Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
коаліція депутатських фракцій   верховенство права   преюдиціальність   коабітація   зброя   могильщик

Розлучені із владою

Viktor Marynich | 12.04.2010 19:44

-1
Рейтинг
-1


Голосів "за"
1

Голосів "проти"
2

Президент В. Ющенко за 5 років свого правління викував і "зброю, і власного могильщика", які й "похоронили" його як політика. А тепер тими ж самими методами озброївся і використовує їх Президент В. Янукович. Тобто, і він кує і "зброю, і власного могильщика", які, слідуючи законами діалектики, неодмінно похоронять його як політика.

Розлучені із владою
Із серії про ефективний політичний менеджмент

Не запитуй, по кому дзвонить дзвін: він дзвонить по Тобі.

Англійський поет і священик XVII століття Джон Донн.


Чудовий американський письменник, нобелівський лауреат Ернест Хемінгуей дуже влучно, як то кажуть, "у яблучко", дав назву свого відомого роману "По кому дзвонить дзвін" ("По ком звонит колокол") із наведеного вище афоризму. Кров, жах і страхіття – ось які враження залишилися у письменника після його участі у якості журналіста, репортера у громадянській війні в Іспанії 1936-1939 років. А після трирічного протистояння республіканців, у лавах котрих було чимало романтично налаштованих інтернаціоналістів, та франкістів, Іспанія майже на півстоліття була вивинути на смітник процвітаючої Європи. Цілком можливо, ситуація у Іспанії розвивалася б за іншим сценарієм, якби налякана соціалістичними експропріаціями жируюча європейська, та й світова буржуазія спокійнісінько не спостерігала б за масованою військовою допомогою фашистам Франсіско Франко з боку фашистської Італії, а згодом, і нацистської Німеччини.

Ось так же, як і багато років тому, ця сама буржуазія, прикрита фасадом "верховенства права" (виключно для себе, любимої), громадянського суспільства (також для себе, улюбленої, "нарцисної"), нажахана міжнародним тероризмом, світовою фінансовою кризою зажадала для власного спокою ефективного політичного менеджменту (про це у іншому есе), і тому, спокійно спостерігає за втіленням останнього у життя країн колишнього СРСР. На підтвердження цього можна було б навести позицію, оцінки ситуації, прогнози закордонних аналітиків, політологів, експертів, публіцистів щодо України у 2004-2005 роках і зараз. Повірте, буде чому дивуватись, якщо не полінуєтесь і зіставите їх висловлювання за вказані роки.

Тому то і очікуваною була реакція Європи та США на ту конституційну коабітацію, яка у нас була можливою, та не відбулась.

Примітка

В українській Вікіпедії дефініція вказаного терміну не повна. Коабітація (фр. cohabitation politique – співіснування політичне) – термін, який в українському праві застосовується для визначення певного означеного періоду вимушеного співіснування Уряду та Президента. мається на увазі те співіснування, коли Президент належить до однієї політичної сили, а Уряд сформованої парламентською більшістю іншої політичної сили.

Що сказав, чи, точніше, хотів сказати наш народ щодо формування влади? У Верховну Раду було обрано декілька політичних партій та блоків. За більшою від конституційного числа народних обранців чисельністю у коаліцію ввійшли спочатку 2 (227 народних депутати), а, згодом, 3 політичні блоки (іще 20 народних депутатів), які презентували себе народові як демократичні. ТАКОЮ, БУЦІМТО, БУЛА НАША ВОЛЯ. ТОЧНІШЕ, ВОЛЯ БІЛЬШОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

Примітка

У багатьох своїх статтях автор неодноразово згідно із непрямими, опосередкованими даними соціології стверджував, що українська політична нація у нашому суспільстві становить меншість, приблизно 45%. Разом із нестійкою частиною Маргінальної спільноти (чи прошарку) українська політична нація не перевищує 60% конституційного Українського Народу. А зовсім недавно у одному із обговорювань за круглим столом у редакції газети "День" заступник директора академічного інституту, відомий філософ та соціолог Євген Головаха назвав останнє, найбільш точне число тих, хто за даними соцопитування ототожнює себе із українською політичною нацією. Таких у нашій державі вже більш 52%.

Тому не дивуйтеся, шановні читачі такому збігу чисельності (у відсотках від загального числа громадян в Україні) української політичної нації (52%) та чисельності (також у відсотках від конституційного числа) народних обранців, із яких склалася передостання, так звана демократична коаліція (54,8%).

А от чи була насправді саме такою воля більшості народу, завтра скаже за нас заїжджий дядько на Майдані (звичайно, жартую). До цього часу ситуація розвивалася зовсім навпаки отієї, буцімто, волі. Отже, вже сьогодні Конституційний Суд винесе свій вердикт щодо конституційності створення останньої коаліції із участю "тушок" у Верховній Раді, та, відповідно, законності призначення цією коаліцією Уряду країни. Хоча, здається, цей вердикт вже нікого не цікавить. Бо, якщо вірити найцинічнишим одкровенням високопосадовців нашим ЗМІ, це рішення вже є давно секретом Полішинеля і воно на користь діючої влади. Деякі ЗМІ стверджували, що позитивне для Януковича рішення щодо конституційності створення (точніше, спотворення волі українського виборця) коаліції "тушок" повинно з'явитися до його поїздки у США на ядерний саміт. Буцімто, вказане повинно спонукати Барака Хусейновича Обаму приділити частку своєї уваги Гаранту української Конституції. Деякі ЗМІ називали дещо пізніші строки. Але крапку над "і" поставили вчорашні повідомлення. Нижче витримки із них.

"Завтра КС винесе вердикт коаліції

Завтра, 8 квітня, Конституційний Суд України оприлюднить рішення щодо легітимності створеної коаліції у Верховній Раді України.

Про це УНІАН повідомили у прес-службі КС. постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-371150.html".

Не думаю, що повідомивши більше тижня тому про готове рішення КС, УП помилилася. До цього часу усі її прогнозні матеріали, особливо отримані із першоджерел, стовідсотково виявлялися тією самою сірячною (частіше, гіркою) правдою. Нижче декілька фрагментів із цього повідомлення.

" (Хоча дану інформацію "Українська правда" публікує 1 квітня, однак нижче викладене не має нічого спільного з розіграшем.)

Віктор Янукович домігся узаконення своєї влади – створення коаліції "тушок".

Як повідомили джерела "Української правди", у середу на закритому засіданні Конституційного суду відбулося рейтингове голосування щодо проекту рішення КС стосовно легітимності нинішньої коаліції.

За вердикт у редакції, яка задовольняє Януковича, проголосували 11 суддів Конституційного суду з 18, що працюють у КС...

...За словами джерел, у своєму вердикті Конституційний суд зробить наголос на частині 9 статті 83 Конституції, яка говорить про те, що "засади формування коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді встановлюються Конституцією та Регламентом Верховної Ради". І, відповідно, якщо нинішній регламент, ухвалений як закон, дозволяє коаліцію тушок – то Конституційний суд тут безсилий.

Джерела розповідають, що після рейтингового голосування у середу голова Конституційного суду Андрій Стрижак побував на Банковій. Уже будучи переконаним, що його конструкцію влади визнають легітимною, у четвер Янукович вийшов на публіку з цинічним спічем, продовжуючи грати в демократа.

"Безумовно, якщо КС прийме негативне рішення, я його виконаю як гарант Конституції. Це означатиме, що ми найближчим часом після відповідних консультацій підемо на дострокові вибори. Це дуже погано для країни. Але це буде вимушене рішення, – заявив Янукович. – Сподіваюся, вірю, буду Господа Бога молити, щоб цього не сталося".

Очікується, що рішення Конституційного суду про легітимність коаліції буде оприлюднено наступного тижня. Для Януковича принципово отримати такий вердикт до 12-13 квітня, коли він відбуде до США...

...Крім того, ще є рішення Конституційного суду від 17 вересня 2008 року, яким вже розтлумачувалася незаконність коаліції "тушок".

"До складу коаліції (...) можуть увійти лише ті народні депутати, які є у складі депутатських фракцій, що сформували коаліцію. Саме належність депутатів до цих фракцій відіграє визначальну роль депутатських фракцій в утворенні коаліції депутатських фракцій"...

...За одіозністю нове рішення Конституційного суду може зрівнятися хіба що з тим, як у 2003 році Конституційний суд дозволив Леоніду Кучмі балотуватися на посаду президента втретє...

...У цих умовах перед Януковичем відкриваються спокуси взагалі скасувати політичну реформу 2004 року та повернути собі всю владу Кучми...".

В унісон цьому повідомленню з'явився відкритий лист першого Президента Л. М. Кравчука до Президента В. Ф. Януковича. У статті "Нарешті це станеться! Ч. 1" я вже писв про причетність Л. Кравчука до створення олігархо-кланової республіки Україна. Пару фрагментів із того матеріалу:

"Пам'ятаєте, які могутні сили тодішній Президент задіяв на захист молодої буржуазії, що народжувалась, її капіталів, сколочених плідною непосильною працею. Вся країна була майже за Оруелом. Іще далеко було до "першої чеченської війни", як її називають. Це у нас вперше з'явились такі популярні у телесеріалах блокпости, які були згодом задіяні у Чечні-Ічкерії".

Текст відкритого листа подається у статті "Кравчук дав кілька порад Януковичу: вам є над чим подумати". Нижче наведені декілька цікавих фрагментів із цього листа.

...Україна сьогодні на політичному роздоріжжі, в надзвичайно складному політичному, соціально-економічному і духовному стані.

Вона є однією з найбідніших країн Європи з корумпованою владою. З невизначеним зовнішньополітичним курсом. Розділена за багатьма ознаками: історичними, політичними, світоглядними. У НАС ЩЕ НЕСФОРМОВАНА НАЦІЯ, відсутня справжня українська еліта...

...Сьогодні Україною править олігархічно-аморальна еліта...

...Образ тієї України, яку ми маємо зараз, сформував Л.Д.Кучма. При ньому утвердився олігархічний капітал та кланова влада. Суспільство розділилось на багатих і бідних. Влада обросла підлабузниками...

...Те, що Ви робите зараз я не так давно уже бачив, окрім, правда, організованості та дисципліни всередині команди. Що дало можливість швидко створити більшість, НЕ ДУЖЕ ПЕРЕЙМАЮЧИСЬ ВИМОГАМИ КОНСТИТУЦІЇ, сформувати уряд партійців-однодумців із незначним прошарком посадовців, які одержали крісла за надану регіоналам допомогу. Затверджена за такою ж схемою влада на місцях...

...Хіба від складу Конституційного Суду залежить зміст прийнятих рішень? Чого ж тоді вдруге розглядається питання щодо конституційності коаліції. Адже в 2008 році Конституційний Суд дав однозначну відповідь на це питання...

...Потрібно враховувати, що у Вашій команді є чимало людей, які хочуть, щоб Україна і надалі йшла по шляху беззаконня, вседозволеності та корупції...

...Якщо ж послухати представників парламентської більшості, то коаліція не має наміру дотримуватись Конституції та Регламенту, бо для цього, кажуть, немає часу, потрібно долати кризу піднімати економіку і т.п.

Це і є дуже небезпечна філософія вседозволеності, згортання демократії.

Ще одна небезпечна тенденція утверджується в управлінні державою, коли державні чиновники визначають чи є обов'язковими до виконання норми Конституції...

...Якщо і надалі буде таке "вільне" ставлення до Конституції України, то ми можемо дуже швидко опинитися в умовах вільного політичного переслідування...

...Потрібно, щоб Ви, пане президенте, сказали українському народові, чи діє нинішня Конституція і хто є її гарантом...

...Та у кожному із нас, як писав О.С.Пушкін повинен бути "доступен чести клич". Без цього "ученость" з точки зору людяності не має ніякої суспільної ваги...

...Пишу, керуючись китайською мудрістю: "Той, хто правильно вказує на мої помилки – мій вчитель, той, хто правильно підмічає мої правильні дії – мій друг, той, хто підлабузник – мій ворог"...постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-371241.html".

Сподіваюсь, що вказане написав невиправний романтик Леонід Макарович! А все негативне, що автор писав про період його правління – це звичайнісінькі помилки за браком відповідного досвіду державотворення. Бо як іще інакше можна назвати людину, яка написала, що "Україною править олігархічно-аморальна еліта", і водночас пише листа менеджеру цієї еліти? Ну що ж! Як то кажуть: "Вашому теляті та вовка б з'їсти!".

А щодо моральності правлячої еліти слід нагадати звинувачення Ю. Тимошенко у майже кримінальному злочині після її заяви про підкуп судів Конституційного Суду. А вже вчора представники цієї правлячої еліти оприлюднюють до цієї пори секретне рішення КС. Як про це вказують наступні повідомлення.

"Клюєв: Конституційний суд підтвердив правочинність коаліції

Конституційний Суд ухвалив рішення, яке підтверджує правочинність створення коаліції. Про це він сказав у Севастополі під час представлення нового голови міськдержадміністрації Валерія САРАТОВА, повідомляється на Урядовому порталі. постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-371270.html".

Ще більш цинічним виглядає повідомлення про прес-конференцію народного депутата Мірошниченка у достатньо злому, саркастичному матеріалі його однопрізвищного дописувача на УП Ігоря Мірошниченко.

"08.04.2010 07:57 _ Игорь Мирошниченко

ПР-дуни – оракули, або Віктор ХвЙодоровіч нЄ мІняЄт проФФФесії.

Пропоную вам учорашній анонс подій від УНІАН на сьогодні, 8 квітня:

...15-00 – Прес-конференція представника Президента України у ВРУ, народного депутата України Юрія Мірошниченка на тему: "Рішення КС: коаліції наказано жити!" ("ІнтерМедіа консалтинг", вул.Б.Хмельницького, 17/52-а, бізнес-центр "Леонардо"). Потрібна акредитація. Телефони: 050 826 95 22, 581 77 37, e-mail: pr@imk.com.ua.

Хоч "чесний" суддя Стрижак і оприлюднить досі нікому не відомий вердикт "тушкованій коаліції о 14:00, але ще за добу до нього Юрій Мірошниченко запланував собі прес-конференцію на тему "Рішення КС: коаліції наказано жити!"...".

У теорії права діє відомий правникам принцип, або правило преюдиціальності. Що воно означає?

Преюдиціальність- (від лат. praejudicium – попереднє рішення суду) – правило, згідно з яким суд, що виніс рішення, а також адміністративні та судові органи, після того як це рішення набуло чинності (законної сили), не мають права знову встановлювати факти або правовідносини, стосовно яких воно було винесено.

Преюдиціальність, поряд з іншими наслідками загальнообов'язковості судових рішень, забезпечує їх стабільність. В силу преюдиціальності встановлені судом факти та правовідносини мають сприйматися тим самим судом та іншими органами як безспірні до того часу, доки рішення суду не буде скасоване у передбаченому законом порядку, доки факти та правовідносини не будуть визнані такими, що не відповідають дійсності. Судове рішення, яке набрало чинності, має преюдиціальне значення для всіх органів.

Тобто, ніякого нового рішення Конституційного Суду і не потрібно. Бо він вже приймав відповідне рішення, яке однозначно дає відповідь на створену коаліцію із включенням туди "тушок". У рішенні КС ці тушки взагалі то вважаються такими, що не можуть існувати. Такі собі віртуальні частки, як у мікросвіті.

Бо як інакше можна тлумачити вже розтлумачене рішення КС щодо неконституційності невходження у фракцію чи виходу із неї народного обранця, обраного якраз за списком тієї політичної сили, яка утворила фракцію.

"Рішення Конституційного Суду України справа про перебування народного депутата України у депутатській фракції, 25 червня 2008 року N 12-рп/2008

...2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України "Про статус народного депутата України" щодо права народного депутата України вільно виходити зі складу депутатської фракції (групи), а також не входити до жодної зареєстрованої депутатської фракції.

3. Положення частини четвертої статті 13 Закону України "Про статус народного депутата України" щодо права народного депутата України бути членом лише однієї фракції слід розуміти так, що народний депутат України зобов'язаний перебувати у депутатській фракції тієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за списком якої він був обраний народним депутатом України...".

Цілком справедливо, що у певних умовах у фахівців, які аналізують стан справ, збігаються думки із оцінок ситуації у державі та відповідних висновків. От якраз в унісон із роздумами автора іде аналіз ситуації з боку відомого фахівця-соціолога і політолога І Бекешкіної у її інтерв'ю І. Кириченко.

"Нестійкий "кентавр" нашої демократії, Автор: Ірина КИРИЧЕНКО

- науковий керівник фонду "Демократичні ініціативи", старший науковий співробітник Інституту соціології НАНУ Ірина Бекешкіна:

Взагалі-то, кожна влада прагне до експансії, а наскільки це їй вдасться – залежить від того, як діють законодавчі обмежувачі. Та, з іншого боку, від того, чи є в суспільстві механізми, які примушують дотримуватися законів, – до них належать КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД, СУДИ ЯК ТАКІ, ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО. У НАС ЦІ МЕХАНІЗМИ СЛАБКІ.

А "сильній руці" в наших умовах буде дуже нелегко. По-перше, політична реформа в нас недосконала, – її й задумували такою, щоб ніхто не зміг зосередити у своїх руках усю повноту влади. Інша річ, що в нас не дуже звикли діяти за законом, тому НА ЗАПИТАННЯ, ЧИ МОЖЛИВА УЗУРПАЦІЯ ВЛАДИ І НАСКІЛЬКИ СИЛЬНИМ БУДЕ ОПІР, ЗАРАЗ ВІДПОВІСТИ ВАЖКО.

Ірина КИРИЧЕНКО – Останнім часом я опиняюсь у безвиході, звертаючись до соціологічних тем: учені начебто зусібіч досліджують населення, а висновок про стан суспільства один – безправ'я та безвладдя.

Ірина Бекешкіна – Про безправ'я я б не сказала. Україна – унікальна країна. Я кажу без іронії, оскільки ніде у світі немає такого "кентавра": з одного боку, у нас високий рівень громадянських і політичних свобод (з економічними правами гірше), а з іншого – високий рівень корупції...

...Звідки взявся цей дивний, воістину унікальний український "кентавр"? Річ у тому, що політичні та громадянські свободи народ свого часу відвоював на Майдані, і після цього задушити його волю стало дуже важко. А боротися за верховенство права і проти корупції – це вже справа політичних лідерів, влади.

Звісно, ВІДСУТНІСТЬ ОДНОГО З КАРДИНАЛЬНИХ СТОВПІВ ДЕМОКРАТІЇ – ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА – ЗНАЧНОЮ МІРОЮ НІВЕЛЮЄ ЇЇ ЗАВОЮВАННЯ ВЗАГАЛІ".

І. Бекешкіна не розкриває механізму дії отого "стовпа демократії – Верховенства Права". Автор неодноразово писав про можливі механізми реалізації статті 8 Конституції України, яка проголошує дію цього стовпа в Україні. Вперше і, мабуть, в останнє у сучасній історії України (що поробиш: старіємо, стаємо цинічнішими, менш оптимістичнішими), механізм був задіяний у відомому рішенні Верховного Суду України щодо призначення переголосування 2-го туру виборів Президента у грудні 2004 року. Там якраз і є пряме посилання на 8 статтю Конституції і Верховенство Права. Але до цієї тези повернемося трохи пізніше.

У автора неодноразово виникало дуже велике бажання згідно із буквою та духом Конституції України назвати Конституційний Суд України антиконституційною установою, яка неодноразово узурпувала державну владу у державі, що прямо заборонено Конституцією і про що було відповідне рішення цього єзуїтського органу, якби не одне "але". Ось це "але" дає змогу авторові казати тільки в умовному нахилу, додаючи кожного разу оте саме "якби" із умовного нахилу. Про "але" трохи згодом. А нижче наведено вказане рішення КС щодо узурпації державної влади.

"Конституційний Суд України ВИРІШИВ:

...3. Положення частини четвертої статті 5 Конституції України "ніхто не може узурпувати державну владу" треба розуміти як заборону захоплення державної влади шляхом насилля або в інший неконституційний чи незаконний спосіб органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об'єднаннями...".

От якби народні депутати із числа, наприклад, захисників простого, робітничого народу фракцій комуністів, чи соціалістів, чи то інших порядних людей (якщо такі взагалі то були у Верховній Раді за майже 19 років незалежності України) після одного із перших кричущих, суспільно значимих рішень КС щодо прийняття Конституції ініціювали б припинення взагалі такого органу, який стоїть над усіма гілками державної влади і владами взагалі, то не було б розмов про якусь нелегітимність його подальших рішень (як скандальне про перший строк повноважень Президента Кучми у 2003 році). Повторю іще раз оте рішення, точніше, фрагмент його.

"РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ N 4-зп 3 жовтня 1997 року

Конституція України як Основний Закон держави за своєю юридичною природою є актом установчої влади, що належить народу.

... ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ БУЛО БЕЗПОСЕРЕДНІМ АКТОМ РЕАЛІЗАЦІЇ СУВЕРЕНІТЕТУ НАРОДУ, ЯКИЙ ТІЛЬКИ ОДНОРАЗОВО УПОВНОВАЖИВ ВЕРХОВНУ РАДУ УКРАЇНИ НА ЇЇ ПРИЙНЯТТЯ...".

В котрий раз запитую Вас, шановні читачі, коли це ми уповноважували Верховну Раду прийняти Конституцію? На якому плебісциті чи референдумі відбулося це доленосне рішення? А що ж народні обранці? Та вони, також як і ми, проковтнули цю гірку "пігулку". Вважалося, що "помаранчева" революція розставить у цій вже неодноразово (згадайте рішення щодо Кучми) скандальній справі крапки над "і". Та не судилося.

Як відомо, згідно із теорією конституціоналізму всі гілки влади у цілях протидії узурпації державної влади мають відповідно до Конституції противаги та стримування. У одній тільки гілці влади, у її найважливішій ланці, тобто, Конституційному Суді не має таких противаг та стримувань. І очікувалось, що "демократи" на чолі із Ющенком та Тимошенко швиденько внесуть відповідні зміни до Конституції та Закону про КС. Але наші "революціонери" залишили за Конституційним Судом право узурпації державної влади.

Що треба було зробити? Ось як виглядають права та повноваження КС у Конституції.

"КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Стаття 147. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює РІШЕННЯ, ЯКІ Є ОБОВ'ЯЗКОВИМИ ДО ВИКОНАННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ, ОСТАТОЧНИМИ І НЕ МОЖУТЬ БУТИ ОСКАРЖЕНІ".

Якраз останнє слово у наведеному вище реченні і надає КС диктаторські повноваження, для стримування котрих і необхідні противаги та стримування. Якими б вони могли бути? Наприклад, створити розширений склад Конституційного Суду, таку собі Конституційну Раду у складі 300-400 суддів, включаючи і діючий склад КС. Нагадаю, що із зверненням до КС йдемо ми, пересічні громадяни. А можновладці звертаються до КС із конституційним поданням. І, якщо якесь рішення КС їх не задовольняло б, то вони мали б можливість звернутися до Конституційної Ради із тим же поданням. Але у випадку винесення негативного рішення відповідні позивачі автоматично б втрачали свої посади. Але їм можна було б залишити і останню надію – звернення безпосередньо до українського народу на референдумі чи плебісциті із тим же самим скандальним питанням. Тобто, звернутися до того, буцімто, єдиного джерела влади в Україні згідно із Конституцією. Чому "буцімто"? Та тому ж, чого й оте саме загадкове авторське "але". Про це трохи пізніше.

Отже рішення плебісциту чи референдуму могло б при негативному рішенні українського народу щодо конституційного подання відповідних посадовців та суб'єктів на таке подання одночасно із проголошенням ЦВК такого рішення автоматично позбавляло їх посад. Навпаки, при позитивному рішенні народу на користь позивачів Конституційний Суд і Конституційна Рада одночасно із проголошенням рішення про це ЦВК (чи іншим відповідним органом) вважались би розпущеними із забороною суддям, котрі прийняли неправосудне рішення назавжди займати суддівську посаду у будь якому суді і називатися суддею навіть у відставці (що передбачено чинним законодавством). Вважається, що вказані важелі противаги та стримування назавжди б позбавили суди приймати неправосудні рішення.

Повернемось знов до принципу Верховенства Права. Конституція України не дає пояснення цього терміну. Вважається, мабуть, що його неодноразово розтлумачували і тому чергове тлумачення цього найважливішого конституційного принципу і, одночасно, складної політико-правової категорії не доречно. Автор писав про це у одній із статей. Нижче маленький фрагмент із неї.

"Принцип верховенства права, говоря не юридическими терминами, а общепонятным языком, позволяет любому суду (и обязывает его, т.к. Конституция – это закон прямого действия) в случаях нарушения чьих-либо прав и при отсутствии закона (или другого нормативного акта), оговаривающего процедуру восстановления этих прав, "придумать" закон, восстанавливающий права. А вот здесь как раз и кроется "крамола". Сказанное выше позволяет сделать вывод о том, что наша страна может "скатиться" от системы "писаного" (континентального) права к системе прецедентного (англо-американского) права".

Останнє викликає жах у практикуючих юристів, включаючи і суддів. Як це приймати рішення не маючи під рукою відповідного Закону? Ніхто не бажає брати на себе цю відповідальність. Так, порушено права чи то однієї людини, чи то мільйонів виборців. Так, треба згідно із названим принципом Верховенства Права відновити їх! Але ж вибачте, не ми, тобто не Конституційний Суд зобов'язаний це зробити! Тоді у такому випадку згідно із власним рішенням (колись прийнятим) Конституційний Суд повинен був вказати механізм відновлення порушених прав мільйонів виборців. Наприклад, припиненням повноважень для таких депутатів у звичайному суді. Останнє автор вважає не завадило б зробити і зараз. І по цьому прецеденту (очікуючи на негативне рішення звичайного чи адміністративного суду) дійти до Європейського Суду із прав людини. До речі, вчені і викладачі із конституційного права досить спокійно відносяться до застосування у судах принципу Верховенства Права у прецедентному його вигляді.

Ось що сказано про Верховенство Права у Законі про Конституційний Суд:

"ЗАКОН УКРАЇНИ Про Конституційний Суд України

Стаття 4. Основні принципи діяльності Конституційного Суду України

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень".

Якби ж хтось виконував у нас те, що написане у Конституції та Законах! Згідно із вказаною статтею Закону Конституційний Суд, приймаючи рішення щодо нелегітимності позафракційних депутатів, був просто зобов'язаний відновити наші попранні права. Іншим варіантом могло б бути рішення, яке зобов'язувало Верховну Раду припинити повноваження вказаних нелегітимних депутатів, вдало названих кимось "тушками".

Але ж... От ми і прийшли до того "але", на яке неодноразово посилався автор, застосовуючи умовний нахил (сослагательное наклонение в рус. языке). Вчитайтесь уважно у наведені нижче 5 та 6 статті Конституції.

"Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і ЄДИНИМ ДЖЕРЕЛОМ ВЛАДИ В УКРАЇНІ Є НАРОД. НАРОД ЗДІЙСНЮЄ ВЛАДУ БЕЗПОСЕРЕДНЬО І ЧЕРЕЗ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 6. ДЕРЖАВНА ВЛАДА В УКРАЇНІ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НА ЗАСАДАХ ЇЇ ПОДІЛУ НА ЗАКОНОДАВЧУ, ВИКОНАВЧУ ТА СУДОВУ.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України".

Виходячи із названих положень Конституції є всі підстави вважати, що У НАС, ТОБТО, НАРОДУ УКРАЇНИ НЕМАЄ НІЯКОЇ РЕАЛЬНОЇ ВЛАДИ. Те, що сказано про НАРОД ЯК ДЖЕРЕЛО ЯКОЇСЬ БЕЗІМЕННОЇ ВЛАДИ АБСОЛЮТНО НІЧОГО НЕ ОЗНАЧАЄ! Влада не буває безіменною. Влада буває державною, про яку сказано у 5-й статті, виробничою чи господарською, якою наділені керівники підприємств, установ, організацій, різної форми власності та призначення, їх заступники, керівники підрозділів. А у нас Верховна Влада узурпувавши державну владу свого часу, забравши у нас право на Установчі Збори (які у Росії майже сто років тому на початку 1918 року розігнав відомий матрос-Желєзняк-партизан, який згодом йшов на Одесу та чомусь вийшов до Херсону, а насправді загинув під Дніпропетровськом) заклала у діючу Конституцію ось таку єзуїтську формулу. За нею у нас із Вами буцімто є якась влада, а насправді вона зовсім не державна, така собі віртуальна. Одним словом безіменна. Як відома героїня однойменного роману – безприданниця. А реальну, тобто державну владу у країні олігархічні клани, про які згадував Кравчук, поділили поміж собою. Хтось можливо сумнівається у наведеному. То пропоную скептикам обґрунтувати конституційну тезу про те, що НАРОД ЗДІЙСНЮЄ ВЛАДУ БЕЗПОСЕРЕДНЬО І ЧЕРЕЗ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ. Можливо Ви, шановний читачу знаєте легітимний спосіб безпосереднього здійснення влади народом (безпосередньо мною і Вами), наприклад, проведенням за народною ініціативою при спротиву всіх трьох гілок реальної державної влади (законодавчої. яка зосереджена у Верховній Раді, виконавчій, яка належить Уряду та місцевим адміністраціям, законодавчої із розгалуженою системою судів) референдуму або плебісциту? Автор такої можливості не знаходить у чинних Конституції та Законах.

І тому то доводиться застосовувати умовний нахил у своїх міркуваннях.

Іще вважаю за доцільне зробити декілька ремарок щодо невиправних політичних романтиків. Про одного із них – Леоніда Макаровича Кравчука вже згадувалось. Нижче наведена позиція опозиціонерки Ю. В. Тимошенко.

"Тимошенко вийшла з прокуратури, 07.04.2010

Лідер об'єднаної опозиції Юлія ТИМОШЕНКО вважає, що в Україні розпочалося кримінальне переслідування за політичну позицію...

...Лідер БЮТ повідомила, що під час спілкування у Генпрокуратурі вона надала два діаметрально протилежних рішення Конституційного Суду щодо принципів формування парламентської коаліції. "Я ще раз підтвердила те, що суддів Конституційного Суду підкуповували, примушували, залякували приймати неправосудне рішення", – додала вона...

...Я ще раз підтверджую, що рано чи пізно, але конституційні судді будуть відповідати за те, що вони зруйнували повністю вибір людей, зруйнували конституційний порядок формування влади. І відповідальність як на ЯНУКОВИЧІ за це лежить, так і на суддях Конституційного Суду", – заявила вона... постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-371227.html".

Так і проситься спитати її: "Юлія Володимирівна! Ми ж добре пам'ятаємо Ваші висловлювання щодо рішення КС про право Кучми втретє балотуватися на посаду Президента. Чому ж Ви, виборовши для себе величезні владні повноваження за 3 з гаком роки у владі не "пов'язали" Конституційний Суд важелями противаги та стримування? Хіба не Ваші законопроекти навесні 2005 року збирали по 420-440 голосів переляканих можливим кримінальним переслідуванням народних депутатів? Невже Ви сумніваєтесь у тому, що тільки завдяки тому дядькові, котрого малюють у полосатому, і який погрозив пальчиком заморозити всі закордонні активи Кучми, останній залишив надію балотувався втретє на посаду Президента. А опісля того пальчика раніше за Путіна винайшов схему довічного перебування у владі? Та тільки не судилося. Завдяки Майдану. А Ви, мабуть, тоді вирішили, що теж довічно прийшли до влади? Тож навіщо зараз когось винуватити?".

Нагадаю про мою критику іще одного невиправного романтика – російського політолога, фахівця із наших, українських політичних справ Станіслава Бєлковського.

"Дело об украинской демократии, Станислав Белковский, для УП

Вывод: интересам украинской демократии, в большей степени, отвечает победа Виктора Януковича...

УТВЕРЖДЕНИЕ, ЧТО 17 ЯНВАРЯ И 7 ФЕВРАЛЯ 2010 ГОДА УКРАИНА ЯКОБЫ ДЕЛАЕТ ЦИВИЛИЗАЦИОННЫЙ ВЫБОР – БЛЕФ.

Цивилизационный выбор, был, по большому счёту, сделан ещё в начале девяностых годов прошлого века...

...Так что при всяком следующем президенте движение Украины в направлении ЕС и НАТО продолжится.

...И очень хотелось бы, что такие президентские выборы были не последними. Проще говоря, чтобы в Украине сохранилась демократия".

Моя відповідь бала такою:

"В случае победы Януковича, на следующий день после его инаугурации будет создана коалиция примерно в том формате, который голосовал за отставку Луценко. 37 "штыков" во фракции НУНС для развала старой и создания новой коалиции мгновенно "найдутся". Правительство Тимошенко будет мгновенно "отставлено". Аналогично первому варианту, новый Премьер и Правительство однозначно станут подконтрольными Януковичу".

То де ж той рух "в направлении ЕС и НАТО" пане Бєлковський? Ви й досі вважаєте, що рух у протилежному напрямку – це не цивілізаційний вибір?

А поки автор доводив читачам свою тезу про штучне відлучення народу від влади, яке здійснили при мовчазній підтримці комуністів, соціалістів, демократів і інших "національно свідомих" народних обранців олігархічні клани простою підміною понять, Конституційний Суд оприлюднив очікуване, точно спрогнозоване і передбачуване рішення щодо легітимності як новоствореної коаліції, так і Уряду. Нижче фрагменти та витримки із повідомлень про ЦЮ ДОЛЕНОСНУ ІСТОРИЧНУ ПОДІЮ!

"КС ЛЕГАЛІЗУВАВ КОАЛІЦІЮ ТУШОК, Четвер, 08 квітня 2010, 14:38

Конституційний Суд визнав право депутатів входити до коаліції навіть, якщо вони не є членами фракцій, які її сформували.

Таке рішення оголосив голова КС Андрій Стрижак.

"... окремі народні депутати, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліції депутатських фракцій у ВР, мають право брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій", – зачитав рішення голова КС".

"Висновок КС про коаліцію "тушок"

...Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. В аспекті конституційного подання положення частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року N1861-VI, у системному зв'язку з положеннями статей 1, 5, 15, 36, 38, 69, 76, 79, 80, 81, частин п'ятої, сьомої, дев'ятої статті 83, статті 86 Конституції України, статей 60, 61 Регламенту Верховної Ради України слід розуміти так, що ОКРЕМІ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ, ЗОКРЕМА ТІ, ЯКІ НЕ ПЕРЕБУВАЮТЬ У СКЛАДІ ДЕПУТАТСЬКИХ ФРАКЦІЙ, ЩО ІНІЦІЮВАЛИ СТВОРЕННЯ КОАЛІЦІЇ ДЕПУТАТСЬКИХ ФРАКЦІЙ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ, МАЮТЬ ПРАВО БРАТИ УЧАСТЬ У ФОРМУВАННІ КОАЛІЦІЇ ДЕПУТАТСЬКИХ ФРАКЦІЙ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене".

Я Вас запитую, шановний читачу! Чи треба нагадувати про преюдиціальність та про, що, як і яким чином було піддано такій цинічній зневазі? Якщо я правильно вгадав Вашу відповідь, то моє запитання залишається риторичним!

Взагалі то, автор цілком серйозно назвав оте саме скандальне рішення ДОЛЕНОСНИМ ТА ІСТОРИЧНИМ. Якщо його уважно проаналізувати, то висновок може бути однозначним: РІШЕННЯ НАДАЄ ДЕРЖАВНУ ВЛАДУ ЯНУКОВИЧУ ТА ПАРТІЇ РЕГІОНІВ У ДОВІЧНЕ КОРИСТУВАННЯ. Якби не іще одне авторське "але". Таке собі манесеньке але. Про нього на завершення статті чомусь забажалося залишити інтригу. А спочатку нагадаю дуже цікаву та важливу для подальшого аналізу марксистську формулу. Тільки, Бога раді, не подумайте, що автор бажає популяризувати марксистське вчення. Хоча там є дуже цікаві та корисні речі. Нам для подальшої роботи знадобиться тільки невеличкий фрагмент "Маніфесту Комуністичної партії". Ось він:

"Манифест Коммунистической партии

К.Маркс – Ф.Энгельс (1848)

Призрак бродит по Европе – призрак коммунизма.

Современная государственная власть – это только комитет, управляющий общими делами всего класса буржуазии.

Буржуазия сыграла в истории чрезвычайно революционную роль.

Буржуазия, повсюду, где она достигла господства, разрушила все феодальные, патриархальные, идиллические отношения. Безжалостно разорвала она пестрые феодальные путы, привязывавшие человека к его "естественным повелителям", и не оставила между людьми никакой другой связи, кроме голого интереса, бессердечного "чистогана". В ледяной воде эгоистического расчета потопила она священный трепет религиозного экстаза, рыцарского энтузиазма, мещанской сентиментальности. Она превратила личное достоинство человека в меновую стоимость и поставила на место бесчисленных пожалованных и благоприобретенных свобод одну бессовестную свободу торговли. Словом, эксплуатацию, прикрытую религиозными и политическими иллюзиями, она заменила эксплуатацией открытой, бесстыдной, прямой, черствой.

НО БУРЖУАЗИЯ НЕ ТОЛЬКО ВЫКОВАЛА ОРУЖИЕ, НЕСУЩЕЕ ЕЙ СМЕРТЬ; ОНА ПОРОДИЛА И ЛЮДЕЙ, КОТОРЫЕ НАПРАВЯТ ПРОТИВ НЕЕ ЭТО ОРУЖИЕ, – СОВРЕМЕННЫХ РАБОЧИХ, ПРОЛЕТАРИЕВ.

Вообще столкновения внутри старого общества во многих отношениях способствуют процессу развития пролетариата. Буржуазия ведет непрерывную борьбу: сначала против аристократии, позднее против тех частей самой же буржуазии, интересы которых приходят в противоречие с прогрессом промышленности, и постоянно – против буржуазии всех зарубежных стран. Во всех этих битвах она вынуждена обращаться к пролетариату, призывать его на помощь и вовлекать его таким образом в политическое движение. Она, следовательно, сама передает пролетариату элементы своего собственного образования7, т. е. оружие против самой себя".

Та формула, яку автор у тексті Маніфесту виокремив заголовними (прописними) буквами має більш вживану формулу:

"Буржуазия выковала не только оружие, несущее ей смерть – гигантские производительные силы, но и породила своего могильщика – пролетариат".

Перефразовуючи наведений висновок, автор стверджує, що Президент В. Ющенко за 5 років свого правління викував і "зброю, і власного могильщика", які й "похоронили" його як політика. А тепер тими ж самими методами озброївся і використовує їх Президент В. Янукович. Тобто, і він кує і "зброю, і власного могильщика", які неодмінно похоронять його як політика. До цього можливо додасться мультиплікаційний ефект. Тобто, вказане (для збереження інтриги – не розшифроване) буде помножене на неспроможність влади витягнути країну із кризи, яка неодмінно буде застосовувати (беручи до уваги природу правлячої політичної сили) бензин для гасіння пожежі. До цього додадуться малі та й великі помилки влади. Але про це у наступному аналізі.

Примітка

В гностицизме уроборос символизировал бесконечность и землю как стихию.










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua