Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Про питання жіночого священства, визнання гомосексуалізму чи сопричастя між віруючими різних конфесій.

Ігор Бурдяк | 24.04.2012 08:32

0
Рейтинг
0


Голосов "за"
3

Голосов "против"
3

Уривок з книги Антуана Аржаковського "БЕСІДИ З БЛАЖЕННІШИМ ЛЮБОМИРОМ ГУЗАРОМ До постконфесійного християнства".

Про питання жіночого священства, визнання гомосексуалізму чи сопричастя між віруючими різних конфесій.
У Західній Европі з'являється дедалі більше внутрішньоконфесійних напружень, які виявляють нові лінії розколів. Йдеться про питання жіночого священства, визнання гомосексуалізму чи сопричастя між віруючими різних конфесій.

Коли я був в Англії, мене питали про жіноче священство дуже поважні журналісти. І я мушу відверто визнати, що відповів так: "Я справді не маю що сказати, бо ми ще не маємо цих проблем. Тому я ніколи над цим не задумувався".

Але ж колись у східній Традиції були дияконеси?

Я думаю, що проблема полягає в поєднанні цього питання з фемінізмом. Я не бачу жодних труднощів щодо існування дияконес сьогодні. Але стоїть питання: в якій формі це існувало раніше? Чи дияконеси займалися виключно доброчинною діяльністю, чи вони співали у храмі, як це у наш час робить диякон? Ми не знаємо, як воно було. Я за особливе благословення Церкви для такого дияконічного служіння. Але бажання брати участь у літургійному служінні, як це робить диякон, випливає, на мій погляд з боротьби за рівність. Слід добре зрозуміти це питання, бо правдою є те, що ми живемо у дуже "чоловічому" світі.

У Христі немає ні чоловіка, ні жінки, тим більше під час

літургії – хіба не так?


Так, це правда, але, з іншого боку, все-таки існують деякі відмінності між ними. Я думаю, що ми повинні це визнати і не соромитись цього. Чоловік не повинен поводитись, як жінка, а жінка, своєю чергою, не повинна поводитись, як чоловік. Думаю, що бути жінкою – це є щось дуже гарне, таке, чого чоловік ніколи не зміг би зрозуміти.

Деякі жінки хотіли б мати можливість сповідатися жінкам,

а не чоловікам.


Попри всю мою повагу до жінок, мушу зазначити, що вони сповідалися священикам впродовж 19 століть – і світ не завалився. Я бачу це питання як таке, що надто змішується з фемінізмом. Це щось на зразок моди.

Цього року у світі багато йшлося про визнання гомосексу-

ального подружжя.


На мою думку, гомосексуальність не є новим явищем – воно було відомим і в часи Старого Завіту, і протягом усієї історії. Проблемою є те, що останнім часом це питання стало дуже голосним, надзвичайно голосним, непропорційно голосним, на мій погляд. Ніхто, звісно, не винен, що народився таким... Мені дуже шкода цих людей, тому що для них недоступна подружня любов. Адже подружня любов хоче бути продуктивною. Чоловік і жінка люблять одне одного так, що їхня любов виливається в народження дитини. Гомосексуалісти не можуть цього зробити. Вони, звісно, можуть вести всякого роду сексуальну активність,

але їхня любов зaвжди залишиться безплідною. Отже, мені дуже шкода їх. Що ж я можу зробити для них? Хіба полегшити їхні страждання – я не повинен накладати на них більшого тягаря, ніж це абсолютно необхідно.

Вони можуть жити разом, якщо наполягають на цьому. Добре, я певною мірою можу миритися з цим. Але нехай вони не претендують на те, щоб це вважалося подружжям. Бо це не є подружжям. Одним з аспектів подружжя є не просто факт життя разом, а народження дітей, чого гомосексуальні пари не можуть робити. І потім, я маю великі сумніви щодо того, чого може навчити гомосексуальне середовище усиновлених дітей. Найімовірніше, ці діти можуть вирости з неправильною сексуальною орієнтацією... Повторюю, ця проблема стала такою жахливо галасливою, ніби

половина суспільства є гомосексуалістами. Насправді вони є незначною меншиною суспільства. Ми повинні визнати, що вони страждають, що вони мають певні права – і зупинитися на цьому.


Чи вважаєте Ви, що євхаристійна гостинність є можливою

між католиками та протестантами?


Я думаю, що бажання міжконфесійного сопричастя виросло – і це дуже справедливо – з бажання єдности. Гадаю також, що питання про місце Євхаристії буде обговорюватися на Папському Синоді. Сподіваюся, що у жовтні на цьому Синоді ми будемо готові представити наше бачення Євхаристії, яке є, можливо, дещо іншим, ніж в офіційному латинському богослов'ї. Наприклад, ми вважаємо, що до причастя слід готуватися, сповідатися перед ним. Ми говорили про це за два роки до німецького Kirchentag на пленарному засіданні Папської Комісії у справах єдности християн. Це дуже актуальне питання. Я вважаю, що бажання єдности є законним.

Джерело:

БЕСІДИ З БЛАЖЕННІШИМ ЛЮБОМИРОМ ГУЗАРОМ.

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua