Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Ще раз про політичну реформу

Ruslan | 13.01.2008 11:36

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
3

Що дасть Україні чергова спроба "вдосконалення" Конституції.

Коли йдеться про самі основи функціонування політичної системи, треба повернутися до основ, про які головні агенти конституційних перетворень, які вирішують свої конкретні питання, просто не чули.

Історія з політичною реформою замислювалась для того, щоб уникнути зловживання владою з боку злонамірених осіб, налаштувавши державний механізм так, щоб він не дозволяв будь-якій гілці влади монополізувати вплив на рішення, що приймаються в країні. Але якщо говорити про демократію, то початки її лежать ще в давній Греції, і основні філософські обґрунтування принципів державного функціонування, які були розроблені тоді, дотичні й по сьогодні.

Грецькі філософи розрізняли три способи, відповідно до яких людина відноситься до цього світу: теорія, практика та техніка. Для першої є необхідними чесноти розуму, знання та мудрості, для другої – моральні чесноти справедливості, сміливості та самоконтролю, для третьої – ремісничі навички. Отже, в давньогрецькій філософії питання моралі мають відношення лише до сфери практики.

В питанні політичної реформи в Україні йдеться саме про мораль і етику, особливо, пригадуючи слова про те, що тодішня, кучмівська, система влади і святого на посаді Президента змусить відростити роги. Отже, політики – теоретично – знаходиться на правильному шляху, адже намагаються рухатися в парадигмі усієї політичної думки, яка визначає політику як щось, що є причетним насамперед до сфери практики. Інакше в політичному дискурсі не було би місця поняттю "мораль". Однак, останнє має сенс лише тоді, коли є необхідність прийняти рішення – вчинити так чи інакше, – тобто коли немає зовнішнього механізму, який би нівелював відповідальність конкретної особи за те, що і як вона зробила, і не давав би можливість оцінювати рішення цієї людини відповідно до моральних критеріїв. Адже, коли існує зовнішній механізм, який мав би упереджувати аморальні дії, жодні дії в рамках цього механізму не можуть бути оцінені як аморальні. Тож, претензії на створення механізму, який би обмежував "зло" в політиці, якщо їх взяти за можливі, ведуть до втрати сенсу оцінки за моральними критеріями. А така оцінка і є центральною точкою такого знайомого нам всім процесу, як вибори, який і являє собою основний демократичний механізм, тобто механізм, шляхом якого демос здійснює свою кратію. З вищенаведених аргументів навіть на теоретичному рівні стає зрозуміло, що такі ідеї ставлять під питання сенс основ демократії.

Також не можна обійти увагою той факт, що всі тоталітарні ідеології починалися з претензії на науковість (сфера теорії) і були, якщо можна так висловитися, крайніми випадками спроби раз і назавжди розв'язати проблеми політичної практики за допомогою так званої "соціальної техніки". Всяка тоталітарна ідеологія врешті-решт зазнає поразки саме через здатність людини до практики; адже практика означає, що ми в останньому рахунку залежні не від зовнішніх факторів, а можемо завжди закласти новий початок завдяки внутрішній свободі та у взаємодії з іншими людьми – а не в залежності від правильно розробленого механізму. Практика завжди має комунікативний характер, тобто викристалізовується у переговорах та у врівноваженні інтересів. До спроб утворити якісь механізми вдаються ті, хто з певних причин програв у переговорах. Але чи мають вони на це право? Головні гравці українського політикуму не бачить іронії чи суперечності в тому, що будь-який механізм, який він зараз розробить, буде одномоментним і суверенним рішенням його самого та певної кількості інших осіб (сумнівних з точки зору моральної оцінки, до речі), тобто чимось належним до сфери практики, а не техніки. Він також не бачить жодної проблеми у тому, що механізм, який має на меті зупинити зловживання владою, створюється з порушенням тих механізмів, що існують зараз. Чим його механізм буде "імунітетніший" за попередні?

Нарешті, можна навести і зовсім сучасний приклад оцінки всіляких механізмів, – оцінки, зробленої журналістами, що досліджували шляхи сходження до влади німецького міністра закордонних справ Йошки Фішера.: "Правила, ворожі до влади не перешкоджають сильним особистостям пробитися наверх; вони лише створюють сприятливу атмосферу для непрозорих, підступних форм панування". Отже, від античної філософії до сучасної європейської журналістики та політології можна знайти достатньо підстав для того, щоб зробити висновок: політична реформа за задумом влади є прямим шляхом до корупційної автократії; політична реформа з метою запобігти узурпації влади, – в умовах сучасної політичної практики призведе до того, що корупційна автократія лише буде зодягнута у фіговий листок позірної демократії.

Тому на теперішньому етапі розвитку української держави немає можливостей здійснити таку політичну реформу, яка справді становила би поступ на шляху до демократизації суспільства. Сучасні українські політики нездатні створити справді демократичну систему. Добре, що в сучасній Україні ще є найбазовіший – необхідний і достатній – політичний механізм під назвою "вибори", який дозволить народу оцінювати дії політиків, а не механізмів, і поступово змінювати характер політичної практики, змінюючи акторів на політичній сцені. Якщо ці актори справді відповідають претензії на те, що мають на увазі добро для України, то вони мусять сконцентрувати свої зусилля саме на адекватному здійсненні цього механізму. Якщо вони вважають, що механізм спрацьовує не так, і вважають, що знають, як він має працювати, вони мають зайнятися політичною освітою народу, оскільки демократія існуватиме лише тоді, коли народ суверенно і одномоментно прийматиме рішення. В першу чергу ці рішення мають бути кадровими, оскільки історію, яка є політикою в діахронії, завжди творили особистості, а не механізми. В ту хвилину, коли демократія стане залежною від "правильних" механізмів, вона загине.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua