Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Діти війни оголосили війну


-2
Рейтинг
-2


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
5

Аналітичний матеріал з приводу реалізації Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та захисту своїх прав"

Діти війни оголосили війну.

Судова війна дітей війни за свої соціальні допомоги триває кілька місяців. Після учасників бойових дій, чорнобильців та матерів в суди пішли діти війни, а ця армія є досить потужною, якщо врахувати, що під цю категорію пільговиків потрапляють всі громадяни України, кому станом на 2 вересня 1945 року було менше 18 років. В чому ж причини цієї судово-бюрократичної війни?

Як і у всіх інших випадках головна причина – це популізм нашої влади, причому незалежно від політичної приналежності та року випуску. Прийняти будь-який Закон дуже просто, особливо перед виборами, інша справа його виконати, а з цим є великі проблеми. Не секрет, що держава не може гарантувати виконання всіх зобов'язань по пільгам, що встановлені законодавством України, а тому кожний рік держава або не закладає кошти на фінансування соціальних гарантій або просто зупиняє їх дію. Так сталося і з щомісячною соціальною допомогою в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком для дітей війни, яка Законами про державний бюджет України на 2006, 2007 і 2008 роки Верховна Рада або припиняла або обмежувала дію Закону "Про соціальний захист дітей війни". Конституційний Суд України своїми рішеннями визнавав неконституційними ці норми законів. А тому у дітей війни є всі правові підстави для стягнення соціальної допомоги за період з 1 січня 2006 року.

Наша судова система вже має напрацювання в судових справах за позовами дітей війни до органів пенсійного забезпечення. Для прикладу, тільки за 4 місяці 2008 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло майже 50 тис. позовів від дітей війни з вимогами виплати соціальної допомоги. В європейській країні або країні з сталою демократичною системою таку ситуацію можна було б назвати правовим колапсом для всієї держави, адже це є не чим іншим, як внутрішнім фінансовим дефолтом. У нас все по іншому. Наша судова система намагаючись збалансувати ситуацію, як завжди, знайшла золоту середину і задовольняє позови дітей війни частково. За інформацією офіційного джерела, а віднедавна ним є державний реєстр судових рішень України, до якого частковий доступ мають всі громадяни України (через Інтернет), Вищий адміністративний суд України задовольняє судові позови дітей війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в іншій частині в задоволенні позовів відмовляють. Хоча трапляються випадки, коли місцеві адміністративні суди виносили позитивні рішення за весь період з 1 січня 2006 року, але згодом такі рішення скасовувались. Звісно, що існують поодинокі випадки, коли рішення місцевих судів не оскаржувались в силу суб'єктивних факторів органами пенсійного забезпечення і набували чинності. Але це є виключенням із загальної тенденції та судової практики.

Звичайна дитина війни за нашої судової системи може сподіватись тільки на часткове відшкодування соціальної допомоги, але у випадку захисту своїх прав в Міжнародному суді з прав людини подібні позови задовольняються повністю з врахуванням матеріальної та моральної шкоди.

Для прикладу, держава здійснювала розрахунок соціальної допомоги виходячи з суми 19, 91 грн. в 2006 та 2007 році, а починаючи з 2008 року встановила соціальну допомогу в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, хоча повинна була виплачувати допомогу в розмірі 30 %. Тепер можете порахувати, скільки ви недоотримали. В Україні налічується близько 6 млн. дітей війни. Кожному з них держава заборгувала з 2006 року близько 1200-1500 грн. на рік.

Іншим аспектом проблеми з соціальними виплатами дітям війни є виконання рішення суду. Учасники бойових дій вже пересвідчились, як тяжко стягнути з держави належні тобі кошти. Проблема з виконанням рішення суду виникне неминуче в силу того, що фінансування витрат на соціальні допомоги здійснюється з Державного бюджету України. Виконання рішення суду прийдеться чекати по року по два.

Звісно, не хотілося б навішувати всіх собак виключно на державу, але саме вона створила цю ситуацію, а тому пересічний громадянин не повинен шукати моральності чи неморальності в поданні позову до суду. Україна є соціальною, правовою та демократичною державою. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Так говорить наша Конституція. Це насправді і є правдою і мораллю.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua