Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Чи розійшлись таки

Юрій Самсон | 25.10.2008 22:42

22
Рейтинг
22


Голосов "за"
23

Голосов "против"
1

"Читання думок" є лише в цирку. Ніхто інший, тільки я можу сказати, що я думаю. А почитаєш Овчаренка чи Dubito – виявляється, що вони це знають краще за мене. І виявляється, що "насправді" я дуже дрімучо-безпросвітний суб'єкт зі злобними намірами. Ну як мені таке сприймати? Беретеся повчати щодо міфотворчості, то чому ж так описуєте мене міфом?

Чи розійшлись таки
Найперше подякую Вельмишановному Стрільцеві, коментар якого до статті "Разошлись пути-дорожки", розміщеної трохи нижче, я використав в анотації до статті. Влучно сказано, тож не придумував нічого іншого, просто Вас процитував.

В цілому автор Dubito, нібито всім, хто вважає себе українським патріотам та українським націоналістам, які є українськими патріотами за означенням, симпатичний і стаття його зрозуміла. Принаймні, як свідчать коменти станом на 25.10.2008 19:02, всі так лагідно і чемно намагаються продемонструвати якщо не свою прихильність, то принаймні не образити автора Dubito.

Я не тільки прочитав статтю до кінця, хіба міг інакше, якщо автор так шляхетно попросив в анотації до своєї статті. І спіймав себе на думці, що дуже хочеться підтримати автора, хочеться симпатизувати йому. Підкреслю, що ключовим в попередньому реченні було дієслово ХОЧЕТЬСЯ.

Тоді вирішив в два стовпчики виписати СВОЇ "за" і "проти" в сприйнятті думок в його статті.

Перше, хочу вибачитись перед автором Dubito, оскільки дозволю собі деякі оціночні судження щодо його думок, але саме він запропонував такі судження стосовно них (далі мовою оригіналу): "Дальше пойдет часть, сложная для вашего прочтения". Цією фразою автор поставив високу оцінку складності власних думок, або низьку оцінку нашим інтелектуальним здібностям, і це схоже таки мінус. Ще одне "проти" винесено в якості анотації цитатою шанованого мною Стрільця.

Мої категоричні "за" (про некатегоричні не писатиму): "За единый государственный язык (и даже нашел аргументы, чтобы убедить в этом миллионы русскоговорящих украинцев) " пише автор, як стане очевидним з подальшого тексту – про себе. Щодо мільйонів кимось переконаних взагалі не чув (зазвичай до цієї здорової думки про неможливість існування Незалежної України з російською державною, розумні люди приходять за ВЛАСНИМ переконанням, а щоб переконувачем мільйонів в питаннях єдиної державної мови був якийсь один та ще й "російський націоналіст-патріот України, не чув і не повірю). А щодо першої частини цитати: "За єдину державну мову!" підтримую і поважаю, але якщо після цього ставиться крапка. Коли ж потім йдуть спекуляції на кшталт "я никогда не предам свой родной и любимый русский язик"; "я стану предателем самого себя, если соглашусь, что мой язык второсортен" і тому подібні плачі про мову дитячих спогадів та Чехова з Булгаковим.

Ось тут стає зрозуміло лукавство автора, який (вільно чи не вільно) вдається до класичного прийому російської пропаганди, спрямованої на недопущення дерусифікації та деколонізації України: підміні понять та брутальному залякуванню. Як можна в один ряд ставити питання державної мови і мови вашого спілкування в сім'ї чи питання, яку літературу Ви читатимете, авторе? Якщо говорити про питання української мови як державної, то Ваша мова не "другосортна", не "першосортна" – вона просто "іншосортна" так би мовити! Адже йдеться про державну і всі інші. Але біда в тому, що Ви хотіли б якраз, аби саме Ваша мова була кращою за оті всі інші мови національних меншин. Як цього досягнути? Правильно, у відповідності до передвиборчої програми щодо мов Партії Регіонів. Іншого шляху не має. І Ви прекрасно розумієте, що реалізація цієї програми призведе до того, що російська не стане ніякою "другою" державною, а стане єдиною. Доведено емпірично: Білорусь, де білоруська мова вмерла! Коментувати треба?

До речі, симптоматично, що в вищенаведеній цитаті автор Dubito згадує саме Чехова і Булгакова. Не знаю, ким саме він уявляє цих людей, але для мене перший "теж лінивий хохол" (самооцінка Чехова), ТЕЖ як і всі ті Короленки, Ахматові (Горенко) "і числа їм не счесть". Ліниві хохли, яким "невдобно" було за своє походження, ліньки і боязно йти як йшли їх інші єдинокровні брати українці-інтелектуали, як писала Велика їх сучасниця Леся Українка бо:

Колись нашу рідну хату

Темрява вкривала,

А чужа сусідська хата

Світлами сіяла.

І тоді, коли такі як Леся ціною власного добробуту, свободи, соціального престижу, здоров'я і врешті-решт життя за кредо мали: "Ми минати будем чужії пороги, орать будем свої ниви, рідні перелоги!" всі ці "ліниві хохли" (за Чеховим) та "взбєсівшиєся баринькі" (за Ганною Горенко-Ахматовою) шукали того оманливого світла чужих хатів. Чи ж зігріло їх те чуже світло?

І тому Великий Міхновський не подав руки кумирові всіх тодішніх російських "вільнодумців" Короленкові: "Я зрадникам свого народу руки не потискаю!".

Ви маєте право вважати таких геніями та одними з "низки великих літераторів великоросійських". Можливо як літератори вони й російські, але як люди то вони – наші. Тож і я маю право скласти про них думку як про людей одного зі мною народу? І та думка не є новою. Про тих "з низки" чи то "череди", що вивчили "по-московськи", ще Великий Геній і Пророк писав:

Меж ними і землячки

Де-де проглядають.

По-московській так і ріжуть,

Сміються та лають

Батьків своїх, що змалечку

Цвенькать не навчили

По-німецькій – а то тепер

І кисни в чорнилах!

П'явки! п'явки! Може, батько

Останню корову

Жидам продав, поки вивчив

Московської мови.

Україно! Україно!

Оце твої діти,

Твої квіти молодії,

Чорнилом политі,

Московською блекотою

В німецьких теплицях

Заглушені!... Плач, Украйно!

Бездітна вдовице!

І Ви, авторе, за таку точку зору погрожуєте нам громадянською війною. І це найбільше ПРОТИ Вашої статті. Бо, по-перше, ніякою громадянською війною в Україні не пахне, а, по друге, саме цю тезу – про громадянське протистояння в середині України активно пропагує сьогодні історичний і потенційний ворог – Росія. Патріот України, без різниці якою мовою він пригадує своє дитинство, не розкидатиметься такими прокльонами щодо своєї держави. І в контексті громадянської війни гріх не згадати про Булгакова, який, харчуючись українським хлібом, будучи "патріотом" Києва (так як дехто вважає себе патріотом України, себто просто йому тут зручно жити), радо вітав окупацію України як білою, так і большовицькою Росією. Співець "громадянської війни" багато приклався, аби агресію Росії проти Незалежної України замаскувати під "громадянську". Так, він не був большовиком, але точно був тим, кого автор називає "російський націоналіст". Почитайте "Білу гвардію", про яку сам Булгаков писав: "Роман цей я люблю понад усі інші мої речі". Скільки великодержавного презирства до українців, скільки люті до самої думки, що українці на власній землі можуть жити у власній Українській державі. Власне ось такі співпадіння між думками викладеними в Вашій статті, авторе, з шаблонами ворожої моїй нації і державі пропаганди найбільше насторожують, тож саме резонанс з цією пропагандою – це найбільше "проти" щодо Вашої статті.

Ось що ще провокує позитивне сприйняття, так це українізми в дописі автора: "удосконалювай", "панує". Яке це викликає розчулення! Якщо це не технологічно-психологічний прийом, то дуже зворушливо. Але як філолог дозволю собі припустити, що такі українізми взагалі не характерні для тих, хто вважає себе російськомовними (направду таких практично в Україні немає, а їх анклави зустрічаються, як не дивно, у Львові, де вороже (по-справжньому) ще з їх НКВДиської молодості для них середовище створювало справжній бар'єр. Тим більше сумнівно, щоб автор з Одеси вживав саме такі українізми та в такому контексті ще й в писаній мові. Тож наступне припущення: таким чином досягається підсвідоме замилування саме в українського патріотичного читача, якому прямо адресовано статтю.

Ще моє "за": "Согласен, желательно и важно для страны иметь своих героев, борцов за национальную идею. Готов признать за таковых Бандеру и Шухевича". Якби була крапка – можна б було повірити у Вашу щирість.

Але що це за продовження: "ежели паче чаяния числятся за ними или их сподвижниками какие-то преступления против человечности (не утверждаю, но хочу во всем разобраться), то о них со всей открытостью и честностью должно быть сказано".

Людина, яка таким чином викладає свої думки і намагається запевнити в своєму бажанні знайти порозуміння з вами, шановні однодумці українські патріоти, – лукавить. Це все одно, що при знайомстві з дівчиною видати щось на кшталт: "якщо понад сподівання за мамою твоєю помічалось б...тво (не стверджую, але хочу в тому розібратись), то про нього зі всією відкритістю та чесністю має бути сказано!".

Не можемо ж ми допустити, що автор повний невіглас і не може користуватись Вікіпедією!

Бандера Степан:"Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові, але тому, що Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю "змову українських самостійників", німці заарештували Бандеру вже кілька днів після акту проголошення віднови Української Держави. Степан Бандера був німецьким в'язнем до грудня 1944 р." Які такі "злочини проти людяності" міг чинити антифашист, в'язень Заксенхаузена? Ну і звичайно автор просто не міг не чути про активні пошуки "досьє" на Шухевича як в ФСБ, так і в "Яд-Вашемі", які закінчилися однозначним висновком: Шухевич до жодних злодіянь причетним не був.

