Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Процвітання чи абасизм? Коментар до коментарів

Стрілець | 30.08.2007 14:57

18
Рейтинг
18


Голосов "за"
19

Голосов "против"
1

Статт "Процвітання чи абасизм" мала досить багато коментарів. Є смисл прокоментувати і їх.

Мова тут про мою статтю "Процвітання чи абасизи". Коментарів до неї було багато. Це втішає, значить помітили, прочитали. Але не тішить те, що аж занадто багато коментарів, можна сказати, ковзали поверхнею речей.

Була якась неймовірно велика, просто таки хвороблива увага до єврейського прикладу. Але цей приклад був не марно. Бо він не просто приклад, а урок. А урок – це така річ, яку не гріх брати навіть у євреїв, як би вони кого не дратували. Із пісні життя слова не викинеш.

Отже доведеться пояснити, чому цей урок був приведений. Євреї були в розсіянні, не на своїй землі. Асимілювались. Природно, що не як абаси, а як міграси. Це вже незрівняно краще, але в їхньому уроці це ще не все. З їхнього уроку добре видно, що й асиміляція, як і всі процеси, може мати різну міру – більшу чи меншу. Може йти до самісінького кінця, до повного зникнення всіх відмінностей. А може бути частковою. Так от у євреїв вона якраз і була дуже частковою. Так, вони забули іврит. Але не всі забули, у них завжди і скрізь зберігалися спеціальні люди, які той іврит неодмінно знали і берегли. А хто вже не знав – неодмінно сприймав його як святиню. І тільки так.

Та це ще далеко не все. У них іще неодмінно скрізь і завжди зберігалася їхня власна релігія. І не яка небудь релігія, а з об'ємистими книгами, в яких було розписане все життя єврея від народження до смерті. Отож і жили вони скрізь і завжди з більшою чи меншою строгістю, але саме за тими книгами.

Що це все значить? Що асиміляція їхня була дуже частковою і усвідомлено тимчасовою. До повернення на свою землю. До того повернення тимчасово пристосовувались до оточення, але своє щепетильно берегли.

Що на єврейський урок саме так реагували – не дивно, бо відомо, як ми їх сприймаємо. Немало людей навіть вважають їх володарями світу. Ну так варто ж повчитися, як володарі строго бережуть свою індивідуальність! І зрозуміти, що це бережіння таки має значення, щоб стати якщо не володарями світу, то хоч би серед перших.

А ви, українські абаси, щось подібне робили? Ні... Тоді як і чим ви хочете з Європою змагатися?

Мене ще дивує, чому ніхто не кинув мені ще одну рукавичку – не згадав про Ірландію. От мовляв, забули свою ірландську, спокійно говорять англійською й нічого – краще нас живуть. Так чіво нам пєрєжівать, ми і с рускім язиком всєх здєлаєм!

Та ні, не все так просто. Ірландія не так уже й погано стоїть, але від інших своїх європейських сусідів тим не менше хронічно відстає. Але й тут це ще не все. Ірландія, примітьте, при всіх англійських притісненнях зуміла зберегти свою релігію, вона у неї не така, як у Англії. А це зовсім не дурничка була аж до найостанніших часів. Це означає, що ірландці зуміли загальмувати зрадливе "яка різниця". Зуміли щось своє зберегти. Їхня асиміляція була більша, ніж у євреїв, але теж явно не повна.

А у вас, українські абаси, є своя, не така, як у Росії, релігія? Де там... Ви такі вірні московському патріархату з його таким "рускім" Редігером... Тоді що вас могло загальмувати на шляху до повної абасної асиміляції?

З Ірландією ще треба не забувати, що там таки проводиться ресиміляція. М'яко, повільно, але проводиться. Мову свою вони таки намагаються відновити у вживанні. І – головне – зневаги до неї у них нема!

Ну а тепер хочу нагадати, що суть статті була зовсім не у цих прикладах. Приклади на те й приклади, щоб бути ілюстрацією, підтвердженням.

Суть у тому, що є два типи асиміляції – при міграції на чужину (міграси) і у себе вдома (абаси). Суть у тому, що при абасній асиміляції відбувається упадок культури народу, наростає його розділеність, збайдужіння. Тобто відбувається здичавіння, з якого народ потім буде дуже довго і важко виходити.

А це неминуче приводить і до провалу в економіці. Що й підтверджувалося списком стабільно високорозвинутих країн, серед яких нема НІ ОДНОЇ абасної.

Для більшої ясності приводжу список найменше розвинутих, найвідсталіших латиноамериканських країн. Список іде з кінця. Це Гаїті, Гватемала, Гондурас, Болівія, Нікарагуа, Сальвадор, Ямайка, Домініканська республіка, Еквадор. Кожен може поцікавитись їхніми мовами і складом населення й переконатися, що вони ВСІ абасні. З одним, правда, цікавим чи то винятком, чи то уточненням. У Гаїті більшість складають не тамошні абаси, а потомки колись завезених із різних кінців Африки чорних рабів. Тобто така собі рабська мішанка, цілком відірвана від будь-яких коренів і доведена до стану "протоплазми". Ця протоплазма чимось таки відрізняється від крайнього абасизму, мабуть це навіть гірше. Але це, абаси, і є для вас той чи не єдиний шанс із кимось конкурувати. За останнє місце.

Отже маємо таке протиставлення: найрозвинутіші – НІ ОДНОЇ абасної, а найвідсталіші – ВСІ абасні.

Ну і, само собою, у статті були мої скромні спроби пояснити цей факт. Я ж можу в чомусь помилятись, я можу давати неповне пояснення.

Ось це і є суть, якій варто було приділити основну увагу. Тут є про що поговорити. А не займатися довгим обговоренням Ізраїлю.

А тепер застерігаю від іще одного поширеного в коментарях примітиву. Не треба мене ловити. Ніяких автоматизмів! Повністю позбутись абасизиу – зовсім не гарантія, що попадеш у найрозвинутіші. Чи навіть у просто розвинуті. Абсолютно не гарантія.

Ні, для цього ще треба потрудитись. І не просто потрудитись, а неодмінно з розумом. І не тільки з розумом. а ще із гордістю за себе, з повною і добре обгрунтованою впевненістю, що саме ти кращий, що саме ти маєш бути попереду.

Є тільки одна стовідсоткова гарантія, що не позбувшись абасизму – високорозвинутим точно не станеш. Таких випадків історія не знає, це всеодно, що з паркінсонізмом виграти змагання з тенісу. Шанси можуть бути тільки на щось далеченько позаду Ірландії.

І в тому то й справа, що саме ресиміляція здатна дати гордість і впевненість.

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua