Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Російська Федерація   Україна. Путін   НАТО   Меркель

Якщо не зараз, то вже ніколи!

Близнюк | 28.08.2009 01:21

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
12

Голосів "проти"
9

Російська Федерація розуміє, що якщо на чергових президентських виборах в Україні не переможе кандидат, який буде підконтрольний Москві, то Україна вже ніколи не повернеться в сферу її впливу. А отже Російську імперію вже ніколи не відновити.

Якщо не зараз, то вже ніколи!

Частина I

Тема надання російській мові в Україні статусу державної, така вже заїжджена, що не хочеться знову про неї навіть чути, не те що писати. Для мене, українська мова є і буде мовою моєї країни- крапка. Але не так мовне питання сьогодні викликає занепокоєння,а події останніх років і місяців, які мали і мають місце в Україні, так і за її межами. Політичні події дали зрозуміти, що проти Української Держави і проти українців, як представників титульної нації, а також проти тих українців які є представниками інших націй, що проживають в Україні, і ототожнюють себе з Україною, ведеться справжня війна на знищення. Що я маю на увазі? А маю я на увазі те, що Російська Федерація розуміє, що якщо на чергових президентських виборах в Україні не переможе кандидат, який буде підконтрольний Москві, то Україна вже ніколи не повернеться в сферу її впливу. А отже Російську імперію вже ніколи не відновити.

Українці сподівалися, що офіційна Москва змириться з волевиявленням українського народу у 2004 році і буде працювати з Україною на засадах стабільного і збалансованого партнерства. Українці сподівалися, що такі добросусідські відносини тільки підуть на благо двох дружніх народів. Але сподівання виявилися марними. Москва не тільки не змирилася, вона затаїла в собі обурення, як так, українці можуть піти проти її ставленика і мирним шляхом захистити своє волевиявлення. Аналіз подій показує, що Російською Федерацією, що до України після 2004 року, розроблений план на знищення її державності і незалежності.

Офіційна Москва почала планомірно працювати на дискредитацію України перед світовою спільнотою. Проти України, як держави, в європейських і американських ЗМІ почали появлятися статті які дискредитують Україну і підносять Росію і її керівників, а про російські ЗМІ вже і не варто говорити, там не знайдете ні однієї позитивної статті ні одного позитивного репортажу про Україну. Всі українські форуми засмічені коментарями проти України і всього українського, які цілеспрямовано надсилаються з території Російської Федерації. Це робиться для того, щоб у разі агресії проти України мати якесь оправдання перед світовою спільнотою.

Також це виражається у висловлюваннях, що до України, другого президента Російської Федерації, а сьогодні прем'єр-міністра і офіцера КГБ Владіміра Путіна.

У лютому 2008 року Владімір Путін пригрозив, що якщо Україна вступить до НАТО, то Російська Федерація націлить на Україну свої ракети. На саміті НАТО в Бухаресті в квітні 2008 року, звертаючись до президента Буша, він сказав: "Ты же понимаешь, Джордж, что Украина – это даже не государство! Что такое Украина? Часть ее территорий – это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами!"

Ще дальше пішов мер Москви Юрій Лужков. Він заявив, що Росія у разі вступу України до НАТО, повинна вийти з Договору про дружбу і співпрацю з Україною."Я думаю, в цій ситуації треба відмовитися від договору і знову зробити проблемним питання Криму. Ростов-на-Дону, Бєлгород, та і навіть Москва стають прямо з натівською державою.

Якщо Україна долучиться до НАТО, повинен бути вихід з договору про дружбу.

Про яку дружбу можна говорити, коли Україна вступає у ворожу структуру, яка нависає над Росією", – сказав мер Москви. "Це дуже історичний, важливий і небезпечний для нашої держави момент", – підкреслив Лужков. На його думку, Росія повинна "захищати право перебувати в Севастополі, захищати Чорноморський флот".

На сьогоднішній день Юрій Лужков- сопредседатель Высшего совета партии "Единая Россия". Председателем партии "Единая Россия" є прем'єр-міністр Російської Федерації Владімір Путін. Отже висловлювання Лужкова можна розцінювати, як офіційну позицію головної політичної сили в Росії, яка формує владу в країні.

Підсумки Бухарестського саміту відомі. Україна, як і Грузія не приєдналися до ПДЧ. Не приєдналися завдяки позиції Франції і Німеччини. Стремління України похоронили президент Франції Ніколя Сарказі і канцлер Німеччини Ангела Меркель. Президент США Джордж Буш незважаючи на всю свою активність відносно України та Грузії не зміг їх переконати. Саміт НАТО у Бухаресті підтвердив наявність суттєвого розколу в системі євроатлантичного партнерства.

Ні для кого не секрет, що Німеччина і Франція є одними з основних політичних гравців в Європі і по багатьох питаннях мають спільну узгоджену позицію. Те, що Німеччина стала на сторону Росії нічого дивного немає. Адже Росія вже давно Німеччину "присадила на газову іглу". Росія поставляє Німеччині 40% природного газу від загальних потреб. Російський газовий монополіст "Газпром" володіє 40% акцій Wingaz.

Колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер тепер на зарплаті у "Газпрому".

В тому, що Україна не приєдналася до ПДЧ на Бухарестському саміті не потрібно звинувачувати Францію і Німеччину, з ними все ясно, а потрібно спитати, і спитати вже зараз, на чергових виборах президента України у всіх кандидатів які представляють владу в Україні. Спитати чому до цього часу Україна не інтегрована до європейських структур.

До євроатлантичної структури колективної безпеки – НАТО і не зроблено жодних внятних кроків по інтеграції до Європейського Союзу.

Адже ще задовго до того, як Україна визначилася з бажаним для себе форматом участі у Бухарестському саміті, з Брюсселя та інших столиць держав НАТО почали лунати недвозначні натяки про готовність вислухати українську позицію щодо подальшого розвитку відносин, зокрема у контексті бухарестського зустрічі.

Ще влітку 2007 року посол США в Україні У.Тейлор заявив: "І НАТО, і Україні вже сьогодні потрібно думати про те, яку роль відігравати Україні на цьому саміті". Заступник помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії Д.Кремер також зазначив: "Роль України на саміті визначатиметься самою Україною".

Українська влада нічого не зробила в цьому напрямку. Не зробила тому, що чітко розуміла, що вступ до НАТО це не тільки приведення українського війська до світових стандартів і здатної дати гідну відсіч зовнішній агресії, але в першу чергу це створення і забезпечення діяльності цілісної системи правових взаємовідносин в Україні, що базується на принципах верховенства права і контролю за її діяльністю, а також за діяльністю державних чиновників, з боку громадянського суспільства.

Переважна більшість політиків загальноукраїнського рівня, якщо не всі, живуть краще за вищесереднього громадянина країн членів НАТО, але не мають ніякого бажання надати можливість, не забезпечити, - а надати можливість, українцям самим досягнути такого рівня життя у своїй країні. При вступі України до НАТО, а особливо до ЄС, багато "державних мужів" вже давно би позбулися значних статків, а велика частина з них вже давно би познайомилась з Кримінальним кодексом.

Отже проблема України по приєднанню до євроатлантичної системи колективної безпеки в більшій мірі лежить на Україні, на її владі.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua