Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
вопрос   мошквини   когут   баня   закуска   бражка   самодєржец   бухі-стан   царський герб   гребінь   Нічогонеробильня

"Бухоцапієнс" або ж Празднік на болотистих берегах Мошкви-річки


5
Рейтинг
5


Голосов "за"
6

Голосов "против"
1

Як когут став царським гербом

''Бухоцапієнс'' або ж Празднік на болотистих берегах Мошкви-річки
Кожен правдивий русскій любить випити, та приховує це від чужих в міру свого жлобства. Проста захисна реакція – "під градусом" вирішує питання глобального масштабу. Мовляв – нате вам заморочку, бавтеся, поки дяді хляють, і взагалі – вам слід пити за свої...

Ось взяти хоча б так званий язиковый-, русский-, та який-небуть інший- вопрос.

Ади – який правдивий русскій не переймається цим до ґлубіни душі? Не має значення який саме "вопрос", головне щоби був постійно – як не один, то другий...

Світ собі хай думає, а правдиві русскі собі знають, що "вопрос" – це те саме що "пузырь" – пляшка алкоголю, що її збираються випити. Тобто: наявність якого-небуть "вопроса" – це означає: есть повод выпить!

У матросафф нєт вапросафф – на крейсері "Мошква" завжди все випито матросами по хвамілії Благов і Разпутін. Хоча, на думку першого, – з ними був ще і матрос-близнюк Двапутін, але існування тої фіґури "під вопросом".

Взагалі-то традиція бути "під градусом" сформувалася у правдивих русскіх ще дуже-дуже давно. Принаймі, як русини (русичі), мандруючи з далекого Києва до берегів Östersjön-у, де мали здибанку з купцями із острова Ґотланд, зблудили і вийшли до берегів болотистої річки, де споконвіку жили оті самі правдиві, то...

Допитатися у "мєсних" назву тої річки русини не змогли, тож нарекли її – Мошква. Тому що на її болотистих берегах водилися такі хмари кровопивць – мошки і мошви, що розділяти їх не було як – вочі виїдали.

Допитатися також – хто вони такі, русини у "мєсних" також не змогли, але подивилися на їх писки і сказали: морда ви! (мордови), потім подивилися на комах на їх мордах і сказали: мошквини...

А морди (обличчя – у людей) у мошквинів були дуже спухлі і зарослі, та ще й від них дуже тхнуло чимось таким, що пізніше бражкою назвуть... Напередодні у них було велике свято Празднік (по-нашому – Нічогонеробильня), що уособлює їх уявлення про сенс життя. Свято періодичне, і відбулося тому, що мошквинам вдалося знову знайти і пограбувати дупло з медом, де жили бджоли. (Доволі часто мошквини замість бджіл знаходять ос та шершнів, тому й мають такі спухлі морди і тому не голяться – щоб трохи захиститись від укусів.)

Якщо вдається вкрасти меду, то вони кладуть його в посудину, за яку править череп останнього у світі мамонта, що мав нещастя забрести до мошквин у гості, докидають туди зерна різних злаків, горох, квасолю, ягід то заливають все те водою. Коли ота страва забродить, тоді починається Празднік – є що випити, і чим закусити водночас...

Так от – русини втрафили туди якраз по Праздніку. Подивилися на тих нещасних морд, понюхали і вирішили зробити для них добру справу (це вони так думали) – зробили їм баню, де мошквини могли відмитися від запаху Праздніку і полегшити головний біль, що невідворотньо наступав по виходу з таїнства нірвани (буху) через закінчення ритуальної страви.

Баня і справді полегшила мошквинам муки, і ті дуже вдячні були русинам (навіть баню назвали на честь – Русь Всєя) але ж – мошквини не французи, які правильно зрозуміли все те, чому Анна Київска їх вчила...

Поправивши здоров'я, мошквини знову роздобули меду, і знову Празднік! Але так само, як дати мавпі гранату, так і мошквини, "озброєні новими технологіями" і перебуваючи у стані buhocapiens (п'янота вумствуюча), – давай робити що на мислю спаде.

Насамперед спробували на розпечене каміння у бані лляти не воду, а бражку. Внаслідок такого експерименту в повітря бані почав виділятися чистий спирт, дух пішов... Як побічний ефект – закуска (фуси) згоріла, і від всього того мошквинів стало ще сильніше тхнути, ніж до "миття" в бані. Та то для них ніц в порівнянні з новими горизонтами бухо-стану. З того часу мошквини стали називати себе "обкуренные благовониями – руським духом в бане". Оскільки язык у них заплітався, то виходило коротко і шепеляво – мы есть русские! Тут "есть" означає "есть хотим" – закусь-то згорів, а хочецца.

Мошквини хотіли схитрувати – моляв, русини – через вашу баню не маємо що їсти, поможіть.

А русини подивилися на наслідки своєї доброї справи, і на "есть русские" за ними вистигло, бо не бажали розділити участь останнього мамонта. За що мошквини дуже нагнівалися на русинів і в подальшому не минали нагоди поквитатися.

Та якось на п'яні очі мав нещастя попасти когут. Мошквини втішилися, що закусь сам до них підійшов, і давай намагатися його впіймати. Ловили довго та невдало – пощастило лише трохи поскубати. І, коли вже надія була втрачена, самому довгому дяді пощастило спіймати закусь за ногу. Когут кричить, виривається в різні боки, намагається відлетіти – від енергійних намагань когута врятуватися він дещо подвоївся в зачмелених очах найдовшого мошквина – уявилася птиця з двома головами, двома ногами, двома крильми і одним хвостом та тулубом...

В перерві між обсмоктуванням кісток того когута найдовший розказав своїм співбанникам (банячили разом) про двоголову птицю. Мошквинам то дуже сподобалося, і вони намалювали її на дверях тої бані.




Отак нещасний когут, що "врятував" собою зачмелених мошквинів, став символом... "таїнства" Праздніку. А того, хто злапав закуску, оголосили найвищим з поміж-себе і назвали царем-"самодєржцем" (сам дєржал).

В пам'ять про нові горизонти чи то пак градуси бухо-стану мошквини почали називати себе русскіми – дарма, що інші народи їх називали інакше (а самі вони не знали, хто вони такі, знали лише – що вони чиїсь), адже бути настоящім русскім – це не означає народність, це – стан душі.

Потім мошквинам набридло весь час бачити одні і ті самі небриті морди під час праздникування і вони почали потроху розлазитися від берегів Мошкви-ріки. Так їх побачили інші народи. Побачити – побачили, але зрозуміти стан душі мошквина не змогли і до тепер.

А передсмертний малюнок когута мошквини почали потім використовувати у печатках і монетах свого царства. Особливо мошквини виділяли гребінь, який пізніше малювали у формі корони. Корону носив цар-самодєржец. А солдатам на шапки чіпляли щось таке:


Пізніше комуністи, що не мали царя в голові, використовували той самий гребінь у інакшій формі – обкрутивши його навколо пальця. Використовували так само – і на гербі, і на шапці-будьонівці, і на плакатах.


Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua