Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Перемога і поразка

Ігор Бурдяк | 27.02.2015 07:56

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

"...можно узяти світлини, де львівяни катують євреїв влітку 1941 року (в Інтернеті їх море) і розмістити під статтєю про сталінські репресії в Казахстані в 1933 році..."
(Коментар som на ІП, 26.02.2015)


Перемога і поразка
Україномовних коментарів, які прославляють (виправдовують) Сталіна, і водночас намагаються охарактеризувати українців як націю колабораціоністів-антисемітів поменшало, та вони є.

Отже, спершу про те, як "львів'яни катували євреїв влітку 1941 року".

Радянські війська покинули Львів вночі з 28 на 29 червня 1941 року, а близько 11-ї год. дня до нього вступили німці. І вони зразу ж узялися, крім усього іншого, за виконання своєї "історичної місії" – "остаточного вирішення єврейського питання". Вони розповсюдили у публічних місцях Львова оголошення, і організували поширення листівок, у яких звинувачували євреїв у всіляких бідах: у розпалюванні війни, брехні, лихварстві, яке є причиною зубожіння населення, в убивстві тисяч поляків і українців, в інших злочинах. Звичайно, ця пропаганда дала певні "плоди".

Ми бачимо, що зробила нині брехлива, злочинна пропаганда з російським народом. Німці були тут не менш успішними. Частина міських люмпенів (за спогадами тодішнього львівського підлітка Євгена Наконечного, більшість їх на той час були поляками) охоче відгукнулися на заклики німецької пропаганди...

Після війни рад. влада стала розкручувати легенду про нібито участь вояків батальйону "Нахтігаль" в антиєврейських акціях у Львові в 1941 році.

Сфабрикована легенда періодично вкидується в український інформаційний простір дотепер. Хоча фальсифікація була спростована ще у квітні 1961 року прокуратурою столиці ФРН Бонн (Philipp-Christian Wachs, Theodor Oberländer, S. 451). А після 1989 року і в Україні.

На жаль, історичні факти з ХХ століття про спільну боротьбу українців і євреїв – як-от існування єврейського куреня у складі Української галицької армії чи єврейська національно-культурна автономія в рамках української держави доби Центральної ради, не стали основою для формування нової суспільної опінії. Проте вони були достатньо тривожним сигналом для сил, які намагалися утвердити своє панування над українським та єврейським народами, адже свідчили про принципову можливість українсько-єврейської співпраці, а отже й про її потенційну небезпеку для радянської влади. Тому утвердження сталінського тоталітарного режиму супроводжувалося придушенням як українського, так і єврейського національних рухів. Це чудово можна простежити за документами каральних органів СРСР. Вони розповідають як про репресії проти українських громадських та культурних діячів, так і про переслідування таких єврейських організацій, як "Гехолуц", "Бріт Ганоар", "Гашомер Гаціор", "Поалей Ціон"...звідси.

"Сталінські репресії" не лише у Казахстані, а й по всьому обширі "першої у світі соціалістичної держави робітників і селян" були.

Професор Єльського університету Тимоті Снайдер, один із найвпливовіших спеціалістів з історії Центральної і Східної Європи замислився над питанням: хто був гірший, Гітлер чи Сталін? Книга Bloodlands, у перекладі "Земля крові", або "Криваві землі".

Обидва гірші.

Тому власне ПА ОБСЄ 08.07.09 ухвалила резолюцію "Возз'єднання розділеної Європи".

У Москві документ визнали "новым политическим демаршем против России". "Те, кто ставит на одну ступень нацизм и сталинизм, забыли, что именно сталинский Советский Союз понес самые большие жертвы и внес наибольший вклад в дело освобождения Европы от фашизма", – обурився глава російської делегації в ОБСЄ, заступник голови комітету з міжнародних справ Держдуми РФ Олександр Козловський. "Оценку пакту Молотова-Риббентропа уже дал в 1992 году съезд народных депутатов, и новые меры избыточны", – вважає заступник голови департаменту інформації МЗС РФ Ігор Лякін-Фролов.

Чи й справді "надлишкові заходи"?

Активіст в австрійському "Volksbewegung gegen Überfremdung" ("Народний рух проти проникнення іноземців") " і "Ausländer-Halt-Bewegung" ("Рух – стоп іноземцям") Герд Гонсік за заперечення голокосту у 1992 був оштрафований і засуджений австрійським судом у Відні до 18-місячного тюремного ув'язнення.

Після проголошення вироку подався у вигнання до Іспанії, щоб уникнути покарання. В Іспанії видавав щомісячний бюлетень ревізіоністського спрямування в стислому форматі під назвою "Стій!" ("Stop!"), що означає "Зупиніть ненависть і брехню!".

В серпні 2007 року іспанська влада, відповідно до міжнародного ордеру на арешт, затримала Гонсіка в Малазі і екстрадувала його на батьківщину для відбування 18-місячного тюремного ув'язнення, до якого він був раніше засуджений. Австрійський суд постановив виконати вирок 1992 року. Гонсік подав апеляцію, вимагаючи скоротити тюремний термін через свій похилий вік і поганий стан здоров'я, втім прокурори просили покарати письменника більш суворо. У результаті суд залишив вирок в силі: автор скандальних книг проводить в ув'язненні 18 місяців.

Поки Гонсік перебував за гратами, обвинувачі підготували нову кримінальну справу, з більш широкою доказовою базою – за роки життя в Іспанії письменник розповсюдив в інтернеті безліч статей, що викривали, на думку австрійських прокурорів, його праворадикальні погляди. У рамках нової справи йшлося про статті, які 67-річний на той час підсудний опублікував в Іспанії. 28 квітня 2009 року Гонсік був засуджений віденським судом присяжних до п'яти років тюремного ув'язнення за "рецидив", пізніше строк було скорочено до чотирьох років. Прокурор стверджував, що Гонсік є "одним з ідеологічних лідерів" європейського руху неонацистів і розповсюдження його "часописів ненависті " в школах порушує австрійське законодавство.

У 2011 Гонсік був достроково звільнений із в'язниці через похилий вік (73 роки).

Приклад наглядно показує, як серйозно відноситься австрійська (і німецька) влада до загрози поширення неонацизму.

Заперечення голокосту лише у цих двох державах вважається злочином. І ця норма поширюється і на іноземних громадян. 20 лютого 2006 року англійський письменник Девід Ірвінг був засуджений у Відні до трьох років тюремного ув'язнення за заперечення голокосту. В жовтні 2010 році баварський суд (Німеччина) засудив англійського єпископа-лефевриста Вільямсона за заперечення Голокосту і антисемітизм до штрафу в 10 тисяч євро...йому дозволили виплачувати штраф поступово, по 100 євро щодня протягом 120 днів.

Тобто, німці усвідомили вину перед людством, і відчувають відповідальність за те, що їхні предки у минулому столітті намагалися заразити світ "коричневою чумою". Вони активно спокутують її дотепер.

Не вважають таку активність "надлишковими" після "Нюрнбергу" заходами.

А що із "червоною чумою", якій вдалося у минулому столітті поневолити, і десятиліттями тримати у ярмі половину Європи? Чи усвідомили "нащадки Сталіна" вину предків? Чи спокутують її? Дехто так! Та їх у спадкоємиці "страньі победившего социализма" не більше, ніж було опонентів у Гітлера у час його тріумфу!



Росія покоричневіла...

"И что ж мы празднуем в угоду им всем девятого числа? Тот выиграл, кто обрел свободу. Ну что же, Дойчланд – обрела. А нас свобода только дразнит, а мы – столетьями в плену... На нашей улице – не праздник. Мы проиграли ту войну."

(Ю.Нестеренко)

Коментарі
Tomodachi:
Ну і тут:
http://narodna.pravda.com.ua/politics/527cf3cc1caf7/
Власне, не про Вашингтона-невдаху, а про вперте цитування фальсифікації від Інни Поїздник, яке ви поширюєте у коментарях:
Детально фальсифікація показана тут:
http://narodna.pravda.com.ua/discussions/527ff81e83b6c/view_print/









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua