Андрій Іллєнко: Нотатки про соціал-національну революцію

For florian. Ось така вона СВОБОДА. Подобається?

Що таке справжня політика? Це вольове впровадження в життя ідей для перемоги соціальної та національної справедливості. Справжньою політикою рухають два первинних, основоположних почуття – любов та ненависть. Ми понад усе любимо українську націю та понад усе ненавидимо усе і усіх, хто експлуатує і нищить українську націю. Якщо в політиці нема любові та ненависті – то це не політика, а обдурення народу з метою його безмежного грабунку. Тоді це – гендлярство моральних виродків яких, не дивлячись на всі штучні кольорові фантики, об'єднує єдине і ненаситне прагнення наживи та паразитування.

Чому ми займаємося політикою? Багатьом з нас набагато цікавіше було б займатися поезією чи стройовою підготовкою, але сьогодні ми йдемо політичним шляхом, бо інакше не можемо. Ми бачимо несправедливість щоденно і щохвилинно, бачимо знущання виродків над нашою нацією і терпіти це не маємо жодного наміру.

Олігархи, українофоби, чинуші-корупціонери, мажори, "справжні українці"-хруні, гламурні потвори з числа представників "богеми" та інші породження антиукраїнської системи наївно думають, що ми такі ж як вони, що з нами можна домовитись, купити нас і "рєшать" з нами "вапроси". Вони переконані, що це в нас все "по молодості", що це все гола риторика, що ми всього лише хочемо мати те, що вони мають сьогодні. Ці обмеженні істоти з матеріалістичним світоглядом думають, що ми проміняємо велику боротьбу за націю та шанс стати героями на міщансько-капіталістичну "успішність" в очах проституйованої лжееліти. Вони наївні, бо просто не здатні любити і ненавидіти, тому просто не розуміють, що ми ненавидимо їх по-справжньому.

Ми ненавидимо все, що пов'язано з нинішньою антиукраїнською лжеелітою. Ми плюємо на "статус", отриманий в українофобній системі тотального визиску народу, ми плюємо на комфортне обивательске життя колаборанта, отримане в обмін служіння якому-небудь олігарху, ми плюємо на "бренди", "тренди", "меседжі", "світське життя", "сучасне мистецтво" та всю іншу антинародну гниль, породжену ліберальною системою. І ми не просто на все це плюємо, ми знищуємо все це вже сьогодні.

Легендарне покоління українських націоналістів-революціонерів, покоління Бандери, Шухевича і Лемика, зростало на болі за втратою України та гніві на ворогів, як співалося в гімні ОУН.

Наше покоління, покоління новітніх націоналістів-реворлюцінерів, зростає на ненависті до тієї огидної бутафорії, яка покликана довести нам, що те, що відбувається навкруги – це українська держава. Бутафорії, за якою – оскаженіла українофобія, тотальний капіталістичний визиск українців, нав'язування маразматичної самознищувальної толерантності, вимирання нашого народу і цинічний бенкет зажирілих паразитів – нащадків комуністичної номенклатури та новітніх синків космополітично-ліберальної системи.

Нам нав'язували брехню, що нібито ми вже живемо в омріяній Українській Самостійній Соборній Державі. Виявилося, що ми живемо в комуно-ліберальній українофобній республіці, яка нищить наш народ і залишає його беззахисним перед зовнішніми загрозами.

Нам потрібна соціал-національна революція. З нас досить політичного онанізму типу так званої "помаранчевої революції" чи ще якогось цвітастого лохотрону під пісні "популярних виконавців". Нам потрібно знищити антиукраїнську систему і побудвати націократичну Велику Україну, де не буде українофобії та експлуатації українців. Велику Україну, яка стане першою новітньою націоналістичною державою світу і вкаже іншим поневоленим глобалізацією народам шлях до свободи і величі.

Наша революція буде одночасно національною і соціальною. Національне -це мета, соціальне – шлях до цієї мети. Нам потрібно звільнити українську націю від національного приниження та соціального визиску.

Соціал-національна революція може здійснитися різними шляхами – і шляхом перемоги на виборах, і шляхом всенародного зриву. Це не принципово. Головним є те, що ми любимо і ненавидимо, а значить наші почуття будуть сильнішими за усі спокуси, якими сили Зла нас обставляють, чим ближче ми наближаємося до мети. Ми любимо і ненавидимо, а значить ми не проміняємо свободу і щастя свого народу на подачки олігархічної системи, на зажерливе життя "професійних політиків" з недоторканим статусом, ми не проміняємо свіжі вітри соціал-національної революції на задуху фешенебельних ресторанів з "успішними людьми", ми не проміняємо нагоду очистити батьківщину від антиукраїнської наволочі на який-небудь спортивний автомобіль чи ще на якусь можливість почувати себе мажором на фоні жебракуючих українців.

Якщо якісь цинічні боягузливі "прагматики" і "реалісти" будуть намагатися переконати нас, що ми всього лише мрійники і будуть схиляти нас до колабораціонізму з антиукраїнською системою, то ми для початку пошлемо їх подалі. Хай ці зрадники продовжують виправдовувати своє моральне падіння "реалізмом", а наша реальність – це реальність історії. В історії не було жодної вартої уваги події, в основі якої не лежала б безоглядна віра в свої ідеали та безкомпромісна боротьба.

У кожного з нас є вибір – існувати як батарейка для антиукраїнської системи, як сірий обиватель, якого національно знищують і соціально експлуатують, або ж прожити сповнене справжнім буттям життя задля власної нації. Або замкнений життєвий цикл, який пропонує нам антинародна система – "експлуатація-споживання-смерть", або наш шлях – соціал-національна революція, перемога і свобода. Третього не дано.

Наші лави відкриті для всіх українців, які готові боротися за перемогу соціал-націоналістичної революції. Всі, хто має українське серце та у кого не тремтять руки, будуть вливатися в нашу лаву. Любов до української нації та ненависть до її ворогів – це першопочаток і основа нашої боротьби.

Коли над Дніпром піднімуться переможні прапори соціал-національної революції, почнеться зовсім нова історія. Але сьогодні всі сили, всі думки, всі почуття – для перемоги соціал-національної революції!

Андрій Іллєнко

Заступник голови Київської міської організації ВО "Свобода"

www.vatra.org.ua