На жаль, маніпулювання автора давно розвінчаними російськими міфами про "насильницьку українізацію" (можна побачити хоча б одну жертву такого насилля?), "автохтонні російські (чи російськомовні, що суть одне – етнічно не українські) території в складі України", яких просто немає, на відміну від автохтонних україномовних та українських земель Білгородщини, Вороніжчини, Куржчини, Дону та Кубані.

Ну а цей кремлівський міф взагалі заставляє засумніватись, чи автор живе в Україні, чи про Україну знає тільки з ОРТ: "Иногда создается впечетление, что вы (националисты) ведете себя как оккупанты в своей стране. Вот пока мы при власти". Ні, питання навіть не про "окупантів". Де хто в Україні бачив українських націоналістів при владі? Це хто? Ющенко? Тимошенко? Януковича при різних президентах? Кучма? Кравчук? Ні, друзі, щось в цьому дописі не те! І це величезний мінус!

Україну колять не перший рік. Москва цим займається ще з часів пєрєстройкі. Щодня. Але чому не вдалось розколоти? Правильно, тому що жодна з тих "частин", які бачать з Кремля, не погоджується на розкол, відчуваючи себе попри всі придумані протиріччя ЄДИНОЮ НАЦІЄЮ. Якщо ж хоч одна з частин України погодилась би з самою думкою про можливий розкол, шанси Москви домогтись свого зросли б неймовірно. Весь цей час ворог робив ставку на те, що про необхідність "розійтись" заговорять "російськомовні" Цього не сталось. Впевнений, сьогодні роботу вже розгорнуто на те, аби думки про можливість розколу посіяти також і серед націоналістів. Українських націоналістів, авторе, бо інших в Україні не може бути за означенням! Інші називаються інакше – російські шовіністи. Для цього спочатку роблять "затравку", лагідну таку, навіть зворушливу. І судячи по коментарям націоналістів до статті Dubito, а також по готовності деяких наших однодумців до "сортування" та "сепарації" від суспільства – МИ НЕ ГОТОВІ ПРОТИСТОЯТИ ЦИМ НОВИМ ТЕХНОЛОГІЧНИМ ПРИЙОМАМ проти нас.



Ну що ж, авторе Dubito, судячи з коментарів націоналістів до Вашої статті – хороша спроба!

Але поки я писав цей допис всі успіхи автора зіпсував наш москальський гість

Boris | 25.10.2008 20:10

ЗДРАВО.

Когда ты видишь ЭТОТ реальный всеукраинский раскол, все остальные политические кризисы кажутся кукольными. Потому что никакие новые выборы не решат главной украинской проблемы: КАК объединить два совершенно разных народа с разной памятью и разными ценностями, каждый из которых называется украинским?



"Всеукраїнський розкол" вони всі бачать звідти, з-під берізок і "куста ракіти". Бо навіть ті, хто і з нашими паспортами також, хто бачить "розкол", бачать його "на експорт". Бо ж в Україні засміють! В сюжеті за посиланням Малінкович каже, що "Україна голосує у відповідності з мапою XVII сторіччя. Цікаво, що Сумщина, як і північно-східна частина Чернігівщини, звідки родом мої пращури, мали б голосувати "за Москву", а судячи з мапи Малінковича, голосують "за Варшаву". Але це, як і все сказане та написане агентами Москви про наш розкол – їх спецоперація. І якщо ми їх ігноруватимемо – бути їй знову невдалою.

Простіше, все, що вони пишуть про наш розкол – їх брехня!Але знаєте, що найцікавіше? Спробуйте в Гуглі кинути комент "Баріса", дуже здивуєтесь. При цьому, скажімо на "Камсамольскай правдє" "Баріс" уже виступає як Галіна Сапожникова, ну і як після цього не повірити у всюдисуще ФСБ і їх всюдисущий флуд? Ну і на публікацію Dubito той "Баріс" зайшов випадково? Може. Але ж оцінку дав яку: ЗДРАВО! Таким чином щодо статті Dubito можна вважати її дописом шукаючого російського націоналіста, патріота України (в їх, російсько-націоналістичному розумінні), а можна вважати зовсім інакше.

Розкол в українському суспільстві можливий, якщо на розкол погодяться ті, хто декларує себе як українські патріоти, адже всі інші, хто не робить таких декларацій на розкол, не погодились. Незначну купку відвертих ворогів України, звісно, не враховуємо.

А тепер до націоналістів. Завдяки статті Dubito я зрозумів, чому підсвідомо був від початку проти "сепарації" націоналістів на цьому сайті. Та звісно, ж це цілком лягло б лінію того, чого хочуть наші недоброзичливці – роз'єднати! Нарешті зрозумівши, що цілою Кремлю Україну не проковтнути, вони там в усіх можливих і неможливих формах нав'язують нам ідею розділу України. Підіграємо їм?

Ось це постійне і всюдисуще ствердження щодо України та українців ніби доконаного факту, без знаків питань і навіть трьох крапок: "РАЗАШЛІСЬ ПУТІ-ДАРОЖКІ!".

А дзуськи!

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua