Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Обережно, політтехнології!!!


0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Поки народ святкує, політтехнологи не сплять і далі роблять свою брудну роботу. Або чому правда про те, що Порошенко дав 300 млн. грн. власних заощаджень на АТО не зовсім правда.

Кому свята, а кому – технології! Поки країна оговтується від одних свят і потихенько святкує інші, президентські технологи "вприснули" нам нову порцію... ну може й не брехні, але й не зовсім правди. Особливо – враховуючи спосіб подання цієї "інформації".

В нас так робиться – незважаючи на війну і два Майдани, наші політики так і не навчилися піднімати власні рейтинги чесно – власними здобутками і досягненнями. Звикли робити це так, як завжди – тихенько й непомітно. Але за порядком.



1.Що таке політтехнології і як вони працюють?


В "усій своїй красі" полтітехнології розквітли тоді, коли з'явилася можливість обирати політиків – тобто з появою сучасного демократичного суспільства з його виборами-перевиборами. І особливо зміцніли з появою спершу телебачення, а згодом – Інтернету. Однак не слід думати, ніби в їхню основу покладене щось аж надто незвичайне – подібними методами користувалися і сотню, і тисячу років тому.

В основі політтехнологій лежить сама природа нашого мислення – воно має асоціативну структуру. Тобто щось одне ми завжди запам'ятовуємо не само по собі, а в поєднанні з чимсь іншим. І в першу чергу – в поєднані з тим емоційним фоном, який його супроводжує.

Кажучи ще простіше – ми запам'ятовуємо лише щось емоційно значиме для себе. І ніколи не запам'ятовуємо того, що не викликає в нас зовсім ніяких емоцій. Тому люба політтехнологічна інформація завжди супроводжується звинуваченнями, скандалами, домислами і тому подібним. Що завгодно – лиш би не байдужість!

Інший закон запам'ятовування, закладений в основу політтехнологій, відомий кожному з нас ще з середньої школи – чим частіше ми щось чуємо, тим легше його запам'ятовуємо. Тому ту інформацію, яку нам намагаються нав'язати, будуть повторювати для нас не раз. До того ж – не двічі чи тричі підряд, а з певною періодичністю, тобто з певними проміжками між подачами. Як то кажуть – "повторення – мати навчання!"

Це те, що стосується механізмів нашого мислення. Інші "винаходи" технологів направленні вже не стільки на наше мислення, як на наше "я" – ми завжди в першу чергу думаємо про самих себе. Тому навіть на значиму і емоційно насичену інформацію, яку ми будемо чути не раз, ми все-одно ніяк не відреагуємо, якщо вона не буде мати значення персонально для нас.

А оскільки працювати з персональними запитами своїх співгромадян наші політики не люблять, то вчиняють вони набагато простіше – просто грають на нашому почутті власної значимості – воно є практично у кожного. А для цього ту інформацію, яку нам подають, треба представити як якусь заледве не секретну, яку Вам подають з надійних "достовірних" джерел – від когось персонально, якогось знаючого чоловіка.

Від когось, хто випадково це почув, а тепер сказав ніби як по секрету, ділячись з Вами сокровенним. Такий от парадокс – слухам ми довіряємо більше, ніж відкритій перевіреній інформації. Звичайно, в якійсь мірі – це спадщина радянської доби, але в основному – така наша природа.

Ну і нарешті останнє – інформація має бути не тільки максимально емоційно забарвленою, не тільки повторюватися з певною періодичністю і не тільки подаватися довірливим тоном від когось, хто нібито взнав її зі своїх потаємних прихованих джерел – вона ще й має бути спрямованою у майбутнє. Тобто виходячи з неї ми маємо зробити якісь певні висновки, які будуть впливати на нашу подальшу поведінку.

І щоб так сталося, найкраще, щоб ті висновки ми зробили самі – це знову ж підвищує наше відчуття власної значимості, але тепер вже в рази, в рази! Он який я розумний – додумався до того, чого ще ніхто не знає!! Я не такий як усі, я особливий! І тоді – результат готовий. Отримуємо на виході закінченого політзомбі, готового з піною біля рота доводити власні (як він вважає) переконання!

2. А тепер по суті, що маємо?

24 липня цього року якийсь нікому раніше особливо не відомий волонтер на прізвище Богданов пише гнівну статтю на сайті "Обозрєватєля" – "Внезапное о Порошенко", в якій обурювався чому люди дивуються, що Порошенко дав на АТО 300 млн. грн. власних заощаджень?" Запам'ятайте цю суму – потім вона практично ні разу (з одним, правда, цікавим виключенням) змінюватися не буде. Хоча, за логікою, мала б – а що, з липня по січень не можна було ще хоча мільйон-два накинути? Але ж не можна -тоді весь процес зомбування українського населення піде до одного місця.

Ну і пам'ятаєте, що писалося вище? Інформація має подаватися від якогось неофіційного джерела., від когось, хто це нібито точно знає, має супроводжуватися якимсь скандалом чи обуренням. І має згодом неодноразово повторюватися в незмінному (бажано) вигляді. Все вірно – так і зроблено!

Дивимося далі – 10 серпня 2015 року інший відомий ФБ-шний блогер Ігор Стокоз таким же довірливим тоном повідомляє те ж саме – тепер вже не згадуючи ніякого Богданова. Про це на своїй сторінці у Фейсбуці повідомила журналіст "громадського радіо" Анастасія Багаліка.

І все це – знову так же по-секрету, ніби це знає тільки він – і по дружньому відкриває цей секрет тільки найближчим друзям. За дивним збігом обставин – відкриває його тоді, коли в нього нарешті стали закуповувати американські блокпости, проштовхнути які йому раніше ніяк не вдавалося.

Ну нехай, справа й дійсно потрібна – але до чого тут наш Президент і те, чи давав він гроші на АТО, чи ні? Невідомо – спроба це вияснити в самого автора такого твердження не увінчалася успіхом. І ще, до речі, цікаво що тут прозвучала трохи інша сума – не 300 млн. грн., а 330. Так теж можна робити – повторити цифру 3 двічі. Ну Ви ж знаєте – повторення – основа запам'ятовування!

Ок, йдемо далі. 20 серпня подібне "одкровення" про себе видав вже сам президент – невідомо тільки, чи це входило в плани його політтехнологів, чи то він сам вже просто не зміг стриматися. Таке з ним буває – то батькам Героїв Небесної сотні скаже, що ті ганьблять пам'ять своїх синів, а то в промові заяву зробить, що волонтери йому в цій війні не дуже й потрібні були. Можливо що й тут не стримався – хто зна? І, о чудо, зверніть увагу – мова йде все про ту ж суму – 300 млн. грн. Не 312, не 298, а знову рівно 300. Це щоб краще запам'яталося, так?

Ну і нарешті – четвертий етап цієї ж "спецоперації", з якого ми й почали. З Нового року, користуючись тим, що 1-2 січня всі активні блогери "сплять", почався новий закид цієї ж інформації. Слід так думати – для того, щоб краще закріпити підсумки року, що минає – з посиланням все на того ж Богданова, який все знає, але вже без ніякої згадки про те, що вперше він це написав ще півроку тому.

І без ніякої згадки про те, що за весь цей час сума ні на копійку не зросла – мова йде все про тих же 300 млн. грн., яких, якщо розібратися. так ніхто ніколи й не бачив. Ось, полюбуйтеся, скільки цих згадок на Новий рік накидали – сайт "Abomus", "В час Пик", "News Cloud", "Техно Сотня.

Ну і так далі – при бажанні можете самі "погуглити". Так що будьте уважні – не вірте ніяких технологіям, думайте самі! Чи може хтось всерйоз вірить в те, що така велика кількість сайтів могла випадково скопіювати в перші дні нового року новину, якій вже більш як півроку минуло?

І ще – навіть якщо це й правда і ці гроші й справді були – то все-одно це такими методами не робиться. Про те, що робить наш президент, треба говорити відкрито і чесно, а не маніпулятивно з посиланням невідомо на кого і тільки тому що так швидше повірять!

До відкритої політики йдемо, до відкритої – а не маніпулятивної! Принаймі якщо ми дійсно хочемо в Європу!

Ігор Лубківський










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua