Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
політична система України   демократія   представницька влада   Конституція   конституційна реформа   президентські вибори

Що робити? Найнагальніше


0
Рейтинг
0


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
2

Надокучили мені уже усі оті дурні розмови на УП зі скигленнями постійними і плачем. Репетують: "Що робити? Що робити?" І самі ж собі відповідають – "А фіг його знає!" Вже он і Конституцію знову хочуть по кругу пустити – так ніби це щось змінить, і так, ніби усі теперішні проблеми виникли не через попереднє її зґвалтування.

Довелося взяти ручку і за один вечір накидати хоча б саме елементарне і першочергове. Велику статтю писати не захотілося, тільки тезисно. Правда ще на два дні її притримав – і кілька пунктів додав. За остаточність варіанту правда все-одно не ручаюся, але це принаймі хоч щось – те, що необхідно і реально створити:

1. Вивести з-під управління Президента МЗС, СБУ, МО та Національний банк.

2. Залишити йому право розпуску ВР і право вето.

3. Залишити прямі всенародні вибори Президента.

4. Ліквідувати інститут Представників Президента.

5. Створити виконкоми обласних рад.

6. Закріпити прямі вибори голів облрад.

7. Розділити повноваження виконкомів обласних рад і Кабміну в частині, що стосуються місцевого і загальнодержавного підпорядкування.

8. Підпорядкування загальнодержавних органів – СБУ, МВД, КРУ, податкової – передати чи залишити в віданні Кабміну.

9. Створити двопалатний парламент. Верхня палата – законодавча, за пропорційною системою по відкритих списках – визначає шлях розвитку держави, формує уряд і несе за нього відповідальність, не більше як 50-70, до 100 чоловік. Нижня – палата представників – наділена контрольними функціями – слідкує за використанням коштів, формуванням бюджету в частині утримання органів влади і розподілу коштів по регіонах, створює слідчі комісії, призначає зарплату наступному складу парламенту. Обирається на термін не більш як 2 роки з обмеженням права бути депутатом більше як два терміни підряд. За час депутатства зберігається попереднє місце роботи, на зразок декретної відпустки у жінок. Обирається за мажоритарним принципом по кілька чоловік від області + ще кілька чоловік для областей з більшим населенням (Харківська, Донецька, Дніпропетровська) + 1 чоловік від кожного міста-мільйонника... Депутат-мажоритарщик має реально проживати у даному регіоні не менш як 5 років (мабуть не просто в області, а й в відповідному її ТВО) – і не має бути в даний момент депутатом інших рівнів – ні законодавчої палати, ні обласної ради. Кількість депутатів, приблизно, по 4 (5) від області + 1 за кожен мільйон в області, + 1 за місто-мільйонник. Тобто в середньому вийде по 4-5 депутатів від області, 6-7 від Київської і Харківської, і 7-8, чи трохи більше, від Донецька і Дніпропетровська. Точніше можна буде уточнити – так, щоб були представлені і інтереси області як окремої адміністративної одиниці, і враховувалися інтереси більших областей. Криму, як автономній республіці, напевно теж можна дещо збільшити квоту + 1-2 депутати від Севастополя.

10. Заборонити депутатам балотуватися одночасно в кілька різних рад чи бути депутатом кількох різних рівнів.

11. Встановити залежність чиновників усіх рівнів від стану справ в державі. Зарплата – середня зарплата по галузі (регіону), помножена на коефіцієнт його зростання чи спаду. На кожних виборах палати представників ВР (тобто раз в 2 роки) оцінюється діяльність усіх органів влади по 10 бальній системі від -5 до +5. Відповідно до цього нараховується коефіцієнт преміювання/відшкодування в діяльності усіх чиновників. Повторне, третій раз підряд, отримання негативних оцінок якомусь з чиновників на рівні нижче як -3 веде до заборони займати керівні посади в державі на певний строк. Для більш об'єктивної оцінки діяльності влади заодно ввести оцінювання важкості завдань, що стояли перед владою. При більшій важкості допускаються більші промахи, при меншій важкості – зменшується рівень преміювання (попередня оцінка помножується на певний коефіцієнт і заноситься в трудову книжку).

12. Вивести юридичну систему країни з підпорядкування Кабміну (Мінюст) та Президента (прокуратура). Для цього ввести пряму виборну посаду державного Канцлера, як в Естонії, наділеного контрольними, але не управлінськими функціями.

13. Вивести фінансову систему з-підпорядкування чиновників, ввівши пряму виборну посаду Державного Казначея. Кабмін розподіляє і використовує кошти, але отримує їх по своїй законодавчо обґрунтованій заявці в Казначействі, якому підпорядковується податкова і митниця (в частині збору коштів, а не створення нормативних документів, що є віданням Кабміну), і фонд Держмайна (в частині надходження коштів від приватизації). Тобто для управління державними ресурсами Кабмін змушений працювати в парі з законодавчою палатою парламенту та з Національним банком. Казначейство має право контролювати палата представників парламенту і Президент. Казначейство не має права відмовляти Кабміну в наданні коштів, якщо його вимога не є прямим порушенням закону.

14. Скоротити право вето Президента, залишивши його тільки стосовно тих законів, що стосуються прав і свобод громадян та безпеки і функціонування держави. Економічний блок має право заветувати лише палата представників, але конституційною, а не звичайною більшістю. Долається вето конституційною більшістю обох палат. Палаті представників, як і Президенту, додатково делегується право розпуску парламенту і право звернення в Конституційний суд від імені громадян. Одночасне подання і Президента, і Палати представників про розпуск парламенту автоматично веде до повторних виборів обох палат.

15. Підпорядкувати Кабміну СБУ, МО, МЗС, фонд Держмайна (в частині управління державним майном, або створити новий орган для цього), ДУСю, Національний банк (можливо, чи передати його в Казначейство), Пенсійний фонд. Кабмін утворює коаліція. При відсутності коаліції, яка би утворила більшість протягом місця після проведення виборів, до її формування приступає політична сила, яка набрала найбільшу кількість голосів, навіть якщо вона й не має 50% (уряд меншості). Якщо вона теж не може сформувати уряд протягом місяця (1/2 місяця) – наступна сила. Якщо й та не може – знову перевибори. Програма уряду затверджується в Палаті представників, а не в законодавчій палаті (мабуть) простою більшістю голосів (або на спільному засіданні обох палат).

16. Розібратися з пенсійною системою. Заборонити пенсії вищі 20 (10?) тис. грн., та скоротити пенсії працюючим пенсіонерам 40-річного віку – виплачувати їм лише якийсь процент від пенсії аж до досягнення ними 55-річного віку (крім інвалідів, звичайно). Заборонити різницю в зарплатах більш як в 20 (30?) разів на підприємствах усіх форм власності. Більші виплати повинні оформлятися вже не як зарплата, а як одноразова чи багаторазова винагорода і оподатковуватися зовсім по-іншому – а не 15%, як зараз.

17. Прийняти закон про природоохоронну зону річок і про заборону зменшення території вже існуючих державних заповідників на наступних 20 років. Терміново визначити їхні межі в натурі, поки це можливо і поки дещо призупинилося хаотичне будівництво.

18. Дозволити безкоштовну і без рішення міськрад приватизацію усіх тих житлових приміщень і земельних ділянок під ними, в яких люди живуть вже не менш як останні 10 (20?) років незалежно від к-сті землі на ділянці (принаймі до 50-80 соток)

19. Заборонити переведення землі с/г призначення в не с/г фонд навіть за рішенням сільських чи міських рад. Тільки – на основі генпланів розвитку міст чи сіл, затверджених двічі – і радою відповідного рівня, і – вищестоящого. За поданням депутатів місцевого рівня в разі необхідності таке питання може бути винесене й на розгляд Палати представників.

20. Гарантувати право громадян на звернення до органів влади (в т.ч. судових) рідною мовою (не плутати з обов'язковим знанням чиновниками державної мови), створити граматику і гарантувати вивчення бажаючим в відповідних регіонах українського варіанту російської мови та літератури замість російської як іноземної. Одночасно ввести 5 (10?) - річний мораторій на розгляд інших конфліктних питань – вступ в НАТО, введення двомовності, зміну назви країни, вступ в будь-які Союзи, зміну територіально-адміністративного устрою чи меж держави.

21. Створити (відновити) діяльність інституту стратегічних досліджень з обов'язковою регулярною публікацією результатів його прогнозів в пресі та Інтернеті – в т.ч. і стосовно розвитку світової економіки та курсів валют різних країн.

22. Гарантувати право громадян на доступ до відкритої інформації, аж до права прийти в органи влади і вимагати звіту (в стандартній формі, наприклад за квартал) про їхню діяльність без будь-яких додаткових обґрунтувань для того – в т.ч. і органів судової влади чи прокуратури.

23. Створити інститут (і як заклад, і як систему) державного управління. Нові парламентарі обох палат перед тим, як приступити до виконання своїх обов'язків, мають пройти обов'язкові двотижневі (місячні?) курси його викладачами хоча б по чотирьох основних предметах – економіка, основи юриспруденції, психологія управління, політологія. Хто не пройде, не здасть найпримітивніших тестів, або буде пропускати заняття – до виконання своїх обов'язків не допускатиметься і за весь цей час ні зарплата, ні трудовий стаж йому не буде нараховуватися. Цей же інститут надає управлінця (з повноваженнями адміністратора чи модератора) для керування Палатою Представників на перших порах – до вибору нею свого Голови. Відкрити звичайним громадянам вільний доступ в палату представників – принаймі в той час, коли там не проводитимуться засідання. Засідання Палати представників і спільні засідання обох палат проводити в існуючому приміщенні ВР, для законодавчої Палати виділити приміщення в Комітетах ВР, і далі – з обов'язковою трансляцією по телебаченню.

24. Відмінити інститут прописки громадян і створити електронний реєстр виборців (а згодом – і електронну с-му виборів з можливістю контролю виборця за своїм власним голосом). Надати право громадянам голосувати на будь-якій заявленій ними раніше виборчій дільниці при умові подання ними такої заявки не менш як за місяць до початку виборів.

Необхідні застереження.

Чому пропонується саме таке:


- Інститут Президентства обов'язково повинен бути збережений. Колегіальна система, позбавлена зовнішнього контролю, завжди тільки деградує. Ніде в світі немає тільки парламентської республіки в чистому вигляді – завжди є або Президент, або Монарх. В СРСР був Генеральний секретар. Це гарантує те, що в кризовій ситуації завжди існує людина, готова звернутися до народу і взяти на себе всю повноту влади – наприклад у випадку недієздатності інших органів влади.

- Президент зараз виконує ф-ції і Гаранта Конституції, і Представника Народу, і Керівника Виконавчої влади. Для розподілу влад повинно бути збережено тільки перших дві перших ф-ції. Щоб зберегти за собою якийсь вплив на владу, він координуватиме (і не більше того) роботу Палати представників.

- Парламент виконує ф-ції законодавчі (вибір напрямку розвитку країни, цілі) і представницькі – представників народу. Ці функції теж треба розділити. Стратегію розвитку держави повинні писати підготовлені люди, еліта нації. В ідеалі – саме їх і повинні хоча би задля власного самозбереження, відшукувати і підтримувати політичні партії. Народ же повинен визначати інше – те, як саме досягати цю ціль, контролювати методи її досягнення, щоб заради хорошої цілі його же і не знищували, як це вже було колись. Тому необхідно розділити ці два завдання – для чого й пропонується створити другу палату, яка наділяється контрольними функціями і яка гарантує забезпечення прав меншості та прав громадянина. Для цього палата представників додатково отримує право звернення до Конституційного суду, право контролювати роботу судів, право призначати позачергові вибори, та бере на себе обов'язки працювати зі зверненнями громадян.

- Термін повноважень верхньої палати можна збільшити до 6-7 років. Враховуючи наявність права розпуску парламенту і в Президента, і в палати представників – це не так багато. Тоді ефективний парламент залишатиметься працювати довше, а неефективний можна буде розпустити і швидше. Фінансування додаткових витрат на розподіл палат – за рахунок скорочення загальної кількості народних депутатів – при вказаній системі їх там буде щось біля 300. Економія від скорочення 150-ти й забезпечить необхідні кошти.

- Уряд – найнятий народом менеджмент. Його зарплата, як і любого менеджменту, повинна обов'язково залежати від результатів діяльності – інакше толку не буде. Навіть – аж до серйозного преміювання чи покарання (фінансового, мабуть) головних його керівників. Для управління державними підприємствами і взагалі треба створити інститут менеджменту чи школу держуправління – наприклад за зразком Франції.

- Менеджер не повинен сам собі призначати зарплату – це повинен робити той, хто його наймає на роботу. В даному випадку – народ. Тому зарплату призначає палата представників, а остаточну оцінку виносить весь народ, на кожних чергових виборах Палати Представників, тобто раз в два роки. При терміні обрання верхньої палати 6-7 років – це цілком нормально, кожних два роки робота уряду і виборних органів влади буде контролюватися.

- Менеджмент не повинен мати права бездумно і неконтрольовано витрачати кошти. Тому пропонується посада Держказначея. Що зібрали – те і зберегли, а не так, як зараз – ще не зібрали, а вже витратили чи вкрали.

- Демократія можлива тільки при народному представництві, наявності опозиції, гарантуванні прав громадянина та вільному доступі до інформації (не плутати зі свободою слова) – і всі пропоновані зміни виписані саме під це.

- Юридична система має бути незалежною гілкою влади, а не так, як зараз, коли прокурор фактично підпорядковується залежно від ситуації то парламенту, то президенту, а міністр юстиції – Кабміну. Виходить що в кожного є по своїй юридичній гілці влади. Має бути одне підпорядкування – контрольне (в даному разі – не управлінське) і незалежне.

- Основне: Палата представників – додатковий об'єднуючий фактор для усієї країни. Чому вона пропонується саме в такому вигляді? Зараз основною проблемою політичної с-ми в Україні є проблема недопущення до політичної влади кращої частини суспільства і навіть більше того – практично повна відсутність будь-якого механізму оновлення політичної еліти. Звичайна мажоритарна с-ма проблеми не вирішить – буде все те ж засилля представників все тих же фінансово-олігархічних партій, як і не вирішать її ніякі відкриті чи закриті списки – все-одно місця в них будуть куплятися. Прив'язка ж до регіону, не просто до обласного центру, а до окремих районів області, вже як мінімум дає нам присутність в парламенті нових облич, і до того ж – повертає громадянам раніше порушене право кожного бути депутатом ВР тоді, коли він не є членом жодної політичної партії. До того ж саме така схема (4-5 чоловік +1 за кожен мільйон) дає змогу, по-перше – дещо компенсувати представлення різних регіонів, по-друге – сформувати відчуття єдності між представниками одного регіону, по-третє – дещо маніпулювати, в разі необхідності (в хорошому сенсі цього слова, визначивши і обговоривши це попередньо на законодавчому рівні) представництвом від окремих регіонів. Наприклад Донбас і Київ в нас і без того половиною країни керують, а Кіровоградська, Черкаська і Херсонська області практично зовсім не представлені в загальноукраїнському масштабі. Їм квоту представництва можна й збільшити.

- Обмеження права перебування на посаді депутатом Палати представників не більше як 2 терміни підряд – 4 роки, по-перше зразу ж відсіє значну кількість бажаючих потрапити заради теплого містечка, а по-друге – створить потужний кадровий резерв для усіх галузей народної економіки і державної с-ми управління. Люди з регіонів проходитимуть навчання при вступі на посаду народного депутата, а через рік законотворчої діяльності 2-х тижневі курси можна й повторити, і проходитимуть реальну школу управління в парламенті. Вони ставатимуть базою для наступного депутатського корпусу обласних і районних чи й навіть селищних рівнів, для банківських і управлінських структур, менеджменту держпідприємств. А необхідні "вступні екзамени" при вступі на посаду, після закінчення курсів, зразу ж відсіють явних дурнів – може тоді й не доведеться нікому робити ніякої психіатричної експертизи, як це вже пропонується зараз.

- Звичайно дещо можна було би виписати і по-іншому. Під президентську модель, наприклад, але навряд чи це тепер для України вже є реально...А може навіть й небезпечно – в народу немає єдиної мети, існують різні погляди на розвиток держави – і т.д. А так питання визначення стратегічної мети виноситься в окрему законодавчу палату – нехай там і б'ються скільки схочуть, вся ж інша країна тим часом просто житиме і розвиватиметься.

- Про всяк випадок треба передбачити можливість одноосібного управління державою на випадок війни чи кризи. Колегіальне управління ефективне тільки тоді, коли не треба брати на себе безпосередню відповідальність за прийняті рішення. Інакше відбувається або зсув в сторону ризику, або навпаки – виникає нездатність прийняти будь-яке рішення.

- Саме основне – всі ці зміни не так вже й важко ввести законодавчо, тому що існує цілком легітимне рішення референдуму ще часів Кучми щодо створення двопалатного парламенту.

Обговорення, якщо комусь це цікаво і є що сказати,

буде тут, на незалежному ресурсі – http://nad.org.ua/ua/module/Bureaucracy-efficiency/conception/1304/

P.S.

Запрос
ив би я до нього і відомих політиків – під ніком, звичайно, тільки вони на наші сайти не ходять, вони й без того думають, що все вже знають.


Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua