Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
грузія   осетія   ритуальні війни   росія   україна

Ритуальні війни


14
Рейтинг
14


Голосів "за"
14

Голосів "проти"
0

Стаття з гіпотезою про ритуальні війни, що їх проводить сучасна Росія в часі зміни влади

Колись у багатьох народів існував звичай ритуального насильства. Переважно жертв цього насильства приносили в жертву ідолам, або вождям з нагоди перемоги чи якоїсь іншої сакральної події. Сьогодні звичай ритуальної війни зберігся в політичній свідомості Росії, коли в час зміни владної верхівки оголошується ритуальна війна, що є, по суті, ініціяцією нового правителя. В даному разі, зміна влади відбувається під час виборів президента Росії, відповідно ритуальна війна вибухає в проміжку кількох місяців до чи після виборів. Ритуальну війну проводять зі слабшим противником і, по суті, вона виконує функцію консолідації суспільства навколо нового "лідера нації", з одного боку, і демонстрація сили правителя так званим "зовнішнім ворогам". Тому важливий не стільки номінальни результат війни, тобто територіяльні чи економічні набутки, скільки психологічні наслідки що настають після самого факту війни.

Зародження такого ритуалу у політичній культурі сучасної Росії можна простежити на зламі епох у 1990-1992 роках. Тоді, внаслідок розпаду Радянського Союзу вибухнула ціла низка локальних конфліктів, в які більшою чи меншою були втягнуті також і російські війська. Проте основним поштовхом до постання ритуалу насильства стали не війни з іншими країнами, а путч ГКЧП в серпні 1991 року. Образ "Боріса Єльцина на танку" став своєрідною ініціацією того на посаді президента нової Росії. З нього зробили лідера, що постав на обороні демократичних перетворень у країні, і навколо якого мають об'єднатися всі росіяни.

У 1994-96 роках відбулась перша "справжня" ритуальна війна у Чечні. Тоді вона мала показати всім народам Російської Федерації марність боротьби за незалежність, а також об'єднати росіян навколо Боріса Єльцина, що бореться за цілісність та єдність Росії. Попри фактичну поразку та виведення військ з тоді вільної Ічкерії, своє завдання війна виконала – Боріс Єльцин виграв на виборах президента у 1996 році, а інші потенційно "сепаратистські" краї, такі, як Татарстан чи Башкортостан, практично припинили активно заявляти про своє прагнення до незалежности.

У 1999-2000 роках відбулась друга ритуальна війна у цій же Чечні. Цього разу на пост президента Російської Федерації вступав Владімір Путін. Путін врахував помилки минулого і війна була проведена доволі швидко та ефективно. Мета цієї війни ознаменувати для суспільства початок оновлення "сильної Росії", що відмовляється від "пораженської" та "компромісної" політики на своїх кордонах. Цікаво, що під час другої президентської кампанії у 2004 році не було проведено ритуальної війни. Це може свідчити тільки про те, що вона попросту була непотрібна – на відміну від 1996 року вибори вже були простою формальністю. З другого боку, організований російськими спецслужбами теракт в Беслані можна теж вважати різновидом ритуального насильства. Недарма ж одразу після теракту самоврядування "суб'єктів Федерації" було звужене практично до статусу області.

Останньою ритуальною війною стала війна в Південній Осетії у 2008 році. Ця війна стала кривавим хрещенням Дмітрія Медведєва на посту президента Російської Федерації. Це є перша ритуальна війна, спрямована також і назовні. Вона продемонструвала міцність Російської держави для "неслухняних" сусідів, для США та Європи, зрештою, можливо, навіть для Китаю, для якого потрібно було показати готовність захищати свої кордони на Далекому Сході. Для самих росіян це було символом спадкоємності влади та політики після зміни президента.

Важливим був не стільки формальний результат війни – збереження фактичної незалежності Південної Осетії та Абхазії під російським "покровительством", чи оголошений – "відновлення миру та стабільності в Кавказькому реґіоні", скільки фактичний – відтепер ніхто не буде сумніватися в принциповості та вазі Росії під час ухвалення тих чи інших рішень на всьому пострадянському просторі. Так, принаймні, будуть тепер вважати в офіційній столиці будь-якої країни світу.

Звісно, не варто також не враховувати також й інших чинників. Зокрема – було підірвано ефективність альтернативних енергопостачальників – нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан припинив свою роботу. В самій Росії це дасть змогу військовій еліті збільшити фінансування галузі, а також випробувати на ділі нові воєнні методи та технольогії. Крім того, дало змогу вдосконалити інструменти інформаційної кампанії. Почитайте українські новини про конфлікт – 60% із російських джерел.

Отже, можна говорити про успішно проведену ритуальну війну 2008 року. Новий правитель показав свою міць, вороги або покарані, або налякані. Наступна ініціяція відбудеться під час наступної зміни влади – чи не у 2012 році? Як ви думаєте, хто може тоді успішно виконати роль ритуальної жертви? Кому можна "підмочити" "локальним" конфліктом не тільки політичний, а, приміром, футбольний авторитет? Здогадатись не складно:-)

Коментарі
Тут іще дещо про російські царські ритуали

Рідко посилаюсь на Бєлковського, але на ритуали змальовані якісно. Та ще й з біса дотепний.









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua