Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
історія без історії   ОУН-УПА   ОУН   УПА   Українська правда   демократія   тоталітаризм   Держава   Україна для Українців

Теми ОУН-УПА на Українській Правді продовжують дивувати...

Гетьман | 18.10.2007 12:09

12
Рейтинг
12


Голосов "за"
17

Голосов "против"
5

"Стаття ні про що"-так можна було назвати черговий матеріал виданий на Українській Правді під назвою "Небанальні істини історії або Дещо з історії ОУН та УПА". І зовсім не потрібно бути істориком, щоб побачити приховану загрозу такого способу нібито захисту честі і гідності ОУН і УПА, при ознайомлені з цією статтею. Бо історії там власне і нема...

Не знаю на чому базуються автори пишучи статті про ОУН-УПА на Українській Правді. Хоча догадуюсь, що швидше за все мотивом є бажанням заробити популярність на нібито невияснених моментах цієї теми. Об'єднує їх і ще дещо, це перекручення і вільне трактування історії з явним бажанням приміряти історію до сучасних умов. Викликаючи таким чином безглузду оцінку "танка часів Другої Світової з погляду потрібності в народному господарстві і можливості застосування його як презентабельної машини".

Так, в різницю кілька днів, з'являються дві статті про ОУН-УПА, які нібито опозиціонують одна одній: перша (відповідь подивитись http://narodna.pravda.com.ua/politics/47149466f3df1/) стверджує, що ОУН-УПА тоталітарно-деспотична організація; інша (якій увага буде приділена тепер), що це демократично-анархічна організація. Прочитавши обидві, складається враження ніби автори змовилась опонувати один одному на шкоду ОУН-УПА, приписуючи їм те, чого насправді нема.

Оскільки, на попередню статтю, вже зауваження були опубліковані, то тепер мова піде про "Небанальні істини історії або Дещо з історії ОУН та УПА" видані 15.10.2007 14:56 з адресою сторінки http://www.pravda.com.ua/news/2007/10/15/65391.htm

Аналізуючи цей матеріал, варто сконцентруватись тільки на ключових речах, що містяться в цій статті і завдають найбільшої шкоди іміджу ОУН-УПА, як і справі по боротьбі за зайняття ними гідного місці в оцінці сьогоднішнього. Решта ж тексту є недуже важливим і служить для прикриття чи базування саме цих шкідливих тез, які логічно можна заперечити і побачити, що зовсім вони не слідують з історичних викладок.

Текст статті подаю косим шрифтом, а свої зауваження залишу в звичайному вигляді, щоб легше було розібратись.

Загальні промахи статті.

Через всю статтю ніби не помітно прокочується думка про невід'ємний зв'язок ОУН-УПА з фашистським режимом Гітлера, що в словах автора звучить як "нацистська ідеологія Німеччини". Насправді ж пов'язано ОУН з німцями було тільки політичною складовою організації, що відповідала за своєрідне міністерство закордонних справ. УПА відносилась до воєнно-організуючої частини ОУН. Тому ОУН-УПА нічого такого, що можна назвати "дружбою" не могло мати, отже й нав'язлива в статі думка про якусь там близькість на основі ідеологій є неприйнятною. Тим більше явним це стає коли зрозуміти, що націоналістична ідеологія аж ніяк не пропагує підданства чи пристосуванства до іншої, навіть близької за змістом, ідеології.

Другим, що пробується видатись за істину в цій статті, є спроба приписати своєвільність думок, поглядів і позицій в ОУН. Насправді ж, ідеологія Організації Українських Націоналістів не дозволяє і не припускає можливості дискусій по основним програмовим засадам, якщо такі шкодять Нації. А час саме був такий, бо неузгодженість і довгі дискусії-це шкідливо в умовах війни. Автор статті ніби навмисно не помічаючи незмінності ідеї Українських Націоналістів здобуття Власної Держави, пробує забігти весь час вперед до вже здобутої Держави. Ось на цьому забіганні починаються будуватись всілякі здогади про доцільність тих чи інших програмових засад ОУН. Але ж призначені вони перш за все для воєнного часу і періоду здобуття з під окупації Української Самостійної Держави. Розбудова її- це інша річ і звісно вимагає випрацювання нових підходів. То ж чи розумно вимагати їх ще тоді від Проводу ОУН, коли шлях до Незалежної Квітучої України здавався скінченним, але невизначено довгим?

Погляньмо ближче про що мова:

"На форумі одного харківського сайту недавно з'явилося приблизно таке: "Нехай УПА й присягала Гітлеру, але ж чим Сталін кращий за біснуватого фюрера? А Червона ж армія присягала кривавому Сталіну! Тому засуджувати УПА не можна – вона боролася, як могла, у тих страшних умовах між двома тоталітаризмами!"

Така логіка міркувань не впала з неба: вона породжується не лише незнанням, а й хибними знаннями, навіяними постійним користувачам Інтернету статтями про суто тоталітарну ідеологію лідерів ОУН та історичну випадковість, яка унеможливила створення в орбіті нацистів маріонеткової Української держави."


Організація Українських Націоналістів не присягала Гітлеру, а лиш здійснювала дипломатичні реверанси, щоб здобути тимчасового союзника в боротьбі за звільнення України з рук Сталіна. Провід ОУН політичними кроками пробував змусити до цього певні кола Німецького керівництва, які були в деякій опозиції до Гітлера і хотіли якимось успіхом підняти свої позиції в партії і в очах німців. Що ж до військових організацій, що були створенні ОУН, то тут взагалі поширення цих політичних спроб притягти німців на свою сторону, обмежувались не виказуванням ворожого ставленням до них, що неодмінно було присутнє. Тому й жодне з відомих військових формувань не клялось у вірності Гітлеру чи Німеччині, а лиш відбувалось запевнення лояльності в певний момент. Що було не більше ніж грою на публіку, яка соєю думкою мала подавити на німецьких політиків, роблячи заручниками цієї ситуації їх пропагандистів. Звісно можна осуджувати такі кроки, але придивившись ближче до історичних реалій і безвиході обставин для українського народу, якому загрожувало знищення, можна це і зрозуміти. Крім того, щойно німці відчувши себе в силі завоювати весь світ, захопивши Київ, і панівною ідеєю націонал-соціалістичної партії став "план колонізації захоплених народів" (фашизм), то політичні ігри тут же замінились на збройний спротив навіть серед числа найпостійніших прихильників використання німців для здобуття Незалежності України. Коли ж фантазії Гітлера і його компашки про світове панування зазнали краху під Сталінградом, то і його партія фактично почала усуватись від влади в Німеччині. Ставало зрозуміло, що Німеччина програє і її треба рятуватись і про всякі дурнуваті плани панування вже не йшлося. Саме в таких умовах і була озброєна німцями та остаточно сформована для висилання на фронт Дивізія Галичина. До моменту коли загроза знищення Германії союзними силами переборювався наївним оптимізмом гітлеристів, українські формування не допускали до зброї, боячись повернення її проти них. Так, майбутні вояки просиділи більше часу у вишкільних таборах, аж до Бродів. Тим більше, що ініціатори з українського середовища, які стояли за дивізією Галичина, все більше віддалялась від ідеї лояльності до німців. Крім того з постановкою питання: або на роботу в Німеччину або в Дивізію Галичина на вишкіл, зрозуміло, що давалась відповідь остання, бо це був шанс зробити щось корисне для захисту від "більшовицького щастя". Наявність ж ОУН-УПА і її діяльність, не дозволяла змусити "добровольців" до Дивізії прийняти присягу якусь іншу ніж на вірність Українській Державі.

Що ж до Червоної Армії, то вона також не присягала Сталіну, і причім присяга в деспотичній державі, коли відмова-це кінець. Від Сталіна в Червоній Армії виступало лиш прощення всіх звірств і ґвалтів його ворогів, а саме безчинство ділилось з командуючим складом.

Тому розповідати, що прийнятною є теза про присягу УПА Гітлеру, а Червоної Армії Сталіну-це оббрехати і тих і других.

"Але одразу зауважмо, що спроби повністю солідаризувати ідеологію та практику ОУН з нацистською не вдалися через спротив двох груп в керівництві організації – Івана Мітринґи і Лева Ребета, відповідно, соціал-демократів та соціал-консерваторів, якщо позначити їх політичну позицію."

Про що вже йшлося ніякої солідаризації не було і бути не могло, цього не допускає сама ідеологія націоналізму. При чому крім націоналістів ніяких соціал-демократів чи соціал-консерваторів в ОУН не було, бо їх ідеї вважали однією з причин втрати Державності в 1918-1920 рр. Мабуть, тут ідеться про працю політичної ОУН направленої на випрацювання певних стосунків з німцями, що ні до організації УПА, а тим більше вже до побудови Української Держави реального стосунку не мало.

"Іншими словами, розкол в ОУН-Б (який організаційно оформився 1948 року) існував уже тоді. Так само, як існував й ідейний розкол в ОУН під орудою полковника Мельника – адже Олег Ольжич та Олена Теліга вирушили до Києва готувати проти нацистів усеукраїнське повстання, тоді як сам Мельник та його однодумці співпрацювали з німецькою владою..."

Розкол був один значний-це ОУН Бандери і ОУН Мельника, що розходились по способу і базування на яких ресурсах, що були різними для цих двох організацій. Все інше вигадки і притягування незначних моментів на перший план, не заперечить тощо, що вони практично не впливали на загальну діяльність Організацій.

"Відмова німецької влади визнати відновлення Української держави Бандерою та Стецьком тільки пришвидшила неминучі події, не більше.

Восени 1941 року німецька окупаційна влада віддає накази про арешти та знищення членів ОУН-Б. Німецький тоталітаризм виявився братом-близнюком радянського. А відтак цілком закономірно почалася ідеологічна переорієнтація націоналістів, спершу – на практиці, ще без фіксації в програмних документах."


Нічого ідеологічно не мінялось, змінились тактика поведінки щодо німців, відповідно і політична переорієнтація на власні сили і власні плани поза спиною у німців побудови Власної Держави. При чому це сталось задовго до Акту Відновлення Української Держави. А це Проголошення носило лиш політичний зміст, декларацію цілі, що досі десь губилась у публічних відносинах між німцями і ОУН. Згода на ліквідацію Карпатської України, показала наскільки Германія може "сприяти" відновленню Української Державності, тому й вважати прогнозовану ліквідацію Акту не є чимось переломним для ОУН з точки зору ідеології.

"Але практика штовхає далі – з виникненням УПА в її лавах з'являються євреї-лікарі, санітари, чоботарі, обозники, а потім – і рядові стрільці та бойові командири. У лісах під охороною УПА з'являються єврейські табори. В одному з таких таборів біля Пориць, на Волині, перебувало 100 євреїв, а в іншому, в Кудрунках, – близько 400 людей. Є дані про напади боївок УПА на охоронців гетто і звільнення ними кількох сотень євреїв.

Це тільки один штрих щодо зміни практики ОУН-Б у 1942-43 роках. А вслід за змінами у практиці неодмінно мусять іти зміни в ідеології, щоб потім, у свою чергу, формувати практику нового типу."


Нові програмові засади тільки підтверджували і роз'яснювали попередні, але не зазнавали змін в тому плані, що їх малює автор. Українська Повстанська Армія-це перехід до широкого збройного спротиву окупанта. Відповідно, коли раніш обходились силами боївок Організації Українських Націоналістів, то зі створенням Партизанських Формувань виникла необхідність залучати всіх до цієї боротьби, хто бажає Створення Незалежної Української Держави. Останнє й було тією метою за яку йшла вся борня, а в статті це відсовується на інший план і ставиться вперед якась майже нацистська ідеологія не сприйняття євреїв, що з часом міняється. Що є негативним і перекрученням того що було.

"Кінцевим результатом усього стає проведений після тривалої підготовки під орудою Романа Шухевича улітку 1943 року ІІІ Великий Збір ОУН. Без Бандери, Стецька, Ребета й ряду інших лідерів, які ув'язнені в нацистських концтаборах. Збір ухвалює нову програму ОУН."

Абзац розрахований на наївних, та незнаючих, що таке ОУН. Шухевич до кінця залишався Вірним ідеям націоналізму, як і інші, усвідомлюючи тільки необхідність практичних змін на шляху до Здобуття Держави України одночасно з утвердження цієї ідеї як Центральної і незнищенної.

"А ще у програмі конкретно сказано, за що бореться ОУН.

Зокрема, за "індивідуальне та колективне користування землею, в залежності від волі селян", "за вільну працю, вільний вибір професії, вільний вибір місця праці", "за свободу профспілок", "за вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства", "за свободу друку, слова, думки, переконань, віри й світогляду.

Проти офіційного накидання суспільності світоглядних доктрин і догм", "за повне право національних меншостей плекати свою власну по формі й по змісту національну культуру", "за рівність всіх громадян України, незалежно від їх національности, в державних та громадських правах та обов'язках, за рівне право на працю, заробіток і відпочинок"..."


Можна цей матеріал і статті і не приводити, але зауваження до нього тоді буде неясним. Всі ці слова аж ніяк не говорять про побудову демократичного чи будь-якого іншої системи. Бо є всього лиш основою для вибору політичної системи самим народом. Уважно прочитавши, стає зрозуміло, що такі засади не обмежують серйозно жодну з ідеологій.

"З програми, листівок та преси ОУН-Б у цей час зникає гасло "Україна для українців", зникають слова про "українську расу"."

Після гітлеризму вислів про "расу" з усюди зник, а до того це був цілком нормальний вислів, тому це данина часу і неприйняття фашистської ідеології. Щодо "Україна для українців", то воно може мати неправильне трактування без пояснення що є в Міхновського: "Україна для українців, і доки хоч один ворог чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. І пам'ятаймо, що слава і побіда – це доля борців за народню справу. Вперед, і нехай кожний із нас пам'ятає, що коли він бореться за народ, то мусить дбати за ввесь народ, щоб цілий народ не згинув через його необачність. Вперед! Бо нам ні на кого надіятись і нічого озиратись назад!" Без фашистської інтерпретації винищеннях інших народів, вислів має зовсім інше значення, що Державу Україна творять українці і тут наше право є першим встановлювати свій лад і звичай без окупантського визиску. Інші ж народності, які проживають на території України і взнають це право, не можуть вважатись ворогами і жити з ними можна за доброю згодою для спільного добробуту. Тому ніяких змін в ідеології не було, а лиш роз'яснювальні дороговкази на майбутнє, що все далі робило проблематичнішим Відновленням Української Держави в умовах Другої Світової.

"Іншими словами, "бандерівці" на українських землях пройшли тяжкий, але реальний шлях до визнання демократичних цінностей та боротьби за них. Отож будь-які твердження, що лідери УПА керувалися тоталітарною ідеологією, щонайменше, є некомпетентними."

Бандерівці боролись за Українську Соборну Самостійну Державу і крапка. Що за лад в ній мав бути, визначалось вже в Здобутій Державі народом для народу з процвітанням і миром для всіх хто проживає на території України. Ліпити воякам за мету якусь демократію чи тоталітаризм в новій Державі-це справді не компетентно, а ще більш шкідливо. Шлях в Українського Повстанця був один-від Боротьби за Незалежність України до Слави Героя, який поклав життя за цю ідею!

"...А парадокс ситуації полягав у тому, що сам Степан Бандера цього повороту не прийняв, і у 1948-54 роках ОУН-Б розкололася на тих, хто й далі сповідував вождизм та етнократизм, і на тих, хто раз і назавжди поставив на меті боротися не тільки за незалежну, а й демократичну Україну.

Скажімо, Лев Ребет у 1950-х роках головним лихом українського визвольного руху називав "злочинний шовінізм" та гасло "Україна для українців".

Абсолютна більшість вояків УПА та підпільників, яким вдалося пробитися на Захід, Бандеру не підтримала, хоча під час війни звалася "бандерівцями"..."


Читаючи ці абзаци, стає очевидно, що знову проводиться спроба дискредитувати Провідників ОУН-УПА приписавши їм якісь нібито ідеї побудови нової Держави з точним визначенням який лад у ній буде. Крім того, робиться чергова спроба розділити на Рядових вояків і Провідників, розмежувавши їх на основі цих приписаних припущень, які є завідомо неправдивими. Та тільки Вояки не зраджували своїх Провідників, як і Провідники їх, бо об'єднанні були спільною ідею-Самостійна Соборна Україна! А теза що бандерівці не були бандерівцями виказує абсолютне незнання автором західних українців, які не баряться виправити кого б то не було, коли їх неправильно називають.

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua