Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Журнал "Український Тиждень" належить Жириновському?

Юрій Шеляженко | 29.03.2009 13:19

-4
Рейтинг
-4


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
11

Власники відомих українських ЗМІ іноді воліють не розкривати себе. Чому – можна тільки здогадуватись... Реальним власником чи принаймні співвласником журналу "Український Тиждень" є ексцентричний російський політик, заступник голови Державної думи Росії Володимир Вольфович Жириновський. А його компаньонами в цьому бізнесі можуть бути брати Суркіси.

Журнал ''Український Тиждень'' належить Жириновському?
Власники відомих українських ЗМІ іноді воліють не розкривати себе. Чому – можна тільки здогадуватись.

Однак громадськість має право знати, хто її інформує (останнє слово іноді так і проситься, щоб взяти його в лапки; може, тому власники ховаються?).

Неодноразово обговорювалося питання, хто б міг бути реальним власником журналу "Український Тиждень". Мене це питання так зацікавило, що я витратив кілька годин на пошуки в інтернеті і навіть не полінувався замовити пару довідок в Держкомстаті України.

В результаті виникла версія. Я хочу підкреслити, що це досить сенсаційна версія, і її достовірність представляється мені ймовірною, але з похибкою на здатність людини помилятися. Якщо я помиляюся, мене має поправити з доказами в руках реальний власник журналу "Український Тиждень", і тоді ми точно дізнаємось, хто він;)

Моя версія полягає в тому, що реальним власником чи принаймні співвласником журналу "Український Тиждень" є ексцентричний російський політик, заступник голови Державної думи Росії Володимир Вольфович Жириновський. А його компаньонами в цьому бізнесі можуть бути брати Суркіси.

Генеза версії така. Мені вдалося з'ясувати, що журнал "Український тиждень" належить тим самим людям, що й деревообробне підприємство у місті Костополі Рівненської області, на вулиці Степанській, 9, яке останнім часом входить до складу міжнародної корпорації "Sorbes group".

Офіційний видавець журналу – ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ", його засновник – австрійська "КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕСЕМ МЕДІА ГМБХ", що в Україні є засновником ТОВ "ЕСЕМ МЕДІА УКРАЇНА". Керівником обидвох ТОВ за даними ЄДРПОУ є пан Решетник Андрій Михайлович, що у вихідних даних журналу значиться фінансовим директором.

Головою наглядової ради "ЕСЕМ Медіа Україна" та представником австрійського власника журналу, як всім відомо, є пан Роман Цуприк.

Пан Цуприк, якщо вірити інтерактивній базі даних "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" на сайті державного підприємства "Укрпатент", є власником торгової марки "Не будь байдужим!", а його адреса для листування – вул. Шота Руставелі, 30, кв. 6, м. Київ, 23, 01023. Абсолютно така сама адреса у ТОВ "Укрплита", що, за даними загальнодоступної інформаційної бази даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів, володіє 49,4% акцій Відкритого акціонерного товариства "Костопільський домобудівний комбінат" (Костопіль, вул. Степанська, 9).

Крім того, представником пана Цуприка у справах інтелектуальної власності є Тетяна Василенко, яка зарєеструвала рівно три торгових марки: "Не будь байдужим" в двох варіантах і "Sorbes group" як представник ТОВ "Свиспан Лімітед" (вул. Степанська, 9, м. Костопіль) – фірми, яка є власником та дистриб'ютором великої частини виробництва згаданого деревообробного підприємства.

У фірми "Sorbes group" є сайт в Інтернеті http://www.sorbesgroup.com/. На цьому сайті в розділі "Контакти/адреси" серед персоналу фірми знаходимо таких собі Цуприка Богдана, генерального директора в Києві, та відповідального за медіа – Решетника Віктора. ТОВ "Свиспан Лімітед" фігурує тут вже як "Swisspan by Sorbes".

Ще один цікавий штрих – телефони офіційних власників УТ. Телефон ТОВ "Український тиждень" (2392312) у численних бізнес-довідниках значиться як телефон ТОВ "Промбудсервіс", що є власником 24% акцій Відкритого акціонерного товариства "Костопільський домобудівний комбінат" та знаходиться на вул. Шота руставелі, 30 в квартирі чи то N6 (згадаймо адресу пана Цуприка), чи то N9. Телефон ТОВ "ЕСЕМ Медіа Україна" (4962790) знаходиться в дуже вузькому проміжку між двома вказаними на сайті телефонами київського офісу "Sorbes group" на вул. Січневого повстання 11б (телефон 4962777, факс 4962797). В окремих базах даних в Інтернеті можна знайти й інші телефони "Сорбес Україна", скажімо: 4962764, 4962799. Схоже, хтось капітально викупив цілий діапазон телефонних номерів.

Отже, журнал "Український тиждень" належить міжнародній корпорації "Sorbes group", яка володіє також деревообробним підприємством у місті Костополі. А це по-своєму знамените підприємство! Ще у 2006 році на нього пред'явив претензії Володимир Жириновський.

Його діду Іцхаку Едельштейну належала деревообробна фабрика в Костополі, яку у 1939 році націоналізували, а після Великої Вітчизняної війни на її базі було створено Костопільський домобудівний комбінат.

21 серпня 2007 року Жириновський приїхав у Костопіль з Рівного, куди він прибув в окремому, спеціально обладнаному вагоні-салоні зі своїми охоронцями й зупинився в готелі "Марлен", який на час візиту російського гостя був закритий для інших постояльців. Далі почався цирк: пан Жириновський намагався пройти на територію деревообробного комбінату, заявляючи, що це його власність, проте його не пускали. Однак трохи згодом Жириновський сказав журналістам, що жодних претензій не має й судитись ні з ким не буде, бо, мовляв, вже домовився "увійти в долю". А у прямому ефірі телеканалу "Рівне 1" Жириновський заявив на всю область: "Я сподіваюся увійти до числа співвласників підприємства".

Можна було б тільки гадати, чи справдились сподівання пана Жириновського, однак є факти, що свідчать: таки да, справдились!

По-перше, з того часу Жириновський не пред'являє претензій щодо повернення йому деревообробної фабрики діда. Отже, отримав своє – інакше б не заспокоївся.

По-друге, до візиту пана Жириновського в Костопіль ніхто не чув про існування якоїсь "Sorbes group". Деревообробне підприємство випускало свою продукцію під брендом "Swisspan". І раптом в кінці вересня 2007 року, тобто через місяць після візиту Жириновського, "Свіспан лімітед" заявляє про впровадження нового корпоративного бренда "SWISSPAN BY SORBES"! А в грудні група Сорбес заявила, що інвестуватиме у ТОВ "Свіспан Лімітед" 60 мільйонів євро.

У проміжку між цими подіями, тобто теж незадовго після візиту Жириновського, вийшов перший номер УТ (2 листопада 2007 року). Зауважте, що все це відбувалося напередодні президентських виборів 2008 року в Росії, коли деякі ексцентричні, але абсолютно лояльні режимові діячі отримали непогані "пожертви" з "тіньової каси" Кремля на імітацію демократичної передвиборчої кампанії. Зрозуміло, що ці пожертви треба було вкласти у якусь вигідну справу.

По-третє, через рік, 13 листопада 2008 року, голова парламентського Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Наталя Королевська (фракція БЮТ) зустрілася з кількома представниками деревообробних підприємств України. У парламентських прес-релізах в числі перших учасників зустрічі – керівників "найбільших" деревообробних підприємств згадувався Богдан Цуприк, директор ТОВ "Сорбес Україна". На цій зустрічі представниця БЮТ пообіцяла підприємцям максимальну підтримку уряду. А 9 грудня 2008 року, менш ніж за місяць після цієї зустрічі, Жириновський публічно вибачився перед Юлією Тимошенко за знятий його однопартійцем Митрофановим хамський "порнофільм" "Юлія". Ще й натякнув у цьому вибаченні: мовляв, давайте зустрічатись та прибирати митні кордони! Щоб легше було деревину в Європу вивозити?... Чудовий "антикризовий" захід, який зрештою і було здійснено. Але подумайте, як часто в своєму житті публічно вибачається пан Жириновський і як дорого коштують такі вибачення! Мабуть, не менш дорого, ніж відсутність певної продукції певної фірми у стоп-листах митниці.

І, нарешті, останній штрих. У червні 2006 року в газеті "Рівне вечірнє" журналіст Сергій Штурхецький написав: "На місці колишньої лісопильної фабрики Іцхака Едельштейна після фактичного припинення роботи Костопільським домобудівним комбінатом нині не без успіху працює одне з найбільших вітчизняних виробників деревостружкових плит – ТзОВ "Свіспан-Лімітед", підприємство зі шведськими інвестиціями. Та все ж деякі джерела пов'язують власників підприємства з вітчизняними бізнесменами, зокрема, з братами Суркісами". Я цілком довіряю відомостям пана Штурхецького.

Отож, тим, хто шукає власників журналу "Український тиждень", я порадив би звернутись до братів Суркісів і до пана Жириновського.

На додачу дозволю собі висунути ще одну версію про походження назви маленької австрійської фірми-ширми "ECEM MEDIA", від імені якої офіційно зареєстровано "Український тиждень". Патріотичні читачі УТ, мабуть, і не підозрюють, що "загадкова австрійська абревіатура" ECEM більше схожа на топонім угорською мовою (це одна з офіційних мов в Австрії), який, до речі, так само пишеться чеською та словацькою і читається українською як "Ецем". Це цілком кошерний топонім з Біблії (Ісуса Навіна, 19:3 / Józsué könyve 19:3), місто на півдні земель Ізраїлевих синів, спадок Симеонового племені.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua