Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Свастика   Україна   символіка   червоний прапор   православний хрест   Сварга   Інь-Янь   місія України   православ'я

Символіка нашого мислення


1
Рейтинг
1


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
1

Стаття писалася для "Української правди", але на жаль так і не була там опублікованою. З того часу проблема прапорів, хрестів та іншої символіки ніби як стала трохи менш актуальною. Але все ж... Чи надовго? Стаття публікується в незмінному вигляді, якою вона була написана ще місяць тому...))) Це накраща моя стаття, як мені здається...))

Символіка нашого мислення
.

.

.

.

.

.

.В Україну стали повертати червоні прапори. А далі що? Скажуть руйнувати церкви та нищити хрести? Але...які саме з них?



Від язичества до християнства


Хрест був одним з символів вірувань наших предків ще до введення християнства. От тільки був він тоді рівностороннім, переважно – горизонтально розташованим.



Язичеський хрест, с. Монастирок.



Сторони такого хреста означали поєднання духовного і матеріального, земного і небесного. Несиметричний вертикальний (латинський) хрест в християнстві додатково став означати й інше – спускання небесної благодаті на землю.



Латинський хрест, костел у смт. Микулинці.



Так християнство стало визначати себе як більш космогонічну силу ніж язичество. Проте ще й досі рівносторонній хрест використовується у ньому разом з іншими його формами.

В православ'ї, правда, більш поширеним став хрест, в якому з'явилися дві додаткових поперечки. Верхня символізує напис над тілом Ісуса Христа (Ісус Назарянин, Цар Іудейський – ІНЦІ), нижня, нахилена, зображує посмертне життя людини – вгору чи вниз, в рай чи в пекло.





Православні хрести



Використовувалася в православ'ї і свастика – як динамічний варіант рівностороннього хреста. Зараз її вже не знайти у розписі наших храмів, але в Софії Київській вона ще збереглася – з другого поверху її помітно над головами святих у вівтарі.

А під назвою гамматичного хресту один з її різновидів ще й досі вважається священним символом християнства.



Почаївська Лавра, фрагмент настінного розпису



За своїм значенням свастика дещо схожа на будистський символ "Інь-Янь", так як теж означає взаємодію чоловічого і жіночого начала в природі, їх перетікання одне в одне. Взаємодію духовного і матеріального, ідеального і реального, Бога і Природи, Розуму і Мудрості.

Давні слов'яни використовували різноманітні свастики. Але символ – це лише символ, і тільки люди наділяють його своєю енергією, позитивною чи негативною.

Тому будь-який символ може нести в собі як і щось хороше, так і погане. Так свастика стала символом нацизму, п'ятиконечна зірка – більшовизму, а латинський хрест – інквізиції.

Тому сліпо надіятися на те, що достатньо вдало підібрати підходящий нам символ – як ми тут же заживемо щасливо, напевно не варто. Творення (вчинки і наміри людини) первинне, а символи – вторинні.

Але виділяючи з наших вчинків саме головне, символи дозволяють більш точно оцінити те, що керує нашим життям, а тому – й вловити якісь непомітні раніше закономірності.



Міфи видумані і справжні


В статті "Здичавіння. UA" п. Дубинянський причиною всіх нещасть України бачить надмірну міфологічність і релігійність її жителів. Бо в набагато більш благополучних Швеції і Норвегії, мовляв, такого немає – більшість там вважає себе атеїстами.

Невідомо, правда, який саме атеїзм він мав на увазі – науковий, чи той, який себе за нього видає. Бо за радянським атеїзмом насправді дуже часто ховалася псевдорелігійна люциферіанська віра у відбудову втраченого раю на Землі.

Швидше за все – друге, бо якщо виходити саме з наукових позицій, то наявність якогось взаємозв'язку (кореляції) між двома подіями чи явищами насправді нічого ще не значить.

Бо як і перше може бути наслідком другого, так і навпаки – друге може стати наслідком першого. Тому як і хороше життя може бути наслідком атеїзму, так і навпаки – атеїзм міг стати наслідком більш благополучного життя.

Що, між іншим, видається ще більш ймовірним. А ще більш вірогідним видається те, що обидва явища залежні від якогось інших, третіх чинників, які ми не досліджували.

Наприклад з точки зору теорії географічного детермінізму держави, розташовані в помірно суворих кліматичних умовах, завжди розвиваються краще, ніж ті, в яких умови життя найбільш сприятливі.

Гляньте на карту – майже всі країни екваторіального поясу відсталі й недорозвинуті – за винятком хіба що країн південно-східної Азії.

Аналогічно можна сказати, що справа не в атеїзмі, а в протестантстві – класична праця Макса Вебера з цього приводу "Протестантська етика і дух капіталізму" відома кожному політологу.

Або – взяти до уваги гендерні чинники. Адже саме в цих країнах існують закони, що детермінують представництво кожної зі статей у парламенті і владних структурах – не більш як 60% будь-якої з них.

Хоча й тут невідомо, чи справа саме в гендері (психологічній статі, згідно з якою фемінними можуть бути й чоловіки чи, навпаки, маскулінними – жінки), а чи таки в статі біологічній.

Що ж стосується міфологічності українського народу, то насправді це непогано. Це – одна з його визначальних рис, про що вже багато писали починаючи від Миколи Костомарова і закінчуючи Володимиром Янівом.



Символи, міфи і життя


В українському етносередовищі останнім часом все більш популярними стають зображення Сварги – праобразу свастики. Звичайно, на таке ціла плеяда україно-ненависників тут же радісно звинуватить українців в нацизмі: мовляв, свастику собі за символ обрали!

Хоча самі до нього стоять набагато ближче – ненависть до іншої нації, невизнання її права на життя вже за означенням є передумовою нацизму. Гітлер теж ненавидів українців, поляків і євреїв. І вбивав циганів.

Така ж логіка і в подібних коментаторів. На їхню думку, всі ці нації теж не мають права на життя. На противагу, скажімо, сербам чи болгарам.

На ці дурнуваті закиди можна було б і не реагувати, віднісши їх до звичайного марення, якби не те, що поклоняючись цим символам, етноцентристи й справді іноді ведуть себе дещо дивно.

Говорять, що треба бути вольовим і не обов'язково розумним, що до скону треба боротися за Україну, що треба зверхньо ставитися до жінок і носити при собі зброю.

Ратують за знищення християнства і повернення до рідної язичеської віри – хоча саме християнство увібрало в себе чи не все з колишніх язичеських традицій. Які, до речі, якраз возносять, а не принижують жінок.

Коляда – символ народження нового Сонця і відродження землі, крашанки – символ зародження життя, свято Івана Купала з древніми традиціями ворожіння, продовження роду, свято Спаса – як свято врожаю.

Земля, врожай, одруження, запліднення, народження – це все жіночі символи, цілком логічно прив'язані до більшого світлового дня. І Україну ми теж часто сприймаємо саме як жінку.

А основні "чоловічі" свята – Дмитра – 8 листопада, Михайла – 21 листопада, Романа – 1 грудня, Андрія – 13 грудня, Івана – 20 січня – припадають якраз на період найкоротшого світлового дня і знаходяться мовби в протифазі до "жіночих" свят. І тому відображають більш підсвідомі уявлення.

На противагу, до речі, тому тлумаченню, яке прийняте у буддизмі. І за винятком Зелених Свят, які однаково увібрали в себе як і чоловіче (втілення Божого Духа), так і жіноче (зародження нового життя).



Мислення свідоме й несвідоме


Для кожного з нас наша підсвідомість протилежна нашій статевій приналежності – у чоловіків вона жіноча, і навпаки. Тому тоді, коли людина здатна повноцінно з нею взаємодіяти, вона, як правило:

а) вміє розуміти представників іншої статі;

б) є менш конфліктною, легше розв'язує протиріччя.

Якщо ж навпаки – то... Ніколи не помічали? Чим більш мужчина категоричний, чим більш примітивні його судження і чим менш схильний до об'єктивності – тим гірше ставиться до жінок. Що, до речі, стосується й ідеологів "русского мира".

І що проте не значить, ніби жінки мають стати маскулінними, як в тій же Швеції, а чоловіки – фемінними. Кожен з нас має бути собою. І можна тільки порадіти, що українські Femen-істки свою жіночність поки ще не втратили.

Саме це й символізує Сварга (Свастика) – динамічну зміну енергій, їх взаємодію – а не заміщення одного другим. Вміння розуміти інших і вміння бути собою. Вміння бути мудрим і не бути притому категоричним...

...Але беручи за основу якийсь настільки давній символ, ми разом з ним отримуємо усе, що нашарувалися на ньому за роки його існування – не тільки позитивне, але й негативне.

І стосується це не тільки свастики, але й червоних прапорів, які стали символами не тільки перемоги, але й сталінізму. Символами пам'яті за нашими предками, загиблими в боротьбі не так з фашизмом, як з бездарністю власного військового керівництва.

Та й навіть більше того – тепер вони можуть стати символами новітньої окупації України творцями нового, тепер вже російського, світового порядку.



Ігор Лубківський


(Всі фото автора)










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua