Усі ми бачимо (по телевізору, чи на власні очі хто проживає у Києві) якими дорогезними авто роз'їжають посадовці. Але крім захоплення та здивування від побаченого, ми не замислюємось про їхню вартість, та про те, що оплату за придбання сплачуємо ми – народ. Суми за їх придбання та утримання обходяться державі в досить таки значну статтю видатків державного бюджету. Яку можна було б спрямувати на інші більш нагальні та актуальні сфери.
Наприклад з серпня 2006 по серпень 2007 року кабміном було закуплено чи точніше оновлено автопарк, на суму в 14 млн гривень. На які було придбано два броньованих автомобіля "Мерседес" S-класа, а також ще п'ять не броньованих. В офіційному звіті про витрати державних коштів на утримання Кабінету міністрів в 2007 році, вказано, що автопарк збільшився на 19 нових машин, які обійшлись платникам податків в 9 млн гривень. Загалом автопарк Кабінеті міністрів нараховує більше 200 машин,заправка яких обійшлась державі в 5 млн гривень. Страхування цих авто теж обходиться в серйозну "копійку" – 1,1 млн гривень. Також,було придбано два пилососи вартість яких становить 9 тисяч гривень (це при тому, що середня ціна пилососа становить 300 гривень).
І це все в офіційному звіті...А уявіть, які суми залишились поза звітом.
А скільки можна було б за ці кошти збудувати чи відремонтувати шкіл, дитячих будинків, сільських амбулаторій та лікарень...?
На цьому фоні, усі "зайці" які за дарма їздять у громадському транспорті, могли б їздити безкоштовно майже все своє життя. Але ж ні, тих хто не сплатив 50 копійок ловлять контролери і штрафують на 10 гривень. То може й в державі варто створити службу, яка буде ловити і штрафувати чиновників, які на державних автомобіля чи літаках роз'їжають у власних справах? Це було б прибутковою справою. Уявляєте які були суми штрафів...
Яскравий приклад цього – скандал з паном Рудьковським. Всі були м'яко кажучи обурені його вчинком, та сподіванням на те, що він понесе за це відповідальність. Але, як завжди це все тихенько зам'ялось і незаконна витрата державних коштів залишилась безкарною.
Але мова не про те, а про те, що відверте лицемірство, нахабність та зухвалість чиновників з часом все збільшується і збільшується. Але це і не дивно, тому, що їм за це немає ніякої кари. Народ мовчить.
Ми сплачуємо податки, ми і маємо питати на що вони витрачаються. Якщо народ спокійно реагує на такі речі обходячись тільки висловленням незадоволення та обурення під час перегляду новин то на таких керманичів він і заслуговує.
