Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Шановний Зоряне Шкіряк


0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Зорян Шкіряк: [...]Тому що в крові у росіянина це генетично бажання поневолення українців. Це те, що на жаль мабуть ніколи вибити не вдасться.

Шановний Зоряне Шкіряк

/* Було: Справа Рубана. Кому вигідна дестабілізація ситуації в Україні? Ч.3

Зорян Шкіряк: [...]Тому що в крові у росіянина це генетично бажання поневолення українців. Це те, що на жаль мабуть ніколи вибити не вдасться.

*/ https://youtu.be/Bw9-s-t72Bo

Шановний Зоряне Шкіряк,

генетика насправді не має прямого відношення до російського прагнення поневолення українців.

До цього здавалося б такого надприродно нездоланного прагнення має пряме відношення дещо інша річ – та річ, про яку усіма силами уникають широкого її обговорення у нас, в Україні, а в Росії уникають десятикратно – про московську державоутворюючу брехню про спільність походження українського та російського народів.

Ця брехня останнім часом еволюціонувала, оскільки брехня не може довго лишатись в незмінному вигляді, і трансформувалась (чи то пересобачилася) в московську брехню, що нібито російський і український народи, це один народ.

Ми, українці, відчуваємо остаточний результат цієї підлої московської брехні, як російське намагання підкорити, поневолити український народ, а зрештою його ліквідувати.

Росіяни ж відчувають цю паскудну московську брехню, що нібито російський і український народи, це один народ, зовсім інакше, і саме в цьому "інакше" знаходиться корінь, причина, двигун паскудства російського сприйняття (перш за все) України, українського народу і всього українського.

І це зовсім не радість та щастя, як це здавна було прийнято у нас вважати, від вдалої оборудки викрадення, перетягнення в Москву і там присвоєння історичних діянь українського народу – а також подоби назви країни Русь, якою ще триста років тому весь світ називав Україну (Петро І не зміг перейменувати Московію на Русь і взяв для неї назву "Росія").

Насправді російський народ відчуває цю московську брехню не так. І зрозуміти, як, зовсім не так уже й важко. Для цього треба просто уявити собі, що Ваших батьків, Вас, а потім Ваших дітей заставляють в школі учити, замість діянь власних предків, діяння предків котрогось із сусідніх, чи навіть не дуже таких і сусідніх народів, до яких Ви, Ваші предки і відповідно Ваші діти не мають жодного відношення. І говорити, що Ви належите не до свого справжнього народу, який дав Вам Ваше життя, а належите до того чужого далекого народу, до якого Ваші предки не мають жодного навіть і найменшого відношення.

Саме якраз це відбувається з людьми, які називають себе русскими (використовувати слово русскіє, як на мою скромну думку, найбільш коректно, саме так звучить самоназва цього псевдоетносу). І це відбувається з усіма русскими, без жодного винятку. Кожен русский, який хоч трохи цікавився, звідки він взявся, прекрасно в курсі, що жодного найменшого відношення до українського народу ні у його предків, ні у нього та його дітей ніколи не було.

Іншими словами, тут має місце унікальний випадок в світовій історії, в якій в усіх народів був і є якщо не культ предків, то шаноблива память про них і повага до їхніх могил. Без цього, свідчить мораль усіх народів, людина не може бути гідною людиною. У русских же сотні років відбувається державне нагинання усіх громадян, покоління за поколінням, відмовлятись від памяті про своїх справжніх абсолютно нерусских предків – тобто фактично плювати на могили власних предків.

І саме якраз це московське дійство творить маси людей з розтоптаною, з втоптаною в багно московської брехні гідністю. І щоб побачити, як поводять себе маси людей з розтоптаною в усіх них гідністю, далеко не треба шукати. Треба просто поглянути, як поводять себе русскіє – перш за все у відношенні до того предмету, яким їх московська банда убивць нагинає плювати на могили їхніх предків – до України.

Звичайно що коли розуміння причини, кореня проблеми відсутнє, то і вирішення її видається неможливим. Однак зовсім іншого вигляду проблема набуває, якщо прикласти зусилля для її розуміння. При його наявності вже зовсім не такими беззаперечними починають видаватися Ваші слова: "Це те, що на жаль мабуть ніколи вибити не вдасться" – якщо звісно не намагатися обходити мовчанням цей єдиний засіб, розуміння, тільки з допомогою якого є шанс розпочати процес появи людської гідності у русских.

Адже не доводиться сумніватись, що коли і надалі ніхто не спробує допомогти русскім, всупереч величезним державним зусиллям московської банди убивць, стати гідними людьми, то їхнє ставлення до українців – і не тільки до українців – ніколи не набуде нормального людського вигляду.

Деякі міркування з приводу того, що можна почати робити, щоб зрештою поставити під сумнів безнадію типу "Це те, що на жаль мабуть ніколи вибити не вдасться", можна переглянути тут:

"Як Росія може вилікуватись" http://h.ua/story/431709/, рос. перекл. http://maxpark.com/community/politic/content/5417553

"Називатись русским не соромно" http://h.ua/story/438969/, рос. перекл. http://maxpark.com/community/politic/content/5893559










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua