Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Чому я більше не пишу російською?

Консерватор | 1.09.2008 12:26

13
Рейтинг
13


Голосів "за"
15

Голосів "проти"
2

У продовження теми: "Український націоналіст москальського походження", як і обіцяв.

Чому я більше не пишу російською?
Кирило Булкін

Чому я більше не пишу російською?

Частково відповідь на це запитання міститься в останньому вірші цією мовою – "Росія". Але це не було "вольовим рішенням", просто так сталося – та й годі. Хоча, звісно, те, що "сталося", потім намагаєшся осягнути, пояснити бодай для себе...

Можливо, певного радикалізму мені додає підсвідоме бажання спокутувати те, що мої "брати по крові" робили в Україні протягом 350 років (хоча й розумію, що це – краплина, яка не перефарбує море). А взагалі проблему стосунків української та російської культур бачу в аналогії з фізики: пружину, яку тривалий час стискали в один бік, раптом відпустили. Якою буде її природна поведінка? Повернутися миттєво в урівноважений стан? Ні. "Відпрацювати" в инший бік. І лише через якусь кількість коливань, щоразу меншої амплітуди, дійти до "золотої середини". Відмінність від тієї ситуації, що є зараз в Україні – у тому, що пружину не хочуть відпускати, її й далі щосили тиснуть. Але цим намагаються йти проти природи; а природа за дії, що руйнують гармонію, карає. Тому я роблю, що можу, аби сприяти (бодай трохи) відновленню гармонії. А "доцільним часто є парадоксальне" – звідси, наприклад, й оте моє "український націоналіст москальського походження".

Коли, дивлячись спортивні змагання за участю росіян, уболіваю проти них – це теж інтуїтивне прагнення гармонії: єдина надія Росії, бодай теоретична, на порятунок (бо насильство над гармонією там уже давно сягнуло межі, говорячи медичною мовою, "несумісної з життям") – у покаянні та свідомому прийнятті якнайболючіших ляпасів. Зокрема й геополітичних: якщо якесь майбутнє для Росії та російської культури ще можливе, то, гадаю, у значно вужчих, ніж сьогодні, географічних межах. І – через добровільне прийняття звуження цих меж. Але, мабуть, ці міркування лише суто теоретичні, бо що Росії голоси кількох одинаків-Сізіфів, які штовхають угору камінь покаяння за всю націю і щоразу знову знаходять його в самому низу!

Вклоняюся перед вами, Ковальов, Алексєєва, Новодворська та инші мужні одинаки! Вклоняюся й щиро співчуваю вашій жертовній праці. Та сам докладатиму сил до иншої. Мої думки й турботи сьогодні – про одну Батьківщину й одну – українську – націю. Знаю, вони потребують моєї боротьби й праці: титанічної, але, сподіваюся, все ж-таки не сізіфової – хоч иноді, бува, здається: надто міцним корінням вросла в Україну руйнація за ті 350 років... І після голодомору, колективізації, насильницького переселення, таборів та ще безлічі способів нищення – чи здатні ті, хто залишився, на щось більше за танок "крок вперед – два кроки назад" під знущальні пасажі московського оркестру? Але годі про це. Під час наступного перепису населення попрошу записати мене українцем.

А останні вірші, написані російською, лишилися одним розділом в моїй книжці вже українських поезій. Треба ж, зрештою, підвести риску під приблизно 15-ма роками російськомовного віршування...

Коментарі
Ви праві, на 100% ні в чому не можна бути впевненим – з урахуванням того, що коїли з генеалогією і визначенням національности упродовж 350 років. Я в попередній статті написав, що все-ж таки знайшов у собі частинку українського коріння. А дід мій, великий учений, родом з Рязані – тут наче сумніватися не доводиться. Прізвище в нього було німецьке, але це тому, що когось із його предків усиновив німецький аптекар.

Та, мабуть, головне все ж таки – ким сама людина себе відчуває. Я це для себе вирішив – див. далі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua