Політика може бути ядом, а може садом

Політика може бути ядом
А може квітнучим садом
Прогресом і кроком назустріч
А може завязнути, як нитка в зубах
І не перервеш, і не відпускає
І тексти в рядках, як солдати зелені...

Я сижу, читаю сторінку за сторнкою. Вірніше пролистую більшість не читаючи. "Ось тут злість. Ось тут депресія. Ось тут дурість дорослої дитини. Ось цей молодчинка, ... поставлю йому плюсик". А читати все одно часу не стає – майже все вже написано і сказано. Може одну тему з десяти-двадцяти варто прочитати. Навіщо прочитати? Єдине, щоб відрити у цьому могильнику здорового глузду якусь іскринку майбутнього українського комфорту. Так, комфорту, бо це моя мета, ідея фікс, це чому я голосував з незалежність – щоб українцю стало комфортно: писати, їздити, вчитися, розмовляти з сусідом, пити вино.

Політика може бути ядом

А може квітнучим садом

Прогресом і кроком назустріч

А може завязнути, як нитка в зубах

І не перервеш, і не відпускає

І тексти в рядках, як солдати зелені...

Забудьте, прокиньтесь, на вулиці літо

Весна вже давно подалала нудьгу

Поспіє пшениця і виростуть діти

І ненависть змиє, як піну брудну.

Інакше не буде, та й ніколи не було

Народ, що не знав своїх помилок

Їх зробить багато – це мене не турбує

Турбує, що час ось сплинає...

Я сиджу тут читаю, розмови про монстрів

І що герої померли – усе про минуле

А на вулиці літо, на щаблі наш прапор

В парламенті ті, кого ми обрали

Не нам, не вони, а ми їх пійшли і обрали

Наш жах і надія – еліта нова

Ми не воювали, наша ненависть з дуру

І дур наша вся з молодого вина

Вино настоїться, треба не перегріти

За прикладом теж недалеко ходити

Взагалі то нам всім повезло

Своїми руками сповити державу

Девитись online її перемоги

Її цілувати, її захищати

Водити за руку її як дитину

Радіти за неї і тримати удар