Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
відповідь   позитив   надання житла   релікт радянщини

Ч. ХХХІІІ. САНАЦІЯ НАНУ: "...ЗАСЕДАНИЕ ПРОДОЛЖАЕТСЯ!!!" (Продовження)

EodEod | 6.06.2008 01:15

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

І інститутські комісії з розподілу персонального складу виявилися не такими вже реліктами радянщини, як нас ще вберезні залякували в президіальних кабінетах. А Президія НАНУ – спить, відмовчується – потурає антидержавній політиці УС НАНУ

Ч. ХХХІІІ. САНАЦІЯ НАНУ:

"...ЗАСЕДАНИЕ ПРОДОЛЖАЕТСЯ!!!":

"На те й лихо, щоб з ним битись"

(ПРОДОВЖЕННЯ)

"Велике діло гроші, а ще більше – правда"

Народне прислів'я

"Дружній череді вовк не страшний"

Народне прислів'я

"Хто стає вівцею, того вовк з'їсть"

Народне прислів'я

Стовно нашого чи не основного питання – підтвердження і відновлення повноцінного статусу молодого спеціаліста – Міністерство юстиції України підкріпляє тезу (власне преамбулу до законодавчого акту) про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 1.03. 1999 р. за N309 є "обов'язковою для всіх вищих навчальних закладів та наукових установ України незалежно від їх підпорядкованості та форми власності".

Пригадаймо, як нам похапцем намагалися довести думку, що названа постанова не має чинності для НАНУ, а лише для вузів; мовляв, там інша ситуація... А коли наша свідомість перейшла і цей "академічний тан", почалися навколо юридичні маніпулювання з поняттям "типова угода" (з цього приводу також вже неодноразово доводилося писати). Підтвердженням зазначеного є слова голови Комісії Президії НАНУ (начальник відділу керівних і наукових кадрів) від 19 березня:

"Керуючий справами 2003 р. частково, а 2004 р. – майже повністю не виділяв квоти на те, щоби надавати посвідчення "з наданням житла"". Допитуючись про причину такого рішення (адже ті ж самі успішні аспіранти вже мешкали в гуртожитках), почули у відповідь: "Гостра нестача ліжко-місць в академічних гуртожитках для аспірантів". Проте, ми відразу спромоглися довести (та ще й за неабиякого сприяння заступника керуючого справами з соціальних питань М. Терець, яка уточнювала наведені нами цифри у напрямку збільшення! Вельми вдячні за таку просвітницьку роботу...) реальне збільшення кількості тих самих ліжко-місць упродовж 2003-2004 рр. – до поточного часу.

А от 20 березня голова Комісії Президії перед академічним гаранатом доповідав вже зовсім інше. В. М. Палій раптом щиросердно визнав свою вину; так, саме так, шановний читачу: цей президіальний працівник повністю всю вину взяв на себе. І покаявся в тому, що до 2003 р. виписувалися посвідчення для успішних випускників аспірантур з відривом від виробництва за державним замовленням якраз з формулюванням – "з наданням житла": адже в постанові КМУ N309 цього не передбачено. Академія ж пішла на такий крок заради того, щоби відновити втрачений в лихолітні 90-ті рр. потенціал. Так можна зрозуміти цей академічний нонсенс, що за три роки згаданий потенціал було повністю відновлено для гуманітарних галузей науки, а на 2004 р. така прогалина була повністю зліквідована і для природничо-технічних галузей НАНУ. Цілком природно, у невтаємниченого читача виникає простеньке запитаннячко: а для чого тоді ледь не в геометричній прогресії збільшувати кількість аспірантів (щойно пригадалось, а за їх навчання науковим керівникам ще і якісь там грошенята капають...) з відривом від виробництва за державним замовленням?! Куди потім їх діватиме ота ефемерна ДЕРЖАВА. Певне держава надала повноваження для закріплення якраз НАНУ. Чи можна в сучасних гіперінфляційних умовах буття країни "закріпити" належним чином молодого фахівця з посадовими окладами молодших наукових співробітників (не рідко – інженерів, мистецтвознавців перших категорій і т.п.) при не поселенні в гуртожитки?! Либонь такі карколомні формули спроможні практично вирішити тільки в системі НАНУ: недарма ж існують академічні установи математичного профілю – завдання для всього колективу науковців... колись бо ж і виміркують якийсь алгоритм.

Отже, 20березня ми довідалися, що настане час (а чи наступить...), коли в НАНУ розроблять типову угоду (передбачену постановою КМУ N309), де і будуть передбачені взаємозобов'язання сторін. І лише тоді для вже нових успішних аспірантів з відривом від виробництва за державним замовленням щось у посвідченні буде зазначатися.

А на пряме запитання, як же НАНУ планує фактично розрахуватися з успішними випускниками аспірантур з відривом від виробництва за державним замовленням, починаючи з 2003-2004 рр. ми не почули однозначної і позитивної відповіді. Доводиться констатувати, що в академічного керівництва не має усвідомлення втрати тяглості поколінь науковців (та їм це очевидно і не болить: навіщо ж бо перейматися далекими стратегічними планами розвитку науки – "на наш вік вистачить!...")

З викладеного вище виникає ще одне слушне запитання: а чи не є порушенням законодавства, коли в НАНУ фактично не розроблена ота сама типова угода?! Для чого тоді держати штат академічних юристів, котрі не спромоглися цього зробити за період від 1999 р.?! У будь-якому випадку, науковці не повинні страждати. Якщо можна було на основі діючої форми 1 (де викладено аналогічні пункти до типової угоди, є підписи членів інститутських комісій з розподілу персонального складу) до 2003-2004 рр., надавати підтвердження з боку Президії НАНУ на повноцінний статус молодого науковця, то певне це не було порушенням постанови КМУ N309. Для чого ж тоді вдаватися до соціально-скандального переходу у взаємовідносинах між науковцями починаючи з 2003-2004 рр.?!

Хто і що порушував упродовж тривалого часу в НАНУ?! Найбільш вірогідно, що на цей запит широкі кола громадськості так ніколи і не почують правдивої офіційної відповіді. І цього разу для НАНУ все минеться ураганним вихором, не більше.

Неодноразово доводилося акцентувати увагу на тому, що постановою КМУ N309 передбачені інваріанти типової угоди. Виходячи з відповіді Міністерства юстиції України, а також академічних реалій, можемо сказати таке: на жаль, спостерігаємо певні прийоми жонглювання з трактуванням положень постанови КМУ N309.

З метою більш практичного унаочнення кризової ситуації в академічній системі, дозволимо собі ще пригадати відповіді мешканцям академічних гуртожитків за підписом керуючого справами НАНУ від 27.10.2006 р. та 15.04.2008 р. Якщо у першій відписці взагалі не згадувався пункт 17 постанови КМУ, то в цьогорічній вже він наведений, але не є прочитаний до кінця. І не дивно, оскільки там зафіксовано сакральне в межах НАНУ положення: "надання впорядкованого житла" для успішного аспіранта з відривом від аспірантури за державним замовленням.

Значить, офіційна відповідь Міністерства юстиції України говорить таке:

"Згідно зазначеним Положення (постанова КМУ N309 – роз'яснення наше) взаємозобов'язання аспіранта або докторанта, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, та вищого навчального закладу, наукової установи визначаються в типовій угоді, якою передбачається своєчасне закінчення роботи над дисертацією, працевлаштування після закінчення аспірантури або докторантури, забезпечення відповідних умов праці, надання впорядкованого житла тощо, та відповідальність сторін у разі невиконання умов типової угоди (пункт 17) ".

Пригадаймо, що майже відразу після історичної зустрічі з академічним керівництвом 20 березня при докладанні таких титанічних зусиль, начальник відділу наукових і керівних кадрів Президії НАН України офіційно письмово відповів хоча б одному з директорів академічних інститутів. У листі зроблено не просто посилання на п. 17 та п. 43 Постанови КМ України від 1. 03. 1999 р. за N309, а їх майже дослівне цитування:

"Згідно з пп. 17, 43 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 о. N309, взаємозобов'язання аспіранта, підготовка якого здійснюється за державним замовленням, та наукової установи визначаються в типовій угоді, якою передбачається своєчасне закінчення роботи над дисертацією, працевлаштування після закінчення аспірантури, забезпечення відповідних умов праці, надання впорядкованого житла тощо, та відповідальність сторін у разі невиконання умов типової угоди. Аспіранти, які закінчили навчання в аспірантурі з відривом від виробництва за державним замовленням, працевлаштовуються згідно з типовою угодою.

Іншого чинним законодавством не передбачено.

З глибокою повагою, начальник відділу В. М. Палій".

У ті ж дні академічні інститути (не можемо достовірно стверджувати, що всі) отримали приблизно такого ж змісту лист за підписом В. Палія і академічного юриста та нагадування про необхідність виробити типову угоду. В учених частинах сталася певна паніка: адже постанова Бюро Президії НАНУ від 5 липня 2006 р. за N206... А якраз ця горезвісна постанова дозволяє перекреслювати положення постанови КМУ від 1 березня 1999 р. за N309. На місцях довголітні працівники аспірантур прекрасно усвідомлювали, що можливе створення ще однієї правової колізії.

Однак така позиція голови Комісії Президії НАНУ свідчить про те, що хоч якось, але він відмежовувався від дій чи бездіяльності некерованого керуючого справами. По крайній мірі, відбулося донесення до широких кіл зацікавлених достовірних назв постанови КМУ та точне цитування її відповідних пунктів.

Водночас така позиція, зайнята з боку президіальних працівників зіштовхує науковців вирішувати всі спірні питання зі своїм безпосереднім інститутським керівництвом. Утім, всім причетним до академічної системи добре відомо, що дирекції інститутів офіційно не розпоряджаються майном (тими самими відомчими гуртожитками) НАНУ: всі питання знаходяться у відання УС. І виконують в установах ті циркуляри, що надходять з Президії НАНУ. На захист інститутів слід акцентувати увагу на тому, що чимала їх кількість до цього часу не відмовляють успішним аспірантам з відривом від виробництва за державним замовленням у закріпленні їх конституційного права на житло на рівні протокольних рішень комісій з розподілу персонального складу. Таким чином, Президія НАНУ витворює чергову колізію: науковці, відстоюючи власне конституційне право, змушені "вигризати" їх у тих, хто найменше в цьому є винуватим. Звісно, за великим рахунком, директори інститутів повинні були б якось гуртом, об'єднавши зусилля, ставити подібні питання на різноманітних засіданнях – робити публічну постановку проблеми. Однак всім тверезомислячим людям добре відомі сумнозвісні реалії... Коло в черговий раз замкнулось.

І вихід при цьому лише один: науковці мусять самостійно, опираючись на закони, даровані державою, легітимно виборювати власні елементарні конституційні права. Іншого виходу допоки нам Президія НАНУ ще не проілюструвала, на жаль... маємо те, що маємо...

По суті відповідальною стороною у наших випадках є аж ніяк не дирекції інститутів (особливо тих, хто намагався хоча б якимось чином виправити ситуацію), а Управління справами НАНУ, некерований керівник якого одноосібно узурпував всі права на виділення так званих квот для проживання навіть у відомчих гуртожитках. Вже не кажучи про те, що відбувається з житлом, коли воно потрапляє в академічну систему – миттєвий перевід в розряд лише службового з подальшим розподілом останнього на користь "тих, хто є потрібен для НАНУ" (слова голови комісії з розподілу службового житла -це була ще одна іпостась нашого головного опонента), а попросту – "лівих" або "блатних" (скажімо, "племінниць), і лише у екстраординарних випадках для науковців, які по двадцять років жили в гуртожитках (алежзалищилися і ті, що мешкають по 25-27 троків!).

Як уже було проілюстровано, аналогом типової угоди для успішних випускників аспірантур з відривом від виробництва за державним замовленням в системі НАНУ були і є форми 1, де враховувалися всі положення і критерії Додатку 1 постанови КМУ від 1 березня 1999 р. N304. З боку Міністерства юстиції України науковці отримали офіційну відповідь за підписом заступника міністра І. І. Ємельянової, де чітко вказано: успішного аспіранта наукова установа зобов'язана працевлаштувати та забезпечити "наданням впорядкованого житла". І дійсно, іншого, чинним законодавством не передбачено.

Тепер в наших перегонах за відновлення системи власної соціальної захищеності президіальні працівники можуть продовжувати гру в псевдоюридизми, МАНІПУЛЮЮЧИ ТЕРМІНОМ ТИПОВА УГОДА. Утім, варто пригадати, що ми вже знаємо про позитивну резолюцію Першого віце-прем'єр-міністра Уряду України – Олександра Турчинова, направленого не лише особисто академічному гаранту, а й Міністру освіти й науки.

Фахові юристи, з ким доводилося консультуватися з проблемних питань маленьких науковців, стверджують тезу: "ВАШІ ПИТАННЯ НЕ Є ПРЕДМЕТОМ ЮРИДИЧНИХ СПОРІВ. ВОНИ ШВИДШЕ ЛЕЖАТЬ У СУТО ПОЛІТИЧНІЙ ПЛОЩИНІ: ХТО БУДЕ ЗАЦІКАВЛЕНИЙ У ТОМУ, ЩОБИ ПІДНЯТИ ЦІ ПИТАННЯ І ПРОКОНТРОЛЮВАТИ ЇХ ВИРІШЕННЯ".

Отже, з прикрістю змушені констатувати: для Національної академії наук України соціальні проблеми її працівників, продуцентів науки, є неактуальними, і неважливим; допоки не спостерігаємо бодай мінімальної зацікавленості у практичному неупередженому розв'язанні вже не раз піднятих гострих питань. ("Лас-Вегас", як уміло й з іронією зазначав Б. Патон; певне, як людина авторитетна, знає що каже).

У підсумку вважаємо за доцільне навести фрагмент з однієї з попередніх частин, де подано докладний фактологічний матеріал з приводу належного підтвердження статусу успішного випускника аспірантури з відривом від виробництва за державним замовленням.










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua