Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Чи підтримував Митрополит Шептицький Бандеру?

| 11.11.2012 13:34

-6
Рейтинг
-6


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
8

Я думаю це питання мало би зацікавити багатьох моїх критиків, які представляють себе ярими свободівцями, яка ототожнює себе, як правонаступницею ОУН Бандери. Я думаю, що думка такої, справді величної постаті, як Митрополит Андрей була би справді дуже цікавою для загалу. Подаю використаний фрагмент передруку.

Згідно зі звітами українського підпілля, діяльність Андрея Шептицького в роки німецької окупації часто оцінюється провідниками ОУН (б) як протидія своїй організації22. Зокрема, різко критикувалися послання глави ГКЦ, в яких Андрей Шептицький оголосив проявом безбожництва заміну "акту релігійного прославлення Христа" словами "Слава Україні" (11 вересня 1941 р.) 23, радив молоді не брати участі в партійних сварках, застерігав перед можливими провокаціями до "незаконних поступків", бажанням помститися ворогам. Найбільше незадоволення ОУН (б) викликала діяльність на території Галичини монахів-місіонерів, які виголошували проповіді проти "людей, які ведуть до братовбивчих акцій, відкидають Бога та ставлять поняття нації понад усе". При цьому вони стверджували, за звітами ОУН (б), що на цю роботу їх благословив сам митрополит Андрей Шептицький24. Такі свідчення датовані переважно початком 1943 р. та стосуються сіл Вербівці, Побуків, Підгородь, Липиця Горішня та ін. Ідея місіонерів-проповідників як виразників безпосередньої позиції керівництва Церкви була запропонована греко-католицьким митрополитом ще за радянських часів. Оскільки інформація, яка надходила до вірних в умовах тоталітарного режиму, часто не відповідала дійсності, пастирські листи конфісковувалися владою або рецензувалися різними політичними силами, що намагалися використати авторитет Церкви для досягнення своїх цілей. Ідея була підтримана римо-католицьким митрополитом Болеславом Твардовським25. Проте невідомо, чи діяла така система поширення інформації в роки німецької окупації, чи, можливо, згадані монахи-проповідники намагалися таким чином надати своїх поглядам більшої значущості.

У низці названих регіонів подібну роботу проводили місцеві священики. Так, в організаційному звіті ОУН за грудень 1943 р. (надрайон "СКОБ" і підлеглі йому території) зазначалося: "Попи у Вербівцях, Підгороддю при нагоді обходу з кропилом по хатах сідають і заводять політику, вихваляючи комітет (Український центральний комітет -авт.), а обмовляючи нас що бандерівці це комуністи що через них німці розстрілюють... Декотрі з них більш дипломатично говорять тому що більш бояться... каже є націоналісти що кажуть перше нація а потім бог (себто ми) їх треба так само поборювати як комуністів... Це справляє великі труднощі в роботі нашій над охопленням мас"26. Інформацію про проведення антиоунівської пропаганди греко-католицькими священиками підтверджують звіти польського підпілля27.

У рапортах українського і польського підпілля постійно підкреслюється високий авторитет Андрея Шептицького серед духовенства та вірних28. У 1943 р. при оцінці свого впливу в середовищі українського священства ОУН (б) відмічає, що греко-католицьке духовенство "саме до політики не мішається, слухають, що скаже... митрополит Шептицький", а деякі в церквах навіть "виступають проти нашого руху"29. Огляд звітів ОУН і УПА з пропагандистської роботи (1942 – 1946) дає можливість простежити зміну поглядів місцевих греко-католицьких парохів щодо діяльності українських націоналістів: від поодинокої підтримки серед молодих священиків у воєнний період до оцінок УПА як єдиної політичної сили, що може врятувати ГКЦ, у перші повоєнні роки.

Негативне ставлення глави ГКЦ до членства українського кліру та чернецтва в ОУН також підтверджує листування Андрея Шептицького та ігумені Львівського монастиря студиток с. Йосифи (Олени Вітер30). "Будучи вчора у Вашої Екселенції на аудієнції почула, що я належу до організації ОУН та ще і є коменданткою. Признаюся, що це для мене було дуже боляче. Кажу під совістю як на святій сповіді, що ніколи до такої організації не належала і не належу... Оскільки я б знала, що Господь Бог від мене цього хоче і свята Церква не є противна такім річам, тим більше як я є монахиня, то я зробила б це. Поза плечі своїх Настоятелів не роблю нічого..." – переконує ігуменя митрополита в листі, хоча й не заперечує, що є націоналісткою. "...Так мене виховали від малої. Люблю свій український народ і бажаю для нього свобідного-вільного самостійного життя і що є в моїй можливості працюю для нього"31. Аналіз листування засвідчує ототожнення поняття "націоналіст" і "український патріот" серед молодих греко-католицьких священиків та монахів.

У 1944 р. українським підпіллям не раз піднімалося питання польового духівництва в структурі УПА. Посередником у справі виступив о. Роман Яценковий. На сторінках свого листа він намагається переконати главу ГКЦ в необхідності такого кроку, зазначає: "Духовну поміч у виді польових духівників для УПА уважаю за конечне організувати. Покірно прохаю відібрати готових на смерть, невигоди, воші і коросту духівників світських і монаших, і передати до диспозиції Штабу Воєнного Округу УПА-Захід"32. Відповідь митрополита на цей лист невідома. Однак оцінка загальної позиції Андрея Шептицького щодо української партизанки, обмеженість даних про польових духовників УПА та відсутність будь-якого документу в митрополичій ординатурі про офіційне призначення хоча б одного із них, дає підстави припустити, що глава ГКЦ відмовив. Це підтверджує і о. Іван Гриньох у своїх спогадах: "було вирішено обійти акти (тобто офіційну заборону керівництва УГКЦ направляти греко-католицьких священиків до УПА в ролі капеланів – авт.) і приймати священиків до лав УПА в характері "виховника"33.

Українське підпілля, відкидаючи можливість відкритої критики Андрея Шептицького, шукало інших шляхів протистояння митрополитові. Вони намагалися на сторінках листівок та підпільної преси довести відповідність "законів моралі нації законам Божим" та негріховність убивства ворога. Так, після відомого пастирського послання глави ГКЦ "Не убий!", де містилась окрема частина з осудом саме політичного вбивства, українське підпілля спробувало вступити в дискусію з митрополитом. У київському архіві серед трофейних документів радянських спецслужб віднайдено листівки, в яких без прямого посилання на лист Андрея Шептицького наголошувалося: "Усім дано право на життя, право на землю. Дане Богом усім народам – це право на життя дане народові й Українському. Коли ж чужинець, який би він не був, іде на нашу землю і хоче це право на життя, дане Богом, вирвати, забрати, який нам це право забирає, бо занимає нашу землю, нас гнобить і використовує, чи ми маємо бути ягнятами і позволити добровільно і безкарно ворогові нам це право забирати... Вбиваємо, бо ворог глумиться не лише над нашим життєвим правом, але й законом Божим – тому не суперечить Божому "Не убий!"..."34

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua