Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Класифікація знайомих незнайомців або ще один погляд на кандидатів в Президенти України.


3
Рейтинг
3


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
4

Читав багато аргументів та матеріалів за або проти всіх кандидатів в Президенти України. В основному в кожному з них переважала надмірна емоційність та віра, бо не секрет, що українець спочатку повинен повірити, а лише потім він буде голосувати кожний раз за цим принципом.

Класифікація знайомих незнайомців або ще один погляд на кандидатів в Президенти України.
От і виходить, що український електорат наші політики сприймають за отару овець, лише потрібно вивішати "золоте руно", і українці підуть куди завгодно. Почасти так воно і є, але останнім часом українець намагається вийти з цього замкненого кола та голосувати розумом, а не серцем. Звідси запит на третій сектор – громадянський. І от, що ми маємо. Всі, кому не ліньки, створюють громадянські рухи та об'єднання, але зверху і кожний під себе. Кожне пташеня, яке тільки-но вилупилося та потрапило в політику відразу створює громадський рух і розводить теревені навколо громадянського суспільства, тільки люди чомусь мало вірять в ці балачки, і бажають "Порядку". Наш політикум це інтерпретує по своєму і називає це "диктатурою". Начебто при нормальній демократії порядок в країні неможливий.

І от, що ми маємо на початок 2010 року. Наш політичний олігархат розуміючи, що створення громадянського сектору самими громадянами знизу, а не зверху, може порушити плани на їх панування в державі, вирішили самі його створити, але так, щоб цей третій сектор лежав десь в кишені та не надто нервував. Навіть пані Тимошенко, позиціонуючи себе тою, що наведе порядок в країні (себто, запропонує диктатуру) ініціює створення такого громадського руху. Всі інші політики такої ж думки, тому у нас до сотні цих громадських ініціатив, але віз і нині там, де був.

Я особисто впевнений, що побудова третього сектору, крім державного та господарського, які вже існують, дозволить громадянам, жителям цієї країни реально впливати на всі суспільні процеси та поєднати всі три сектори в одне ціле, внаслідок чого суспільство буде збалансоване та гармонійне. Тому відштовхуючись від цих тез, хотів би запропонувати своє бачення на всіх кандидатів в Президенти.

Країні потрібна порівняно молода людина, яка має високий рівень освіченості, не повинна мати відношення до влади, партійних структур, бути до цього поза владою та націлена саме на побудову громадянського суспільства.

Тому основні критерії, які брались при оцінці кандидатів: освіта, влада, партійність, декларація, виборча програма, вік.

ДЕКЛАРАЦІЯ.

Судячи із задекларованих доходів сплатити реєстраційний збір в розмірі 2, 5 млн. грн... могли собі дозволити лише С. Тігіпко (більше 20 млн. грн.), М. Бродський (більше 18 млн. грн...) та О. Рябоконь (близько 6 млн. грн...). Цим трьом ставимо по балу. Всі інші мов церковні миші збирали гроші з інших джерел, а тому першу позицію виграли саме ці кандидати, як найбільш прозоро задекларували свої доходи. Всі інші скоріше за все прикидались бідними або отримали кошти на реєстрацію з партійних структур або з інших тіньових джерел.

ОСВІТА.

Всі кандидати мають вищу освіту, а тому оцінювати слід за додатковими критеріями. Не знаю, чи важить щось наша аспірантура, але Литвин -доктор історичних наук, Тимошенко, Ющенко, Яценюк – економічних, Костенко, Супрун та Литвин працювали навіть на науковій роботі. Окрім вітчизняної освіти на Заході вчились Гриценко (Університет військово-повітряних сил США) та Рябоконь (Джорджтаунський університет та школа державного управління Гарвардського). Тому всі ці кандидати отримують по одному балу.

ВЛАДА

Всі кандидати, крім Рябоконя в той чи інший час були при владі або на державній службі на вищих керівних посадах або були народними обранцями декілька раз, а тому за цей показник бал отримує лише Рябоконь.

ПАРТІЙНІСТЬ.

Всі, крім Пабата та Рябоконя були партійними, причому деякі, такі,як Богословська поміняли декілька партій, а зараз стали позапартійними, але це суті не міняє. Пабат і Рябоконь отримують по одному балу.

ВІК.

Розподілимо кандидатів на молодих (до 45 років) та немолодих (більше 45 років).

До 45 років ми маємо наступних кандидатів: Яценюк, Супрун, Пабат, Рябоконь, Тягнибок. Всі отримують по одному балу.

ВИБОРЧІ ПРОГРАМИ. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО.

Звичайно, що виборчі програми писались професіоналами, а не самими кандидатами, а тому всі виглядають досить привабливими і ознайомившись з ними проголосувати можна за кожного, тому кожний кандидат отримує по балу.

Влітку я з однодумцями в своєму місті створив громадську організацію "Ладижинська громадська рада", всю роботу якої ми плануємо направляти на побудову третього сектору в своєму місті, бо саме його не вистачає, щоб система організації суспільства працювала ефективно. Дуже шкода, що ніхто крім Олега Рябоконя цього не бачить, можливо, що ніхто не вчився в Гарварді в школі державного управління. Всі кандидати свої програми побудували на системі організації суспільства, де третього сектора не існує. Є державний та господарський та імітація громадського. За такої побудови жодна програма залишиться шматком паперу. Це спекуляція та профанація. Рябоконь пропонує як панацею від всіх хвороб суспільства побудувати громадське суспільство, і хоча йому забракло під час передвиборчої кампанії досвіду всяких чорноротих облудних брехунів, це лише початок, і ми неминуче зрозуміємо, що вся влада в наших руках, що профспілка – це не філіал дирекції, вуличний або домовий комітет – не пусті слова, а громадська організація – не маргінальний клуб альтруїстів. Україна вже не та, що була в 2004 році. Але ще не така, якою могла б бути. Справа за нами.

За тими критеріями, які для мене мають значення, переміг Олег Рябоконь, він отримав максимальну кількість балів – 6, а тому в неділю я віддам свій голос за його кандидатуру. Нікому не нав'язую свою думку і не закликаю голосувати за цю кандидатуру. Це мій вибір і свідомий його. Я прекрасно знаю, що він отримає місце в списку між 13 та 16, але в цьому забігові я не поставлю на фаворитів навіть ломаного гроша. Я ніколи не буду обирати за принципом найменшого зла або внаслідок свого внутрішнього страху перед можливою диктатурою або військової загрози сусідньої держави, бо страх – це не помічник при прийнятті рішення. Обирати Ющенка, бо він проти Росії такий же маразм, як і голосувати за Тимошенко, бо Янукович "дебіл" та має дві ходки. Голосувати за Тігіпко, як за молодого та перспективного так же безнадійно, враховуючи, що він все життя не вилазив з влади та бізнесу, а за Союзу працював завідувачем відділу пропаганди й агітації Дніпропетровського обкому комсомолу та першим секретарем Дніпропетровського обкому ВЛКСМУ, як і голосувати за Яцєнюка. Який закликає припинити всі розмови про громадянське суспільство. Також я не буду голосувати за тих, хто всі ці роки сидів в кріслах та ділив країну або сидів в тих же кріслах народних обранців і чомусь мовчав, а зараз писок не може закрити. 17 з 18 кандидатів – це так чи інакше є владою. Лише Рябоконь, на мою думку є альтернативним вибором.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua