Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
ЄС   єврозарплата   Тягнибок   шантаж   підстава не жити

Просто урвався терпець...

Правнук | 18.09.2007 18:51

19
Рейтинг
19


Голосов "за"
21

Голосов "против"
2

Ще один чужий серед своїх, або майже сердита відповідь на три, ні, брешу – чотири, коментарі.

Я перед сильным лебезил,

Пред злобным гнулся...

И сам себе я мерзок был -

Но не проснулся.
В.Висоцький

Автор не понимает, о чем пишет. На рынке страны не м.б. разных систем зарплаты. Тот, кто будет платить выше рыночной, разорится раньше, чем за него прийдут голосовать. Зарплата определяется производительностью и особенностями рынка.

Сможем мы шантажировать Запад ядерным оружием? Как С.Корея или Иран? Их куда послали?
Vladimir 3.09.2007 20:03

А чи справді ти хочеш в ЄС? narodna.pravda.com.ua/discussions/46dbd4b3226e5/view_comments/

Чи то воно китайською було, чи то пану Vladimir'у українська – як китайська? Тож ясно було написано, що всі однаково не платять. Які такі різні системи оплати, якщо система одна – робітнику належно не платять.

Рівняються на найбільш злиденного, найчастіше це вже держава, – і не платять. Внесок у виробничу діяльність (гроші, сировина, енергоносії, кількість робітників тощо) абсолютно різний, а система оплати у всіх без винятку принципово одна – не платять. Мабуть, вони всі почули Ваші слова "На рынке страны не м.б. разных систем зарплаты" – і тут же втілили їх у життя. Таку б оперативність – та нашій "Швидкій".

Енергія дешевша, ціни на решту, як в Європі, – і не платять. Почекайте, потерпіть, ми приймемо кращі, досконаліші, гуманніші закони, якщо нам не будуть заважати різні козли, – і не платять. Лукавлять, відверто брешуть, посилаються на кон'юнктуру ринку, зміну вождів, розвал СРСР (все ще), дорогий маркетинг, ще на сотні причин – і не платять. Може, їх всіх вірус Непла Тіння покусав?

Незалежно від близькості до банкрутства чи процвітання – не платять. Купляють "майбахи", яхти, літаки, аеродроми, мерлузу замість тюльки – і не платять. А Ви кажете – прогорять до виборів. Треба вибори частіше робити, щоб не встигали прогорати.

Як людина, яка не знає, про що вона пише, я вірю Вам на слово, що виробництво цукерок Порошенком чи шкарпеток Ахметовим є заняттям малоприбутковим, нерентабельним і навіть собі у збиток – тільки щоб безробіття в країні не було.

Народ же цукерок не їсть, бо босий ходить.

Саме тому ці та інші пани їздять у свій кишеньковий парламент велосипедиками "Україна", а відпочивають у ставках біля своїх заводиків. Бо ж інакше – реальна загроза банкрутства.

Автор, може й не знає, про що він пише, але на Місяці жив не завжди.

Не ображайтесь, пане Vladimir. Ця стаття присвячена не Вам. Точніше, не вся присвячена Вам. І, якщо вже бути зовсім точним, то присвячена зовсім не Вам. Просто мені сподобався початок Вашого коментаря – ну і пронесло трохи Правнука.

Приклад того, як можна, вчепившись у слово, як бульдог, щось коментувати, тобто шматувати штани, не помічаючи під лахміттям ноги. Визнаю, невдалий жарт. Чиста софістика. Але...

Як це "не может быть", пане Vladimir, якщо вже є. Куди не глянь.

Ну, добре, пожартували, й буде. Спроба номер 2.

Автор не понимает, о чем пишет...

Безапеляційність, категоричність і поблажлива зверхність цього судження нагадала автору шкільні роки – учень нічого не знає, вчитель завжди правий, землю тримають слони, голосуй за партію влади, бо вони вже нажерлись...

Мова посту – хто саме є вчителем, а хто – учнем-двійочником. Учня, що питає: "А, може, вони тільки-тільки увійшли у смак?", тут же виганяють з уроку і просять повернутися з батьками.

Ну, село, темнота, не по науці живуть, – що там вони можуть знати? Так і хочеться втяти щось на зразок: "Якщо ти такий розумний, то чому ми такі бідні?"

Правнук поки що стримається і спробує пройтися по грані спокою. Отже, спроба номер 3.

Автор не понимает, о чем пишет...Звичайно, пане Vladimir. Не розуміє. І не знає. Певна річ.

А той, хто знає, про що він пише, чув коли-небудь про "чорні каси", "сіру бухгалтерію" і зарплату в конвертах?

Відкрию Вам чашу Грааля, пане Vladimir. Тільки для Вас. Нікому більше не кажіть цього секрету. Немає в Правнука ні економічної, ні комерційної, ні, навіть, технічної освіти. Якщо Ви про диплом, звісно. То є правда. Не вся, але правда. Автор повний профан практично у всьому, про що досі писав. Геть по Сократу – знає, що нічого не знає.

Але часом, іноді, рідко спілкується з людьми. Які знають. Але писати не дав їм Господь. Хоч дав розповісти.

І отак воно вже виходить, те спільне дитя: розповісти, послухати, поспівчувати, втішити, додати два до двох – і Ви вже маєте над ким позбиткуватись.

Моя знайома тривалий час працювала бухгалтером-касиром на приватному аграрному підприємстві. Нехай буде, скажімо, молокозавод. Ліквідна продукція, щодня свіжа копійка, жодних проблем з готівкою. Не треба роками чекати прибутку. Криворіжсталь, звичайно, відпочиває, але все ж.

Отримувала приблизно 800 гривень. Чистими – біля 700. Офіційно – по мінімуму. З затримкою в півтора-два місяці. Майже, як решта працюючих на тому заводику. Працювала з дев'ятої до темної ночі. Додому мусила добиратись на таксі – інший варіантів вже не було.

Щодня в касу поступали певні суми грошей. Як виручка від реалізації тієї ліквідної продукції.

Щодня його власник скаржився на назріваюче банкрутство. Майже щодня всім нагадував і натякав, що він великий благодійник, забезпечивши всіх роботою, коли держава майже всіх позбавила. Щодня казав всім бажаючим отримати давно зароблену платню, що гроші будуть завтра. Може...

При цьому щодня в касу приходили за різного роду "преміями" і іншими регулярними, як день Червоного Півня в жінок, виплатами представники СС, пожежної, податкової, МВС, різного рівня адміністрацій... Оскільки автор не знає, про що пише, а Ви знаєте, то список доповніть самі.

При цьому щодня власник брав з цієї каси на кишенькові витрати 3-6 тисяч гривень.

При цьому щодня ще деякі специфічні витрати, про які автор не знає, бо знайома замовкла, але, можливо, знають приватні власники.

При цьому щодва місяці власник десь їхав на 1-2 тижні відпочити. Бо сильно втомлювався. На відпочинок брав все з тієї ж каси трохи більше, як щодня.

Та бухгалтер-касир якось сіла і підбила баланс. Чи що там підбивають ті бухгалтери. У свій вихідний. На своєму калькуляторі. Чисто для себе.

І звільнилась. З того нерентабельного, малоприбуткового, на грані банкрутства підприємства. Яке ніяк не загнеться і досі. Хоч мала двох дітей і не мала куди піти. Просто урвався терпець...

Мені сказала: власник міг платити майже кожному на тому заводику безболісно в два рази більше. Без затримок. А якби був зовсім чесний – то мінімум в три. Цілком євро, як для неї. Не знаю, як для Вас.

Сказала, що якщо почуєш від когось у джипі, який Черокі, що бензин до нього він бере навіть не на останні, а в борг, – просто плюнь йому в очі. Не витрачай ще й слова. І не переймайся тим, що псуєш виробничі відносини.

Зараз вона працює в значно меншій фірмі. Отримує біля 2000 гривень, працює менше, дітей бачить не тільки у вихідні, а й іноді вечорами.

При цьому каже, що цьому власнику до чесності майже так само далеко, як і першому. Не знаю, як далеко до банкрутства, але на Новий рік дають ще й премію. Мабуть, щоб не прогоріти. І таких на грані банкрутства фірм, фірмочок і заводиків в країні, мабуть, не дві.

Її наступниця на полишеному місці отримує вже на 200 гривень більше і має вдвічі менший обсяг роботи. Завдяки скромній заяві на звільнення попередниці.

Бо будь-які слова без справ мертві. Від слів не вагітніють. Але насправді вони лише здаються мертвими. Насправді вони рухають світом.

20 чужою рукою писаних слів на папері, навіть не гербовому, – і систему оплати змінено. Те, що не вирішувалось роками – було вирішено за день. Незважаючи на Дамоклів меч банкрутства. А Ви кажете "не может быть".

Не може бути лише тоді, коли твоїм словам не ймуть віри. Коли в ці слова ти не віриш і сам.

Маленький відступ від заданого напрямку. Бо ж куди націоналісту без націоналізму?

Перший, згаданий вище, власник аграрного заводику – російського коріння. Судячи з прізвища, зовнішності і мови. Хоч стоїть за ним (з чуток – але Вам для втіхи і задля справедливості) перший номер НУНСу. Колишній інтер-націоналіст.

Власник другої фірми – єврей. Не по прізвищу (воно чисто російське), – по фейсу і по вимові. Але ж справжній талант не сховаєш, і не проп'єш. Хоч він і пробує.

За ним стоїть (вже достеменно, не з пліток) – теж іудей. З американським громадянством. Ну, не хочуть вони чомусь у себе жити. Там хорошо – но им туда не надо. Може, там, у них, теж керують чужинці?

Отака-от глобалізація, отакі-от заробітчани... Отака-от ринкова оплата праці найманих працівників, коли до Бога – спиною...

Взагалі-то, прямий шлях номер 1 через задній ганок Правнук згадав більше для гумору.

Бо вже якщо відновлювати той статус, то треба не за кухлем пива про це думати. Бо вже якщо зібрався до млина, то нема чого у сусідів допитуватись базарної ціни на сало. Побачать вони, що ти на підводу поклав. Бо той, хто прямо ходить, той вдома не ночує – а ночує або в міліції, або в лікарні, або в трупарні. Вибачайте вже за похмурий гумор.

Але раз вже згадав, а Ви замість Аляски угледіли Корею і щось негарне казали про шантаж, то Правнук все-таки спробує показати зубки.

Секретарюєте вечорами в корейській РНБО? І тому точно знаєте, чим поступився для Кореї ядерний клуб? Нам всім детально розповіли про її виторг? Чи, може, не всю, а лише частину правди про це ми дізнаємось років за 30-50? Може, насправді, ту Корею не послали, а вона виторгувала вдвічі більше, як сподівалась?

Так, з Іраном повелися по-хамськи. Але ж причина-то цьому дуже проста. Той Іран просто не встиг. І тому його таки послали. Крім того, самі розумієте, нафта...

Ви сприйняли цей пасаж серйозно. Це добре. Бо, може, й інші так само.

А може, Правнук хотів ненав'язливо скерувати Вас до шляху номер 2? І навіть досяг поставленої мети? Не знаючи, про що пише...

Ну і оптиміст, же Ви, Правнук.:-) Невже, насправді думаєте, що коли за Тягнибока на виборах проголосує 90% то і влада до нього перейде???

Тоді буде дуже просто: вибори не відбудуться. Менше 50% виборців участь прийме (навіть щоб 100% проголосувало).
НП 3.09.2007 14:42

А чи справді ти хочеш в ЄС?

Так, мені соромно в цьому зізнатися, але я оптиміст. Вже місцями беззубий, майже як той поляк на плакатику ВО "Свобода" про лайку і москалів, вже з проблемами у здоров'ї, бо ледачий до профілактики, але вперто оптиміст.

А Ви, я так розумію, просто краще поінформовані? То що Ви тоді шукаєте на цих сайтах? Виправдань своєму песимізму?

Я згадував в своїй статті Тягнибока? Добре, натякав. Може, прямо за нього агітував? Чи були ще й інші варіанти?

А якби прямо згадав – він що, з лепрозорію? Про нього всяка згадка – табу?

Набере 90% – вибори визнають недійсними? Якщо він набере 90%, то ніхто й не квакне. Всі просто заткнуться. Бо спроба квакнути гарантовано викличе справжній хаос або громадянську війну. І той, хто буде організовувати квакання, просто не встигне сісти в літак.

А якщо набере 5-8% – то дуже добре. І навіть 3% – дуже добре. Скажу відверто, що я, Правнук, вважаю присутність такої сили в українському парламенті просто необхідною. В будь-якій, навіть мінімальній, кількості.

Хоч би для того, щоб цей парламент мав право зватися українським. Щоб ця сила не давала решті відвертих трутнів спокійно спати. Щоб цей парламент працював таки на державу, а не на себе.

Ви думаєте інакше? То мені що, сісти в куточку і заплакати? Та я з принципу проголосую саме за нього? Оце завдяки Вашому посту приймаю про це остаточне рішення.

Сумніви зникли. Були – автор досі коливався між БЮТ, декларовано правими і ультра правими – вже нема. Хоч автор є членом партії "Батьківщина" від часів тісного знайомства її лідера з побутом тюремних камер для VIP-осіб і партійну дисципліну порушувати не збирався.

Але така вже примхлива і зрадлива, як погода навесні, українська натура: в чергову епохальну, вже вкотре вирішальну мить – дулю в одну кишеню для одних, таку саму в іншу – для других, і тихенько в свою хату з коморою на краю села.

Бо, по-перше, картопельку вже пора копати, а, по-друге, звільняюсь. З цього нерентабельного, малоприбуткового, на грані банкрутства вибору. Хоч маю двох дітей і не маю акцій РАО "Газпром". Просто урвався терпець...

Може, й буду потім про це шкодувати, але до того "потім" ще треба дожити. І, можливо, мені навіть доведеться вчинити щось на зразок самурайського сеппуку – бо ж я підведу свого імператора, обравши собі на деякий час іншого. До моменту істини – коли зможу оцінити бодай якісь його справи.

Отже, клямка роздумам. Випадковий по формі і ззовні, логічний по суті, вибір Правнука на ці вибори відбувся.

Даю слово. Звичайне слово. Навіть не чесне. Просте слово Правнука. Голосувати за ВО "Свобода". Якщо доживу до виборів. Якщо фізично буду здатен дістатися дільниці і підняти бюлетень. Якщо не спіткнусь об додаткову інформацію і не передумаю. На що, до речі, як вільна людина у вільній країні, маю право.

Бо ж випадок, пані Олено, може внести суттєві корективи в мої смішні плани. Ваша правда. Бо часом ти вільний у своїй творчості, але не вільний віддати її людям. Бо не завжди ти сам обмежуєш свою свободу – іноді й свобода обмежує тебе. Іноді їй теж уривається терпець...

Тому прошу в наступних моїх статтях врахувати: якщо Правнук згадує Тягнибока чи Іллєнка, то це пряма, опосередкована, непряма, прихована, підсвідома, замаскована, хитра, закручена, ієзуїтська і, навіть, збочена агітація саме за ВО "Свобода". А якщо згадує когось іншого – то це брутальне і непристойне, висмоктане з пальця зведення наклепу на достойних і чесних людей без пляминки у важких трудових біографіях.

Тому Правнук цей – потвора без права голосу на НП, і його треба здати в кунсткамеру. Чи в зоопарк. Людей жахати і гроші за це брати. Чи в якийсь інший спосіб, але ізолювати треба обов'язково. Бодай до виборів. Не уточнюючи, яких саме. Тим більше, що Правнуку не платять за кількість навернутих до нової віри. Він годується з іншої, теж часом потрібної людям, роботи.

Якщо ж хтось з читачів цього опусу сподівався, Правнука читаючи, від нього підказки і чомусь дослухається до його думки, то даремно. Ви – вільна людина. Без жодного гумору. І вільні Ви насамперед в своєму виборі. Який є завжди. Навіть у останнього наркомана. І якого я Вам, Боже збав!, жодним чином не нав'язую.

Але, як теж вільна людина, я цю думку маю. І маю право її висловити. А Ви вправі з нею погодитись, її заперечити, або витерти об неї ноги. І комета Галлея не змінить орбіти, а шоста ранку прийде, як завжди.

Чи, може, вернемо КПРС, і будемо знову всі думать однаково?

Що дійсно варто зрозуміти, це відсутність (наразі) української влади у нашій державі ("Иго"). Їм все одно, хто прийде – новий, чи старий депутат. Він або буде на них працювати, або не буде жити. Чого вони дійсно бояться, це зміни їхньої влади. Ющенко її не змінив, але показав, що це можливо. Тому шанс є. Вибирати потрібно того, кого вони найбільше бояться, хто може розвалити цю систему... Тягнибок – кандидат на майбутніх (через рік-п'ять) виборах. Зараз – Юля... Юлі 51%НП 14.08.2007 14:35, 14.08.2007 16:35

Барикади, частина друга.

Оце такими зараз керуємось критеріями вибору: якщо не обираю – їй світить в'язниця, якщо обираю – він не буде жити? Тобто, його вб'ють?

Дякую Вам красно за тепле слово віри в демократичні вибори, за приреченість в кожній букві цього слова, і за легенький поштовх у спину, який дозволив автору отримати кількох ворогів ще й серед досі небагатьох друзів. Бо не всі з них цей вибір Правнука схвалять. Дав можливість Правнуку порушити один з основних принципів свого життя: обирай собі ворогів, а не заводь їх випадково. Що ж, на світ цей білий автор теж з'явився досить випадково. Переживе.

А що, Тимошенко не можуть вбити, вона броньована? То якщо такими критеріями і такою логікою керуватись, то навіщо взагалі щось писати на цей сайт та й на інші? Просто виливаємо на сайт, називаючи це творчістю, свою жовч, щоб вдома від неї не постраждали рідні? Навіщо всі ці статті і коментарі? Живи собі, як худоба чи свиня, пий з корита чи з відра... І якщо відро брудне – не зважай. Бо ж того, кого ти хотів обрати, будучи ще людиною, можуть вбити. Різко, капітально, насмерть і назавжди.

А нас усіх зараз вбивають повільно. То це що – підстава не жити? Підстава не опиратися смерті? Підстава голосувати за відвертих мерзотників, що вміло поховалися в малопомітних номерах?

То, кажете, не буде жити? І він не боїться йти на вибори, знаючи, чим ризикує? А я, значить, маю боятися? А ще такі, як він, є? Є? Ніхто не боїться? Але вб'ють тільки його?

То я його обираю. І таким простим способом ми тему ВО "Свобода" в Україні закриваємо. До тих золотих часів, коли вбивати вже не будуть.

О, ще одне згадав. Ще один десь бачив коментар. Тягнибоку треба попрацювати над програмою – лише тоді в нього з'явиться шанс. Бо ненависть, що струменіє з очей, не може бути програмою.

Не знаю, хто там вже угледів ненависть, але це вже Ви зовсім даремно. Ні, не про Тягнибока. Про програми. Бо наявність будь-якої декларованої програми зовсім не гарантує виконання бодай одного її пункту.

І, крім того, нами вже 16 років керують ті, в кого є програма. Чітка програма грабунку. Схована за гарними словами про демократизацію і розвиток.

А грабунок – це, я так розумію, в чистому вигляді, без домішок, любов? Квінтенсенція любові до ближнього? Суцільний солодкий інтим? Цілу вічність очікуване злягання з подальшим, не менш очікуваним, здриганням? Коли твоє стає, нарешті, моїм...

А ті, в кого справді є якісь програми розвитку, не можуть втілити їх у життя, бо не при владі. Може, я не знаю, про що пишу? Може, таких немає? Виродились розумні й чесні в Україні? Чи розумні тільки ті, хто за межами?

А що може завадити тому ж Тягнибоку взяти у виконавчу владу людей, які такі програми мають? Взяти на конкурсній основі, розірвавши це чарівне коло кумівства в ім'я суспільства? А конкурс цей провести лише серед лояльних до українства. Абсолютно лояльних.

Але Правнук ні Тягнибоку, ні комусь іншому не указ. Хоч впевнений, що такий куций пункт у програмі ВО "Свобода" (абсолютна лояльність до українства) кинув би цю партію у рейтингу, щонайменше, на порядок вперед і прихилив би до неї силу-силенну виборців навіть серед росіян. Навіть серед тих, хто на пенсії вже точно не вчитиме українську. Просто тому, що виборець цей знудився за елементарним порядком. Хай навіть бандерівським, про який і не знає, а лише чув, але порядком. Просто тому, що у нього давно вже урвався терпець...

Тож, повторюсь, Правнук Тягнибоку не указ. І в результаті ми всі вже вкотре просто втрачаємо час. Доки хоч би ця проста ідея: конкурс серед всіх лояльних, а програму втілює дійсно кращий, в його програмі не проросте.

Тож хто може завадити ВО "Свобода" найняти до праці на благо України справжніх патріотів?

Хто? Масони? Москалі? Жирні коти з кілерами? Чи, може, зомбі?

А хто, цікаво, ті зомбі? Бо ці якраз, відчуваю, можуть завадити. А, згадав! Зомбі – це ж я. Зомбований націоналізмом. Ну й решта "свідомих" – теж зомбі.

А ти не зомбі. Ні. Ти просто знаєш собі, що все вже куплено, поділено і гарантовано. Як колись крісло мера для Суркіса.

І тому, коли підписуєшся до праці на виборчій дільниці, вже наперед знаєш, що зробиш те, що скажуть, за суму, яку заплатять? І саме тому переконуєш всіх, хто готовий тебе слухати, що Ганнуся вже гепнулася на тих трамвайних шпалах зі своєю олією, потяг від цього рушив і чиясь голова зовсім даремно тримається шиї?

І ще. Скажіть мені, людині, яка не розуміє, про що вона пише: звичайна банальна чесність може бути програмою? На всяк випадок уточнюю – це не стосовно ВО "Свобода". Це – взагалі. Незалежно від формальної партійності. Просто насадити в Україні (певна річ – примусово) такий порядок: претензія на державну службу – детектор брехні перед – збір і систематизація скарг на роботу під час – той же детектор через рік – оргвисновки після. В спецустанові, але в присутності бажаючих журналістів, з правом оприлюднювати результат.

Скажімо, по трьом таким простеньким критеріям: слабість до підкупу, схильність до зради, реакція на шантаж. А оргвисновки по ще простішому: не краде і не бреше – працює далі. І перше, і друге – здає валюту і йде конкурувати з в'єтнамцями за вирощування на українській землі цибулі. Чи їде в Китай на заробітки.

Дивись, через рік і розвидніє. Без жодних додаткових програм. І ненависть в очах деяких виборців та їхніх політиків (саме так, не інакше, автор не обмовився) згасне. Хоч, може, з'явиться у тих, кого поперли.

Але й тут, мабуть, Правнук неправий. Бо ж це так не демократично, так по-поліцайному. Це ж посунутим з посад теж може урватися терпець...

То чого ми тоді всі чекаємо? Якщо примусу боїмось і не хочемо, бо це недемократично і боляче. А в чесність і порядність без примусу просто не віримо. Появи нового Христа? Щоб було нам кого розіп'яти і списати на кого гріхи?

То давайте або чекати цього другого пришестя, чудово усвідомлюючи результат такого чекання, або усвідомимо необхідність, навіть жорстку необхідність, тотальних кадрових змін на всіх рівнях, починаючи з верхнього.

Просто немає для цього іншого шляху, окрім примусу – чи то зовнішнього, хай навіть шляхом Тягнибока, чи то внутрішнього, шляхом щоденного й наполегливого змушування себе ж до елементарної чесності.

Але ж який-небудь тричі генпрокурор, двічі голова ВР (як варіант – прем'єр-міністр), чи одно-, двократний Президент, не кажучи вже про дрібніших державних мужів, на останню пропозицію просто посміхнуться, відвівши в сторону погляд чи сховавши за спину руки, – і тобі залишиться задля душевного спокою лише поповнити ряди свідків Єгови.

Просто тому, що шлях Тягнибока для тебе неприйнятний. Просто тому, що згине твоя віра в людські чесноти і зміни на краще, які тобі допомогли втратити. Просто тому, що навіть в себе ти вже не схочеш вірити. Просто тому, що урветься терпець...

Чому саме цієї секти? Бо хто-хто, а вони чомусь дуже наполегливі. Може, з примусу?

На всяк випадок уточнюю: згадка про свідків не є агітацією за них чи пропагандою їх діяльності. Хоч, в принципі, вони можуть скласти достойну конкуренцію багатьом партіям по кількості їх прихильників в Україні. А яка славна в них програма! І, хто зна, може, й до останнього пункту буде виконана? Навіть шкода, що на вибори не йдуть.

Отак-от, начебто й не агітуючи, все ж скажу. Давайте наважимось – і зробимо перший крок. Щоб збудувати, нарешті, ту національну українську державу. Бодай, щоб з'явився реальний предмет для критики. Бо це постійне паплюження віртуального "невідомо чого", в уяві кожного по-своєму прикрашеного "невідомо чим" – від концтаборів для афганців та євреїв до висилки росіян на Сатурн – просто позбавлене всякого сенсу. Нація, як і біологічний вид, не має звички до самознищення. Це неприродньо. І своїх Мауглі вона теж не з'їдає.

То чого ж ми тоді боїмось? Системи? Вічно існуючої системи чиновників? Які й тут, в цьому будівництві, знівелюють раціональне зерно?

Ну, то теж даремно. Тому, що твій головний ворог – не система. І не інерція цієї системи. Твій головний ворог – це страх. Страх, який вбивали в тебе століттями. Страх, який зробив тебе рабом. Страх відсутності поводиря. Страх будь-яких змін. Просто заглянь собі в душу і спитай: так це чи ні?

Страх взяти відповідальність за свою долю на себе. Все решта – просто вторинне.

І все зміниться для тебе, хоч мало що зміниться одразу ззовні, коли ти наважишся здолати той страх – помилитися у виборі. Будь-якому виборі. Коли тобі просто урветься терпець...

Така от моя простісінька думка. Для себе я вже вибір зробив. Але Вас до такого ж зовсім не змушую. Ви у своєму виборі цілком вільні. Правнук зовсім не зразок для наслідування і не еталон, на який всім треба рівнятися під лінійку. Від того, що йому цілком випадково вдалося кілька рядків прозою, він не став іконою. Таких, як він, – в країні до ковіньки, принаймні вісім на десяток. І половина з цих восьми не прийде на вибори зовсім. Цілком справедливо вважаючи, що Герасим від Павлова відрізняється лише рівнем освіти.

Але ж автор не знає, про що пише. То на всяк випадок уточнюю: з їхніх слів. А чи підуть вони на вибори, чи таки вдома залишаться – перевірити Правнук не зможе. Щоб знати, про що написав.

Тож, я знову, вже втретє, не кличу Вас на барикади. Бо найбільшу з них Ви носите в самому собі. Саме на неї Вам треба піднятися, щоб прийняти, як релігію: просто урвався терпець...

Отак-от, не знаючи, про що він пише, автор написав ні про що. Чого тільки не зробиш заради рейтингу. Наступного разу читайте про мокрість води і зеленість трави з точки зору цього наївного Правнука. Чи щось подібне. А поки що піду куплю щось з препаратів брому. Про запас. Може, подорожчає.

P.S. Не виключаю, все, що вище писано, для Вас – банальщина. І Ви вже шкодуєте за змарнованим на читання часом. І для мене – банальщина. І я вже шкодую, що все це писав, займаючи чиєсь омріяне місце в інет-клубі аж 6 годин.

Але, по-перше, ні Вами, ні мною цей світ не обмежується. А по-друге, в продовження першого, згадайте школу і десь там всіма, байдужими до фізики, незаслужено зневажений закон Ейнштейна: для немовляти будь-який анекдот, навіть від Адама, новий. І те, що для нас – банальщина, комусь відкриває очі і робить цей світ цікавим.

Тож гарного Вам на завтра дня.

І перевірте на міцність свій терпець.

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua