Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Конфлікти   Балкани   військова загроза

Чи можлива нова війна на Балканах?

Ярослав Кіт | 17.03.2019 11:31

0
Рейтинг
0


Голосов "за"
0

Голосов "против"
0

Політичні проблеми країн балканського півострова. Геополітичні інтереси. НАТО і Російська Федерація.

Чи можлива нова війна на Балканах?
На протязі двох останніх десятиліть медійна сфера України мало приділяє уваги Балканським країнам. Інформаційні спалахи окреслюються значними подіями, як вихід у футбольний фінал чемпіонату Європи збірної Хорватії. Чи спробу впливу Росії на Чорногорію.

Натомість очевидним інформаційним фактом є постійне нагадування ЗМІ про нелегальний міграційний шлях через Балкани вихідців з африканських країн і Близького Сходу. Вхід Болгарії (100% території на Балканському півострові), Хорватії (49% на Балканах) і Румунії (9% території належить Балканам) до ЄС і НАТО отримав досить багато позитивних і негативних коментарів. Однак від 2014 р., погляд медіа спрямований на геополітичний конфлікт на Донбасі.

Головною причиною бараку інформації про Балканські країни вважаємо передусім нерозуміня меіасередовищ різнорідності балканської культури, релігій, способів політичного співжиття. Тут ключем є історія і етнонаціональний чинник. Яскравим прикладом є Боснія і Герцеговина, територія якої протягом семи століть була у структурах семи політичних впливів. Паралель можна зробити з Галичиною. Кожна з країн балканського півострова перебуває і сьогодні у сфері впливів різних гіополітичних центрів. З одного боку Греція, яка без дотацій з ЄС незмогла б подолати економічної кризи. І Сербія, економіка якої на 30% залежна від Російської Федерації.

Після зустрічі у Софії представників ЄС (травнь 2018) голова Ради ЄС Д.Туск виступив з приголомшивою заявою, де визначив 2025 рік межею вступу країн колишньої Югославії і Албанії. Перешкодою стає лише транспортна і енергетична сфера, яку потрібно розвивати. Насправді автобани Хорватії і Словенії одні з найкращих у Європі. Тут безперечно важлива роль Китаю, оскільки інвестиції у транспортно-енергетичну інфраструктуру Балкан зараз сягають 5 млр.дол. Головний автобан Чорногорії фактично 100% китайська інвестиція.

Однак, Балкани у геополітичних стратегіях зацікавлених держав відіграють більшу роль ніж це здається. Сьогодні ми маємо шокуючу для історії двадцятирічної давності ситуацію. Хорватія, Словенія, Чорногорія вступили у НАТО. Це означає, що важливі (колишні Югославські) країни балканського півострова обрали політичну сторону і цінності, які їй приналежні.

У 2018 р. ситуація у Косово, Албанії і Сербі вийшла на новий рубіж. Президент Косово Х.Тачі увів 100% податок на товари з Сербії і БіГ, а також почав процес створення косівської армії чисельністю 5 тис. Це суперчить міжнародним домовленностям. Тим більше, у Косово мешкає 87% мусульман і лише 11% Сербів, які постійно перебувають під загрозою. Натомість президент Албанії заявив про територіальні претензії до сусідніх держав, аргументуючи потребу захисту албанської більшості на прикордонні. Чи нічого нам не нагадує реторика про відновлення "Великої Албанії"?

Не без уваги на Балканах залишається тема України? По великому рахунку, війна в Україні відвернула увагу від Балканів у 2014-2015 роках. Стримуючи російських агресорів, Україна таким чином дає можливість балканським країнам побачити справжнє лице сусіда.

Якщо у когось з балканських праворадикальних і націоналістичних сил зявлалися голоси про силове розвязання територіальних конфліктів. То після очевидної демонстрації жахів війни на Україні і підступності РФ, такі голоси притихли навіть у Сербії. Заклики вирішити суперечку за допомогою третьої сторони (у даному випадку Росії) стали безглуздими, особливо від дій Росії у Сірії. Адже виявилося, що третя сторона без вагань використовує хімічну зброю і не передбачувана у силовому протистоянні.

Географічна віддаленість Балканського півострова від Росії ставить під сумнів ідею "руського міра". Сюди явно не вдасться заслати "зелених чоловічків" і населення не голосуватиме на псевдореферендумі за повернення в лоно Імперії. Тому творці російської зовнішньої політики обрали економічну стратегію, яка, як відомо із співпраці з Кубою, може бути визначальною у формуванні ідеологічного форпосту на десятиліття. Інвестиції і безповоротна допомога з середини 1990-х у Сербію, а з початком 2000-х у Хорватію, Боснію і Герцеговину і Чорногорію стали ключивими для деяких секторів економіки цих країн. Але як виявилося у випадку з Хорватією, ці інвестиції не стали аргументом для зовнішньої політики. У 2013 р. Хорватія вступила у ЄС. А тепер, маючи гарантії Заходу не поспішає розраховуватися з РФ. Тільки один промисловий гірант Agrokor у 2017 р. заборгував російським банкам 1,4 млр. Євро. Тут варто додати, що "Сбербанк" дуже успішно функціонує на Балканах, даючи кредити під низькі відсотки. Окрім банківської, визначальною для Сербії, а також Боснії і Герцеговини, Словенії і Чорногорії є енергетична підтримка РФ. У Белграді вже на летовищі видно, що усі заправні машини літаків мають логотипи Лукойлу. Вздовж ключевих трас Балканів, впритул до Албанії сотні заправок російських нафтових корпорації.

Останні кілька місяців у Сербії взагалі дуже напружені. Щотижневі мітинги протестувальників проти діючої влади і її реформ. Цьогорічний січневий візит Президента В.Путіна, для засвідчення підтримки Росією Сербії. Щоправда рейтинг Путіна в Сербії вижчий ніж Президента А.Вучича, і це не робить візит досить контроверсійним. Натомість війський нейтралітет Сербії оточеної країнами членами НАТО показує сирітську позицію країни. Фактично після втрати Македонії, повного фіаско у Чорногорії – Російська Федерація лишається сам на сам з сербськими геополітичними амбіціями на Балканах.

Головною проблемою Балканських країн є безробіття. Там де люди не працюють – більше ідеологічного забарвлення, більше популізму. Приклад Хорватії, яка воєнні втрати оцінює у 50 млр.дол. і має 17% безробіття; Боснія і Герцеговина – 42% безробіття і економіка та політична нестабільність.

Чорногорія, яка як незалежна держава функціонує від 2006 року, стала прикладом тверезості геополітичного вибору. Після агресії Росії на Україну, політична верхівка Чорногорії зрозуміла хибність обраного партнера і з 2015 р. прямувала до вступу у НАТО. У 2016 р. спецслужби Серібї і Росії, використовуючи підконтрольні ЗМІ, "тітушок" і проплачених агітаторів спробували створити "Майдан" і вчинити державний переворот. Тільки завдяки протидії британської розвідки і політичній виваженості вдалося врешті увійти до НАТО у червні 2017. Це був фатальний геополітичний провал РФ, яка, як виявилося, не змогла діяти на трьох форонтах, тобто воюючи в Україні і Сирії утримати Чорногорію.

Говорячи про геополітичні стратегії безперечно важливим актором для Балкан є Туреччина і як не дивно стає Польща. Туреччина, маючи цікаву політичну доктину "нуль проблем з сусідами", через мусульманську складову національного складу балканських країн вдало маніпулює політичними лідерами-мусульманами. Чого вартий візит Президента Туреччини Ердогана у 2017 р. у мусульманський регіон Сербії. Натомість Польща від 2017 р. досить послідовно впроваджує "політику тримор'я". Про це свідчить активна роль Польщі у Вишеградській четвірці, поїздка і домовленості міністра оборони Польщі Мацеревича Балканськими країнами у 2017р. Візит Президента А.Дуди до Хорватії.

Отже, чи сучасний стан політичного напруження на Балканах може призвести до військових конфліктів? Це без сумніву не просте питання. Хоч би з погляду рівноваги сил. У НАТО на сьогодні є Словенія, Болгарія, Румунія, Чорногорія, Албанія, Хорватія і Греція. Фактично обороноздатність цих країн гарантується США. Американські військові кораблі патрулюють води Адріатики і стоять коло берегів Туреччини. Між іншим американська присутність викликана і війною Росії з Україною.

Вибуховими лишаються дві проблеми: Албанські геополітичні амбіції в т.ч. проблема Косово і можлива Сербська політична криза. У другому випадку втручання Росії через ветування на Раді Безпеки ООН і спроби підтримки діючої влади Сербії через розгін ймовірного "майдану" у Белграді можуть стати причиною відновлення війни. Без сумніву тоді проявляться інтереси лояльних до РФ країн – Болгарії, Греції, Боснії і Герцеговини. Це не лише бажання обрати сильну сторону, але і дешеві енергетичні ресурси, як "Турецький потік". Не варто забувати і позицію Австрії, політика якої вже понад десятиріччя балансує між інтересами ЄС і РФ. Одна популярна балканська приказка говорить: "Краще сидіти за столом ніж бути у списку меню на столі". Обрання вигідної позиції, з мінімальними втратами, може стати переважаючим для геополітичних гравців Балканських країн.










© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua