Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

"Знал бы прикуп – жил бы в Сочи"

BERKUT | 4.09.2008 01:51

-13
Рейтинг
-13


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
17

Інструкція про те, як треба готувати спецоперації

Увесь драматизм стосунків Росії із пострадянськими країнами особливо рельєфно виявив себе у подіях російсько-грузинської війни навколо Південної Осетії та Абхазії. Ця війна стала першою для Владіміра Путіна та його наступника, яку вони вели за межами російських кордонів, фактично виступивши проти всього консолідованого Заходу. Цей зовсім не рядовий епізод чітко вказує на ті засоби, які з'явились в арсеналі оновленої Росії для боротьби за власні геополітичні інтереси. На ньому варто зупинитись детально, тому що Грузія – це ніби на порядок зменшена Україна.

Що ж дало головний поштовх такому розвитку подій?

На нашу думку таких головних факторів два:

1. Росія вдало вибрала момент та показала всім своє нове лице. Ця акція, попри істеричний галас у глобальних ЗМІ, до небес піднесла авторитет Росії, нехай на сьогодні лише в серцях її прихильників. До того ж, показала справжню готовність Заходу зі зброєю в руках боронити так звану демократію, коли противник не має страху воювати по-справжньому. Адже Росія – це не маленька Сербія, яку можна було безкарно бомбувати майже три місяці. Росія показала всім, що готова давати "по морді" своїм ворогам. Ця війна – ще один цвях у труні світу PAX AMERIKANA.

2. Друга перемога російських керівників полягає в тому, що вони на багато років наперед убезпечили для себе Кавказ від таких неприємних моментів:

a. Ліквідували загрозу появи чергових НАТОвських баз, попри галасливі обіцянки лідерів західних країн;

b. Ліквідували потенційну загрозу отримати альтернативний маршрут транспортування нафти та газу із Середньої Азії та Казахстану.

Сам же перебіг військових дій між грузинами та росіянами не став чимось таким надзвичайним, аби про нього багато говорити. Військовий результат абсолютно закономірний, а політичні наслідки ще довгі роки будуть проявляти себе на світовій мапі. Тут цікавіше для нас підкреслити окремі деталі, де, як відомо, і ховається сам Лукавий.

Без всякого сумніву грузинський президент Міхаіл Саакашвілі власними руками викопав могилу і собі особисто, і грузинській територіальній та національній цілісності, а також, у великій мірі, Сполученим Штатам Америки і всім їхнім маріонетковим режимам на пострадянському просторі. Як нам не жаль, але до цього списку приречених можна сміливо включати і Україну Віктора Ющенка.

Що ж відбулося насправді?

Звичайно, військова операція "По принуждению Грузии к миру", як назвав її президент Росії Дмітрій Мєдвєдєв, лише в певній мірі була скерована на порятунок гуманітарної ситуації. Тут все зрозуміло. Росіяни жорстоко та холоднокровно розтрощили прекрасно озброєну та підготовлену грузинську армію, а на додаток знищили всю військову інфраструктуру вартістю мільярди доларів, яку президент Грузії так ретельно вибудовував за допомогою США протягом останніх п'яти років.

То як таке могло статись всього через кілька днів після від'їзду із Грузії самої Кондолізи Райс, котра особисто опікувалась вирішальними військовими маневрами грузинської армії під керівництвом американських військових порадників?

Нижче ми наводимо власні припущення стосовно анатомії цього конфлікту.

Зрозуміло, що для карликової бідної держави, якою є Грузія, утримання 30-ти тисячної армії та витрати на оборону в розмірі один мільярд доларів на рік – це неадекватні пропорції. Треба віддати належне американським інструкторам. Вони блискуче підготували та навчили воювати грузинських військових. Легко зрозуміти, що на всю Грузію не можна знайти навіть і десяток людей, здатних спланувати операцію такого масштабу складності, як окупація Цхінвалі та знищення загонів самооборони Південної Осетії разом із російськими бійцями.

Які було задіяно з боку Сполучених Штатів Америки стимули, аби переконати президента Грузії вчинити широкомасштабний напад на російських миротворців та відкрити вогонь із "Градів" по місту Цхінвалі, ми ніколи не дізнаємось. Проте, саме так все і сталося. Кожному очевидно, що планування операції здійснювали американці. Не важко зрозуміти і головну ідею операції "Чисте поле", яку спробували втілити в життя грузинські військові. Ідея полягала в тому, щоб гарно вишколена грузинська армія, вночі, напередодні відкриття Олімпіади, несподівано накрила вогнем Цхінвалі разом із місцями дислокації російських миротворців, а потім, протягом доби, швидко окупувала всю Південну Осетію, витіснивши чи, у разі потреби, навіть і перебивши російських миротворців. Вважалось, що доки російська верхівка буде дискутувати про масштаб відповіді на такі дії, в зону конфлікту, на наступний же день, буде уведено формально міжнародні сили, можливо навіть, за участю українських військових підрозділів та оголошено про новий формат миротворчої відповідальності без російської участі. Із великою вірогідністю можна припустити, що новий "миротворчій контингент" вже було завезено до Грузії, відповідним чином екіпіровано та підготовлено до уведення в Осетію на 09 серпня 2008 року. Розрахунок робився на ніби то наявні протиріччя між Владіміром Путіним та Дмітрієм Медвєдєвим. Вважалось, що жодного збройного опору не буде ні з боку осетинських ополченців, ні з боку російських миротворців, яких через малу чисельність та недостатню оснащеність зброєю, не брали до уваги в належній мірі. Грузинська влада легковажно застосувала по житловим кварталах Цхінвалі установки "Град", прекрасно розуміючи про можливі жертви серед цивільних, бо на сто відсотків була переконаною у тому, що їй швидко вдасться замести сліди таких дій. Видно у президента Міхаіла Саакашвілі не було плану "В". Можливо американські порадники навмисно не розробляли такого плану, розуміючи, що для успішного втілення цього ризикованого заходу, схильний до паніки грузинський лідер мав бути повністю переконаним у повному успіху, а не сподіватись на відступ десь всередині операції. Можливо, американські консультанти навіть гарантували йому силову підтримку з боку США. Проте не можна виключати, що головні організатори цієї грузинської операції у США були самі переконані, що Росія не встигне, через несподіваність нападу, прийти на допомогу, а можливо і не ризикне втрутитись після жорстких попереджень Вашингтону.

А тепер, на нашу думку, найцікавіше, шановні читачі! Ми пропонуємо по гарячих слідах ще раз переглянути хроніку грузинської катастрофи, а також тих подій, які їй передували. Уважно подивившись на події, ми легко зрозуміємо і спрямування думок, і сам план Путіна. Звісно, заднім розумом. Так само, заднім розумом, тепер можуть зрозуміти план російського лідера і бідолашний Саакашвілі, і нетямущий Віктор Ющенко, і, що найголовніше, президент-інтелектуал Джордж Буш та свита його порадників.

***

Хроніки дружби народів

09.07.08 до Тбілісі з візитом прибуває Кондоліза Райс. Очевидно саме тоді Міхаіл Саакашвілі і отримав від США останні директиви по Південній Осетії, а також можливо і пряму вказівку щодо військового вторгнення.

15.07.08 В Грузії розпочинаються спільні із США військові навчання під назвою "Негайна відповідь", які тривають протягом трьох тижнів до 05.08.08 і, в яких беруть також участь військовий контингенти України та Азербайджану. Правдиву кількість представників нашої держави ми не можемо знати, проте можна припустити, що це кількасот військових, котрих потім планувалось перевдягти у форму міжнародних миротворців.

08 – 09. 08.08

00:06 Грузія почала інтенсивний обстріл Цхинвалі

00:42 Грузія пообіцяла навести конституційний лад в Південній Осетії

Командувач грузинськими миротворцями Мамука Курашвілі назвав військову операцію в зоні грузіно-осетінського конфлікту "наведенням конституційного ладу в Південній Осетії". Він також закликав російських миротворців, дислокованих в зоні конфлікту, не втручатися в ситуацію.

01:38 Штурм Цхинвалі ведеться по всіх напрямах

02:08 Грузія оголосила про початок війни з Південною Осетією

Грузія повідомила миротворців, розміщених в зоні конфлікту, про початок війни в Південній Осетії.

03:46 Грузія почала танкову атаку на південні околиці Цхинвалі

04:20 На штурм Цхинвалі пішла піхота

04:33 Росія зажадала скликання засідання РБ ООН по ситуації в Південній Осетії

07:23 Грузинська авіація завдала удару по Південній Осетії

08:56 Грузинські війська почали обстріл російських миротворців

09:44 В Південній Осетії поранено троє російських миротворців

10:09 Радбез ООН відмовилася засудити Грузію

10:39 Грузія заявила про бомбардування своєї території російськими ВПС

11:10 Командування миротворців: при обстрілі позицій російських миротворців в Цхинвалі є убиті й поранені

11:19 "Руставі-2": Грузія збила літак, що прилетів з боку Росії

12:10 (11:42) Перший канал: Грузинська армія захопила центр Цхинвалі

12:55 Південноосетинська республіканська клінічна лікарня зруйнована артилерійським вогнем, горить університет

13:45 В Цхинвалі підірваний газопровід

14:10 В Цхинвалі залишився останній пост опору південноосетинських військ

14:59 Медведев пообіцяв покарати винних в загибелі росіян в зоні конфлікту

15:01 Медведев звинуватив Грузію в грубому порушенні міжнародного права

15:06 На Цхинвалі рухається колона російських танків

15:29 Грузинськи війська відступають із Цхинвалі

15:33 Грузинські ЗМІ: Російські літаки бомбують позиції грузинських військ

16:00 Грузія пригрозила Росії війною

16:14 Російські танки увійшли до Цхинвалі

16:20 Грузія звинуватила ВПС Росії в ударах по військовій базі з американськими інструкторами

16:40 В Цхинвалі припинилися бої

16:50 Повпред Росії при НАТО розіслав всім країнам – учасницям Північноатлантичного альянсу ноти у зв'язку з грузіно-осетінською війною

16:58 МЗС Грузії попросив світову спільноту врятувати країну від Росії

17:34 В Цхинвалі оцінили чисельність загиблих в "тисячі чоловік"

17:53 Сергій Лавров: У Південній Осетії грузинська сторона веде етнічні чистки, назріває гуманітарна катастрофа

17:55 ВПС Росії завдали удару по грузинському військовому аеродрому

18:06 "Перший канал": 58-я армія почала обстріл грузинських військ в Цхинвалі

18:58 Civil.ge: Саакашвілі виводить грузинський контингент з Іраку

19:07 Грузинських ЗМІ: троє чоловік загинули при бомбуванні військового аеродрому в Марнеулі

19:32 При авіанападі на грузинську авіабазу знищено декілька військових літаків

Ось так швидко та просто вирішують великі люди долю світу, а також долю політичної дрібноти, яка з тих чи інших причин, опиняється на полі битви глобальних суперників.

Тепер уважніше приглянемось до логіки дій Владіміра Путіна. Фактично розпочавши військову кампанію проти грузинської армії о 15-тій годині 08 серпня, до 19-тої години того ж таки дня російське військо фактично зламало опір противника та поховало всяку надію Грузії на позитивний для себе результат успішної, як здавалось з самого початку, військової операції. У зв'язку з цим, саме собою приходить на думку запитання:

"Яким чином російському керівництву вдалося такого домогтись?"

На нашу думку, події розвивались за таким сценарієм:

По-перше, абсолютно очевидно, що російська розвідка вже протягом багатьох місяців мала повну інформацію про підготовку Сполученими Штатами вторгнення до Осетії силами грузинської армії. Думається, що всі деталі плану лягали на стіл Путіну, можливо навіть раніше, аніж на стіл американському президенту.

По-друге, російські генерали, детально вивчивши грузинсько-американський план нападу, вже давно мали чіткий та детально розписаний власний контр-план. Більше того. Ще заздалегідь російська армія зосередила у Північній Осетії достатні сили та засоби, аби провести свій бліц-криг, одним із важливих елементів якого мало стати миттєве отримання вирішальної переваги в повітряному просторі.

По-третє, задумуючи власну спецоперацію, Путін планував вирішальним чином підірвати потуги США проникнути в Грузію із військовими базами НАТО та поруйнувати плани прокладання додаткових стратегічних нафто та газо-гонів через Кавказ у обхід Росії.

По-четверте, Владімір Путін планував, і це очевидно, повністю знищити військову машину президента Сакакашвілі, яка почала набирати неабияких обертів, демонструвати ефективність та завдавати відчутних незручностей російській Федерації на її південних кордонах.

Чи зміг би російський уряд, коли б не знав заздалегідь про підготовку грузинського вторгнення в найменших деталях, ухвалити всі необхідні рішення та зосередити такі значні військові сили саме в потрібному місці, і це всього лише протягом 15-ти годин? Абсолютно зрозуміло – це нереально. А тому, коли брати до уваги вже попередню готовість російської армій до боєзіткнення, то постає інше запитання: "А чому Росія не попередила атаку грузинської армії? Владімір Путін чи Дмітрій Медвєдєв, думається, могли віддати наказ військовим, і грузинських вояків, ще під час виходу на рубіж атаки, зустріла би російська штурмова авіація. Але якими аргументами могла Росія виправдати повітряні удари по грузинським військовим у глибині території Грузії? Чи достатньо було просто посилатись на секретний план нападу, який нелегально добула для Путіна російська розвідка? Звісно, що такого аргументу було замало, аби виправдати силові дії на території суверенної держави, якою формально вважається Грузія. А припустімо, навіть, якби російська армія і вдарила по грузинських загонах на випередження та фактично зірвала вторгнення у Південну Осетію, то чи мали би росіяни, в подальшому, законні підстави бомбувати грузинські аеродроми та військові бази?

Тут все абсолютно зрозуміло. Жодних підстав для силового удару по грузинській військовій машині, лише на підставі припущень та секретних документів, російські керівники не мали. В умовах сучасних інформаційних війн – слово до справи не прикладеш. Ось чому, коли грузинські війська почали фактичне вторгнення, російська влада тримала паузу так довго, як це було можливо, аби пересвідчитись, що президент Саакашвілі насправді здійснює увесь апокаліптичний набір кроків, які виправдовують проведення росіянами контр-операцію такої глибини, щоб забезпечити реалізацію всіх своїх стратегій в цьому регіоні. Адже очевидно існувала вірогідність, що дані розвідки могли бути спеціально підготовленою фальшивкою. В такому разі, силова активність російської армії була би витлумачена, як звіряча агресія проти миролюбних, демократичних і прогресивних грузинів. Проте Міхаіл Саакашвілі виставив себе на загальні очі справжнім соціопатом, у повній мірі виправдавши своїми діями силові заходи російської армії. Ось ці кроки, якими президент Грузії, як цвяхами, забивав труну грузинської державності:

1. Сам факт немотивованого вторгнення;

2. Масований обстріл "Градами" та польовою артилерією житлових кварталів міста Цхінвалі;

3. Штурм грузинською армією Цхінвалі за допомогою танків та піхоти;

4. Удари грузинської авіації по житлових кварталах Цхінвалі;

5. Удари по позиціях російського миротворчого контингенту;

6. Загибель російських миротворців;

7. Зруйнування грузинською армією центральної лікарні міста Цхінвалі та місцевого університету;

8. Підрив грузинськими військами газопроводу міста Цхінвалі;

9. І нарешті Путін дочекався оголошення із Цхінвалі про масову загибель цивільного населення, підтвердженого документальними кадрами;

10. Крім того, увесь цей час, доки грузинське військо намагалось окупувати Осетію, що звісно призводило до все нових та нових жертв серед цивільного населення, російська армія спокійно чекала команди від свого керівництва, а російські лідери, дотримуючись формальної процедури, звертались до всіх міжнародних організацій, аби ті втрутились та припинили наругу над цивільним населенням.

Ще раз підкреслимо, що російські лідери вже не могли триматись осторонь, коли взяти до уваги їхні претензії на світову роль, після того, як грузинське військо почало штурмувати позиції російського миротворчого контингенту, а самі миротворці стали гинути в цих боях. Для російських керівників рубіконом стали повідомлення з фронту, коли було оприлюднити інформацію, що в результаті грузинського нападу загинули також і російські миротворці!!! І от лише тоді, коли у "келих терпіння" Владіміра Путіна упала остання крапля, ось тоді і грузинський президент Міхаіл Саакашвілі, і його український кум Віктор Ющенко, а також їхній начальник Джорж Буш, по-справжньому змогли на своїй, як то кажуть шкурі, відчути всю правдивість російського прислів'я: "Знал бы прикуп, жил бы в Сочи!"

Усього протягом чотирьох годин було стерто на порох та анігільовано дуже непогану грузинську армію. Адже всі плани американців та грузинів вже давно лежали на столі у росіян і їм легко було підготувати по справжньому ефективну відповідь. Фактично російські лідери перед самою грою "пересмикнули карти". Росіяни, звичайно ніколи не визнають, що від самого початку знали про американські плани, а Сполучені Штати тим більше не зізнаються, що над ними так поглумилася російська розвідка. Тому, природно, крайнім за всіх віддуватися залишать Міхаіла Саакашвілі. Проте українським керівникам тут варто звернути увагу на залізну витримку та просто нелюдську холоднокровність, виявлену російським лідером, який не зробив жодного поспішного, непродуманого та зайвого кроку чи заяви.

Наступні два дні грузинські розрізнені загони металися по всій країні без зв'язку та постачання, втікаючи від російських штурмовиків. Замість так званої територіальної цілісності, Грузія залишилася зовсім без армії, якщо не рахувати страшного і жорстокого приниження та наруги, яку їй довелося пережити. І це ще не все. Російські бомбардувальники методично знищили всі військові аеродроми та військові бази на території Грузії до такого стану, який коли і вдасться виправити, то лише через багато років та при немислимих для цієї злиденної країни фінансових витратах. А чи будуть США фінансувати Саакашвілі по другому колу? Це велике запитання.

Та й це ще не вся міра приниження, яку випиває грузинська нація. Попри заяви про припинення бойових дій, російські загони спецназу, не зустрічаючи опору з боку грузинів, котрі від жаху порозбігались, знаходять місця скупчення бойової техніки, більшість якої було закуплено у нас в Україні і, яка перебуває в прекрасному стані, та переганяють цю техніку на територію Абхазії і Осетії. Це спричиняє загальну паніку та нерозбериху серед грузинського населення, коли люди бачать колони танків, які кудись рухаються, попри оголошене припинення вогню. А рухаються вони прямою дорогою в Абхазію та Південну Осетію, аби поповнити собою арсенали невизнаних республік, котрі таким чином озброюються військовими трофеями, за які заплачено грошима Сполучених Штатів Америки! Цю картинку варто собі уявити наживо, як символ прийдешнього світу глобальних війн. Російські військові женуть попереду себе колони конфіскованих грузинських танків та БТРів українського виробництва, як колись татарські орди гнали награбовані отари крупної рогатої худоби.

Ось така фантасмагорія, дорогі читачі!

Коли на хвилинку відсторонитись та дозволити собі погойдатись на хвилях вільних асоціацій, то стає зрозумілим, що після катастрофи 90-х років та тяжкого національного приниження, Росія схоже гарно вивчила уроки та збирається грати у новому глобальному світі у якості воїна-кочовика, нарівні з Америкою та Китаєм, а наші лідери, нажаль, готують і для себе, і для нас з вами, звичну роль рогатої худоби, яку буде в подальшому на кожному кроці уярмлено, нещадно висічено та пограбовано.

І на закінчення, не можна проминути та не сказати про екстравагантну реакцію українського президента на події російсько-грузинської війни. Президент Ющенко повною мірою продемонстрував свої здібності стратега, коли почав розмахувати кулаками перед носом росіян, вганяючи в сором будь-яку людину, здатну відрізнити топографічну карту від карти гральної.

Спершу Віктор Ющенко видав указ про заборону кораблям російського флоту повертатись на свої бази в Крим без його персонального дозволу. Росіяни звісно з цього указу поглумились та викинули його у смітник. Тоді до справи долучився ще один стратег – начальник Генерального штабу Збройних Сил України Кириченко. Він хоробро заявив, що забезпечить виконання указу президента України і, аби продемонструвати росіянам нашу рішучість, проведе нараду зі своїми підлеглими! А вже після цього, коли паніка в рядах російського керівництва почала поширюватись як цунамі, міністр оборони України довершив розгром російських агресорів. Удар міністра був невідпорним та призвів до катастрофічної поразки супостата. Адже Юрій Єхануров категорично заявив, що віднині, прісно і во віки віків, Чорноморський Флот Росії, перетинаючи наш державний кордон, повинен буде... заповнювати формуляри нового зразку!!! От так, товаришу, треба бити ворога!

Військові стратеги знають, що коли збираєшся воювати, то краще один раз мовчки врізати, аніж три рази голосно п...нути! Галаслива активність нашого президента на своїй посаді під час цього конфлікту, демонструє всьому світові таку собі істеричну розхристаність нашого чільника та всіх його підлеглих. Пусті погрози, якими сиплять наліво й направо президент та українські воєноначальники, виставляє їх у вигляді небезпечних агресивних дилетантів. Відома ситуація "мавпи з гранатою"!

Про наслідки кожен легко здогадається сам.

Ігор БЕРКУТ, голова партії "Велика Україна"

Роман ВАСИЛИШИН, керівник Фонду соціально-політичних ініциатив.



"Знал бы прикуп – жил бы в Сочи" – глава з книги "БРАТ", яка вийде з друку у жовтні.



Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua