Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Бандерівщина   порядок   свобода

Два слова на вільну тему

Правнук | 19.08.2007 19:15

14
Рейтинг
14


Голосов "за"
19

Голосов "против"
5

Вместо коммунистических порядков бендеровцы несли с собой "новый порядок" своих хозяев – немцев. Не донесли. Слава Богу!

О какой же свободе идет речь? Свободе от кого?
А вы, Правнук, человек свободный? И что для Вас свобода?

Не хочу – мушу це сказати. НП – 14.08.2007 22:00


Шёл тихой улицей путник один...

Вдруг увязался попутчик за ним:

- Слава Аллаху! Путь держишь куда?

Толком не знаешь? Я тоже туда!...
.


Чи то вона гумова, ця стрічка Мебіуса? Що не тільки не кінчається, але й не рветься? Може, спробувати її розрізати? Наприклад, повздовж, на дві?

Ну, має людина право спитати...

Порядок, свобода...

Ви теж схильні поєднувати інь та янь в одному флаконі, пане НП – 14.08.2007 22:00?

Лід, полум'я...

Коктейль "Кривава Мері"...

А Ви справді хочете якусь відповідь?

Бо якщо Правнук почне писати статті на ці неосяжні філософські теми, то дуже швидко його рейтинг сягне орбітальних висот. А сайт "Народна правда" перетвориться в націоналістичний рупор. І Ви, мабуть, будете першим, хто забуде сюди дорогу.

Може, не будемо? Бо шкода. Гарний сайт.

Але коротко відповісти все ж спробую. Бо не можу залишити без уваги це солодке слово "свобода".

1. Бандерівці – слуги фашистів. Цей факт Ви навіть не піддаєте сумніву.

Хазяї (фашисти) капітулювали, здається, в 1945. Слуги огризалися до 1956. Чи не занадто віддані слуги? Якби вони були слугами кремлівських посіпак – Ви б такими пишались, правда? Чи, може, й пишаєтесь? Бо дехто з тих кремлівських слуг ще й досі живий.

А скажіть мені, пане НП – 14.08.2007 22:00, у Шарля де Голя була якась служба, що його інформувала? Чи він живився плітками з газет, подібними до тих, що циркулюють нині в інформаційному просторі СНД? А, може, він був повним ідіотом, той французький президент, коли, згадуючи УПА, цим українським кхмерам, слугам фашистів, співав дифірамби?

Питаю, хоч відповіді, звісно, не чекаю. Та й питаю я, власне самого себе. Бо мені можна легко кинути якесь лайливе слово бодай у поштову скриньку, а до Вас, хоч і незручно, мушу звертатись "НП". Майже НЛО.

Хоч, в принципі, ми вже дорослі і розуміємо, що автор міг би, звичайно, написати Вам навіть "живого" листа. У конверті, із індексом та номером квартири. Якщо, звісно, поставити це за мету і напружитись.

Але, по-перше, воно того не варте. По-друге, ці, як їх там, моральні принципи. Тобто, свідоме обмеження своєї свободи, про яку трохи далі. А по-третє, Ви ж поставили питання публічно, то, мабуть, хочете і публічної відповіді? У всякому випадку, саме так воно виглядає.

Бо легше всього сказати: "Чому в очі не дивишся, пес смердячий? Хіба ти вкрав що-небудь?" – і відповіді уникнути. Бо ти її або не знаєш, або вона тебе не красить, або ти лінуєшся відповісти. Можливі варіанти.

Тож наразі Правнук не полінувався. Хоча, взагалі-то, він істота ледача. І точити інет-простір такими відповідями до кінця життя, як шашіль дерево, не планує і не збирається.

2. Бандерівці хотіли утвердити німецький порядок.

Бо на щось власне були не здатні? Не творчої жилки народ український? Бракує їм клепки?

Добре, хотіли. Не змогли. Ви щасливі.

А, може, вони його й без радянської гуманітарної допомоги не донесли б? Може, половину б розгубили по дорозі? Ми ж так і не знаємо. Бо спробувати того порядку нам не дали.

А чого Ви щасливі? Бо замість того, що несли інші, утвердили своє?

Російський порядок, який успішно утвердили всупереч бандерівцям, звичайно ж, набагато кращий. Саме тому всі, хто як може, тікають з Німеччини й досі. А Росія не знає, як відбитися від європейської вже орди біженців, в тому числі і з Німеччини. Не вистачає ресурсів, щоб їм, бодай, не дати загнутися з голоду...

І саме тому, що російський порядок на порядок кращий, – Російська Імперія розвалилась на шматки. А Німеччина об'єдналась – бо її порядок гірший.

3. Маленький пасаж до пункту 2. Хайнсберг. Місто на крайньому заході Німеччини. Був якось. Щоб почути російську мову, не треба ходити по місту місяцями. Досить тридцяти хвилин. Німці міняються в обличчі, коли чують. Німецьку знаю поганенько. Вияснити, чому їх так судомить, не зміг. Але продавець у господарчому магазині, емігрант з Росії (русак – як вони себе тут називають) сказав, що німці стали набагато частіше купувати гнучкі замки для своїх велосипедів.

Мабуть, захотіли щось змінити у своєму усталеному порядку. В зв'язку з напливом емігрантів з СНД.

Все, про порядок Правнук більше не буде. Треба й совість мати. Бо це настільки вже болюча для всіх тема, що автор побоюється соціального вибуху, здетонованого з цієї точки інету.

Тож, оскільки я Вас все-одно не переконав (правда ж, не переконав?), то перейдімо до другої частини Вашого посту. Може, хоч тут моє буде зверху.

4. Чи почуваюсь я вільною людиною?

А Ви? А це можливо в принципі?

Жити в суспільстві й бути від нього вільним, як Ви знаєте, неможливо. Навіть Ахметову чи Путіну. Не Робінзони ми.

Але я, можливо, здогадуюсь, що саме викликало до життя Ваше питання, – заголовок процитованої статті. А в ньому слово "мушу".

Це фразеологічний зворот, пане НП – 14.08.2007 22:00. Бо аналогічна по суті фраза "Дуже хочу це сказати", на мою думку, не звучить. Немає в ній потрібного, на мій погляд, ритму. Тобто, в назві слово "мушу" відтворює душевну потребу, а не якийсь службовий чи іншого гатунку примус.

Чи вільний я в своїй творчості? Може, це Ви хотіли вияснити?

Абсолютно. Мене ніхто до неї не змушує. І ніхто за неї, до речі, не платить. Тобто, майже повна свобода. Майже. Бо мене, навпаки, від неї стримують. І, навіть, за неї лають.

І в той же час я, звичайно ж, обмежений в цій свободі. Як і в будь-якій іншій. В цій, наприклад, – рівнем своїх знань. Доступом до комп'ютера. Кількістю вільного часу. Лексичним запасом. Самоцензурою... Продовжувати? Чи суть відповіді вже зрозуміла?

5. Що для мене свобода?

А можна я відповім легковажно, пане НП – 14.08.2007 22:00?

Як і для всіх – можливість поводити себе так, як заманеться. І щоб мені за це нічого не було.

Чи обмежує себе свідомо автор в проявах такої свободи? Можете не сумніватись. Як і переважна більшість українців. Хоч морального кодексу будівника комунізму зранку і на ніч не перечитує.

Повірте на слово – Правнук не ходить з сокиркою за поясом по вулиці і не рубає перехожим голови за почуте російське слово. Хоч, може, й волів би чути частіше, все-таки, українське.

І не сповідує принципу швидкої зміни майнового статусу: "Хочеш стати багатим – повернись на три роки до Бога спиною". Теж, як і переважна більшість українців. Навіть тих, хто бездумно розважається блатною попсою.

І тут же зустрічне питання для Вас. Хотіли б Ви жити в такій країні, де така свобода для всіх без винятку? Тобто, для всіх бажаючих? Але ніхто себе ні в чому не обмежує?

Чи, навпаки, хотіли б трохи порядку і відповідальності за прояви такої свободи? Тобто, хотіли б жити там, де свободу все-таки обмежують? Де хтось встановлює правила проживання? І контролює їх дотримання і виконання? І, бажано, господарі цієї країни? Хазяї монастиря?

А Ваша свобода щоб полягала в свободі вибору монастиря? Усвідомленій свободі вибору тієї точки простору, де свободу обмежують по-своєму?

До речі, Ви особисто якій країні віддали б перевагу? Тій, де прокладено рейки, але відхилення від колії на 2 см викликає техногенну катастрофу?

Чи тій, де не тільки залізничних, а й простих доріг немає, а замість доріг напрямки? І тому навіть кілометр вліво-вправо не впливає на тиражі газет чи появу позачергових випусків новин.

Чи тій, де дороги є, але правила руху скасовано по причині відсутності бажаючих їх виконувати?

Чи, може, Ви хочете таку, де поїзди ходять, як таксі? Бодай, у мовному питанні?

Тобто, що для Вас є свобода?

Або, іншими словами, біля чиєї саме тюремної камери починається Ваша свобода?

Не буду зараз розвивати цю тему.

Та й надалі не обіцяю. По згаданій вище, в пункті 1, причині.

Я, знову ж таки, не змушую Вас до відповіді. Бо це я сам так легковажно Вам відповів.

А тепер серйозно стосовно своєї скромної персони.

Для мене персонально (раз Ви вже спитали, а я відповідаю, – то було б нечемним ухилитися від прямої відповіді на манівці) це поняття означає ще й свободу творчості. І не тільки цієї, наявної на сайті в мозаїці зібраних в речення слів і думок. Це так, щось на зразок маленького ядерного "грибочка", що виріс в результаті досягнення критичної маси вражень від українських проблем і реалій. Не могло не вибухнути. З'явилась можливість сказати це ще комусь – автор скористався. Як користається іншими можливостями в інших ситуаціях, далеких від ЗМІ. Як, де, коли і чи успішно – не є темою цієї статті. Але не заздріть.

6. Ну й останнє. Чисто для розваги. Невинної, на мій погляд. Бо є люди, для яких підпалити сусіду клуню є розвагою. Хоч є і такі, хто мої статті вважає не розвагою, а злочином. Втім, ця мініатюра має стосунок до теми статті. Бо ж не тільки Правнук може мати якісь думки про свободу й неволю.

Вільний Рим і рабство.

Гай Юлій Цезар був рабом своєї величі. Марк Тулій Ціцерон – свого красномовства. Герострат – рабом марнославства... У вільному Римі була єдина вільна людина – раб Спартак.


Ф.Кривін

А ким, цікаво, був той Спартак для рабів?

Бо ким він був для патриціїв – відповіді не потребує.

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua