Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Визнання Голодомору актом геноциду – чому "почекайте"?

Поп-Стасів | 22.11.2008 06:36

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
3

В статті розглядається питання чому уряди провідних держав та міжнародні організації зволікають з рішенням про визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні актом геноциду українського народу.

За останні кілька років Україна провела надзвичайно велику роботу щодо визнання Голодомору в світі та посприяла засудженню цього злочину як акту геноциду в багатьох країнах. З юридичної і міжнародно-правової точки зору Україна надала достатньо доказів для визнання Голодомору актом геноциду, однак відсутність чіткої позиції в середині держави серед усіх політичних сил зводить на нівець роботу української дипломатії в цьому питанні, що, в результаті, не дозволяє наведеним Україною аргументам поставити крапку в визнанні Голодомору актом геноциду українського народу.

В міжнародних відносинах право є невід'ємною складовою частиною міжнародної політики. Тож чому політики різних країн та міжнародних організацій зволікають з цим рішенням?

Міжнародне право, спрощено, являє собою сукупність домовленостей між державами. Саме домовленостей, як між партнерами по бізнесу, і жодної наднаціональної інстанції апріорі не існує, яка б покарала винного. Таким чином, важливо розуміти, що сучасне міжнародне право не так вже й далеко втекло від "права влади сильнішого", що панувало у Середньовіччі (останній конфлікт в Грузії це яскраво продемонстрував).

Фактично, суперечка навколо Голодомору точиться виключно на політичному, а не на правовому рівнях. По-перше, через те, що геноцид як юридичний термін бере свій початок саме з міжнародного права, що, по суті, є ні чим іншим як політичною домовленістю кількох країн. По-друге, геноцид, як явище, досить рідкісне і врешті-решт стало предметом політичних торгів. Адже країна, що постраждала від геноциду претендує на певну сатисфакцію, чи то політичну, чи то матеріальну. Також не забуваємо, що імідж в міжнародній політиці не пусте слово. Він означає не просто репутацію країни як такої, а й її можливості, тобто силу. Іншими словами, визнання Голодомору геноцидом означатиме поразку Росії.

І хоча цього можна було уникнути якби нова влада на початку 90-х відразу ж визнала і засудила злочини комуністичного режиму, проте насправді "нова влада" складалася із вчорашніх палких комуністів і засуджувати самих себе їм і в голову не прийшло.

Таким чином, маємо ситуацію, коли Україна проводить переговори, влаштовує консультації, зустрічі з впливовими колами різних країн розповідаючи, пояснюючи і наводячи беззаперечні докази, а Росія в той час розмахує газово-нафтовою палицею. Росія, посідаючи вагоме місце у міжнародних відносинах, завжди впливала на думку міжнародної спільноти, оскільки залишається головним постачальником, зокрема, енергоносіїв в Європу. Поставивши у певну залежність частину Європи (Німеччину, Францію), російські політики можуть сміло заперечувати Голодомор 1932-1933рр. в Україні.

Однак, не треба думати, що світ не цікавиться питанням Голодомору. Навпаки, країни Європи, такі як Німеччина та Франція радо використовують "українське питання" в переговорах з Росією щодо поставок нафти і газу, звісно ж невідкрито. Наслідком цього є те, що хоч ціни на енергоносії ростуть, проте обсяги їх постачання не падають тоді, коли в Росії давно вже існує енергетичний голод. Так об'єднана Європа дбає і за себе загалом, і кожна країна за себе особисто. Ось такою "розмінною монетою", або, іншими словами, "делікатним шантажем" старої Європи (Німеччини, Франції, Великої Британії) у стосунках з Росією є Україна в питанні визнання Голодомору геноцидом. Адже, політика держав на найвищому рівні – це не лише вміння домовитись з найкращими для своєї держави вигодами і, як результат, створити конвенцію, підписати міжнародний договір, але в першу чергу це вміння вміщувати відповідь на питання поміж рядків висловленої репліки, політика "тонкого натяку" і "делікатного шантажу".

Таким чином, Німеччини, Франції, Великої Британії не підтримають Україну признавши Голодомор 1932-1933рр. злочином, геноцидом, доти, доки їм ця ситуація залишатиметься вигідною. В той же час, не варто забувати, що в цих країнах політики не можуть собі дозволити очевидно "некрасивий" крок, оскільки дії політиків все ж оцінюють люди, тобто є вплив моралі, і за зовнішню політику будь-якої держави відповідальність несе правляча партія. В цьому випадку опозиція такої держави відразу ж скористується моментом. В Росії це чудово розуміють, тому і виникають кожного року статті, книги і навіть цілі дисертації про "розвінчання" Голодомору з метою схилити громадську думку, а з нею і думку політиків, на свою користь.

Автори статті:

Василь та Марта Поп-Стасів

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua