Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Алек Росс   цифрові медіа   цифрова дипломатія   цифровая дипломатия   Володимир Горковенко   Владимир Горковенко   PR-портал

Ікона "цифрової дипломатії" Обами

Hach | 27.10.2011 01:13

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
1

Голосів "проти"
0

Тech guru Алек Росс у Києві

Ікона ''цифрової дипломатії'' Обами
Алек Росс у свої 40 років став легендарною особистістю. За оцінкою впливового видання "Хаффінґтон Пост", він входить до першої десятки осіб, які творять зміни в американській політиці. За оцінкою часопису "Політіко"і у 2010 році він є одним із 50 найперспективніших політиків, а також входить до перших 40 лідерів у галузі міжнародного розвитку віком до 40 років. У 2010 році у регіоні Близького сходу / Північної Африки Алек Росс був визнаний Людиною року з використання технологій.

Нині він старший радник з інноваційної політики Державного секретаря США Гіларі Клінтон. У своїй діяльності Алек Росс намагається максимізувати використання потенціалу технологій та інновацій в обслуговуванні дипломатичних цілей Америки та супроводі "Стратегії державного розвитку у 21-му столітті" Держсекретаря. У цій ролі Алек Росс допомагає забезпечити лідерство Америки та просування інтересів керівництва США з низки питань, починаючи зі свободи інтернету до реагування на стихійні лиха та регіональні конфлікти.

"Сьогодні гарний день. Я зустрілася з tech guru Алеком Россом", – так написала у своєму блозі про зустріч з Россом радник Президента Ганна Герман.

"Ми говорили про те, як Інтернет змінює світ і робить його відкритим. І як країни, що видають мільйони на контроль за інформацією, врешті-решт переконуються, що в нинішньому світі неможливо щось приховати. Алек Росс розповів про випадок з катастрофою поїздів у Китаї і про те, як там намагалися приховати цю інформацію. Але прийшло 26 мільйонів повідомлень про це через Інтернет, через SMS і уряд був змушений відкрити всі обставини катастрофи", – написала президентський радник.

У 2000 році Алек Росс, разом з трьома друзями заснував некомерційну організацію "One Ekonomy" ("Одна економіка"). Із підвального приміщення організація перетворила у найбільшу у світі структуру, яка займається проблемою подолання "цифрового поділу на чотирьох континентах"

Радник Гіларі Клінтон зі студентами КПУ говорив про "Інтернет як глобальну платформу". Студенти досить оригінально проанонсували цю зустріч і назвали Росса "іконою цифровою дипломатії"

Про цифрову дипломатію Алек Росс говорив і в Будинки учителя. Американське посольство не дарма вибрало для зустрічі саме це приміщення. Свою кар'єру Алек Росс почав як учитель середніх класів за програмою "Навчання для Америки" у бідному районі Балтімора, де він мешкає із дружиною та трьома дітьми.

Алеку Россу Президент Барак Обама має завдячувати успіхові свої виборчої кампанії в інтернеті. Він був організатором Американського комітету з технологій, медіа і телекомунікацій. Нині Росс працює над концепцією "цифрової дипломатії", суть котрої у тому, що Держдеп і посольства США у багатьох країнах світу активно використовують соціальні мережі для раз'яснювання зовнішньої політики США та інтерактивного спілкування. Тема виступу в Будинку вчителя так і звучала "Дипломатична майстерність у 21 столітті: яким чином інтернет змінює міжнародні відносини"

Послухати "цифрову ікону" до Будинку вчителя прийшли опозиційні політики Олег Білорус та Леся Оробець. З Адміністрації Президента послухати Росса прийшов Денис Іванеско.

Свій виступ Алек Росс розпочав із того, що повідомив про своє українське коріння. Прапрадідом Росса був Олександр Рожнецький, який народився у Києві.

PR-портал публікуємо розшифровку виступу Алека Росса в якому він розповідав, зокрема, про "дилему диктаторів"

"Світ змінився і ці зміни дуже разючі. Зміни 21 століття не обмежуються відстанню і кордонами. Спочатку свід змінили порти, потім залізниця, шосе, а тепер інтернет. ЗМІ пройшли шлях від газети, радіо, телебачення до цифрових медіа.

Геополітичні зміни пов'язані з перерозподілом влади на користь окремих людей. Я наведу вам позитивні і негативні наслідки.

Наприклад, землетрус на Гаїті стався пізно ввечері, в кінці робочого дня. Гіларі Клінтон по телефону розповіли про масштаби катастрофи і вона дала вказівку щоб на ранок, коли люди готуватимуть каву, вона хоче мати працюючу програму. Для того щоб допомогти гаїтянам група молодих дипломатів, я серед них був найстаршим, зібралися і думали що роботи. Нас було четверо чи п'ятеро. Ми згадали про повсюдну присутність мобільних телефонів. Отож, вночі ми створили програму, яка передбачало відправку смс-повідомлення на короткий номер, яка давала можливість пожертвувати 10 доларів у Фонд допомоги постраждалим гаїтянам.

Ми чудову штуку подумали. А потім, поміркували і подумали – чому б не скористатися соціальними медіа і, нікого не питаючи, розгорнули кампанію. За допомогою соціальних медіа молоді дипломати за два тижні залучили 3,5 млн. американців до програми і зібрали 35 млн. доларів. Один внесок був не більше 30 доларів. Ніяких мітингів, засідань, величезних контрактів. Це приклад того, що дає перерозподіл владних повноважень. Молоді люди, обізнані із соціальними медіа можуть користуватися новими технологіями, щоб зібрати таку суму.

Розподіл влади не завжди позитивний. Молоді люди можуть використати можливості для створення справжнього кримінального картелю. Раніше потрібно була група людей. А тепер для створення "мафії" достатньо і двох юнаків. Технології нейтральні з погляду цінностей.

Ось ще один приклад, арабські революції, які багато хто називав "твіттерські революції" чи "фейсбук-революціями". Я не погоджуюся з таким твердженням, оскільки це наводить на думку, що люди постали через існування соціальних медіа або ж, що революції були успішними завдяки соціальним мережам. Я думаю, головне що спричинило революції – це брак економічних можливостей і неможливість участі в політичному житті. Ось що змусило їх виходити на вулиці.

В цих процесах новітні технології зіграли свою роль. По-перше, прискорили розвиток подій. Згадайте рух за демократію у Європі в 50-70 років тому. Тоді вони формувалися людьми, які підтримували тісні зв'язки. Вони десь збиралися вночі, формували структури, інститути. А в Північній Африці всього цього не було. Та й не треба було, завдяки існуванню відкритих платформ на зразок соцмедіа, які дозволили швидко об'єднатися. В Індонезії з моменту коли продавець овочів у невеличкому містечку підпалив себе і коли керівник країни сів на літак і втік, пройшло лише п'ять тижнів. З часу протестів на площі Тахрір і до втечі Мубарака пройшло чотири тижні.

Я не вірю, що соціальні медіа спричиняють революції, але вони їх прискорюють. А ще вони збагатили інформаційне середовище. Ви знаєте, що у Тунісі, Лівії, Сирії цензура суворо контролювала медійне середовище? Тому людина із смартфоном могла перетворитися на журналіста. Люди налагодили обмін інформації навіть якщо про неї не писали газети і не передавали місцеві електронні ЗМІ.

Технології, соціальні медіа допомогли роззосередити лідерство. Підніміть руки хто назве керівника революції у Єгипті чи в Тунісі? Жодної руки. О! Звичайно, туніський чи єгипетський посол знають. Я запитав теж само в американських послів – ніхто не міг відповісти. Я запитав у 130-ти шведських дипломатів. У Швейцарії лише посли в Тунісі та Єгипті підняли руки. Тому що вацлавами гавелами та лехами валенсами цих революцій був інтернет. Тому Ви не можете чиєсь обличчя надрукувати на футболці і сказати – ось наш лідер.

Я думаю, що наступні 15-ть років характеризуватиме ось що. Раніше ми говорили про протистояння правих і лівих, то тепер ми будемо говорити про протистояння закритих і відкритих суспільств. Ті уряди, які налаштовані на відкриття влади та ринків будуть протистояти тим, хто налаштований контролювати, командувати, закривати інформаційне середовище. Навіть сказав би що цей конфлікт між закритим і відкритим закриває століття, якщо не тисячоліття.

Принципові наслідки того чи хоче суспільство бути відкритим чи закритим пов'язано з економікою, з добробутом суспільства. Я кажу про інновації. Це те, що рухатиме економіку майбутнього. Немає значення в якій країні, на якому континенті, головне чи вмієте ви боротися за своє місце під сонцем в економіці на основі знань та інновацій.

10 років тому вартість розробки середнього проекту в інтернеті коштувала 150 тисяч доларів. Треба було мати мільйонний бюджет перш ніж почати бізнес. Іншими словами, вам потрібен був достатній капітал. Сьогодні для старту достатньо 1,5 тисяч доларів. Ви можете почати бізнес маючи менше коштів.

Суспільство, яке сприятиме інноваціям переможе в економіці майбутнього. Я думаю, що економічне зростання в Китаї не спиралося на інновації. Розвиток цієї країни спирався на інновації інших. В Китаї випускається більше інженерів аніж у США, але саме в США було створено інтернет, пошукові системи, айпед, айфон та інші речі. Ми, хоч і менше готуємо інженерів, ми більше сприяємо інноваціям. 40% ВВП у США виробляють компанії, яких у 80-х роках не існувало.

Я думаю, те ж само можна сказати і про Україну. Якщо хочете стати лідером глобальної економіки, то через 30 років у Вас мають виникнути нові компанії, яких нині не існує, але які на той час вироблятимуть 40% ВВП Вашої країни.

Я побував в КПІ і спілкувався зі студентами. Саме ці молоді люди, їхнє вміння просувати інновації і з'єднуватися з глобальною економікою, визначатиме економічне майбутнє України. Ці студенти справді розумні люди, які можуть використати свій потенціал. Адже серед випускників КПІ були відомі авіаконструктори, які будували гелікоптери. Чому б цей потенціал не використати в Україні 21 століття?

Я міг би зараз натягти ковбойського капелюха і сказати: "Так, мені відомо як в Україні!", але це було б зверхньо і неправильно. Тому я буду говорити без прив'язки до Вашої країни.

У світі 95 країн. Гіларі Клінтон попросила подумати як зробити так, щоб почути думки цих суспільств, цих країн. Ми розуміємо, що інформація від політичних еліт не завжди вірна. Наприклад, після революції у Єгипті молодь була дуже ображена на Америку. Чому? Тому що вони вважали, що США підтримує Хосні Мубарака. Коли Гіларі Клінтон почула ці аргументи вона сказала: "я хочу відповісти на критику єгипетської молоді". Як би це було 10 років тому? Хтось з посольства пішов би і знайшов чемного студента, привів би його у посольство, посадив би за столик із червоного дерева, він відповідав би на запитання, а ми зробили б кілька добрих фото і видали б прес-реліз "держсекретар США спілкується із єгипетською молоддю". Як ми зробили? Ми домовилися із найбільш популярним сайтом в Єгипті і організували онлайн-конференцію із Держсекретарем. Ми попередили, що хочемо відповідати на "непричесані питання". Галарі Клінтон сіла і відповідала на дуже незручні питання єгипетської молоді, яку б ніколи не запросили до посольства.

Соціальні медіа не заміняють міжособистісне спілкування, але дозволяють спілкуватися з більшою аудиторією напряму. І в даному випадку Держсекретар вела діалог з людьми, які, напевно, ніколи не могли б до неї доступитися.

Говорячи про сучасну дипломатію, не потрібно забувати про традиційну. Зрештою, формальну взаємодію із суверенними державами у дипломатії ніщо не може замінити. Але в сучасному світі ми не можемо обмежитися лише традиційними формами спілкування. Якби американський дипломат у Єгипті розмовляв з міністром чи генералом, то ніколи б не знав, що відбувається у державі. Тому ми намагаємося користуватися новітніми технологіями не лише з певною метою, а й з метою навчитися слухати, розуміти суспільство, яке живе за межами традиційної сфери спілкування. Саме тому я хотів би перейти до головної теми – свобода в інтернеті.

Інтернет великою мірою нерегульований. Інтернет є рушієм інтеграції та економічного зростання. Він зберігає свій засадничий принцип: спілкування користувача з користувачем, без необхідності одягати офіційний костюм та обмеженнь що говорити, а що ні.

Звичайно, кожен лідер хоче щоб країна економічно процвітала, але не дуже радий свободі висловлення поглядів. Гіларі Клінтон називає це "дилемою диктаторів". Хоча не завжди керівники країн є диктаторами. Немає політичного, культурного чи якогось іншого, кращого, інтернету. Інтернет один. Або ми ним користуємося і підтримуємо свободи висловлення поглядів, або ж відстаємо і не можемо на рівних суперничати з відкритими країнами.

Якщо ви не маєте доступ до інтернету, то Вам залишається мити посуд в ресторані чи прибирати в готелі"

Володимир Горковенко, PR-портал










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua