Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Дігнати Гондурас!

Правнук | 8.01.2008 16:02

9
Рейтинг
9


Голосов "за"
15

Голосов "против"
6

Це не статистика – брехні не пишем.
Це крамола:
чи справді країні,
саме сьогодні і зараз,
так вже потрібне те єднання?


На цьому сайті, зовсім недавно, одна російськоорієнтована особа зауважила, що у Правнука та ж ідея-фікс, що й у Президента: донести у будь-який спосіб до української громади Шевченкове "Обніміться, брати мої!... Молю вас, благаю!..." (http://narodna.pravda.com.ua/fun/477a7d2d4debe/view_comments/) – 23:09

Може, й так... Може, той закид і справедливий... У всякому випадку, автор, як 45-мільйонна частка України, не проти самої ідеї... В цілому...

Та й до Тараса ставиться з величезною повагою... Але щоб я з цією ідеєю спати лягав і з нею ж вставав – то, мабуть, ні... Перебільшенням буде... І вже точно не опорожняюсь по-маленькому крутим окропом, коли слухаю Першу особу...

І хоча, на думку автора, поєднання сала з якоюсь пліснявою, що мислить себе, наприклад, білим грибом, не створить кулінарного шедевру, заперечувати необхідність єднання суспільства з точки зору інтересів держави було б безглуздо... Якщо тебе, певна річ, існування цієї держави цікавить. І якщо ми, як держава, не хочемо пасти задніх решту відведеного людству часу...

Бо лебідь, рак та щука разом, навіть при повному здоров'ї, так воза не потягнуть, як зможе потягти пара напівдохлих коней при одному дишлі... Бо краще один крок вперед за тиждень, ніж сорок за хвилину на місці під бадьорий марш з піснею про лежачий камінь і зелений мох...

Тож, єднання країні, без сумніву, потрібне... Зайвим воно точно не буде... Однозначно...

Але...

Чомусь війнуло, як з льоху сирістю, контрвипадом: смотрите-ка, ещё один пишет о единстве!... Воюет против нашего языка, а пишет о единстве!...

Та я вже й сам от дописав, перечитав і зрозумів: думати (і, тим більше, те надумане озвучувати) дуже шкідливо... Бо сам процес, врешті-решт, схиляє до крамоли... Бо неминуче до чогось додумаєшся... От і Правнук щойно додумався до думки, за яку розтерзають і заклюють за хвилини... А якби знали, яку точку простору окупував, то ще й приїхали б і побили б фізично...

А чи так вже потрібне нам, при всіх його плюсах, це згадане єднання?... Cаме сьогодні і зараз?...

Та ні, єднання – це, безумовно, добре... Єднання радикально налаштованого галичанина з так само по-дружньому налаштованою, скажімо, одеситкою чи луганчанкою, безперечно, потрібне... Хоча б задля обопільної втіхи...

Але в який же спосіб того єднання досягти?... Якщо оминути спосіб втіхи...

Точніше, яку ціну ми готові за неї заплатити?... Та не за втіху!... За цю спільність української нації?...

Спільну мову значна частина населення відкидає. Їй потрібен тільки язик...

Спільна мрія?... Так в тієї ж частини – це вже мрія про Путінське правління і повернення в царське лоно...

Спільний ворог?... Просто чудово!... Хто?... Росія?... Третина населення все ще не вірить, що вони вже громадяни іншої країни, а не тієї ж Росії...

Турція?... Ісландія?... Шрі-Ланка?...

І хто буде союзником?... Мабуть, так от, одразу, і не знайдеш... А якщо завтра знайдеш – то що в перспективі?... Крім омріяного єднання і виснаження країни?... Нова "імперія зла"?...

Може, не "хто", а "що"?... Наприклад, бідність... Бідність більшості, яка творить багатство для меншості...

Сумно, але не та влада... Чи, якщо хтось про неї ще добре думає, хай буде еліта...

Але, все-одно, не та – і все!... Просто банально не українська – і тому про українців не дбатиме... З внутрішнього посилу не дбатиме сама... А з примусу не дбатиме – бо немає того примусу... Ліберали й демократи всі...

Що, добре констатує, а констатувати Ви й самі вмієте?... Хочеться пропозицій?... Ну, добре, запропоную я щось – і що?

Хто візьме це керівництвом до дії в країні, де лібералізм вже зашкалює?... Де махрово цвіте не український національний егоїзм, як було б для всіх громадян України найкраще, а українофобія...

Отже, спільній мові, спільній мрії і спільному ворогу умовно робимо ручкою... Якщо нам ще цікаве те єднання і цілісність країни... То що тоді залишається?...

Що залишається з потужних об'єднавчих факторів?... Бо ж на дрібні (зразка спільних грошей там чи кордонів) вже ніхто й не зважає...

А залишається лише спільна біда... Це – той цемент, що гуртує до купи в тисяці разів краще будь-якого успіху чи добробуту...

То, може, ну його до пса, це єднання?... Хай вже воно повзе, як ледачий і п'яний слимак, еволюційним шляхом?...

І, дивися, років так за 100 Гондурас здивовано спитає:

- Чого в спину дихаєш?...

А десь за 300 потому ще й образиться:

- Чого обганяєш?...

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua