Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

До питання про "стабільність" в Україні

| 22.11.2007 18:14

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
13

Голосів "проти"
7

Питання стабільності Української Держави має пряму залежність і до економіки і до політики.

У Регіонів своя задача. Гроші потребують тиші. А великі гроші – великої тиші, майже штилю. Ось чому Партія Регіонів виступає за стабільність. На цю політику можна дивитися з двох боків – з одного боку можна пристати до думки, що це "тиша на цвинтарі", а здругого – таки слід визнати, що вона дійсно потрібна, якщо дивитися на речі з державницьких позицій.

Спробуймо тезисно оцінити обидві точки зору. Ніде правди діти, в Україні відбулася грабіжницька "прихватизація" і хоча риночник-Кучма і пише, що ідеї соціалізму є деструктивними і задачею держави в умовах переходу до ринку є цитую "забезпечення людям рівних стартових умов", то якраз цієї рівності він і не забеспечив! Чим сам і знівелював своє обгрунтування невідворотності появи в українському суспільстві дуууже багатих людей. Саме те, що саме за часів правління Куми відбулося це варварське пограбування держави, белькотіти йому щось про "рівні стартові умови" є просто аморально! Якби він покаявся, що процес вийшов з під його контролю, то це ще можна би було якось прийняти, а може й зрозуміти. А так...

Ось це лукавство і породжує недовіру поспільства до всіх "українських" скоробагатьків, з якого б табору вони не були. Саме тому, коли Червоненко разом з Порошенком і рештою лиснючих жирних котів кричить, що "я нічєво і ні у каво нє крал" – це звучить навіть не смішно, а бридко! Вже краще би промовчав "у тряпочку", як ті всі решта ахметових, бойків і вся це їхня братія, вірніше мафія. Бо навіть дитині відомо, що забагатіти враз можна лише двома шляхами – виграти в лотерею, або банально грабанути! Але оскільк такі фортуни в лотерею не виграєш, то залишається останнє.

Це пограбування народу і є причиною до хронічного запального процесу в суспільстві, який особливо загострюється в часі виборів. Хоча олігархія, використовуючи ЗМІ, що зосередилися в їхніх руках навязують суспільству всі ці шоу, всі ці "квартали" і решта пупсні, зо всіх сил старається аби відволікти увагу людей від факту цього злочину. Бо як казав пес-Шаріков – "кінєматограф самоє главноє в жизні (людей) – на работє у нєйо вичлі, в столовой тухлятіной накормілі...". Оправдати цей грабіж не є встані ніхто. Жоден економіст чи продажний-політик. І щоб упередити дискусію на цю тему назву приклад країн колишнього соцтабору плюс країни Балтії – в жодній з них не відбулося такого брутального грабіжництва! В жодній нема мільярдерів!

Але сталося...Тепер, всі без вийнятку заспівали про священне право приватної власності. Повторюю – всі без вийнятку! Тобто всі "імущі" потребують спокою, тиші, стабільності, аби з насолодою скористати з "придбаних" дібр. І тут я дозволю собі повернутися до теми про два "погляди" задекларованої на початку статті. Отже – ті, що акцентують на "цвинтарній тиші" дещо лукавлять, бо вони зацікавлені теж в ній не менше ніж їхні опоненти, бо рильце теж у пушку! Мова йде лишень про популістське перетасування колоди без навіть тіні закиду на радикальну зміну наслідків процесу злочинної "прихватизаці"! Тобто, другими словами, те що відбулося є злочином тільки тому, що власність попала не в наші руки, і тільки! Тому і гасла про несприйняття "тиші" є дещо лукаві і непослідовні!

Говорити про донецьких "стабілізаторів" набагато простіше. Вони прості як лопата і не скривають своїх намірів – зберегти вкраджене і "приумножити". Більше ні додати, а ні відняти!

Ласий шматок, який ще залишився не розділеним, вірніше не пограбованим до кінця, є земля. І тут позиції обидвох сторін різняться мало. А точніше – просто збігаються. Я вже писав, коментуючи земельний конфлікт у Криму, що пан Жванія вголос висловив "чаяння" всіх скоробагатьків – це приватизація через аукціони. Але в тому, хто скупить землю на тих перегонах тугих гаманців, може сумніватися лише дитина. Тому слід чекати появи новітніх латифундистів-поміщиків. Єдина надія, що згодом почнуть пропивати і програвати в карти – адже хто вони ці олігархи, інтелектуали? Відрізняються широтою поглядів? " Тому можна прогнозувати, що згодом – " все опять повторится сначала".

Ну то що робити народ? Слід зазначити, що заклики до соціальної чи якоїсь там ще революції не входять у коло моїх думок. Справді, приватна власність має бути священна, бо зявилася вже ціла верства людей, які своєю працею, талантом і знаннями заснували свій бізнес, які створюють робочі місця, надають послуги населенню. Однак і залишати питання щодо злочинної приватизації вічно відкритим теж не можна. І ось тут і треба аби до влади приходили партії і лідери з чітким розумінням проблеми і шляхами її розвязку. Бо ганьбою для України і кричущим фактом несправедливості є факт, коли найбагатшими людьми Європи стають "українці" з бідної країни! Європа давно виробила економічні важелі, за допомогою яких можна добиватися соціаально справедливого розподілу національних дібр! Треба тільки волі, аби імплементувати їх в нашій державі! Тоді лише в Україні виникнуть реальні умови до стабілізації.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua