш.

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua