Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
ШАХРАЙСЬКА ПРИВАТИЗАЦІЯ

НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ ПО БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ ЧОРНИЙ ВАДИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ WWW.KOMITET.COM.UA

Вадим Чорний | 8.02.2009 00:29

-3
Рейтинг
-3


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
9

ШАХРАЙСЬКА ПРИВАТИЗАЦІЯ
Яким чином була нарахована вартість іменного приватизаційного паперу в 30 тисяч карбованців? Ми стверджуємо, що вартість ваучера нарахована неправильно.


НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ ПО БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ ЧОРНИЙ ВАДИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ WWW.KOMITET.COM.UA
ШАХРАЙСЬКА ПРИВАТИЗАЦІЯ

Яким чином була нарахована вартість іменного приватизаційного паперу в 30 тисяч карбованців? Ми стверджуємо, що вартість ваучера нарахована неправильно.

ХТО визначив, скільки коштує ВСЕ побудоване в Україні за довгі роки працею багатьох поколінь? ХТО вирішив, що частка майна одного громадянина України становить один ваучер, який громадянин України вимушений був продати за 10 доларів? Це вирішили політики-мільйонери. Наш Комітет направив запит до Кабінету Міністрів України та Секретаріату Президента України з проханням надати всі розрахунки щодо визначення вартості ваучера, а також усі закони, нормативні акти, рішення, накази, постанови уряду, укази Президента України, інструкції та всі інші матеріали, які були прийняті і діяли для реалізації програми приватизації державного майна.

Вони щодня продають державні народні підприємства... Хто дав їм дозвіл? Народ України не давав... Вони все роблять цинічно... Продали "Криворіжсталь", а потім створюють депутатську комісію, щоб знайти, де поділись ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ МІЛЬЯРДИ гривень... Щоб народ не думав, як його грабують, вони влаштовують різні ШОУ на МАЙДАНІ, щоб було про що поговорити... Всього щодо приватизації державного майна, яке належить народу України, було прийнято близько 854 законів, інших нормативних актів, рішень, наказів тощо. Більшість із них скасовано, адже свою функцію вони виконали. Кожен такий документ був кваліфіковано опрацьований для виконання певних функцій. Особи, чиєю волею приймалися рішення щодо тих чи інших актів приватизації, як тоді, так і зараз – при владі і в політиці. Це тоді вони були бідні, а зараз – мільйонери... Вони розграбували, привласнили загальнонародне майно, спадок від УРСР. Це фінансові групи, клани, а також ті, хто був при владі. На мою думку, необхідно визначити в державному, комунальному майні, землі частку кожного громадянина України незалежно від віку станом на 24.08.91 і оцінити її за ринковою вартістю. Частка кожного громадянина може становити понад 10 мільйонів гривень.

Значна частина колишніх державних підприємств опинилась у власності лише 5 % громадян України.

Тобто в результаті приватизації державного майна відбулось розшарування населення України на багатих "покидьків-мільйонерів-політиків" і решту громадян, ними ошуканих.

Для пограбування народу України шляхом запровадження шахрайських схем були навмисно прийняті нормативні документи, які дозволяли вищезазначені норми обходити. Указом Президента України Кравчука Л. М. від 19 лютого 1994 р. N55/94 було легалізовано створення так званих інвестиційних фондів – закритих акціонерних товариств, які мали виключне право на здійснення діяльності у галузі спільного інвестування. Інвестиційним фондам було дозволено випускати інвестиційні сертифікати – цінні папери, які реалізовувалися фондами серед громадян і передбачали право громадян на отримання дивідендів. На відміну від приватизаційних сертифікатів, які забезпечували право громадянина на отримання ним частки державної власності, гарантованої державою, інвестиційні сертифікати не давали громадянам право на участь у прибутках новостворених фондів, а це право гарантувалось лише самими інвестиційними фондами.

17 березня 1993 р. Кабінетом Міністрів України, Л. Д. Кучмою був прийнятий, на мою думку, ЗЛОЧИННИЙ Декрет про довірчі товариства, відповідно до якого довірчим товариствам було надано право здійснювати представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з громадянами щодо реалізації їхніх прав власників. Майном громадян-довірителів могли виступати кошти, цінні папери та документи, які засвідчували право власності довірителя, тобто ті самі приватизаційні сертифікати.

Таким чином була фактично легалізована посередницька діяльність з приватизаційними сертифікатами, яка дозволяла обмінювати їх на інвестиційні сертифікати. Приваблені фантастичними прибутками в 500 відсотків річних і більше, які обіцяли інвестиційні фонди та довірчі товариства, громадяни масово обмінювали свої приватизаційні сертифікати – цінні папери, гарантовані державою, – на інвестиційні сертифікати – папери, що засвідчували їхні права на надвисокі прибутки без будь-яких гарантій. Керівники держави Л.М. Кравчук і Л.Д. Кучма удосконалили цей механізм пограбування народу України, взявши за основу всі дії, які були впроваджені в Росії. При цьому абсолютно ігнорувалась пряма вимога закону про те, що приватизаційні папери можуть бути використані лише для обміну на документи, що встановлюють право власності на придбані об'єкти приватизації.

Приватизаційні сертифікати згідно із законодавством не підлягали вільному обігу (у тому числі й обміну) на ринку цінних паперів. Але додатковими (здебільшого підзаконними) нормативними актами була створена нормативна база для їх готівкового обігу, викупу чи обміну у населення та акумулювання у руках тих самих ОЛІГАРХІВ, КЛАНІВ і ФІНАНСОВИХ ГРУП, котрі з самого початку добре продумали, як пограбувати український народ, СКУПИТИ ВСІ ТЕЛЕКАНАЛИ, прийти до влади і "морочити голову" своїми "розборами", щоб на телеканалах, окрім їхніх війн, нічого не було, і народ не думав про те, як його обдурили. Вони володіють сьогодні більшістю майна у державі і ВВАЖАЮТЬ, ЩО ВОНИ І Є ДЕРЖАВА.

Коли громадянин України, отримавши приватизаційний сертифікат, робив вибір щодо внесення приватизаційного сертифіката у підприємство, він бачив, що підприємство має борги, наприклад, 3 мільйони гривень. Інші організації винні підприємству 10 мільйонів гривень, тому воно ще якось працює. Коли він прийшов на збори, то дізнався, що за борги перед бюджетом, за несплачені податки на все майно підприємства і на його рахунок виконавчою службою юстиції накладено арешт. Для того, щоб сплатити борги за податки на землю, інші платежі та збори, податкова надавала дозвіл на продаж майна за умови, що всі отримані кошти підуть на погашення податкової заборгованості.

Потім виконавча служба за рішенням судів за борги розпродавала підприємство частинами. Нові власники, акціонери розуміли, що підприємству винні 10 мільйонів гривень, у них була надія отримати кошти, у тому числі і від державних підприємств, та відновити підприємство, щоб воно працювало. Але боржники виявилися фіктивними фірмами або перебували в стані фіктивного банкрутства.

З державного підприємства не можна було стягнути кошти, тому що у 2001 році був узаконений мораторій на відчуження майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка становить не менше 25 %. Це призвело до того, що стягнути борги з державних підприємств стало неможливо. Більше того, всілякі акціонерні товариства, частка державного майна в яких становила не більше чверті, також фактично "пробачили" всім свої борги. Таке пряме і нахабне порушення принципу рівності всіх форм власності, закріпленого в Конституції, а також принципу чесної конкуренції поставило державні та на чверть державні підприємства у привілейоване становище. Всі їх борги недержавним підприємствам були практично списані злочинним законом. У 2003 році Конституційний Суд України фактично підтвердив "законність" вищезазначеного закону. Внаслідок цього збанкрутіли безліч недержавних підприємств, які просто не могли отримати назад свої гроші надані в борг. Таким чином, була фактично узаконена ліквідація величезної кількості підприємств недержавної форми власності у місті та селі, і що найстрашніше – підірвано довіру до держави як справедливого та неупередженого вартового економічних відносин та добробуту свого народу.

Тому було два варіанти: перший – чекати, поки підприємство збанкрутує, другий – продати свої акції за копійки. Держава дала народу не підприємства, а борги, які створили її посадовці, котрих призначав уряд. Тому саме уряд несе відповідальність за пограбування народу України.

Громадяни України, зокрема, пенсіонери, були навмисно поставлені у такі життєві умови, що не мали змоги на той час купити ні хліба, ні ліків. Протистояти такій "приХватизації", навіть висловлювати своє незадоволення прості люди не могли, бо на державному рівні було дано "добро" та увімкнено "зелене світло" злочинним угрупованням – "братві". Керівництво держави та уряду, майбутні "політики-мільйонери-мільярдери", не мало потреби застосовувати міліцію для розгону зборів та демонстрацій – народ був заляканий. Саме тому більшість людей продавала свої сертифікати за 10 доларів. Ті, в кого ще залишилися їхні частки майна або акції підприємства, дивідендів не отримують і не будуть отримувати.

Все це окремо і в цілому є чітко налагодженою схемою, керованою одними й тими самими особами, застосованою для пограбування народу України. В результаті ми не маємо середнього класу: в нас є мільярдери, мільйонери і жебраки.

Робити з народу бидло, панове олігархи, ми вам не дозволимо!

Всі наші уряди виживали не на розвитку і будівництві підприємств, а на продажі нашого народного майна: вони проїдають і грабують усе, що побудували наші батьки.

Спитайте в них, що вони побудували? Нічого не побудували і не побудують! Вони знищили 7 мільйонів наших громадян, 5 мільйонів виїхали за кордон на заробітки. Вони хочуть знищити і нас, а наших дітей зробити своїми рабами.

ПРИВАТИЗАЦІЯ – ЦЕ ЗЛОЧИН ПРОТИ НАРОДУ УКРАЇНИ, КОТРИЙ ТРИВАЄ. МИ НЕ ДАВАЛИ ЗГОДУ ПРОДАВАТИ НАШЕ НАРОДНЕ МАЙНО ОЛІГАРХАМ ТА ЇХ РОДИЧАМ, ЗЯТЯМ КЕРІВНИЦТВА ДЕРЖАВИ, УРЯДУ ТА ПІДСТАВНИМ ОСОБАМ. ІНВЕСТИЦІЯ – ЦЕ НЕ ПРОДАЖ.

Вони навмисно доводять підприємства до банкрутства, щоб мати підстави для їх продажу іноземцям або олігархам. Вони не можуть керувати державними підприємствами, зате дуже добре знають усі тіньові схеми, щоб красти гроші з бюджету. Вони заховали пограбування народу за словом "ПРИВАТИЗАЦІЯ".

Всі підприємства, здані в управління та оренду, мають бути повернуті у державну народну власність. Якщо всі розпродані державні підприємства, комунальну власність, землю повернути в державну народну власність і віддати в управління, що контролюватиметься громадськими організаціями, то особа, в управлінні якої все це знаходитиметься, могла б отримувати 2 % від прибутку, держава – 48 % (на оплату бюджетних організацій), а 50 % надходило б на рахунок народу України від новонародженої дитини до пенсіонера, всім порівну. І це реально!

Як говорив великий "спеціаліст з приватизації" Б.Березовський: "Приватизація проходить у три етапи: на першому етапі приватизується власність, на другому – приватизуються прибутки, на третьому – приватизуються борги". На мою думку, є четвертий етап – приватизація влади. Україна вже пройшла всі чотири етапи.

Маючи потужні підприємства і один із найкращих у Європі кадровий потенціал, ми мали можливість за 17 років кардинально підвищити життєвий рівень, так щоб середня заробітна плата становила 25 000 гривень на місяць. Замість цього декілька кланів вкрали всі наші підприємства і продовжують нас грабувати, але кінець їхнім діям близький. Щоб його відстрочити, вони забивають усі телеканали з'ясуванням стосунків між своїми кланами, щоб відволікти народ від головної проблеми. За Конституцією все державне майно належить народові України. Все державне, комунальне майно, землю повинні були оцінити та визначити, яка частка належить одному громадянину України, від новонародженої дитини до пенсіонера, станом на 24.08.91 р.

Після цього Уряд може керувати та управляти нашим майном, кожному громадянину відкрити рахунок у Національному банку і щомісяця виплачувати гроші за взяті в управління підприємства, землю тощо... Частка одного громадянина може становити понад 10 000 000 гривень, але з'ясувати, на скільки більшою вона є, можна, тільки маючи доступ до урядових документів, котрі вони зробили таємними, як, наприклад, відомості про те, скільки в нашій країні природних родовищ нафти, газу та кому вони надані в користування – ця інформація є "державною таємницею". Що вони мають на увазі, говорячи, що треба робити приватизацію? ПриХватизацію вони роблять... Хто дав їм право продавати наше народне майно?

Всі, хто приходить працювати в уряд, розпродають наше майно, вони нічого не побудували і не побудують. Необхідно здійснити люстрацію роботи уряду, починаючи з 24.08.91 р., все державне, комунальне майно, землю станом на 24.08.91 р. повернути в державну народну власність.

Політичні партії не писали в своїх виборчих програмах, що вони продаватимуть наше народне майно. Криза в бюджеті виникає, коли призупиняється "приХватизація" – продаж народного майна. Ми їм згоду і дозвіл продавати наше майно не давали. Майно закінчується. Тепер вони розпродаватимуть землю. Нашим дітям нічого не залишиться – олігархи продали все самі собі. Немає середнього класу, є мільярдери, мільйонери і жебраки... І наших дітей вони зроблять рабами. Закони не діють – діють гроші.

1. Необхідно ввести мораторій на продаж державного народного майна, комунальної власності, землі.

2. Провести повну інвентаризацію державного та комунального майна і земель станом на 24.08.91 р. та визначити, якою є частка власності кожного громадянина України (на мою думку, частка громадянина України повинна складати понад 10 мільйонів гривень, а не ті жалюгідні ваучери, котрі народ України змушений був продавати по 10 доларів).

3. Необхідно прийняти відповідні закони про реприватизацію та провести референдум. Будь-який незаконний правовий акт можна визнати недійсним. Це реально. Однак, діючи поодинці, ситуацію з місця не зрушити: потрібно змінити правосвідомість усього народу. Люди повинні усвідомити, що наслідки будь-якої неправомірної політики можна змінити за допомогою права. Ми повинні об'єднатись і провести Всеукраїнський референдум.

Вадим Чорний

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua