Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Юлій Хвещук: Львівське генерал-губернаторство, або три помилки Горбаля та три успіхи Цимбалюка

jurko | 27.12.2010 10:09

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
0

20 грудня мешканці Львівщини отримали ще один подарунок від Святого Миколая. Цього дня, після зустрічі з президентом, було прийнято рішення про звільнення Василя Горбаля з посади голови Львівської облдержадміністрації. З незручного губернаторського стільця він повертається у звичне, м'яке, зручне крісло народного депутата.

Юлій Хвещук: Львівське генерал-губернаторство, або три помилки Горбаля та три успіхи Цимбалюка
20 грудня мешканці Львівщини отримали ще один подарунок від Святого Миколая. Цього дня, після зустрічі з президентом, було прийнято рішення про звільнення Василя Горбаля з посади голови Львівської облдержадміністрації. З незручного губернаторського стільця він повертається у звичне, м'яке, зручне крісло народного депутата.

Звільнення, вочевидь, стало для нього певною несподіванкою (за даними журналістів, довелося терміново скасовувати участь у цілому ряді розважальних, телевізійних заходів, навіть у анонсованій прес-конференції за підсумками роботи адміністрації в 2010 році.). Втім, все відбулося цілком закономірно та логічно.

Василь Горбаль, хоч і народився у Львові, давно став чужим у рідному місті. Вісім місяців тому очоливши облдержадміністрацію, він так і не зміг (та й не захотів) хоч якось інтегруватися у життя місцевої громади. Зберігаючи незаконно мандат народного депутата та цілковиту відданість ідейним засадам Партії регіонів, він вперто голосував у Верховній раді за всі одіозні рішення, як от за продовження перебування російського Чорноморського флоту на території України. На Львівщині вперто втілював офіційну політику стосовно відновлення гучного відзначення різноманітних днів "Перемоги", "звільнення від німецько-фашистських загарбників" тощо (замість обмежуватися тихенькими покладаннями квітів, зібраннями ветеранів та відписками до Києва на зразок "політична ситуація в області складана, але нам вдалося таке ось"). Водночас не менш вперто він ігнорував традиційні патріотичні заходи. Не кажучи про політичних опонентів, навіть навдивовижу лояльна до влади галицька інтелігенція не могла пробачити йому таку поведінку.

Більше того, Горбаль опинився в стані перманентного конфлікту з головою обласної організації Партії регіонів Петром Писарчуком. Він не прийняв його кадрових пропозицій, бажаючи на початках сформувати власну команду, а не команду, неофіційно підконтрольну та підзвітну Писарчукові. Останній, готуючись натомість до виборів міського голови Львова, був зацікавлений подати себе перед львів'янами "трохи не таким", "місцевим регіоналом", неприйнятним для ПР Януковича-Горбаля.

Чужий для всіх, і навіть для "своїх" – перша помилка Горбаля.

Другою помилкою стала кадрова політика.

Горбаль від початку усвідомлював, що повна ротація керівництва ЛОДА та райдержадміністрацій на представників ПР спричинить якщо не обов'язково активний, то принаймні пасивний опір населення владі та організацію різноманітних акцій персонально проти нього. Тому повільно з'ясував питання, хто з попередніх чиновників вищого рангу хотів би залишитися на займаних посадах чи повернутися туди, задекларувавши і підтвердивши йому власну лояльність. А тим часом оточив себе вузькою командою "київських варягів" – помічників, радників, менеджерів. Довіряючи їх професійності, абсолютно не брав до уваги незнання ними місцевих умов, специфіки Західної України.

Мабуть, єдиний успіх Горбаля у цій ділянці – це маніпулювання деякими депутатами обласної ради, які мали свої матеріальні інтереси, хотіли зберегти займані посади в адміністрації. Як наслідок – не надто голосні, обережні висловлювання про те, що "чоловікові треба дати попрацювати", періодичної відсутності в сесійній залі тощо. Втім, це не завадило обласній раді попередньої каденції висловити йому недовіру, а теперішньої – встигнути пообіцяти підтвердити це рішення.

Третьою помилкою та останньою краплею у терпінні президента Януковича стали результати місцевих виборів. Горбаль тактично вдало дистанціювався від виборчої кампанії, демонструючи виборцям: "влада – це влада, а партійні змагання – інша справа". Та програв стратегічно. Фактично керував кампанією голова обласної організації ПР Петро Писарчук. І все, що вдалося здобути, стало його власним внеском в "регіональну" партійну справу. А всі розчарування та невдачі лягли відповідальністю на плечі "офіційного" керівника області.

Хоча, маючи невелику кількість мандатів, регіоналам, завдяки ситуативній співпраці з різними "традиційними" в Галичині політичними силами, вдалося просунути "своїх" до керівництва цілим рядом місцевих рад – це не той результат, якого очікували від Горбаля. Як не як, свого часу "офіційні" НДП, АПУ, СДПУ (о) боролися за повний контроль над Львівщиною. А тут зовсім "не те". Та звільняти отак відразу, через незадовільні виборчі результати, не личить. Це – публічне визнання невдачі. І ось, коли про вибори говорити майже припинили – Горбаля прибрали.

Та, мабуть, львів'яни не були надто чемними протягом року. Тому забравши Горбаля трудитися далі у коридорчиках Верховної Ради, Миколай подарував їм Михайла Цимбалюка. За нечемними дітками тепер наглядатиме професіонал (так-так, в 2005-2007 роках він очолював Департамент кримінальної міліції у справах неповнолітніх МВС). 22 грудня його представляв невтомний реформатор N1 азаровського уряду Сергій Тигіпко.

Генерал-лейтенантові міліції Михайлові Цимбалюкові 46 років. Народився у Надвірнянському районі на Івано-Франківщині. Закінчив Тернопільський державний педагогічний інститут. Міжрегіональну академію управління персоналом, магістратуру Національної академії внутрішніх справ України. Доктор юридичних наук, заслужений юрист України.

Після закінчення інституту працював директором сільської ДЮСШ на Тернопільщині. З 1988 року – в органах внутрішніх справ. Був начальником Тернопільського ДАІ, заступником начальника обласного управління міліції. Очолював УМВС у Рівненській області. В 2004 році призначений головою Тернопільської ОДА. В 2005 – 2007 роках, як вже згадувалося, очолював Департамент МВС. Далі працював протягом року начальником Головного управління МВС у Львівській області, згодом – майже три роки на такій ж посаді на Полтавщині. З березня по червень 2010 року знову очолював львівську обласну міліцію. 16 червня очолив Тернопільську ОДА. І ось знову повернувся на Львівщину.

Знайомлячись з біографією Михайла Цимбалюка, перша думка, що виникає – замість безбарвного Горбаля прислали "залізну міліцейську руку". Але чи так є насправді?

З певних історичних причин, українці (особливо на Західній Україні) не вирізняються любов'ю та повагою до правоохоронних органів та їх вищого начальства. Втім, Цимбалюкові вдалося, багато років пропрацювавши у керівництві міліції, зокрема, Тернопільщини, Львівщини, Рівненщини, не здобути негативного іміджу (у порівнянні, наприклад, з генералом Салом). Це таки успіх.

В 2004 році, в умовах спроб режиму Кучми будь-якими методами придушувати опозицію, призначений головою Тернопільської ОДА. Втім, "генерал-губернатор" особливим натхненням до репресій не відзначився. Мабуть, його призначали не задля таких результатів. Але... Більш-менш давши собі раду в місяці розвалу режиму, вийшов сухим із води. Гнучкість у політиці – це успіх. А для ПР потрібні успішні люди. І його не забули, повернувши вже в березні 2010 року до керма львівської міліції.

А вже в червні Цимбалюкові довіряють Тернопільщину. І він зумів доволі успішно знайти мову з обласною радою, контрольованою "Свободою". Прямолінійний Ярослав Сухий для цього не надавався. Навіть, май "Свобода" прямі інтереси у співпраці між радою та адміністрацією, домовлятися з таким одіозним, класичним представником та речником ПР було неможливо. Натомість міліціонер Цимбалюк – зовсім інша справа. Говорити і домовлятися можна.

Третій успіх.

31 жовтня мешканці Львівщини вирішили подарувати "Свободі" контроль над обласною, а особливо – міською радами. Довелося шукати людину, здатну домовлятися. Ту, яка знає область, не має до себе негативного ставлення з боку населення та володіє досвідом пошуку компромісів із радикалами. Звісно, це Цимбалюк. Лише змінюється "генерал-губернаторство".

Спілкуючись із львівськими журналістами, Цимбалюк одразу наголосив на одному із першочергових доручень Януковича – активно підвищувати рівень довіри населення до влади. Пообіцяв кадрові зміни (в рамках розпочатої адміністративної реформи). Налагодити діалог з авторитетними людьми, навіть сформувати своєрідну громадську раду старійшин. Тобто, будуть "коригуватися" ділянки, занедбані Горбалем. А крім цього – традиційний набір: вирішувати соціально-економічні проблеми, підготовка до Євро-2012, пропагувати проведення в Україні Зимової Олімпіади-2022.

Голови і Тернопільської (Ярослав Сухий), і Львівської (Василь Горбаль) ОДА були певними експериментами – відправляли "своїх", та за походженням – місцевих. Обидва експерименти виявилися невдалими. Походження ані крихти не допомогло обом, з партквитками Партії регіонів у кишенях важко набути якогось авторитету (чи хоч поваги) в західноукраїнських областях. Їхня особиста відданість, яка особливо цінується в ПР, обернулася проти них же ж в умовах Західної України. Михайло Цимбалюк таким документом не обтяжений (правда, син Віталій – депутат Тернопільської міської ради від Партії регіонів, але то ж син...).

Отже, в регіональної команди є надія покращити свої позиції на Львівщині. Громаді залишається сподіватися, що ця надія розвіється дуже швидко.

Юлій Хвещук










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua