Все стало на свої місця

Було це в часи, коли за допомогою маленьких лебедів ГКЧПісти зробили спробу зупинити хід історії. Підійшов тоді до мене один знайомий (царство йому небесне), вхопив за руку й так викрутив, що аж у плечі хруснуло.

- Ну, что, допрыгались? Мы вам, так называемым демократам, дали возможность проявиться, а теперь возьмем власть в свои руки и всем вам покажем, как родину любить! Всех взяли на список, и скоро пойдут этапы в Сибирь. Там все себя сможете проявить в полной мере.

Щось подібне можна констатувати в наш час: всі наші недруги чітко проявилися НАТОвським лакмусовим папірцем. У Чорнобильську зону дихати радіонуклідами імені Ілліча ніхто нікого відправляти не збирається, але "друзєй" надо знать в ліцо".

Нічого несподіваного у діях філій КПРФ в Україні (КПУ, ПСПУ, СПУ) не сталося: чітко виконують всі команди "старшого політбрата". Цитують надірваними голосами постулати часів "недоразвітого", "развітого", чи з "чєловечєскім ліцом", маска якого так і не прижилася до вовчої морди, соціалізму у більшовицькому виконанні.

А от пеерісти, на яких небезпідставно робили й роблять ставку керманичі нашого "нійріднішого стратегічного партнера", здається, перестаралися. Те, що недалеко відійшли (у розумінні організації будь-якої акції) від гекачепістських маленьких лебедів, не дивно, - то залежить від кількості "ізвілін". Як після ГКЧП розпалася імперія, так і після "акцій" ПР – надутих кульок у ВР, концертів у дні Бухарестського самміту – популярність НАТО стала значно більшою. Про нього в багато хто дізнався за 30-35 гривень. Люди й концертів надивилися, і на цигарки заробили, і про НАТО взнали... Бо навіть антиреклама щось рекламує. НАТО вже не сходить з вуст. А це – прогрес. Хоча ці розмови нагадують народну приказку:

- Гірка каша!

- А ти їв?

- Ні!

-А почім знаєш, що гірка?

- Чув, як говорили, що бачили, як їли!

Може виникнути й така думка: а чи не може бути такого, що регіонали, організовуючи ці концерти-агітки, нібито афішуючи свою нелюбов до НАТО, вішали локшину на вуха свого електорату? А чому б і ні? Вони ж бо ж одноголосно колись голосували за вступ до НАТО у Верховній Раді, бо Янукович обіцяв, що у 2008 році Україна буде у цьому блоці, бо одноголосно проголосували у свій час за направлення українських вояк в Ірак. Може тепер тільки роблять вигляд, що протестують проти вступу України у НАТО?

Та ні! Вони були й зостаються вірними прислужниками " старшого брата" і зі всієї сили намагаються це довести. Тому й викинули мільйони гривень на концерти. Тому так кричав у Запоріжжі нардеп, котрий нещодавно припускав можливість прикрашення ВР презервативами, що в України єдиний напрямок – єепнутися разом з Білоруссю, Казахстаном і Ра-ссі-єй. (Дивно тільки, чому в ЄЕП чи слов"яно-казахський союз не рветься ніхто ні з колишніх республік СРСР, ні членів колишньої соціалістіческой зони, а всі хором кинулися в "агрессівний блок"?).

Тому так нагло захоплювали вєрниє слугі крісла спікера, його ще непризначених заступників, копирсалися в носах, пчихали... Чи не вірусом безбатченківства хотіли заразити своїх опонентів?

А основне, – у справі НАТО-Україна конкретно виявив свої плани наш "стратегічний партнер". Основними інструментами виконання цих планів є газовий вентиль і п"ята колона.

А щодо Старої бабусі-Європи... то не раз ми для неї були розмінною монетою, не раз закривала вона очі на смертельні ведмежі обійми. І не дивина, що саме Німеччина та Франція озвучили прагнення Росії. У свій час Росією правили німці, вся московська еліта шваркотіла тоді тільки німецькою, потім мовою верхівок матушкі була французька. Історично і мовно зріднилися. У тому числі й за допомогою "туристичних" походів на Москву Наполеона та Гітлера... Чи то не спокута старих гріхів?

Але врешті-решт, старенька (у тому числі й Німеччина і Франція) на цей раз поступила гідно: не відмовила різко, а з надією на перспективу. І нас не образили, і мєдвєдя, що надувся як жаба на газо – нафтовій трубі.