Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Sapienti sat. Або що Ви думаєте про побиття 18 жовтня в Києві?

Юрій Самсон | 22.10.2008 21:58

21
Рейтинг
21


Голосів "за"
24

Голосів "проти"
3

Які б неприємні, аж до гидування, почуття не викликала вся ця ситуація в українців, все ж важливо зрозуміти що сталось і чому сталось саме так 18 жовтня цього, такого непевного для України 2008 року.

Sapienti sat. Або що Ви думаєте про побиття 18 жовтня в Києві?
Sapienti sat (розумному досить – латина).

Чи може продовжуватись практика, коли сотня-три фінансованих Кремлем маргіналів , серед яких особливу агресивність виявляють іноземці, перешкоджати конституційному праву українських громадян на мирні збори та маніфестації? Очевидно, що ні!

Чи треба було чекати вакханалії з судами, розіграної Ющенком-Тимошенком, щоб зрозуміти, що ВСЯ судова система України гнила і жодного дня не працює на захист прав українців, як того вимагає Закон? Хіба це не було зрозуміло скажімо рік тому?

Чи ще 15 жовтня 2005 року не стало остаточно зрозуміло, що міліція не може змінитись і залишається такою ж, як при Кучмі? Що Луценко, допускаючи масові бійки між українськими громадянами, які реалізовували своє право на мирну маніфестацію, і тими, хто цьому праву протидіяв (сподіваюсь, розумний читач, без огляду на політичні погляди, чітко бачить різницю), демонструє новій "демократичній" владі, що "пси режиму Кучми" готові служити режиму Ющенка? Звісно, якщо Ющенко таки ладен встановлювати свій режим, замість того, аби у відповідності до мрій мільйонів українців знищити кучмине поріддя і будувати справді вільну Україну, а Тимошенко (тоді теж Прем'єр-міністр), пасивно підтримає такі ігри Луценка.

Ющенко та Тимошенко промовчали. Перший, бо вважав Луценка "своїм", і потрібним і готовим для "утихомирення" надто вже впевнених після Майдану в своїх правах українців. Очевидно, народний президент таки побоювався власний народ – пам'ятаєте, перше, що зробив його Секретаріат (очолюваний тоді нинішнім активним тимошенківцем Зінченком)? Правильно, фортифікував вулицю Банкову, перекривши її парканами та блок-постами з обох сторін. Друга промовчала, бо ніколи не була достатньо розумною, аби зрозуміти – сила політика в підтримці прагнення народу до щастя та свободи, а не в посадах. Принагідно зазначу, що сьогодні Тимошенко може довести, що має, якщо не інтелект, то хоча б інстинкт самозбереження. Адже, якщо вона на власній спині знову занесе Луценка в парламент, той поведеться з нею так само, як зі своїми попередніми політичними "батьками" – Морозом та Ющенком. Те, що події на Ірининській в Києві дають Луценкові можливість продемонструвати свою потенційну корисність новій своїй лідерці – більш ніж очевидно. Але Тимошенко може зробити й правильний висновок – потенційний зрадник-провокатор в будь-якій команді небезпечний, а якщо останній ще й готовий на провокації криваві, то він небезпечний потрійно. Власне відсутність Луценка в списку БЮТ може бути першим сигналом, що біда таки навчила і примусила Тимошенко почати діяти розумно.

Не стану тут довго аналізувати, чим є наше МВС і ким є його співробітники. Зазначу лишень, що судячи з кількості та розташування сил МВС 18 жовтня 2008, порівнюючи їх з діями, чисельністю, екіпіровкою, дислокацією 14 жовтня цього року (коли маніфестантів було раз в десять більше), можна сміливо стверджувати, що МВС знало про те, що "спроба прориву" буде, і ймовірніше за все знало, де саме така спроба буде. Два питання: чому МВС не вжило профілактичних заходів, як того вимагає Закон "Про міліцію"? Хто готував саме такий сценарій? Чи не головний мент, як він себе любить називати, а заодно й активний політик-учасник нинішнього політичного протистояння в Україні, колишній соціаліст-революціонер, який будучи "польовим командиром" багатьох антикучмівських акцій, якимось чудом, звичайно, жодного разу й не потрапив, бодай на добу, до буцегарні, коли інші менш активні відсиділи по п'ять років?

Думаю, щодо МВС ні в кого з думаючих людей ілюзій не має. Але, як відомо, танго танцюють удвох. Тож для будь-якого зіткнення потрібна друга сторона.

Не потрібно багато знати та мати доступ до секретних матеріалів, аби щонайменше поставити наступні питання щодо дій маніфестантів, які головною метою декларували вшанування УПА.

Для початку пропоную ще раз переглянути сюжет ТСН на "Плюсах", а також фото ряд під ним.



Першою мою увагу привернуло фото, на якому один з чільних лідерів "Патріота України" Олег Однороженко, власне обличчя та головний речник цієї організації, намагається прорватися на вулицю Ірининську (бічна від центральної будівлі СБУ, та, з якої службові заїзди, зокрема і в СІЗО СБУ). Про те, що організатори "прориву" на Хрещатик поперли через вузеньку і незручну для прориву Ірининську, яка на Хрещатик взагалі не виходить, і є по суті непрохідним апендиксом для юрби, не писав тільки лінивий. Тож ті, хто спланував прорив саме тут нічим не ризикували – в сенсі, навіть якби прорватись вдалось, то на Хрещатик все одно ніхто б не потрапив. Коміністи б точно не постраждали. А ось чи вціліли люди в юрбі патріотів, які котились би крутими сходами – не впевнений. Можливо, цього не знав харків'янин Однороженко, але Луценко і його "орли" точно це знали. Тим більше дивно, яка сила-силенна спецняків стояла на цій вузесенькій вуличці. Можна припустити, що так ретельно планували захищати СБУ, але тоді доведеться допускати, що "патріоти" не проривались на Хрещатик, а планували штурм СБУ (або ж його імітацію), що в нинішніх політичних умовах акція вкрай непатріотична, а з прив'язкою до УПА, правду про яку відкриває СБУ за ініціативи Наливайченка, таке припущення вело б до думки, що провокація, якщо була спланована не МВС, а кимось іншим, була спрямована проти Наливайченка персонально. Хто був би зацікавлений в такому розвитку подій зрозуміло.

А може нічого й не було. Ну поштовхались "патріоти", але так, для розігріву, без агресії? Можливо МВС просто згустило фарби виключно для того, аби набити ціну власному міністрові напередодні виборів? Тим більше в них така традиція – то завдяки бійці з УДО "Цушко – герой!". То ось знову Луценко – "термінатор". Але ця світлина підтверджує, що поранені серед ментів з'явились таки під СБУ, а не тільки в міліцейських хроніках.



Але повернімось до Однороженка. Колишній заступник Голови ВО "Свобода", який демонстративно і з локальним скандальчиком рік тому порвав зі своєю партією, особисто публічно звинувативши її в галицькому сепаратизмі (!), а персонально Тягнибока в залежності від "інородних" олігархів, в потуранню корупції членів партії, які отримали посади в місцевих органах влади, а також в тому, що той не слідкує за сексуальною орієнтацією та статевим життям членів політради ВО "Свобода", напевно може видаватись неадекватним. Але чи варто так просто, неадекватністю, пояснювати те, що сталось. Намагання спростити – шлях немудрих.



Тому перегляньмо наступні фото. Ось тяжко побитий чоловік сидить вже в колі затриманих, роззброєних і оточених. Раз тяжко побитий, значить був в самому епіцентрі подій, а точніше на передовій, серед найактивніших. Раз отримав травми від міліцейських кийків, значить точно просто так не відпустять, поки чогось не "пришиють", бо інакше ж подасть в суд і виграє, як невинно покалічений. І правильно виграє. Тож, в таких питаннях міліція діє "професійно" – поки не забезпечить собі виправдання – хоть вмирай, але не відпустять. Чоловік сидить як і ось ця дівчина на наступному фото (внизу праворуч на світлині). Наступне її місце перебування – "скотовозка", "воронок", "конвойна". Камера на колесах, одним словом. Навіть дівчину не відпустили, недоумки. Понад сотні чоловіків їм для статистики мало!





Але, о чудо, як свідчать очевидці, пораненого чоловіка з першої світлини чомусь відпускають! Хтось має пояснення такій гуманності "космонавтів"? Зверніть увагу на наступне фото – людина, яка звільняє цього "героя прориву", не міліцейський генерал, не есбеушник, не народний депутат врешті-решт. Ні, це відомий серед скінхедів борець за расову чистоту Олександр, або як він представляється, Олесь Вахній!



Для тих, хто не знає, що то за такий діяч, що має такий вплив на працівників МВС, поясню з кінця. З його особистого звернення до Президента Ющенка, датованого квітнем цього року:

"14-го січня 2004р. мене затримали працівники Шевченківського РУ ГУ МВС в м.Києві звинувативши в пограбуванні. Формальними "потерпілими" виявились члени провокаційного "Братства", котре очолює заплямований організацією (доречі й супроти Вас також) проплачених спецслужбами й неперебірливими в досягненні запланованої забаганки політиканами провокаційних "акцій", сумнозвісний Дм. Корчинський...

На даний час, не з власної волі, я вимушений змінити місце помешкання й переховуватись, оскільки виконуючи замовлену "Постанову" Апеляційного Суду від 13.04.08., працівники Київського міського відділу МВС встановили нагляд за багатьма моїми знайомими, рідними, колегами по праці. Даною скаргою звертаюсь до Вас як до чільника держави, доля котрої не є для мене байдужою. Я вимагаю припинення переслідування моєї особи й притягнення до належної відповідальності всіх причетних до його здійснення".

Зразу перепрошую за той присмак огиди, що Ви, шановний читачу відчули, і яку відчуває кожна нормальна людина, читаючи доноси (навіть на Корчинського, навіть Президентові): "заплямований організацією (доречі й супроти Вас також) " в дусі кіплінгівського "він називав Тебе, о великий, хробаком, земляним хробаком!". Думаю цей лист вповні характеризує автора, аби ми не дивувались, яким це робом через такий короткий час після написання Вахній стає під прапори "провокаційного "Братства", яке заплямувало...". І разом з "Братством" організовує акцію, про яку тут мова, і очевидно на думку самого Вахнія провакаційною не є.

Звичайно, до нашого народного Президента може написати кожен. Чому б ні. Звичайно, на Банковій ніхто ті листи не читає, а дівчинка (хлопчик) надсилає їх "за належністю". Очевидно, що цей лист було переслано до МВС. Що ж сталось в цьому "органі" такого, що звинувачуваний в тяжкому злочині Вахній через півроку не тільки вже не переховується, але виступає одним з організаторів досить ризикованої акції 18 жовтня? Саме організаторів – подивіться репортаж ТСН, в якому Олесь Вахній розповідає не якісь там вірші, як інші оратори, а дає інструкції, хто і куди йде. І як йде.

Хоча, за словами сумлінної очевидиці, вартої всілякої довіри, в тому виступі були цікаві слова Вахнія про "знайомого мєнта, який скаржився йому на засилля нелегалів. Отже, і міліція потроху починає поділяти його погляди". ТСН вихопило найкращу частину інструктажу, слова, які Вахній в майбутньому однозначно може використати, як власне алібі, яке підтвердить, що саме він до організації "групового хуліганства", або й "масових заворушень" не причетний, і за наслідки їх відповідальності нести не може. Він бо закликав "пройти центральними вулицями Києва і ні з ким не влаштовувати бійок". Просто як знав, що буде потрібне алібі. Хоча, хіба можна так думати! Можливо Вахній просто від природи законослухняна людина, який чи єдиний з організаторів ходи завчасно, але зовсім випадково, забезпечив собі виправдання в дусі і стилістиці вищезгаданого листа Президентові.

Про законослухняність. Понад рік тому Вахній засвітився на всіх, особливо російських, каналах, коли протестував не то проти маршу проти расизму, не то проти маршу проти гомосексуалізму (заплутатись можна в тих аделаджевських маршах). Марш згадати ніхто не зможе, але всі пам'ятають переповнений неймовірним героїзмом вчинок Вахнія – кидання ним бананів в Аделаджу. А хто не пам'ятає, то тим про це постійно нагадує сам пастор, зокрема й через рік після події, піарячи свій цьогорічний марш Аделаджа постійно пригадував ті банани, як доказ "проявів расизму" в Україні. Безумовно, хотілось би поспитати в уродженця Нігерії, в яких "нерасиських" країнах він міг би собі дозволити таку хамську поведінку, яку дозволяє в Україні, але в цій публікації про інше. Зокрема про те, як в 2007 році Вахній потрапив в клуб "Арена-Сіті", оминувши спочатку охоронців закладу, а потім продемонструвавши повний непрофесіоналізм бодігардів пастора – докинувши до останнього банани (а якби, боронь, Боже, щось серйозніше?). Звичайно ж – школа конспірації! Вахній затесався, розчинившись, серед гламурної публіки – всіх тих арфушів, Ірин Білик та інших андре танів, яких був повний зал клубу. Підтвердження майстерності конспірації та перевтілення можна побачити в цьому фоторепортажі.. Хіба б такого помітили та зупинили? Банани, щоправда, Аделаджі не зашкодили, а допомогти – допомогли – це єдине, про що писали журналісти.

Тоді обійшлось адмінарештом. Але на шляху борця за чистоту раси, мораль та національні ідеали, були справи й посерйозніше. Так, в 1999 році Шевченківський районний суд засудив Вахнія до семи років в колонії посиленого режиму з повною конфіскацією майна. В суді було доведено, зокрема, розбійницький напад та пограбування офісу Комітету виборців України та побиття громадянки Канади, українки, члена Краєвої Екзикутиви Організації Українських Націоналістів Лади Т. Були й інші цікаві звинувачення та обставини справи.

З тим судом пов'язаний прецікавий епізод. Вахній, намагаючись уникнути покарання, досить грубо шантажував тодішніх народних депутатів Андрія Шкіля та Олега Тягнибока, які, як лідери націоналістичних організацій, були зобов'язані, на думку Вахнія, витягнути його з-за ґрат. Вахній попередив "що в разі якщо вказані депутати не докладуть максимум зусиль для його звільнення, то він надасть правоохоронним органам докази про вчинення О.Тягнибоком та А.Шкілем серйозних кримінальних злочинів, за які вони поки що уникли покарання". Сісти Вахній таки тоді сів, а його "докази" виявились очевидно такими, що розкрутити кампанію проти тодішніх активних опозиціонерів режиму Кучми Тягнибока та Шкіля в того ж таки режиму не вийшло.

Хоча про Вахнія можна писати ще багато, але не йому присвячується цей допис. Та й не впевнений що маю натхнення повертатись до цієї персони в майбутньому, хіба що якісь надзвичайні обставини змусять.

Особливу увагу події на Ірининській привернули в російських ЗМІ. В посиланні, яке тут даю особливий акцент робиться на крик одного з учасників зіткнення: "Журналістів б'ють!" Це має показати російському глядачеві, що не все так погано зі свободою слова в РФ, ось і в Україні журналісти зазнають насилля. Дурять москалі самі себе! Та не про них цей допис.

Ще одна неприємна тенденція: заява "справжніх націоналістичних організацій" про непричетність до подій коло СБУ. Дивна позиція. Чому б одразу не заявляти про непричетність до вбивства Кеннеді? Або з іншої точки зору – тим організаціям, які підписались, взагалі можна не робити подібних заяв. Навряд чи в Україні знайдуться хоча б які-небудь значимі події, до яких ці організації-підписанти причетні. А ось збрехати встигли: "намір нікому невідомих людей, організацій, які видають себе за націоналістів, розцінюємо як провокацію, спрямовану проти організованого націоналістичного руху та Української Держави в цілому". Якраз організатори ходи 18 жовтня добре відомі керівникам організацій, що підписали це звернення, як і багатьох з учасників ходи лідери цих "справжніх" націоналістичних організацій не тільки знають, але й мають, або мали з ними тісні організаційні зв'язки. Зверніть увагу, що ця заява, підписана, зокрема й УНА-УНСО висить на тому ж сайті, що й згадувана вище скарга одного з "невідомих" організаторів Вахнія Президентові різницею рівно в шість місяців – день в день! "Нікому не відомих", кажете? Провокація, твердите? Взагалі, якщо шановний читач не полінується і пошукає Інтернетом прізвища організаторів ходи 18 травня в зв'язці з прізвищами підписантів заяви-засудження цієї акції, або в зв'язці з назвами організацій-підписантів, знайдете багато цікавого! Треба або бути розбірливими в звя'язках, панове "справжні", або вигрібати за таку нерозбірливість вповні, а не лукавити. Принаймні я так думаю.

Які б неприємні, аж до гидування, почуття не виникала вся ця ситуація в українців, все ж важливо зрозуміти що сталось і чому сталось саме так 18 жовтня цього, такого непевного для України 2008 року.

А Ви що думаєте про 18 жовтня?

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua