Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Московська Патріархія і Україна

| 28.06.2008 20:27

14
Рейтинг
14


Голосів "за"
19

Голосів "проти"
5

Писати на церковні теми складно. Це тема, яка торкається духовної сторони життя людини, суспільства. Доводиться дуже делікатно добирати слів і виразів аби не викликати надмірних емоцій читача.

Але публікація обширних матеріалів пана Бровка вимагає певної реакції і коментарів.

Сама по собі публікація паном Бровком матеріалів є позитивним явищем, оскільки дає можливість детально ознайомитися з перебігом як самого Собору, так і з сучасною політикою РПЦ. Я не обмовився. Саме політикою! А вона є як і політика сучасного керівництва Росії експаністична, скерована на поширення і реставрацію сфер впливу часів існування колишнього Союзу РСР. Саме це проходить червоною ниткою крізь всі матеріали цього Собору.

Собор, устами свого предстоятеля визнав, що УПЦ МП є найбільшою, найчисельнішою і, що там гріха таїти, найприбутковішою складовою МП. Але головна справа зараз зовсім не в прибутках чи у майні, хоча і це не є другорядним питанням. Зараз для МП є головним і позачерговим завданням втримати УПЦ в своїй орбіті. Задля цього Кремль (саме так, Кремль!) нежалітиме жодних грошей і засобів, тим більше, що він ці кошти потім "відіб'є" на ціні на газ. Ось чому на Соборі чиняться такі "дикі танці" довкола голови УПЦ МП Володимира Сабодана. Питання канонічності дляя справді української частину кліру УПЦ є переважаючим. Це той рубікон, який вони не можуть переступити добре розуміючи потребу і нагальність підтримки і утвердження помістної Української церкви. Анафеми і прокльони, якими так рясно пообкидали московські церковні ієрархи наших українських історичних і сучасних, світських і церковних діячів можуть не в одної духовної особи викликати страх перед "братніми" прокльонами. Знаю цю проблему не з других рук. А візьміть недавню історію, коли на так званому Львівському соборі 1946 року терзали і розпинали Українську католицьку церкву.

Історія Вселенської Церкви складна і дуже заполітизована. Починаючи з витоків українського християнства (981 рік), коли Святий Рівноапостольний князь Володимир Великий прийняв християнство, слід пам'ятати, що Вселенська Церква тоді була ЄДИНА і НЕПОДІЛЬНА! Формальний поділ стався аж у 1054 році. Коли Володимир Великий хрестив Русь-Україну, то різниця була лише у обряді і тільки, а Церква, ще раз хочу підкреслити, була Єдина Свята Апостольська! Тому, наголошувати на хрещенні саме у православії у сьогоднішньому розумінні цього слова, як окремій церкві є хибним!

Так само очевидним перекрученням говорити про якусь "матірність" МП у стосунку до Української Православної Церкви. Це те саме, що сперичатися що перше – яйце чи курка? Я вже колись писав, що коли в Києві була церковна Метрополія, то на місці Москви тільки весело жаби кумкали...Про парадокс виникнення і легалізації цієї патріархії тут і зупинятися неварто бо факт доконаний і зараз з ним потрібно годитися. З ним, але не з фактом існування цього історично-церковно-ідеологічного парадоксу на території нашої Батьківщини- України.

І тут я би хотів торкнутися ще однієї абсурдальної конфліктної ситуації, що виникла між Константинопольським Патріархатом і МП. Коли я кепкував з правомірності матірністі Москви стосовно Києва, то що тут говорити про "материнськість" ставлення МП до Царгорода? Але курйоз полягає в тому, що Москва пробує нав'зувати свою волю у церковних справах навіть йому, забуваючи, сторінки сарацинської трагедії цього оплоту християнства вже давно перегорнуті і настали абсолютно інші реалії. Часи, коли користиючись скрутою Константинопольського Патріарха, його вдалося було заманити на московські болота і шантажем і погрозами досягнути своєї мети (утворення МП) давно минули! Тому смішними є потуги Москви диктувати свою волю Константинопольському Патріархату, який зараз активно перебирає на себе чільну роль у Православному світі.

Саме чере Константинопольський Патріархат може бути подолана внутріукраїнська криза православія, бо саме Константинопольський Патріархат може стати тим протиотрутним ліком проти московських прокльонів і анафем. Москва це дуже добре усвідомлює, що її ефімерному канонічному господарюванні в Україні приходить невблаганний кінець.

І тут на допомогу московським політикам в сутанах приходять політики в кагебістських мундирах. Цю ніжну "змичку" несила приховати. Зрештою, її ніхто і не приховує. Та й який сенс є приховувати те, що всім і так було відомо, що церковна ієрархія МП вся є і була на службі охранок Росії всіх часів? Які би устрої в Росії не мали місця, аж до войовничих безбожників комуняк включно, московський клір завжди був вірним слугою влади.

Враховуючи це, виникає питання, а як нам слід протидіяти цій чужинницький ворожій структурі?

Перш за все вірним православного віросповідування слід розяснювати, що МП не є релігійною установою, а політичним інструментом, яким маскується під церкву. Це легко перевіряється, коли застосувати Христову науку про те, що коли хтось любить щось чи когоь бідьше ніж Бога, то не вартий Його! А Московська церква як і Москва вцілому понад все любить домінувати над іншими, над світом. А Бог їй потрібен в цій справі виключно як знаряддя! Ось і зараз МП є діло до Китайської церкви і чому Константинопольська Патріархія діє без "благословенства" Москви! Сміх та й годі! Але ця "проблема" обговорюється на Соборі на повному серйозі. Переконаний, що залучення справді Матірних Церков Константинопольської і Єрусалимської Патріархій можуть суттєво допомогти утвердженню Української Церкви зі своїм власним Патріархом начолі.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua