Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Рецепти фашизму від Симоненка, Терьохіна та Фельдмана.


8
Рейтинг
8


Голосів "за"
10

Голосів "проти"
2

Верховна рада може розглянути на наступному пленарному засіданні відразу три законопроекти які визначають відповідальність за пропаганду фашизму та нацизму. Чи не стане че зашморгом на свободи слова?

 Рецепти фашизму від Симоненка, Терьохіна та Фельдмана.
2 квітня наш головний комуніст-кулінар та молодий "папаша" за сумісництвом мав можливість протягнути через Верховну Раду свій рецепт від фашизму, – це відомий всім проект Закону України "Про внесення змін до деяких кодексів України (щодо відповідальності за пропаганду фашизму) ". Якщо б це сталося, то зовсім скоро всі, хто якимось чином має відношення до націоналізму, могли б потрапити під прес правоохоронних органів. Що ж Симоненко заховав в цьому проекті такого страшного?

Спочатку товариш Симоненко хотів притягувати всіх до кримінальної відповідальності за публічне заперечення вироку Міжнародного військового Трибуналу у м. Нюрнберг (проект Закону зареєстрований 01.07.2009 р.), доповнивши Кримінальний кодекс України статтею 236-1, але згодом подумав і вирішив замінити на пропаганду фашизму замінивши свій проект на інший 11.03.2010 року.

Народний депутат Терьохін 19.03.2010 року навздогін Симоненку реєструє ще один проект закону, яким також пропонує доповнити Кримінальний кодекс України статтею 236-1. Другий проект має назву: "Про внесення змін до деяких законів України щодо відповідальності за пропаганду фашизму, нацизму, комунізму, сексизму та інших тоталітарних політичних течій, що обмежують свободу людини".

До цього слід додати, що 2 квітня міг бути прийнятий ще один закон стосовно відповідальності за пропаганду ідей нацизму, внесений народним депутатам Фельдманом, але на противагу від пропозицій Симоненка, цей проект передбачає адміністративну відповідальність, але не за фашизм, а за нацизм.

Для того, щоб зрозуміти, що заховали народні обранці в свої проекти, давайте проаналізуємо їх. Наприклад, яким чином всі народні обранці визначають нацизм.

Симоненко в своїй пояснювальній записці та Терьохін визначають нацизм приблизно наступним чином: нацизм (націонал-соціалізм) – різновид фашизму та/або расизму, за яким до панівної нації включаються лише особи, що відповідають визначеним антропологічним вимогам у межах однієї раси; органи законодавчої, або виконавчої, або судової влади формуються виключно з таких осіб; засоби виробництва передаються переважно таким особам.

Визначення Фельдмана є зовсім іншим. Під нацизмом Фельдман розуміє сукупність уявлень, ідей, припущень, теорій, спрямованих на обґрунтування (пояснення) виключності, переваг або неповноцінності, дискримінації певних людей за ознаками статі, мови, кольору шкіри, релігійних уподобань, соціально-економічних можливостей, расової або етнічної приналежності.

Обґрунтовуючи свій законопроект Фельдман вважає, що поширення знань про нацизм становить достатньо серйозну загрозу для громадського порядку, але не має ступеню суспільної небезпеки, характерного для злочинів, тому логічним є віднесення даного правовопорушення до адміністративної відповідальності, а не до кримінальної, де передбачено навіть позбавлення волі на строк до двох років. Висновок головного юридичного управління повністю ставить під сумнів прийняття навіть цього законопроекту. За їх висновками самі по собі думки, почуття, уявлення, політичні чи релігійні погляди, що не стали діями, не можуть вважатись правопорушеннями. Окрім того, законодавством України вже встановлена відповідальність за такі дії. Це наступні статті Кримінального кодексу України:

ст. 161- Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії;

ст. 110- передбачає відповідальність за дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також за публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі;

ст. 442 – встановлює відповідальність за геноцид, у тому числі за публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів;

ст. 436 – пропаганда війни;

ст. 178 – пошкодження релігійних споруд чи культових будинків;

ст. 179 – незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь;

ст. 180 – перешкоджання здійсненню релігійного обряду;

ч. 1 ст. 67 – визначає, що при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату.

Чому виникло це питання? У мене особисто склалось враження, що проект Симоненко спрямований лише на своїх противників на політичній арені України – це партії націонал-патріотичного спрямування, наприклад, як Свобода Тягнибока, які популяризували ідею про титульну націю та робочі місця лише для представників титульної нації.

Це доводить і пояснювальна записка самого Симоненка. В ній він зазначає, що Закон встановлює відповідальність за посягання на історичну пам'ять відносно подій, які мали місце у період Великої Вітчизняної війни. Після того, як Росія прийняла цілий Закон присвячений запереченню подій війни, товариш Симоненко, розуміючи, що подібний Закон прийняти в Україні неможливо, замаскувавши свої ідеї під фашизм намагається відібрати у нас право на свою історію., на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Цікавим є проект Терьохіна, який ставить питання про законність та легітимність існування Комуністичної партії України. Хоча його проект начеб то є альтернативним проекту комуніста, але суть та підходи до визначення складу злочину в них однакові. В своїй пояснювальній записці він визначає комунізм як політичну течію, за якою особа позбавляється прав на особисте життя та особисте майно, та є змушеною підкорити свою особистість інтересам правлячих партійних або державних бюрократів. Домінантою комунізму є скасування приватної власності на засоби виробництва та/або їх експропріація. При комуністичному режимі не припускаються демократичні вибори та наявність політичної опозиції, а особа може бути дискримінованою у залежності від свого майнового цензу. Можливо, що це перший крок до заборони комуністичної ідеології, але таким чином, Терьохін ставить великого хреста на будь-якій ідеології правого або лівого напрямку, залишаючи лише панівною ліберальну ідеологію.

Що станеться з нашим суспільством, якщо політику будуть визначати, яка ідеологія буде панівною в суспільстві, якщо вони ж будуть формувати наше бачення на історію своєї країни? Що станеться, якщо один із цих законопроектів все ж таки набере голосів? Чи не станеться тоді ситуації, що на слова "українська мова – сама найкраща, тому я за одну державну мову" або на декламування віршів Шевченка, будуть порушувати кримінальну справу. Я не уявляю, як будуть наші слідчі, які не знають навіть, що таке склад злочину, визначати, що є об'єктом злочину, яка суб'єктивна та об'єктивна сторона злочину. Під ці зміни можна пропхати що завгодно та знайти зброю проти кого завгодно. Було б бажання. Всі законопроекти є посяганням на свободу думки та слова, вони є першим кроком для нищення демократичного устрою нашої держави та надто небезпечною зброєю в руках політиків. Гадаю, що пристрасті навколо всіх законопроектів будуть чималі, а от хто переможе, не берусь передбачити. Нехай би всі законопроекти провалились, бо ці рецепти є насправді не ліками, а зброєю проти нас, щоб ми закрили свого рота, свої очі та вуха та були сліпоглухонімими істотами.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua