Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Поразка в газовій війні як наслідок відсутності національної гідності


2
Рейтинг
2


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
4

Про поразку України в газовій війні і втрату національної гідності

Раби, підніжки, грязь Москви...

Т.Шевченко

Тритижневе протистояння в газовому питанні між Україною та Росією, яку вже охрестили газовою війною, завершилося не на нашу користь: транзит у Європу був відновлений, але газ для України у першому кварталі становитиме 360 доларів за 1000- кубометрів за незмінної торішньої транзитної ставки в 1,7 долара. Щоправда, довелося домовитися про досить прийнятну ціну у 159,3 долара за газовий конденсат. А ще Юлія Тимошенко стверджує, що починаючи з другого кварталу 2009 року ціна на газ для нашої держави суттєво зменшиться і буде вираховуватися за європейською формулою, прив'язаною до ціни на нафту, і в середньому становитиме 228, 8 долара за 1000 кубометрів.

Натомість експерти і фахівці з Секретаріату Президента стверджують, що Тимошенко видає бажане за дійсне і насправді річна ціна буде не менше, ніж 280 доларів.

То хто з них має рацію? Чому ціна вираховувалась не з реальної середньоєвропейської ціни, яка, приміром, у Німеччині становить 280 доларів, а для нас стартовою була ціна 450 доларів? Що це за "пільгова" знижка у 20 відсотків, звідки вона взялася? Чому, власне, Україна таки пішла на невигідні для себе умови, не піднімаючи ціни на транзит до середньоєвропейської, і погодилася на всі вимоги Кремля? І що саме прописано в угоді між "Нафто газом" і "Газпромом"? Чому у формуванні ціни не врахована ціна на газ у літній сезон? Якщо в українських газосховищах є достатня кількість газу на тривалий період, то навіщо його купувати в Росії на перший квартал за завищеною ціною? Де, зрештою, гарантії, що ціна на нафту буде далі падати, а відповідно до неї буде знижуватися ціна на газ? Чому Україна взагалі має платити за технічний газ, якщо його безкоштовно має надавати продавець-експортер газу, тобто Росія? З якої причини українці мають платити за газ власного видобутку за ціною російського газу?

На деякі запитання, пов'язані з газовим конфліктом, ми і спробуємо дати відповідь у цій статті, враховуючи фінансові, міжнародні, внутрішньополітичні та національні аспекти проблеми. Але, підозрюю, що більшість з них так і залишаться таємницею.

Як повідомляють інформаційні джерела, переговори між "Нафтогазом" і "Газпромом", коли визріла ціна у 235 доларів, було зірвано посередницькою фірмою Д.Фірташа "Росукренерго", яка зажадала від України 285 доларів і змусила українську делегацію покинути Москву. Інші ЗМІ озвучують версію подільників Фірташа "регіоналів" Бойка і Льовочкіна, які звинуватили Тимошенко в лобіюванні нової посередницької компанії Бакая та Медведчука FKPTT Universal Swissland, яка мала експортувати в першому кварталі 4,5 млрд.кубів російського газу за кордон. За їхніми словами, саме відмова у підтримці діяльності цієї компанії з боку Москви і призвела до зриву домовленостей.

Не секрет, що протягом тривалого часу "Газпром" внаслідок зупинки транспортування газу поніс величезні фінансові збитки і, зрозуміло, намагався їх компенсувати за рахунок української сторони.

Та зрозуміло також, що Путін і його команда були готові на будь-які фінансові втрати, аби лишень зберегти свій геополітичний вплив на сусідніх територіях, вкотре погіршити імідж України серед Європейської спільноти і зганьбити українців тавром ненадійного партнера. При цьому Путін не стримувався у виразах, називаючи українців злодіями, шантажистами й провокаторами. Усе це за допомогою підконтрольних Кремлю російських і зарубіжних ЗМІ робилося для того, щоб Євросоюз визнав свою повну залежність від російського газу і вкладав гроші у північний та південний поки що гіпотетичні газотранспортні проекти в обхід України.

Така політика мала на меті залякати Україну, поставити її на коліна і врешті-решт змусити владу до приватизації газотранспортної системи "Газпромом" за прикладом Білорусі.

На моє превелике здивування, з початку нового року діюча українська влада (у всякому разі, на людях) повела себе гідно і не піддавалася на будь-який тиск Москви, запевняючи Європу у своїй непричетності до зриву поставок газу в країни ЄС. Навіть спільна заява Ющенка й Тимошенко свідчила про бодай тимчасову єдність президентської та прем'єрської команди.

Та все це виявилося блефом, коли на перший план знову вийшли президентські амбіції і намагання сподобатися українському виборцеві. Незважаючи на те, що В.Ющенко визначив конкретні директиви щодо ведення переговорів з "Газпромом", Ю.Тимошенко вкотре їх проігнорувала і повела свою гру, очевидно, розраховуючи на підтримку Кремля під час наступних президентських виборів.

Власні політичні амбіції, жадоба збагачення своїх сімей і приручених ними кланів розривають українське суспільство, роблять Україну слабкою державою, вразливою для внутрішніх та зовнішніх викликів, з якою ніколи всерйоз не рахуватиметься ні Євросоюз, ані Росія. Одна очільниця підігрує Москві, водночас не цураючись таємних змов з фінансовим аферистом євреєм Соросом, інший – вірою і правдою служить дяді Сему, ще один постійно плазує перед Москвою, називаючи газову війну для України програною ще до завершення переговорів. Я вже не кажу про "регіоналів" і комуністів, які продовжують відігравати роль п'ятої колони Москви і радше захищають інтереси Росії, ніж своєї рідної Батьківщини.

Хіба в такій ганебній ситуації може йти мова про бодай якийсь кволий патріотизм?

У своїх публічних заявах (тобто, на словах) національну гідність проявили Президент, екс-спікер А.Яценюк, міністр закордонних справ В. Огризко і, навіть, посол України в Росії К. Грищенко які ревно відстоювали правоту України перед Європою і Росією. А решта? Прем'єр-міністр впала в мовчанку, спікер ВР заходився запобігати перед російськими політиками, лідер опозиції, проспавшись після новорічної п'я..., тобто, сплячки, почав виголошувати нісенітниці з трибуни Верховної Ради. І ні від кого жодної конкретної пропозиції, що саме треба робити, щоб у майбутньому убезпечити себе від подальшого тиску і шантажу Кремля.

Та й перед Європою не треба запобігати, бо їм, ситим і зарозумілим, уже давно байдужа доля українців, і ні про НАТО, ні про Євросоюз з нами навіть розмовляти не бажають.

Ставку треба робити на власні енергетичні ресурси – збільшення видобутку свого газу, розробку нових родовищ, використання надлишкових енергоресурсів атомних станцій та альтернативних джерел електроенергії, енергозбереження, переоснащення українських підприємств та їх технологічне оновлення... Саме такі кроки мають слугувати пріоритетом національної політики, яка має бути підкріплена відповідними законодавчими актами Верховної ради, Указами Президента і Постановами уряду. Та головне – негайно потрібно прийняти Засади нової енергетичної політики України, виходячи зі зміцнення її національної безпеки.

І звичайно, при цьому не забувати про почуття національної гідності. Навіть коли у квартирі не дуже тепло, завжди треба пам'ятати, що є на світі щось значно вартісніше за газ, і згадати слова литовця, який у відповідь на погрози Горбачова про відключення газу його рідній Литві сказав: "Я здохну від холоду і від голоду, але я щасливий вже тим, що помру на власній землі у незалежній і вільній Литві!"

Сергій Степанишин.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua