Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Облога химер ч.3.

Singarella | 30.08.2009 00:26

-8
Рейтинг
-8


Голосів "за"
1

Голосів "проти"
9

Продовження

Король з тугою оглядав палац, підійшов до вікна, через щілинку створок дивився на людей... Він думав, як краще зректися престолу... Він, перший монарх, який у вершину кута поставив демократію і свободу був готовий схилитися перед своїм народом і піти з влади, але... але усвідомлення того, що він схилиться не перед народом, а перед маніакальною інтриганкою і амбітним герцогом, не давала йому спокою. Може просто відчинити браму, а самому випити отруту?...

В міцно укріпленому і багатому замку недалеко від столиці герцог оглядав свій підвал зі зброєю – чого там лише не було! Але... але як він може підняти її проти простого народу? Він, лицар, просочив свій меч кров'ю, але жодного разу не чіпав простих людей, людей, які не тримали в руках зброю, навпаки – не раз цим самим мечем він рятував їх, рятував від люті інших, від нахабства банд і негідників. Не раз його васали тремтіли стоячи перед ним, коли йому ставало відомо про їх свавілля. Герцог Рош перевів погляд на всій штандарт – золотавий з біло-золотою стрічкою і вишитою золотою вуздечкою. Право носити герб-вуздечку – ознаку особливої відданості Королю, герцог заслужив своїм вірним мечем і неймовірною відданістю Королю. Герцогу згадалося як він, не остання людина при дворі колишнього монарха, кинув все і пішов під руку свого друга Віка – в той час найнебезпечнішої людини для тирана. Разом з Віком вони постійно ходили по вістрю леза, замість того, щоб спокійно жити при дворі, плести інтриги і вислужуватись перед монархом, герцог на довгі роки потрапив в горнило боротьби. Тоді вони втрьох присягнули один одному на крові йти до кінця, ділити на трьох всі радості й біди, до останнього боронити Королівство й бути вірними один одному.

Стояла глупа ніч. Дерева простягали своє гілля до одинокого вершника, що наважився о цій порі вирушити в дорогу. Густий ліс зараз був не кращим місцем для прогулянок – то там, то тут чулося завивання вовків, шугали сови, вузьку стежку перетинали лапи дерев. Та, здавалося, лицаря це не лякало – він впевнено знаходив дорогу, ледь помітну в суцільній темряві. Червонний Туз поспішав до замку Роша, за плечима розвівався червоний плащ, на якому розкривши крила блищав білоголовий орел. Він мчав лісами, щоб уникнути небажаної зустрічі з заколотниками і непоміченим опинитися у свого друга. До вуха лицаря долинув ледь чутний брязкіт зброї. Попереду замаячіла світла пляма – здавалося тендітна фігурка скаче між деревами. Червонний намацав меча. Раптом фігурка опинилася оточена юрбою грабіжників. Людина вихопила зброю, але відразу було зрозуміло, що сили не рівні. Лицар пришпорив коня і за секунду опинився поряд, через лічені хвилини нападники були розкидані. Червонний спішився і підійшов до розпластаної на землі людини:

- Як ти? – Червонний схилився над незнайомцем, – Боже мій! – він лагідно відкинув пасму волосся і побачив ніжні карі очі, що спалахнули в нічній темряві.

- Дякую – жива, – дівчина посміхнулася крізь біль, – хто Ви? – і тут їй здалося, що вона десь бачила це мужнє, трохи брутальне обличчя.

- Не важливо, – відмахнувся лицар, – ти куди прямуєш?

- До столиці.

- Хочеш приєднатися до заколотників? Як тебе звати?

- Сінгі. Ні, я хочу допомогти своєму Королю. Не знаю чим, але, але... Те, що відбувається – несправедливо. Так не повинно бути.

Червонний ніжно підняв дівчину, дякуючи Богу, що вчасно втрутився в сутичку:

- Поїдеш зі мною!

Дівчина підкорилася. Він допоміг їй сісти в сідло.

- Хто Ви?

Лицар подивився їй в очі:

- Червонний Туз. Ми їдемо до Роша.










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua