Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Облога химер ч.4

Singarella | 30.08.2009 14:07

-10
Рейтинг
-10


Голосів "за"
1

Голосів "проти"
11

Продовження

Леді нервово міряла кроками намет. Їй не терпілося увійти в Королівський Замок, відкрити Королівську скарбницю, взяти в руки Королівські клейноди і... Золотоволоска вже бачила себе в блискучій короні, вона вже відчувала королівський трон і бачила як її гвардійці підводять до підніжжя трону норовливого герцога Роша...

Незважаючи на нічний час, шинок на узбіччі лісу жив своїм життям. Він гудів, мов розбурханий вулик – на подвір'ї двоє зброєносців з'ясовували чий лицар лицарсніше, в хащах, що росли ближче до хвіртки парубок доводив свою пристрасть якійсь шльондрі, в самому ж шинку стояв багатоголосний гамір.

- Хм... Ну нічого кращого по цій дорозі найближчі так верств двадцять ми не знайдемо, а тобі треба відпочити, інакше до Роша я доїду один... – Червонний невдоволено спішився і зняв дівчину з коня.

Дійсно, шинок був не з тих, куди зайде пристойний лицар, тим паче з пані, але вибір був не багатий, точніше відсутній. Червонний вибрав одинокий стіл між двома дерев'яними стійками, що не привертав до себе увагу, і повів туди дівчину. Проте могутня статура Червонного не залишилася не поміченою і йому в спину вп'ялися погляди – насторожені і ворожі зброєносців та збіднілих лицарів і зацікавлені шльондр і прислужниць. Не помічаючи їх, Туз посадив дівчину до столу, а сам підійшов до шинкарки. Тут в шинок зайшли ще двоє парубків, на підпитку – учень кравця і місцевий писарчук, що нещодавно навчився грамоті і тепер вважав себе дуже важливою людиною. Вони з викликом пройшли по шинку, луснувши по сідницях одну з прислужниць, і розмовляючи підкреслено голосно, наповнили і без того затхле повітря шинка перегаром.

Туз повернувся до дівчини і розливши вино, розпочав чи то пізню вечерю, чи то дуже ранній сніданок. Сінгі, скинувши лише капюшон, намагалася втиснутися в стіну і привертати до себе якомога менше уваги відвідувачів.

- Не бійся, маленька, – всміхнувся Туз і стиснув руку Сінгі. Дівчина, підняла очі на лицаря, і присунулася, намагаючись сховатися за його величезною статурою від гамірного й брутального шинка.

- І ось тут я підхожу до цього покидька в гвардійському мундирі, – учень кравця на весь шинок розповідав писарчуку про свої подвиги, – а він стоїть, що істукан...

- Так він був в караулі? – зацікавився писарчук, голосно гикаючи і осушуючи кухоль з пивом.

- Таке як так... Та не важливо... Здається стояв на варті. Сто чортів тобі в печінку! – кравець потягнувся за кухлем пива і втратив рівновагу. Писарчук гигикнув і втер рукавом заляпане обличчя товариша.

- До біса! – продовжував кравець, – так от я цього гвардійця...

Червонний поморщився, але стримав гнів і меланхолійно наповнив келихи:

- Вибач, Сінгі, але це краще вино з того, що є в цій дірі. Ненавиджу це місце! Зазвичай ми з Рошем їздимо іншим шляхом, але так швидше і непомітніше.

-... Так от, я цього гвардійця, цього сучого сина...

Червонний, повернувся на голос майбутнього кравця, який волав, перекриваючи гамір шинка, повільно встав, тим самим відкривши Сінгі.

- Трясця твоїй матері! Яка ципа! – парубки побачили за лицарем обличчя дівчини.

- Оце інша справа! – підтримав писарчук, – а то мені набридли кислі лярви цього дупла, – він презирливо оглянув присутніх дівок і обірвав себе, зустрівши не добрі очі Червонного, який повагом йшов по залу, – може... Може не варто? -злякано прошепотів він товаришу.

- Ги-ги-ги! Так, як я вигляжу? – озвався майбутній кравець.

Кухлі парубків підскочили коли лицарський кулак опустився на їх стіл.

- Слухай, хлопчику! – кравець відчув як його спина прилипла до стіни шинка, – а тепер тихо, щоб я не чув навіть твого паскудного перегарного дихання, ти щезаєш, і моли Господа, щоб я тебе більше не помічав! – Червонний, взявши лівою рукою за петельки надію кравецької справи, вдарив правою стіну біля його вуха так, що будівля здригнулася, – і тебе це теж стосується, – Туз взяв за шкірку писарчука і поніс нахаб до дверей.

-... Я ж казав "не варто"... – писарчук витер багнюку і кров з обличчя, шукаючи кравця, який загальмував біля якогось розбитого возу.










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua